Рішення

від 11.11.2021 по справі 160/17025/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року Справа № 160/17025/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Нагрої Д.О.,

представника позивача - Оксаніченка А.С.,

представника відповідача - Полішко І.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного Товариства Петриківський рибгосп до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2021 року представник Приватного акціонерного Товариства Петриківський рибгосп звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 07.09.2020 № 789-ДК/0141Пр/0301/-20.

В обґрунтування позовної заяви, представник позивача зазначив, що Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровський області без попереднього повідомлення позивача про перевірку та/або вручення наказу про таку перевірку та без участі керівника чи іншої уповноваженої особи позивача на підставі наказу відповідача №789-ДК від 05.06.2020 року без фактичного виїзду було проведено захід державного контролю - перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою стосовно земельних ділянок що перебувають у постійному користуванні позивача із кадастровими номерами 1223755100:02:001:0606, 1223780800:03:001:0965, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:001:0963, 1223781700:01:001:0119, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0964.

30.06.2020 року за результатами перевірки Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровський області складено Акт перевірки №789-ДК/730/АП/09/01/-20.

10.06.2021 у ході розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи №904/4333/21 позивач дізнався про існування оскаржуваного припису №789-ДК/0141Пр/03/01/-20 від 07.09.2020 року, отримавши від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідь на відзив до якого було долучено копію оскаржуваного припису.

Позивач не погоджуючись з висновками відповідача викладеними в акті №789-ДК/730/АП/09/01/-20 від 30.06.2020 року та приписом, який складений на підставі результатів проведеної перевірки, обґрунтовуючи свою позицію їх необ`єктивністю, упередженістю та проведенням перевірки з порушенням вимог Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , вважає припис Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 07.09.2020 року №789-ДК/0141Пр/03/01/-20 необґрунтованим, просить визнати його протиправним та скасувати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача 21.10.2021 надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1223755100:02:001:0606, 1223780800:03:001:0965, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:001:0963, 1223781700:01:001:0119, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0964 фактично використовуються позивачем всупереч їх цільовому призначенню, що є порушенням п. а ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України. Вказані земельні ділянки фактично використовуються для товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарських культур). Також за результатами огляду встановлено, що на частині земельної ділянки з кадастровим номером 1223781700:01:001:0119 площею 45га, здійснено зняття та перенесення ґрунтового покриву без спеціального дозволу. Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) не видавався, що на думку відповідача свідчить про проведення позивачем на частині земельної ділянки розміром 45 га з кадастровим номером 1223781700:01:001:0119 робіт пов`язаних із зняттям ґрунтового покриву без спеціального дозволу, заволодіння ним, що є порушенням ч.2 ст. 168 Земельного кодексу України.

Крім того, у відзиві на позов відповідач зазначає про відсутність підстав застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" оскільки, на думку відповідача, дані правовідносини регулюються виключно положеннями Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель . На підтвердження своєї правової позиції відповідач посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.07.2021 року у справі №0840/3368/18 (адміністративне провадження №К/9901/12056/19).

03.11.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позов, в якій останній зазначив свої заперечення з приводу відзиву. На підтвердження заперечень посилався на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 у справі №904/4333/21 між тими ж сторонами з приводу тих самих порушень викладених у оскаржуваному приписі яким у позові ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області відмовлено повністю,. Позивач наполягав на поширенні на дані правовідносини положень та вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", на підтвердження чого посилався на правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 04.08.2021 по справі № 240/5336/18 (адміністративне провадження № К/9901/24378/19) та вказав на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, вважала їх необґрунтованими.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив такі обставини справи.

Дніпропетровському дослідно-виробничому об`єднанню рибного господарства, правонаступником якого є ПРАТ Петриківський рибгосп , на підставі державних актів на право користування землею серії Б№009811 від 1979 року, серії Б №098124 від 1982 року, серії Б №020459 від 1986 року, виданих виконкомом Царичанської районної ради депутатів трудящих було передано у безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки площею 640,7 га, 714,9 га та 319,1 га. з метою будівництва Петриківського зонального рибопитомника та товарно-рибного господарства, Єлизаветівського рибцеху та Єлизаветівського рибцеху Петриківського зонального рибопитомника та товарного рибного господарства. Вказаним земельним ділянкам в подальшому були присвоєні кадастрові номери: 1223755100:02:001:0606, 1223780800:03:001:0965, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:001:0963, 1223781700:01:001:0119, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0964, речові праві зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПРАТ Петриківський рибгосп із зазначенням цільового призначення земельних ділянок для рибогосподарських потреб .

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом господарської діяльності ПРАТ Петриківський рибгосп є прісноводне рибництво (аквакультура).

Відповідачем на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.06.2020 №789-ДК проведено перевірку земельних ділянок з кадастровими номерами: 1223755100:02:001:0606, 1223780800:03:001:0965, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:001:0963, 1223781700:01:001:0119, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0964 які належать позивачу на праві постійного користування, зареєстрованого у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до відомостей витягів з реєстру речових прав про реєстрацію іншого речового права (права користування) стосовно земельних ділянок цільове призначення земельних ділянок вказано для рибогосподарських потреб, а власником таких земельних ділянок зазначено державу в особі Дніпропетровської Облдержадміністрації.

30.06.2020 року за результатами перевірки Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровський області складено акт перевірки №789-ДК/730/АП/09/01/-20 яким встановлено порушення зі сторони позивача а саме: позивач надані йому у користування земельні ділянки для рибогосподарських потреб не використовує, використовує їх з порушенням їх цільового використання (фактично використовує для товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарських культур) та для видобутку корисних копалин; на частині земельної ділянки площею 45га з кадастровим номером 1223781700:01:001:0119 здійснено зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. Відповідно до інформації, викладеній на сторінках 4-5 акту перевірки №789-ДК/730/АП/09/01/-20 представник ПРАТ Петриківський рибгосп при перевірці присутнім не був, з актом не ознайомлений, копію акту не отримував, поштою копія акту перевірки позивачу відповідачем також не направлялась.

Позивач не погоджуючись з висновками державного інспектора ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській які викладені в акті перевірки №789-ДК/730/АП/09/01/-20 від 30.06.2020, надав свої письмові заперечення на акт перевірки, проте державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Рашевським Юрієм Віталійовичем у відношенні директора позивача було складено та видано протокол про адміністративне правопорушення №789-ДК/0/04П/07/01/-20 від 06.07.2020 року.

07.09.2020 року державним інспектором відповідача винесено постанову про закриття адміністративної справи, порушеної на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №789-ДК/0/04П/07/01/-20 від 06.07.2020 року, матеріали передано до правоохоронних органів. Разом з тим, у цей же день, 07.09.2020 року тим же державним інспектором відповідача Рашевським Юрієм Віталійовичем здійснено обстеження земельної ділянки, про що складено відповідний акт та винесено оскаржуваний припис №789-ДК/0141Пр/03/01/-20. Чим керувався державний інспектор відповідача та у рамках якої процедури 07.09.2020 року було проведено обстеження земельної ділянки, тоді як акт перевірки, яким оформлено завершення перевірки було складено ще 30.06.2020 року, представник відповідача не надала пояснень.

Відповідно до інформації, викладеній на сторінці 2 оскаржуваного припису представник ПРАТ Петриківський рибгосп з приписом ознайомлений не був, припис представнику особисто не вручався та поштою також не направлявся.

22.04.2021 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (справа №904/4333/21) у якому просив суд припинити право постійного користування ПРАТ Петриківський рибгосп земельними ділянками з кадастровими номерами 1223755100:02:001:0606, 1223780800:03:001:0965, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:001:0963, 1223781700:01:001:0119, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0964 з одночасним припиненням речових прав позивача на вказані земельні ділянки та витребувати у позивача земельні ділянки з кадастровими номерами 1223755100:02:001:0606, 1223780800:03:001:0965, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:001:0963, 1223781700:01:001:0119, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0964 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. У ході розгляду господарським судом вказаної справи 10.06.2021 року позивач дізнався про існування оскаржуваного припису №789-ДК/0141Пр/03/01/-20 від 07.09.2020 року, отримавши від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідь на відзив до якого було долучено копію оскаржуваного припису.

Приписом №789-ДК/0141Пр/03/01/-20 від 07.09.2020 року встановлено порушення цільового використання земельних ділянок з кадастровими номерами 1223755100:02:001:0606, 1223780800:03:001:0965, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:001:0963, 1223781700:01:001:0119, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0964 що є порушенням п. а ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України, виходячи з чого, та керуючись положеннями чинного законодавства відповідач встановив позивачу обов`язкову до виконання вимогу у 30-денний термін усунути виявлене правопорушення згідно з чинним законодавством України та про виконання повідомити ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області до 07.10.2020 року. Також у оскаржуваному приписі вказано що у разі невиконання припису керівника позивача буде притягнуто до відповідальності за ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ПРАТ Петриківський рибгосп з приписом державного інспектора ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській не згодне, вважає його необґрунтованим та незаконним. Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель визначаються, зокрема, Земельним кодексом України, Законом N 963-IV.

Так, відповідно до статті 2 Закону N 963-IV основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно з положеннями статті 5 Закону N 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У свою чергу, пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 передбачено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Отже, ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі встановлені статтею 6 Закону N 963-IV, до яких належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання; збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених робочим проектом землеустрою.

Пунктом г статті 6 Закону N 963-IV передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади віднесено видачу спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до затверджених в установленому законом порядку проектів.

Відповідно до статті 9 Закону N 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 10 Закону N 963-IV передбачено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно - і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

З аналізу наведених правових норм слідує, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором ГУ Держгеокадастру, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що на спірні правовідносини не розповсюджуються вимоги Закону N 877-V.

Правова позиція щодо застосування матеріальних норм права у спірних правовідносинах висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 10 липня 2018 року та від 10 січня 2019 року (справи №№ 818/1511/17, 823/922/17 зазначено, що після скасування наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 лютого 2013 року № 104 та від 12 липня 2012 року № 424, які втратили чинність 20 січня 2017 року, порядок проведення перевірки суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель має здійснюватися відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Слід також зазначити, що у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 817/1155/18 зазначено, що порядок проведення перевірки, види та порядок складання документів за наслідками перевірок у даній сфері, як слідує зі змісту статей 9-10 Закону № 963-IV, визначається іншими нормативно-правовими актами.

Фактично можна зробити висновок, що Закон № 963-IV є правовою основою - визначає основи організації здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, тоді як порядок здійснення державного контролю визначено Законом № 877- V.

Так, порядок та підстави проведення перевірок врегульовані Законом № 877-V, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Зі змісту цього Закону вбачається, що його прийняття спрямоване на вдосконалення правових засад організації державного контролю за господарською діяльністю в Україні. Метою є створення єдиного узгодженого правового поля, яким будуть регулюватися порядок проведення контрольних перевірок різних видів фінансово-господарської діяльності суб`єктів господарювання, механізми прийняття рішень та вчинення дій контролюючими органами за наслідками проведення ними згаданих перевірок.

У статті 2 Закону № 877-V визначено сферу його дії.

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Аналіз цієї статті дає підстави для висновку про те, що норми цього Закону поширюються на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, при цьому, у частині другій цієї статті зазначено на які відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), дія цього Закону не поширюється, а у частинах третій - п`ятій цієї статті зазначено особливості застосування певними контролюючими органами вимог цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Отже, дія Закону № 877-V поширюється на спірні правовідносини.

Не може погодитися суд і з доводами відповідача про те, що об`єктом перевірки в даному конкретному випадку є не позивач, як суб`єкт господарювання чи його діяльність, а саме земельна ділянка.

Так, відповідно до статті 19 Господарського кодексу України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб`єктів господарювання у таких сферах: зокрема земельних відносин - за використанням і охороною земель.

У статті 153 Господарського кодексу України зазначено, що суб`єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов`язаний використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності.

Отже, у даному випадку об`єктом перевірки є земельна ділянка, яка перебуває у користуванні товариства, а суб`єктом перевірки є саме товариство як суб`єкт господарювання, предметом перевірки є дотримання товариством вимог земельного законодавства під час здійснення господарської діяльності.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.08.20221 року у справі № 240/5336/18 (адміністративне провадження № К/9901/24378/19).

Комплексний аналіз чинного законодавства та правових висновків Верховного Суду у тотожних справах дає підстави зробити висновок, що лише дотримання суб`єктом владних повноважень вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності може бути належною підставою для проведення перевірки та оформлення її результатів, які створюють для суб`єкта господарювання, у даному випадку - позивача, юридичні наслідки. Невиконання Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області вимог законодавства щодо порядку здійснення державного нагляду (контролю) призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Не знайшли свого документального підтвердження доводи відповідача, викладені у акті перевірки та відзиві на позов щодо того, що надані позивачу в користування земельні ділянки для рибогосподарських потреб ним не використовуються. Натомість позивачем до позову долучено низку письмових доказів що спростовують такий висновок відповідача, а саме, надано: штатний розклад позивача із змісту якого вбачається що позивачем працевлаштовано ряд фахівців (рибоводи, рибалки), характерних лише для діяльності з розведення аквакультури; договори та товарні накладні на закупівлю та продаж позивачем личинки та малька риб; договори купівлі-продажу та товарні накладні щодо продажу позивачем товарної риби; договори поставки та товарні накладні на придбання позивачем кормів для риб та сировини для виготовлення кормів (борошна м`ясокісткового, макухи соняшникової і т.ін.), що доводить провадження позивачем на земельних ділянках, що знаходяться у нього у постійному користуванні основного виду господарської діяльності - прісноводного рибництва (аквакультури).

Не погоджується суд також із висновками, викладеними у Акті перевірки щодо нецільового використання позивачем наданих йому у постійне користування земельних ділянок, та доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, щодо рекомендаційного характеру застосування суб`єктами аквакультури методу літування . Так, відповідач не заперечує проти необхідності здійснення позивачем заходів літування водних об`єктів (ставків) що знаходяться на земельних ділянках щодо яких проведено перевірку. Спірним є лише питання визначення необхідності та тривалості проведення такого заходу на конкретній водоймі. Відповідач у відзиві на позов зазначає що необхідність і тривалість застосування такого ветеринарно-санітарного заходу як літування визначає Держпродспоживслужба.

Літування ставків належить до рибогосподарської меліорації, яка передбачена Законом України Про аквакультуру .

Зокрема, статтею 18 зазначеного Закону встановлено, що рибогосподарська меліорація водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм здійснюється з метою цілеспрямованого підвищення їх біологічної продуктивності, поліпшення умов існування об`єктів аквакультури, поліпшення їх кількісних та якісних характеристик, регулювання чисельності малоцінних для товарного виробництва гідробіонтів. Рибогосподарська меліорація здійснюється за такими основними напрямами: проведення днопоглиблювальних робіт та/або робіт з видалення донних відкладень; видалення зайвої водної рослинності; вселення об`єктів аквакультури, створення штучних донних ландшафтів з метою поліпшення екологічного стану водного об`єкта та умов природного відтворення водних біоресурсів; вилучення хижих і малоцінних видів водних біоресурсів з метою запобігання їх негативного впливу на об`єкти аквакультури; запобігання масовій загибелі гідробіонтів та ліквідація її наслідків. Порядок здійснення рибогосподарської меліорації водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства.

Згідно зі ст.35 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів суб`єкти рибного господарства зобов`язані здійснювати у встановленому порядку комплексні рибницько-меліоративні заходи щодо охорони та відтворення, у тому числі штучного, водних біоресурсів, збереження і поліпшення умов їх існування; здійснювати заходи з профілактики і боротьби із захворюванням та загибеллю водних біоресурсів тощо.

Крім того, позивач у відповіді на відзив на позов зазначає що постанова Кабміну №970 врегульовує застосування такого заходу як літування , лише як ветеринарно-санітарного заходу, необхідність і тривалість застосування якого визначає Держпродспоживслужба, однак, процес літування є комплексним заходом, не лише ветеринарно-санітарним, а ще й рибницько-меліоративним заходом з охорони та відтворення водних біоресурсів, їх збереження та поліпшення умов існування і такий комплексний захід регулюється не лише постановою Кабміну №970, а і Законами України Про аквакультуру і Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів які встановлюють для суб`єктів аквакультури обов`язок здійснювати комплексні рибницько-меліоративні заходи щодо охорони і відтворення водних біоресурсів, збереження і поліпшення умов їх існування.

Крім того, свою позицію щодо необхідності проведення літування , тобто періодичного спуску води зі ставків з викорчовуванням чагарників, розорюванням дна ставків, висадкою сільськогосподарських культур, удобрюванням дна органічними і мінеральними речовинами з метою профілактики рибних хворіб, покращення рибного поголів`я, збільшення продуктивності, позивач доводить висновками профільних установ та організацій що викладені ними у листах адресованих позивачу, а саме: Державне агентство рибного господарства України (лист №123 від 04.09.2013 року), Бюджетна установа Методично-технологічний центр з аквакультури (лист №38/01 від 20.04.2016 року), Інститут рибного господарства Національної академії наук України (план заходів №279-05/16 від 23.05.2026 року), Петриківська міжрайонна державна лабораторія державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (лист №40 від 17.06.2021), Петриківська районна державна лікарня ветеринарної медицини (лист №88 від 16.06.2021). З урахуванням вищевикладеного, жодні порушення чинного земельного законодавства з боку позивача відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, засівання позивачем ложа ставків сільськогосподарськими культурами в якості меліоративного заходу літування ставків з метою покращення умов розвитку природної кормової бази та росту риби, а також запобігання виникнення хвороб риб не є порушенням цільового використання земельних ділянок, наданих позивачу для рибогосподарських потреб.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством України та перебуває під особливою охороною держави. Враховуючи особливий правовий статус землі як головного багатства держави, а також цінності сільськогосподарських земель, питання зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки знайшло своє особливе правове регулювання.

Зокрема, стаття 1 Закону України Про охорону земель визначено, що ґрунт -природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості. Родючість ґрунту - здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є основним показником якості ґрунту.

Стаття 168 Земельного кодексу України передбачено, що ґрунти земельних ділянок є об`єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач у акті перевірки та оскаржуваному приписі не посилається на з`ясування та доведення ним належними та допустимими доказами кваліфікуючої обставини родючості ґрунту , не надано відповідачем таких доказів і у ході розгляду справи.

Натомість позивач надав суду лист Казенного підприємства ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ Державної служби геології та надр України №01/12-420 від 13.07.2020 року та висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності з Видобування будівельних пісків на Петриківському родовищі Петриківському районі Дніпропетровської області Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №21/01-2020345429/1 від 06.11.2020 року, у яких зазначено: Вся поверхня родовища зайнята непродуктивним землями. Ґрунтово-рослинний шар у районі розташування кар`єру по видобуванню піску Петриківського родовища відсутній (не сформований). У зв`язку з чим зняття родючого шару проектом не передбачається . З урахуванням вищезазначеного, можна зробити висновок, що необхідність отримання дозволу на зняття і перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок має місце лише у тих випадках, коли він характеризується родючістю.

З урахуванням вимог ст. 166, ст.168 Земельного кодексу України, та вимог і показників, встановлених у ДСТУ 4289:2004, ДСТУ 4287:2004, ДСТУ 4362:2004 можна дійти висновку, що основною та найціннішою властивістю ґрунту є його родючість тобто, ґрунтовий покрив має обов`язково характеризуватися родючістю. Ґрунтовий покрив земельних ділянок, який не відповідає вимогам та показникам, встановленим у зазначених ДСТУ, не є родючим, а отже, дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок не видається.

Право на проведення днопоглиблювальних робіт на землях водного фонду передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №557 Порядок видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду за умови дотримання відповідно дозволу.

Видобування корисної копалини місцевого значення - піску, здійснюється позивачем у ході його діяльності із днопоглиблювальних робіт у рамках капітального ремонту ставку №9/10. Позивачем до матеріалів справи надано докази законності провадження ним діяльності із видобутку піску, а саме: спеціальний дозвіл на користування надрами №6006 від 16.12.2014 року, рішення Дніпропетровської обласної ради про надання гірничого відводу ПРАТ ПЕТРИКІВСЬКИЙ РИБГОСП №648-31/VI від 27.05.2015 року; погодження отримання спеціального дозволу на користування надрами Петриківської райдержадміністрації №2194/11-16 від 19.08.2011 року; рішення 23-ї сесії шостого скликання Петриківської районної ради про погодження отримання ПРАТ ПЕТРИКІВСЬКИЙ РИБГОСП спеціального дозволу на користування надрами від 05.12.20212 року; рішення десятої сесії шостого скликання Лобойківської сільської ради про погодження клопотання ПРАТ ПЕТРИКІВСЬКИЙ РИБГОСП спеціального дозволу на користування надрами, лист ДП УКРРИБА №08-12/4 від 15.01.2015 року про надання дозволу на виконання капітального ремонту гідротехнічних споруд і т.д.

Проведення днопоглиблювальних робіт що має наслідком видобуток піска на ставку №9/10 проводиться паралельно із розведенням позивачем у цьому ж ставку риби, тобто не перешкоджає використанню спірних земельних ділянок за призначенням.

На підставі вищевикладеного, можна зробити висновок, що порушення чинного законодавства позивачем у цій частині (використання земельних ділянок з порушенням їх цільового призначення) відповідачем належними та допустимими доказами не доведено.

Аналіз змісту спірного припису №789-ДК/0141Пр/03/01/-20 від 07.09.2020 року дає підстави стверджувати, що він не відповідає ознакам акту індивідуальної дії (розпорядчого акту) з огляду на таке.

Відповідно до статті 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель до повноважень державного інспектора віднесено, зокрема, надання обов`язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 КАС України).

Отже, припис - це обов`язкова для виконання письмова вимога уповноваженого органу щодо усунення порушень вимог законодавства. Заходи в приписі, спрямовані на усунення порушень вимог закону, а відтак, мають бути чітко сформульовані та конкретизовані.

Разом з тим, спірний припис містить висновки про виявлені під час проведення перевірки порушення вимог законодавства, однак, не містить визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання для усунення виявлених порушень.

З огляду на правову природу припису №789-ДК/0141Пр/03/01/-20 від 07.09.2020 року, такий породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, а відтак, наділений ознаками правового акту індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. При цьому законність припису передбачає його обґрунтованість.

У даному випадку зміст спірного припису, який є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для позивача, полягає в тому, щоб у 30-денний термін усунути виявлене правопорушення згідно з чинним законодавством України . Додатково про обов`язковий характер даного припису свідчить застереження в ньому про те, що його невиконання є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначивши у приписі про необхідність усунути виявлене правопорушення згідно з чинним законодавством України відповідач не вказав, які саме дії, та на підставі яких положень чинного закону повинен здійснити позивач для усунення встановлених перевіркою порушення вимог законодавства.

Можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанта поведінки), яких потрібно вжити уповноваженій особі позивача для усунення порушень.

Спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених норм, яких саме заходів необхідно ужити для усунення виявлених порушень, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.

Водночас, зобов`язальний характер припису щодо усунення правопорушення свідчить про встановлення цього порушення та про визначення імперативного обов`язкового способу його усунення, що має бути чітко викладено в акті індивідуальної дії - оскаржуваному приписі. Відсутність таких елементів є достатньою та самостійною підставою для визнання незаконним та скасування припису відповідача.

Зазначена позиція розглянута в правових висновках викладених в постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року по справі № 806/1723/18 та від 10 грудня 2019 у справі № 160/9513/18.

Таким чином, з аналізу змісту припису ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №789-ДК/0141Пр/03/01/-20 від 07.09.2020, як акту індивідуальної дії, вбачається, що такий припис прийнято з порушенням вимог законодавства щодо його змісту, оскільки він є неконкретизованим.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на порушення відповідачем порядку проведення перевірки, встановленого Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , не доведеність відповідачем як суб`єктом владних повноважень фактів порушень чинного законодавства які зазначені у акті перевірки від 30.06.2020 року та оскаржуваному приписі від 07.09.2020 року №789-ДК/0141Пр/03/01/-20, порушенням відповідачем вимог законодавства щодо змісту припису від 07.09.2020 року №789-ДК/0141Пр/03/01/-20, оскільки він є неконкретизованим, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для повного встановлення обставин справи щодо ухвалення законного судового рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Петриківський рибгосп задовольнити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Крім того, разом з позовною заявою представником позивача надано заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого витрати на правову допомогу адвоката складають 31000,00 грн., при вирішенні яких суд керуються наступними нормами КАС України.

Так, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як зазначалося вище, за правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 31000,00 грн., представником позивача надано договір про надання правової допомоги №б/н від 16.06.2021 року, укладений між позивачем з однієї сторони та адвокатом Оксаніченком А.С. з другої сторони, додаткову угоду №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 16.06.2021 року, рахунок №1 від 16.06.2021 року про оплату правової допомоги, детальний опис наданих адвокатом послуг (правової допомоги) від 24.06.2021 року, платіжне доручення про сплату суми гонорару.

Отже, вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правової допомоги становить 31000,00 грн.

Зважаючи на наведене, представник позивача просить суд стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу саме у сумі 31000,00 грн.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 31000,00 грн. підтверджені належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами.

При цьому, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на виконання цих робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення не співмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву не зазначені заперечення проти заявленої позивачем до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, з огляду на доведеність позивачем розміру фактично понесених витрат на правничу допомогу у сумі 31000,00 грн. та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або не співмірності таких витрат, суд доходить висновку про розподіл між сторонами судових витрат та про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, шляхом стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 31 000,00 грн.

Керуючись ст. 9,77,139, 241-243, 246, 255, 262 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства Петриківський рибгосп (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 30063871, місцезнаходження: вул. Дніпрова, 17, смт. Петриківка, Петриківський район, Дніпропетровська обл., 51800) до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Філосовська, 39-А, код ЄДРПОУ: 39835428) про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 07.09.2020 року №789-ДК/0141Пр/03/01/-20 складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Рашевським Юрієм Віталійовичем.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Філосовська, 39-А, код ЄДРПОУ: 39835428) на користь Приватного акціонерного товариства Петриківський рибгосп (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 30063871, місцезнаходження: вул. Дніпрова, 17, смт. Петриківка, Петриківський район, Дніпропетровська обл., 51800) судовий збір у розмірі 2270,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 31000,00 грн., а всього 33 270,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 15 листопада 2021 року.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко