Постанова

від 16.11.2021 по справі 755/536/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 року місто Київ

справа №755/536/21

провадження №22-ц/824/12434/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,

сторони:

позивач - Київський національний торговельно-економічний університет

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Подольським Вадимом Олеговичем,

на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 25 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Марфіної Н.В.,

у справі за позовом Київського національного торговельно-економічного університету до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року позивач КНТЕУ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків (витрат за навчання).

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 31 серпня 2017 року наказом Київського національного торговельно-економічного університету №2316 ОСОБА_1 з 1 вересня 2017 року зарахована до докторантури Університету зі спеціальністю 051 - Економіка, за державним замовленням. 1 вересня 2017 року між позивачем в особі проректора з наукової роботи Мельниченко С. В. та відповідачем укладено договір 1/17-Д про підготовку здобувача вищої освіти ступеня доктор наук за рахунок коштів державного бюджету. Термін навчання відповідача згідно договору складав з 1 вересня 2017 року по 31 серпня 2019 року. На засіданні Вченої ради КНТЕУ від 28 вересня 2017 року затверджено тему дисертаційної роботи, індивідуальний план наукової роботи ОСОБА_1 .. 19 вересня 2018 року ОСОБА_1 , будучи на другому році навчання, заявила про відрахування з докторантури за власним бажанням. Наказом КНТЕУ від 19 вересня 2018 року №3311 Про відрахування докторанта відповідача відраховано з докторантуриза власним бажанням з відшкодуванням вартості навчання згідно з розрахунком на суму 132596,81 грн. Таким чином, ОСОБА_1 не виконала індивідуальний план наукової роботи без поважних причин, а саме: не виконала роботу над дисертацією, не захистила дисертаційну роботу, чим порушила умови договору, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 132596,81 грн., що складається з: оплати праці у розмірі 24294,23 грн.; нарахування на оплату праці у розмірі 5344,73 грн.; загальноуніверситетські витрати у розмірі 4824,95; стипендії у розмірі 98132,90 грн..

Університет направляв на адресу ОСОБА_1 лист з повідомленням про відрахування та необхідністю сплатити заборгованість, яка утворилась внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань, однак, станом на дату звернення з позовом до суду відповідачка вказані вимоги не виконала, грошові кошти не повернула.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 25 червня 2021 року задоволені позовні вимоги КНТЕУ до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КНТЕУ суму боргу у розмірі 132 596,81 грн..

Не погоджуючись з таким рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Подольський В.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зокрема зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Зокрема, в матеріалах справи наявний лише розрахунок витрат за перебування в аспірантурі КНТЕУ докторанта другого року денної форми навчання кафедри економіки та фінансів підприємства ОСОБА_1 за період 1 вересня 2017 року по 19 вересня 2018 року. Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували реальність понесених позивачем витрат, а саме: відсутні докази, які б підтверджували понесення таких витрат КНТЕУ, оплату праці персоналу, загальноуніверситетські витрати (електроенергія, стільці, парти, м`яке крісло професору, нові двері начальнику кафедри тощо) і що ці витрати має нести відповідач.

В цьому ж розрахунку зазначено, що академік, д.е.н. професор Мазаракі A.A. провів для ОСОБА_1 наукове консультування, тривалістю 53 години (по кілька годин протягом кількох місяців). Проте, будь-яких доказів на підтвердження даної обставини матеріали справи також не містять. Відповідач звертала увагу суду на те, що реально за увесь рік її науковий керівник присвятив їй один раз близько 15 хвилин.

В матеріалах справи відсутнє підтвердження оплати праці іншого персоналу (платіжні доручення, банківські виписки про рух грошових коштів, відомості про виплату заробітної плати тощо).

Розрахунок позивача ґрунтується на Методиці розрахунку орієнтовної середньої вартості підготовки одного кваліфікованого робітника, фахівця, аспіранта, докторанта, затвердженої постановою КМУ від 20 травня 2013 року № 346. Відповідно до п. 1 даної Методики, вона застосовується для розрахунку орієнтовної середньої вартості підготовки за державним замовленням одного кваліфікованого робітника, фахівця, аспіранта, докторанта.

Разом з тим, відповідно до п. 3.2.9. та п. 4.2. Договору № 1/17-Д від 1 вересня 2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач має відшкодувати позивачу саме понесені ( реально витрачені ) Університетом затрати - збитки (державні кошти, що були затрачені на виплату стипендії; кошти, що були затрачені на виплату заробітної плати науковому консультанту та інші витрати). Про те, що відповідач має відшкодувати орієнтовні середні витрати, розраховані на основі Методики, в даних пунктах не йдеться.

