Ухвала

від 17.11.2021 по справі 638/17408/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/17408/21

Провадження № 2-з/638/523/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Суркової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Карт Лімітед до ОСОБА_1 про визнання припиненим договору позики та іпотеки,-

в с т а н о в и в:

Представник позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна - складська будівля, загальна площа 819.4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що у забезпечення виконання зобов`язання за договором позики між відповідачем та позивачем укладено договір іпотеки №1714. 13.10.2021 року відповідач направила позичальникам та позивачу вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання з повернення боргу за договором позики. За договором іпотеки відповідач має можливість за рахунок предмету іпотеки задовольнити свої вимоги, а відтак з урахуванням предмету позову та ризиків, які можуть утруднити виконання потенційного судового рішення позивач просить задовольнити заяв про забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, клопотання про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як зазначено в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно абзацу першого ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

28.09.2017 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 укладено договір позики. За іпотечним договором від 28.09.2017 року ТОВ Карт Лімітед передає в іпотеку ОСОБА_1 у якості забезпечення виконання всіх зобов`язань ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за зазначеним договором позики нерухоме майно: складська будівля загальною площею 819,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 13.10.2021 року ОСОБА_1 направила вимогу боржникам та поручителям про усунення порушення виконання зобов`язань з повернення боргу за договором позики від 28.09.2017 року, зазначивши, що починаючи з 21.04.2019 року позичальники є таким, що прострочують виконання своїх зобов`язань за договором. В разі невиконання вимог добровільно іпотекодержатель буде змушений розпочати процедуру звернення стягнення на заставлене за іпотечним договором майно.

Предметом позову є визнання припиненим договору позики від 28.09.2017 року та іпотеки за іпотечним догвоором від 28.09.2017 року..

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак заява представника позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки зазначений захід забезпечення позову не порушує речове право володіння особи майном, мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті та є достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, та виключить можливість обмеження права відповідача на користування нерухомим майном у повному обсязі.

Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець пов`язує обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

постановив:

Заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Карт Лімітед до ОСОБА_1 про визнання припиненим договору позики та іпотеки- задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна: складська будівля, загальна площа 819,4 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ТОВ Карт Лімітед , код ЄДРПОУ 38545974 на праві власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 101873880000.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст.261 ЦПК України та може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий Є.В.Невеніцин