Постанова

від 16.11.2021 по справі 825/1280/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/1280/17 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: суддів Мєзєнцева Є.І., Собківа Я.М., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Завод металоконструкцій та металооснастки на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Завод металоконструкцій та металооснастки до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконним та протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Історія справи.

16.08.2017 Приватне акціонерне товариство "Завод металоконструкцій та металооснастки" (надалі ПрАТ "Завод МК і МО") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (надалі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка проявилась в тому, що ним не було направлено або вручено позивачу оформленого відповідно до вимог чинного законодавства примірника акту про результати документальної планової виїзної перевірки позивача, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 від 19.06.2017 № 317/14/01267930, призначеного для підписання та повернення контролюючому органу із запереченнями, у період з 13.06.2017 по час звернення з цим позовом до суду;

- визнати незаконним та протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 10.07.2017 № 0002231400, як таке, що винесене на підставі складеного з порушенням закону акту про результати документальної планової виїзної перевірки позивача, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 від 19.06.2017 № 317/14/01267930.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що складений за результатами проведеної перевірки акт не може бути застосований при прийнятті будь-яких рішень, оскільки має недоліки оформлення та складений з порушеннями податкового законодавства, внаслідок чого спірне рішення підлягає скасуванню.

Крім того, позивач вважає, що підстав для нарахування податкових зобов`язань немає, оскільки підприємство визнало податковий кредит за товарами у вигляді сировини, а звільнена від ПДВ реалізація відбувається вже щодо відходів виробництва у вигляді металобрухту, що є зовсім іншим товаром.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 у задоволенні позову ПрАТ "Завод МК і МО" відмовлено повністю (т. № 1 а.с.233-239).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 у частині відмови у задоволенні вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 19 червня 2017 року № 317/14/01267930 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову у цій частині. В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 залишено без змін (т. № 2 а.с.55-60).

Постановою Верховного Суду від 17.12.2020 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд у постанові, зокрема вказав, що судом першої інстанції взагалі не надано оцінку спірним правовідносинам та господарській діяльності позивача (т. № 2 а.с.105-111).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 позивачу відмовлено у задоволені вищевказаних позовних вимог.

Приймаючи таке рішення суд першої зазначив, що недоліки при складанні акту перевірки не можуть бути беззаперечною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі висновків викладених в такому Акті, оскільки вони не спростовують встановлених в ньому порушень, оцінку яким має надати суд при вирішенні питання щодо правомірності прийнятого за результатами перевірки рішення. Будь-які процедурні порушення, пов`язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи правопорушника та публічними інтересами. Такі формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб`єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини встановлені судом.

Відповідач на підставі направлень від 15.06.2017 № 827, № 828, № 829, № 830, № 831, № 832 згідно ст.ст.20, 77, 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі ПК України) та згідно до наказу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 28.04.2017 №619, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ "Завод МК і МО" (код за ЄДРПОУ 01267930) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 19.06.2017 №317/14/01267930 (т. № 1 а.с.9-56).

Так в акті перевірки перевіряючими зроблено висновок щодо порушення позивачем п.198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого ПрАТ "Завод МК і МО" занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 30 093,00 грн у т.ч.: лютий 2014 року 2 117,00 грн, березень 2014 року 369 грн, квітень 2014 року 2 490,00 грн, травень 2014 року 570,00 грн, червень 2014 року 2 725,00 грн, серпень 2014 року 2 731,00 грн, листопад 2014 року 869,00 грн, лютий 2015 року 2 190,00 грн, березень 2015 року 995,00 грн, червень 2015 року 2 311,00 грн, серпень 2015 року 1 021,00 грн, грудень 2015 року 2 709,00 грн, березень 2016 року 646,00 грн, червень 2016 року 3 106,00 грн, серпень 2016 року 571,00 грн, листопада 2016 року 3 996,00 грн, грудень 2016 року 677,00 грн.

Зокрема, відповідач в акті перевірки зазначає, що позивач на протязі перевіряємого періоду здійснював операції (реалізацію металобрухту), які звільняються від оподаткування, при цьому, при перевірці первинних бухгалтерських документів встановлено, що підприємство здійснювало реалізацію металобрухту на ТОВ "Укрвторкольормет" та ТОВ "Втормет-Київ", який оприбутковувався за чистою вартістю реалізації.

В акті наведено, що при купівлі ТМЦ підприємство користувалось податковим кредитом, а в свою чергу під час реалізації металобрухту, який утворився в результаті діяльності не нараховувало податкові зобов`язання. Отже, вказане свідчить про порушення ПрАТ "Завод МК і МО" п.198.5 ст.198 ПК України.

На підставі вказаного акту перевірки, Головним управлінням ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2017 № 0002231400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) загальною сумою 33 330,00 грн, з яких 26 664,00 грн за податковим зобов`язанням, 6 666,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (том № 1 а.с.8).

Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов`язання", вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. При цьому, оскільки в силу пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Кодексу податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Кодексу), саме пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 зі змінами та доповненнями, платник податку зобов`язаний нараховувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, (з 01.05.2015 та скласти не пізніше останнього для звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні) за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

- а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій передбачених пп.196.1.7 п.196.1 ст.196 цього Кодексу);

- б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу (з 01.01.2014 відповідно до ст.197, підрозділу 2 розділу ХХ цього Кодексу), міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп.197.1.28 п.197.1 ст.197 цього Кодексу);

- в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

- г) в операціях, що не є господарською діяльністю.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз.2 п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Висновки суду.

Матеріалами справи підтверджено, що на протязі перевіряємого періоду ПрАТ "Завод МК і МО" здійснювало операції, які звільнені від оподаткування (ряд.5 Декларації з ПДВ за 2014-2016 роки) (а.с.176-231, том № 2 а.с.148-250, том № 3 а.с.1-106). При цьому, підприємство також здійснювало реалізацію металобрухту, який оприбутковувався за чистою вартістю реалізації.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Так, на підприємство направлено запит від 26.05.2017 № 2065/10/25-01-14-01-08 щодо надання пояснень по даному питанню та листом від 31.05.2017 № 376 останнє повідомило, що норми пп. "б" п.198.5 Податкового кодексу України вимагають нараховувати податкове зобов`язання в разі застосування товарів, за якими підприємство скористалось податковим кредитом.

Суд першої інстанції взяв до уваги той факт, що відповідачем перевірялись Головні книги позивача за 2014 рік та за 2016 рік по рахунку 209 "інші матеріали" та встановлено, що дані відповідають даним Декларації з ПДВ по рядку 5 (операції, які звільнені від оподаткування). Головна книга позивача за 2015 рік по рахунку 209 "інші матеріали" має розбіжності з даним Декларації з ПДВ по рядку 5. Також відповідач встановив, та позивачем не спростовано, що оприбуткування металобрухту (стружки) здійснювалось на підставі прибуткових ордерів за чистою вартістю реалізації. Вказане спростовує посилання позивача на необхідність виключення із податкового зобов`язання суми ПДВ за продаж списаних основних засобів у вигляді металобрухту, при продажу якого положення п.198.5. ст.198 Податкового кодексу України не застосовуються.

Отже, підприємством здійснювалась реалізація не власного металобрухту, а металобрухту, що утворився внаслідок виготовлення продукції з металу, господарська операція щодо купівлі якого стала наслідком формування податкового кредиту у позивача.

Такий висновок зроблено відповідачем, який судом першої інстанції визнано як правильний.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.

Таким чином, колегія суддів враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини та вищенаведені норми закону погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки у відповідності до положень п.198.5. ст.198 Податкового кодексу України, законодавець зобов`язав платника податків проводити коригування податкового кредиту, сформованого внаслідок операції з купівлі металу, що використовується для виготовлення продукції, на суму ПДВ з реалізації металобрухту за пільговою "0"ставкою, який виник внаслідок виготовлення такої продукції, тому відповідач дійшов правомірного висновку про заниження позивачем ПДВ та відповідно правомірно збільшив основну суму податкового зобов`язання у розмірі 26 664,00 грн.

Отже, доводи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, висновки суду обґрунтованими, оскільки позивач на підтвердження своїх мотивів не надав відповідних доказів, тому і доводи апелянта є такими що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Крім того, надаючи оцінку всім доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

рім того, клопотання позивача щодо постановлення у даній справі окремої ухвали є необґрунтованим, оскільки відсутні підстави для прийняття такого рішення.

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст виготовлено 17.11.2021.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Завод металоконструкцій та металооснастки на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Завод металоконструкцій та металооснастки до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконним та протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Я.М. Собків