На підставі даної Методики у відповідності до умов п. 6.3. Договору № 1/17-Д можна розраховувати витрати лише у випадку, якщо відповідач бажає повторно вступити до університету за державним замовленням після відрахування. Проте, доказів того, що відповідач намагається або намагався вступити до КНТЕУ повторно, матеріали справи не містять.

Таким чином, поданий позивачем розрахунок не є належним доказом понесення КНТЕУ витрат у зв`язку з перебуванням відповідача в докторантурі.

Щодо позовної вимоги про стягнення стипендії у розмірі 98 132,90 грн., то таку позовну вимогу суд задовольнив при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В розумінні ст. 22 ЦК України стипендія не є збитками, а отже не підлягає відшкодуванню. Відповідно до п. 3.2.9. та п. 4.2. Договору № 1/17-Д відшкодуванню підлягають саме затрати-збитки , а не затрати або збитки . Позивачем не надано жодних доказів та не обґрунтовано нанесення йому будь-яких реальних збитків або упущеної вигоди відповідачем, а тому його вимоги про відшкодування стипендії не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та укладеного сторонами Договору № 1/17-Д, та не могли бути задоволені судом першої інстанції.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що стипендія взагалі виплачувалась і якщо виплачувалась, то саме ОСОБА_1 .. Саме по собі нарахування стипендії без підтвердження факту її виплати не може бути підставою для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків.

В матеріалах справи відсутні виписки по банківським рахункам про рух грошових коштів, відсутні платіжні доручення про перерахування коштів, відсутні документи з підписами відповідача про отримання грошових коштів тощо. Таким чином, позивачем не була доведено взагалі та обставина, що він перераховував відповідачу будь-які кошти.

Крім того, всі без виключення таблиці-розрахунки, які додані до позову - це штучно створені самим позивачем документи, які не можуть розглядатись як об`єктивні та належні докази за одночасної відсутності первинних документів (виписки, платіжні доручення тощо).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача КНТЕУ - Козаченко Ю.С.. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 2 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 1 вересня 2017 року між Київським національним торговельно-економічним університетом та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1/17-Д про підготовку здобувача вищої освіти ступеня доктор наук за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно з п. 1 договору, сторони погодили, що Університет здійснює підготовку Докторанта за рахунок коштів державного замовлення (за державним замовленням) в обсязі й на умовах, передбачених законодавством України з питань підготовки науково-педагогічних кадрів, Положенням про порядок підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук в КНТЕУ та цим договором, а Докторант виконує індивідуальний науковий плани роботи, бере участь у науковому процесі та громадському житті Університету. Відповідно до ст. 62 Закону України Про вищу освіту , а також Статуту Університету, Докторант є особою, що перебуває у вищому навчальному закладі, і на нього поширюються права і обов`язки осіб, які навчаються в Університеті. Докторант є членом трудового колективу Університету, відповідного факультету та кафедри. Завершується перебування в докторантурі захистом дисертації або поданням її до захисту у спеціалізованій вченій раді, або опублікованою монографією, або науковою доповіддю за сукупністю статей, опублікованих у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях. Термін перебування в докторантурі з 01 вересня 2017 р. по 31 серпня 2019 р.

Згідно наказу №2316 Про зарахування до докторантури та призначення наукових консультантів від 31 серпня 2017 року, ОСОБА_1 зараховано з 1 вересня 2017 року до докторантури університету за державним замовленням та призначено наукового консультанта, встановлено термін перебування в докторантурі два роки з 1 вересня 2017 року по 31 серпня 2019 року (а.с. 16).

Відповідно до п. 4.1 Договору, виконавець може бути відрахованим, зокрема, з власного бажання.

Згідно з п. 4.2 Договору, Докторант, який був зарахований до докторантури за рахунок коштів державного бюджету (за державним замовленням) і відрахований з підстав, визначених підпунктами 2-8 пункту 4.1, відшкодовує затрати - збитки (державні кошти, що були затрачені на виплату стипендії; кошти, що були затрачені на виплату заробітної плати науковому консультанту та інші витрати) у тридцятиденний термін.

19 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до ректора КНТЕУ Мазаракі А.А. про відрахування її з докторантури університету за власним бажанням з 20 вересня 2018 року.

19 вересня 2018 року наказом КНТЕУ №3311 Про відрахування докторанта , відраховано ОСОБА_1 , докторанта другого року очної (денної) форми перебування за державним замовленням кафедри економіки та фінансів підприємства, за власним бажанням (а.с. 23).

Згідно з додатку до наказу КНТЕУ від 19 вересня 2018 року за №3311 розраховано витрати за перебування в докторантурі КНТЕУ докторанта другого року денної форми навчання кафедри економіки та фінансів підприємства спеціальності 051-економіка ОСОБА_1 за період 1 вересня 2017 року по 19 вересня 2018 року, на загальну суму 132 596,81 грн.. яка складається з: КЕКВ 2110 Оплата праці у розмірі 24294,23 грн.; КЕКВ 2120 Нарахування на оплату праці у розмірі 5344,73 грн.; КЕКВ 2200, 3110, 3120, 3130 Загальноуніверситетські витрати у розмірі 4824,95 грн.; КЕКВ 2720 Стипендії у розмірі 98132,90 грн.

В обґрунтовування витрат за перебування в докторантурі КНТЕУ, позивачем надано детальний розрахунок витрат по кожному пункту КЕКВ за перебування в докторантурі КНТЕУ докторанта другого року денної форми навчання кафедри економіки та фінансів підприємства спеціальності 051-економіка ОСОБА_1 за період 1 вересня 2017 року по 19 вересня 2018 року (а.с. 26).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 порушено зобов`язання за Договором №1/17-Д про підготовку здобувача вищої освіти ступеня доктор наук за рахунок коштів державного бюджету в частині завершення перебування в докторантурі, оскільки написанням заяви про добровільне відрахування з університету, мають наслідки неповного виконання свого індивідуального плану роботи, яке завершується захистом дисертації або поданням її до захисту у спеціалізованій вченій раді, або опублікованою монографією, або науковою доповіддю за сукупністю статей, опублікованих у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях, а тому витрати за навчання понесені КНТЕУ підлягають стягненню з відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 71 Закону України Про освіту , фінансування державних закладів освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України , зобов`язання має виконуватись належним чином Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України ).

Згідно з нормою ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правовими наслідками порушення зобов`язання за положенням статті 611 Цивільного кодексу України є серед іншого відшкодування збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1, 4 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів , затвердженого Постановою КМУ від 01 березня 1999 року за №309 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Аспірантура і докторантура є формами підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів вищої кваліфікації. Аспірантура і докторантура відкривається при вищих навчальних закладах третього або четвертого рівнів акредитації і прирівняних до них закладах післядипломної освіти (далі - вищі навчальні заклади), у наукових установах, які мають висококваліфіковані науково-педагогічні та наукові кадри, сучасну науково-дослідну, експериментальну та матеріальну базу. Підготовка в аспірантурі і докторантурі здійснюється: 1) за рахунок: коштів Державного бюджету України - за державним замовленням для роботи у державному секторі народного господарств.

Відповідно до підпункту 4 пункту 16 Положення аспіранти і докторанти зобов`язані виконувати індивідуальний план роботи над дисертацією. Індивідуальний план роботи аспіранта передбачає складання кандидатських іспитів із спеціальності, іноземної мови та філософії, а у разі необхідності - додаткового іспиту, визначеного рішенням спеціалізованої вченої ради закладу, установи, де передбачається захист дисертації, і заліків з дисциплін, визначених рішенням вченої ради вищого навчального закладу, наукової установи з урахуванням профілю підготовки, а також педагогічна практика.

Згідно п. 17 Положення, взаємозобов`язання аспіранта або докторанта, підготовка яких здійснюється за державним замовленням, та вищого навчального закладу, наукової установи визначаються в типовій угоді, якою передбачається своєчасне закінчення роботи над дисертацією, працевлаштування після закінчення аспірантури або докторантури, забезпечення відповідних умов праці, надання впорядкованого житла тощо, та відповідальність сторін у разі невиконання умов типової угоди.

Відповідно до п. 22 Положення, аспірант або докторант може бути відрахованим з аспірантури або докторантури за грубе порушення правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, наукової установи, за вчинення протиправних дій, а також за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин, передбачених пунктом 19 цього Положення. Рішення про відрахування аспіранта або докторанта приймає вчена рада вищого навчального закладу, наукової установи. На підставі рішення вченої ради аспірант або докторант відраховується з аспірантури або докторантури наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи. Аспірант або докторант, який був зарахований до аспірантури або докторантури за державним замовленням і відрахований через зазначені причини, відшкодовує вартість навчання згідно із законодавством України.

Згідно з ч.1 Закону України "Про вищу освіту" в редакції, чинній на час відрахування відповідачки, підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; власне бажання; переведення до іншого навчального закладу; невиконання навчального плану; порушення умов договору (контракту), укладеного між вищим навчальним закладом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; інші випадки, передбачені законом.

Методика розрахунку орієнтовної середньої вартості підготовки одного кваліфікованого робітника, фахівця, аспіранта, докторанта, затвердженої Постановою КМУ від 20 травня 2013 року за № 346 застосовується для розрахунку орієнтовної середньої вартості підготовки за державним замовленням одного кваліфікованого робітника, фахівця, аспіранта, докторанта, слухача за освітньо-кваліфікаційним рівнем, науковим ступенем, спеціальністю, напрямом підготовки, галуззю знань, видом економічної діяльності (для професійно-технічного навчального закладу), професією та формою навчання (далі - орієнтовна середня вартість) з урахуванням мінімальних економічно обґрунтованих витрат для їх підготовки державними і комунальними професійно-технічними навчальними закладами, вищими навчальними закладами I-IV рівня акредитації, науковими установами і закладами післядипломної освіти (далі - заклади, установи) на плановий рік та два бюджетні періоди, що настають за плановим роком. Розрахунок орієнтовної середньої вартості здійснюється для: аспіранта, докторанта - за спеціальністю, галуззю знань та формою навчання.

Відповідно до п. 3 Методики, заклади, установи розраховують вартість підготовки за державним замовленням одного кваліфікованого робітника, фахівця, аспіранта, докторанта, слухача за освітньо-кваліфікаційним рівнем, науковим ступенем, спеціальністю, напрямом підготовки, галуззю знань, видом економічної діяльності (для професійно-технічного навчального закладу), професією та формою навчання на плановий рік згідно з порядком, затвердженим МОН разом з Мінекономіки та Мінфіном.

Напрями використання бюджетних коштів, що спрямовуються на досягнення мети та забезпечують виконання завдань університету, визначаються паспортом бюджетної програми, який щорічно затверджується у порядку, визначеному наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2002 року № 1098 Про паспорти бюджетних програм . Паспортом бюджетної програми Університету, що затверджується спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства фінансів України щорічно, визначаються середні витрати на підготовку 1 аспіранта, який навчається з відривом від виробництва, у поточному році.

Відповідно п.7.5 до Статуту Київського національного торговельно-економічного університету університет фінансується з державного бюджету.

Київський національний торговельно-економічний університет в розумінні ст.. 2 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів (бюджетна установа в особі ї керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету), а навчання аспірантів є витратами КНТЕУ, що пов`язані з навчанням.

Отже, у зв`язку з порушенням аспірантом зобов`язань за угодою, кошти підлягають поверненню до загального фонду державного бюджету через казначейські рахунки університету на підставі розрахунку КНТЕУ.

Суд першої інстанції з`ясувавши, що відповідачем ОСОБА_1 порушено зобов`язання за Договором №1/17-Д про підготовку здобувача вищої освіти ступеня доктор наук за рахунок коштів державного бюджету в частині завершення перебування в докторантурі, дійшов правильного висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню вартість навчання згідно з умовами укладеного між сторонами договору від 1 вересня 2017 року в розмірі, заявленому та розрахованому позивачем, який відповідачем не спростовано.

Доводи скарги в тій частині, що вимоги про повернення стипендії не ґрунтуються на нормах закону, оскільки не є збитками, колегія суддів не приймає, оскільки з підписанням договору, відповідач ОСОБА_1 взяла на себе певні зобов`язання, в тому числі, як докторант погодилася на відшкодування затрат - збитків, вартості навчання, зокрема і державних коштів, що були затрачені на виплату стипендії, у випадку відрахування з докторантури за власним бажанням. Суд встановив факт порушення умов договору в частині завершення перебування в докторантурі, угода недійсною у встановленому законом порядку визнана не була, та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування вартості навчання.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем не доведено суми затрат (збитків) понесених позивачем за час перебування відповідача у докторантурі, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме довідкою про витрати КНТЕУ, розрахунком витрат на перебування ОСОБА_1 в докторантурі КНТЕУ, довідкою про доходи ОСОБА_1 (а.с. 24,26,27).

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджено факт порушення ОСОБА_1 умов договору в частині завершення перебування в докторантурі, а також факт понесених збитків (затрат) за перебування відповідача у докторантурі КНТЕУ.

У свою чергу, відповідач не спростувала факт, що такі збитки (затрати) понесені КНТЕУ не були, а відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 витрат за навчання останньої у докторантурі університету.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не отримувала стипендію, остання, у передбаченому ст. ст. 12, 81 ЦПК України порядку, суду не надала.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, та приймаючи до уваги доводи апеляційної скарги суд дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, оцінив надані докази, не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду .

Оскільки, апеляційна скарга ОСОБА_1 залишається без задоволення, то і відсутні підстави для перерозподілу понесених нею судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Подольським Вадимом Олеговичем, залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 25 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус