Постанова

від 26.07.2022 по справі 160/17025/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/17025/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Давіденко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року (суддя Захарчук-Борисенко Н.В., м. Дніпро) у справі № 160/17025/21

за позовом Приватного акціонерного товариства «Петриківський рибгосп»

до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування припису,-

встановив:

У вересні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Петриківський рибгосп» (далі позивач) звернулось до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 07.09.2020 № 789-ДК/0141Пр/0301/-20.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем допущено порушення порядку проведення перевірки, встановленого Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідач не довів факти порушень чинного законодавства, які зазначені у акті перевірки від 30.06.2020 року та оскаржуваному приписі від 07.09.2020 року №789-ДК/0141Пр/03/01/-20. Крім того, суд зазначив про порушенням відповідачем вимог законодавства щодо змісту припису від 07.09.2020 року №789-ДК/0141Пр/03/01/-20.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги відповідача мотивовано, зокрема тим, що норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не стосуються перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, об`єктом перевірки були земельні ділянки, а не господарська діяльність позивача. Також, відповідач зазначає, що «літування» не може проводитись на власний розсуд суб`єкта господарювання, однак матеріали справи не містять дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників харчових продуктів, на проведення рибогосподарської меліорації у виді «літування». Відповідач вказує, що позивач використовує земельні ділянки всупереч їх цільовому призначенню, а за результатом огляду ділянки з кадастровим номером 1223781700:01:001:0119 встановлено здійснення зняття і перенесення ґрунтового покрову без спеціального дозволу. Разом з тим, відповідач зазначає, що представником позивача надано суду детальний опис робіт по справі, який є необґрунтованим із значно завищено ціною і без зазначення витраченого часу на кожну послугу, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

З огляду на це, відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені адміністративного позову повністю.

Позивач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача не з`явився до судового засідання з причин, визнаних судом неповажними. Справа розглянуту без участі представників сторін відповідно до приписів ст. 313 КАС України.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що Дніпропетровському дослідно-виробничому об`єднанню рибного господарства, правонаступником якого є ПРАТ «Петриківський рибгосп», на підставі державних актів на право користування землею серії Б№009811 від 1979 року, серії Б №098124 від 1982 року, серії Б №020459 від 1986 року, виданих виконкомом Царичанської районної ради депутатів трудящих було передано у безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки площею 640,7 га, 714,9 га та 319,1 га. з метою будівництва Петриківського зонального рибопитомника та товарно-рибного господарства, Єлизаветівського рибцеху та Єлизаветівського рибцеху Петриківського зонального рибопитомника та товарного рибного господарства.

Вказаним земельним ділянкам в подальшому були присвоєні кадастрові номери: 1223755100:02:001:0606, 1223780800:03:001:0965, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:001:0963, 1223781700:01:001:0119, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0964, речові праві зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПРАТ «Петриківський рибгосп» із зазначенням цільового призначення земельних ділянок «для рибогосподарських потреб».

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом господарської діяльності ПРАТ «Петриківський рибгосп» є прісноводне рибництво (аквакультура).

Відповідачем на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.06.2020 №789-ДК проведено перевірку земельних ділянок з кадастровими номерами: 1223755100:02:001:0606, 1223780800:03:001:0965, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:001:0963, 1223781700:01:001:0119, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0964 які належать позивачу на праві постійного користування, зареєстрованого у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до відомостей витягів з реєстру речових прав про реєстрацію іншого речового права (права користування) стосовно земельних ділянок цільове призначення земельних ділянок вказано для рибогосподарських потреб, а власником таких земельних ділянок зазначено державу в особі Дніпропетровської Облдержадміністрації.

30.06.2020 року за результатами перевірки Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровський області складено акт перевірки №789-ДК/730/АП/09/01/-20, яким встановлено порушення зі сторони позивача а саме: позивач надані йому у користування земельні ділянки для рибогосподарських потреб не використовує, використовує їх з порушенням їх цільового використання (фактично використовує для товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарських культур) та для видобутку корисних копалин; на частині земельної ділянки площею 45га з кадастровим номером 1223781700:01:001:0119 здійснено зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. Відповідно до інформації, викладеній на сторінках 4-5 акту перевірки №789-ДК/730/АП/09/01/-20 представник ПРАТ «Петриківський рибгосп» при перевірці присутнім не був, з актом не ознайомлений, копію акту не отримував, поштою копія акту перевірки позивачу відповідачем також не направлялась.

Позивач не погоджуючись з висновками державного інспектора ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській, які викладені в акті перевірки №789-ДК/730/АП/09/01/-20 від 30.06.2020, надав свої письмові заперечення на акт перевірки, проте державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Рашевським Юрієм Віталійовичем у відношенні директора позивача було складено та видано протокол про адміністративне правопорушення №789-ДК/0/04П/07/01/-20 від 06.07.2020 року.

07.09.2020 року державним інспектором відповідача винесено постанову про закриття адміністративної справи, порушеної на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №789-ДК/0/04П/07/01/-20 від 06.07.2020 року, матеріали передано до правоохоронних органів. Разом з тим, у цей же день, 07.09.2020 року тим же державним інспектором відповідача Рашевським Юрієм Віталійовичем здійснено обстеження земельної ділянки, про що складено відповідний акт та винесено оскаржуваний припис №789-ДК/0141Пр/03/01/-20.

Відповідно до інформації, викладеній на сторінці 2 оскаржуваного припису представник ПРАТ «Петриківський рибгосп» з приписом ознайомлений не був, припис представнику особисто не вручався та поштою також не направлявся.

22.04.2021 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (справа №904/4333/21) у якому просило суд припинити право постійного користування ПРАТ «Петриківський рибгосп» земельними ділянками з кадастровими номерами 1223755100:02:001:0606, 1223780800:03:001:0965, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:001:0963, 1223781700:01:001:0119, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0964 з одночасним припиненням речових прав позивача на вказані земельні ділянки та витребувати у позивача земельні ділянки з кадастровими номерами 1223755100:02:001:0606, 1223780800:03:001:0965, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:001:0963, 1223781700:01:001:0119, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0964 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. У ході розгляду господарським судом вказаної справи 10.06.2021 року позивач дізнався про існування оскаржуваного припису №789-ДК/0141Пр/03/01/-20 від 07.09.2020 року, отримавши від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідь на відзив до якого було долучено копію оскаржуваного припису.

Приписом №789-ДК/0141Пр/03/01/-20 від 07.09.2020 року встановлено порушення цільового використання земельних ділянок з кадастровими номерами 1223755100:02:001:0606, 1223780800:03:001:0965, 1223780800:03:002:0976, 1223780800:03:001:0963, 1223781700:01:001:0119, 1223780800:03:002:0977, 1223780800:03:002:0975, 1223780800:03:002:0964 що є порушенням п.«а» ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України, виходячи з чого, та керуючись положеннями чинного законодавства відповідач встановив позивачу обов`язкову до виконання вимогу у 30-денний термін усунути виявлене правопорушення згідно з чинним законодавством України та про виконання повідомити ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області до 07.10.2020 року. Також у оскаржуваному приписі вказано що у разі невиконання припису керівника позивача буде притягнуто до відповідальності за ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач, вважаючи спірний припис відповідача протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Закон № 963-IV є правовою основою -визначає основи організації здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, тоді як порядок здійснення державного контролю визначено Законом № 877-V. Керуючись ст. 2 Закону № 877-V суд вказав, що цей закон поширюється на спірні правовідносини. Також, суд першої інстанції зазначив, що лише дотримання суб`єктом владних повноважень вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» може бути належною підставою для проведення перевірки та оформлення її результатів, які створюють для суб`єкта господарювання, у даному випадку позивача, юридичні наслідки. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що засівання позивачем ложа ставків сільськогосподарськими культурами в якості меліоративного заходу «літування» ставків з метою покращення умов розвитку природної кормової бази та росту риби, а також запобігання виникнення хвороб риб не є порушенням цільового використання земельних ділянок, наданих позивачу для рибогосподарських потреб. Суд дійшов висновку, що порушення чинного законодавства позивачем у цій частині (використання земельних ділянок з порушенням їх цільового призначення) відповідачем належними та допустимими доказами не доведено. Суд звернув увагу, що з аналізу змісту спірного припису вбачається, що цей припис прийнято з порушенням вимог законодавства щодо його змісту, оскільки він є неконкретизованим. Також, суд встановив, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 31000,00 грн. підтверджені належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами, а їх розмір є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на виконання цих робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Натомість, відповідачем не зазначені заперечення проти заявленої позивачем до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" визначено, що організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Згідно з пп. 25-1 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгекадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Приписами ст. 4 Закону України від 19.06.2003 № 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі Закон № 963-IV) визначено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Статтею 5 Закону № 963-IV встановлено, що державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Приписами ст. 6 Закону № 963-IV передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. ст. 9, 10 Закону № 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом здійснюються шляхом, зокрема, проведенням перевірок. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

В свою чергу, колегія зазначає, що порядок та підстави проведення перевірок врегульовані Законом України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі Закон №877-V), який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Приписами ст. 2 Закону №877-V визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Як вірно звернув увагу суд першої інстанції, аналіз ст. 2 Закону №877-V дає підстави для висновку про те, що норми цього Закону поширюються на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, при цьому, у частині другій цієї статті зазначено на які відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), дія цього Закону не поширюється, а у частинах третій - п`ятій цієї статті зазначено особливості застосування певними контролюючими органами вимог цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дія Закону № 877-V поширюється на спірні правовідносини, а Закон № 963-IV є правовою основою - визначає основи організації здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, тоді як порядок здійснення державного контролю визначено Законом № 877-V.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним судом у постанові від 16 березня 2021 року у справі №817/1155/18.

Натомість, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що приписи Закону № 877-V не розповсюджуються на спірні правовідносини.

Апеляційним судом зі змісту наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.06.2020 №789-ДК досліджено, що об`єктом перевірки визначено земельні ділянки, а не господарська діяльність позивача.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача а саме: позивач надані йому у користування земельні ділянки для рибогосподарських потреб не використовує, використовує їх з порушенням цільового використання (фактично використовує для товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарських культур) та для видобутку корисних копалин; на частині земельної ділянки площею 45га з кадастровим номером 1223781700:01:001:0119 здійснено зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Колегія суддів зазначає, що об`єктом перевірки є земельні ділянки, які перебувають у користуванні позивача, про що відповідачу було достеменно відомо з даних Державного кадастру, а тому позивач, як суб`єкт господарювання, відносно господарської діяльності котрого здійснюється перевірка, мав бути залучений до участі в її проведенні.

Відтак, апеляційний суд вважає, що проведення перевірки за наказом від 05.06.2020 №789-ДК стосується позивача, як суб`єкта господарської діяльності, а тому під час перевірки відповідач мав дотримуватись приписів Закону №877-V.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що лише дотримання суб`єктом владних повноважень вимог Закону №877-V може бути належною підставою для проведення перевірки та оформлення її результатів, які створюють для суб`єкта господарювання, у даному випадку позивача, юридичні наслідки. Натомість, цей висновок доводами апеляційної скарги не спростовано.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо літування та встановлення здійснення зняття і перенесення ґрунтового покрову без спеціального дозволу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, приписами ст. 18 Закону України від 18.09.2012 № 5293-VI «Про аквакультуру» визначено, що рибогосподарська меліорація водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм здійснюється з метою цілеспрямованого підвищення їх біологічної продуктивності, поліпшення умов існування об`єктів аквакультури, поліпшення їх кількісних та якісних характеристик, регулювання чисельності малоцінних для товарного виробництва гідробіонтів. Рибогосподарська меліорація здійснюється за такими основними напрямами: проведення днопоглиблювальних робіт та/або робіт з видалення донних відкладень; видалення зайвої водної рослинності; вселення об`єктів аквакультури, створення штучних донних ландшафтів з метою поліпшення екологічного стану водного об`єкта та умов природного відтворення водних біоресурсів; вилучення хижих і малоцінних видів водних біоресурсів з метою запобігання їх негативного впливу на об`єкти аквакультури; запобігання масовій загибелі гідробіонтів та ліквідація її наслідків. Порядок здійснення рибогосподарської меліорації водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства.

Згідно зі ст.35 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» суб`єкти рибного господарства зобов`язані здійснювати у встановленому порядку комплексні рибницько-меліоративні заходи щодо охорони та відтворення, у тому числі штучного, водних біоресурсів, збереження і поліпшення умов їх існування; здійснювати заходи з профілактики і боротьби із захворюванням та загибеллю водних біоресурсів тощо.

Зазначаючи доводи про те, що матеріали справи не містять дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників харчових продуктів, на проведення рибогосподарської меліорації у виді літування, позивач вказує на приписи порядку органічного виробництва та обігу органічної продукції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2019 р. № 970.

Вищевказаний порядок врегульовує застосування такого заходу як літування, лише як ветеринарно-санітарного заходу.

Проте, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновку суду першої інстанції, що процес літування є комплексним заходом, не лише ветеринарно-санітарним, а ще й рибницько-меліоративним заходом з охорони та відтворення водних біоресурсів, їх збереження та поліпшення умов існування.

Також, апеляційний суд відхиляє доводи щодо здійснення зняття і перенесення ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, оскільки відповідач не спростував висновок суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів з`ясування відповідачем та доведення ним належними і допустимими доказами кваліфікуючої обставини родючості ґрунту на земельній ділянці, а в акті перевірки та спірному приписі відомості про таке з`ясування також відсутні.

Колегія суддів враховує, що матеріали справи містять лист Казенного підприємства «ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ» Державної служби геології та надр України №01/12-420 від 13.07.2020 року та висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності з «Видобування будівельних пісків на Петриківському родовищі Петриківському районі Дніпропетровської області» Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №21/01-2020345429/1 від 06.11.2020 року, у яких зазначено: «Вся поверхня родовища зайнята непродуктивним землями. Ґрунтово-рослинний шар у районі розташування кар`єру по видобуванню піску Петриківського родовища відсутній (не сформований). У зв`язку з чим зняття родючого шару проектом не передбачається». Крім того, позивач подав до матеріалів справи докази законності провадження ним діяльності із видобутку піску, а саме: спеціальний дозвіл на користування надрами №6006 від 16.12.2014 року, рішення Дніпропетровської обласної ради про надання гірничого відводу ПРАТ ПЕТРИКІВСЬКИЙ РИБГОСП №648-31/VI від 27.05.2015 року; погодження отримання спеціального дозволу на користування надрами Петриківської райдержадміністрації №2194/11-16 від 19.08.2011 року; рішення 23-ї сесії шостого скликання Петриківської районної ради про погодження отримання ПРАТ ПЕТРИКІВСЬКИЙ РИБГОСП спеціального дозволу на користування надрами від 05.12.20212 року; рішення десятої сесії шостого скликання Лобойківської сільської ради про погодження клопотання ПРАТ ПЕТРИКІВСЬКИЙ РИБГОСП спеціального дозволу на користування надрами, лист ДП УКРРИБА №08-12/4 від 15.01.2015 року про надання дозволу на виконання капітального ремонту гідротехнічних споруд.

З огляду на це, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині щодо здійснення позивачем літування та зняття і перенесення ґрунтового покрову без спеціального дозволу.

Стосовно відповідності змісту припису вимогам законодавства.

Приписами частини 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту спірного припису вбачається, що він породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, а відтак, він наділений ознаками правового акту індивідуальної дії. Зокрема, спірний припис встановлює обов`язок позивача у 30-денний термін усунути виявлене правопорушення згідно з чинним законодавством України.

Зобов`язальний характер припису свідчить про встановлення порушення та про визначення імперативного обов`язкового способу його усунення.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що відповідач не вказав, які саме дії, та на підставі яких положень чинного закону повинен здійснити позивач для усунення встановлених перевіркою порушення вимог законодавства, а спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених норм, яких саме заходів необхідно ужити для усунення виявлених порушень, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.

Відтак, колегія суддів вважає, що спірний припис не відповідає критеріям ч.2 ст. 2 КАС України, а доводи апеляційної скарги це не спростовують.

Стосовно доводів щодо стягнення витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами частин третьої-четвертої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що на обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги позивачем долучено до справи договір про надання правової допомоги №б/н від 16.06.2021 року, укладений між позивачем з однієї сторони та адвокатом Оксаніченком А.С. з другої сторони, додаткову угоду №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 16.06.2021 року, рахунок №1 від 16.06.2021 року про оплату правової допомоги, детальний опис наданих адвокатом послуг (правової допомоги) від 24.06.2021 року, платіжне доручення про сплату суми гонорару.

Витрати на правничу допомогу складають 31000,00 грн.

Надаючи оцінку правильності висновків суду першої інстанції в цій частині, апеляційний суд зазначає, що з урахуванням співмірності та пропорційності витраченого часу, складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, враховуючи критерій розумності, колегія суддів дійшла висновку про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню за рахунок суб`єкта владних повноважень складають 31000,00 грн. Також, колегія суддів враховує, що матеріали справи містять докази підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, зокрема платіжне доручення про їх сплату та опис наданих адвокатом послуг (правової допомоги) від 24.06.2021 року.

Апеляційний суд зауважує, що в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат за наявності заперечень учасника справи.

Проте, відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції не було зазначено заперечення проти заявленої позивачем до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, шляхом стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 31000,00 грн. Натомість, цей висновок доводами апеляційної скарги не спростовано.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З цих підстав, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 160/17025/21 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяО.М. Панченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко