Рішення

від 22.03.2021 по справі 825/1280/17

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2021 року м. Чернігів Справа № 825/1280/17

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій та металооснастки» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконним та протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

16.08.2017 Приватне акціонерне товариство "Завод металоконструкцій та металооснастки" (далі - ПрАТ "Завод МК і МО", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка проявилась в тому, що ним не було направлено або вручено позивачу оформленого відповідно до вимог чинного законодавства примірника акту про результати документальної планової виїзної перевірки позивача, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 від 19.06.2017 № 317/14/01267930, призначеного для підписання та повернення контролюючому органу із запереченнями, у період з 13.06.2017 по час звернення з цим позовом до суду;

- визнати незаконним та протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 10.07.2017 № 0002231400, як таке, що винесене на підставі складеного з порушенням закону акту про результати документальної планової виїзної перевірки позивача, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 від 19.06.2017 № 317/14/01267930.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що складений за результатами проведеної перевірки Акт не може бути застосований при прийнятті будь-яких рішень як такий, що складений з порушеннями податкового законодавства, а викладені в ньому доводи для застосування санкцій є неправомірними. Позивач вважає, що примірник Акта перевірки не підписано ним з вини відповідача, тобто зазначений акт не містить обов`язкового реквізиту - підпису посадової особи або представника позивача, а відтак не є документом і не може бути підставою для складання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. При цьому, позивач зазначає, що у Акті перевірки відсутні відомості про направлення запитів та отримання на них відповідей. Зазначена обставина, на його думку, є безумовною підставою для визнання протиправними дій відповідача в частині зазначених порушень. Складений та підписаний 19.06.2017 Акт перевірки в день його складення позивачеві не надано та не надіслано. Актперевірки направлено лише 20.06.2017, що на його думку, є очевидним і беззаперечним порушенням відповідачем встановлених законодавством порядку та строків складання, підписання і вручення Акта перевірки. Оскільки Акт перевірки за наслідками перевірки позивачеві на момент звернення до суду з цим позовом не вручено, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено з очевидним та грубим порушенням норм Податкового кодексу України, що є безумовною підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. Позивач також вважає, що наведена у податковому повідомленні-рішенні сума заниження податкового зобов`язання є помилковою, оскільки до неї незаконно включено суми, за якими минув строк позовної давності, зокрема 2 117,00 грн у лютому 2014 року. Крім того, відповідачем застосовано штрафну санкцію за виявлені порушення, починаючи з червня 2014 року, попри те, що неустойка може бути стягнута за період не більше року, тобто не пізніше ніж з 10.07.2017. При цьому, позивача звільнено від оподаткування операції з постачання відходів та брухту чорного і кольорових металів.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 у задоволенні позову ПрАТ "Завод МК і МО" відмовлено повністю (том № 1 а.с.233-239).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 у частині відмови у задоволенні вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 19 червня 2017 року № 317/14/01267930 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову у цій частині. В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 залишено без змін (том № 2 а.с.55-60).

Постановою Верховного Суду від 17.12.2020 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд у постанові, зокрема вказав, що судом першої інстанції взагалі не надано оцінку спірним правовідносинам та господарській діяльності позивача (том № 2 а.с.105-111).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень. На виконання вказаної ухвали суду щодо надання належним чином засвідчених копій документів господарських відносин позивача з контрагентами останнім надано аналогічні документи, які надавались в межах прийняття постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.09.2017.

В межах встановленого судом строку відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є судженнями податкового органу, які не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав позивача. Вказує, що в зв`язку з порушенням позивачем вимог законодавства відповідачем правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Також просить замінити відповідача у справі на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач) (том № 2 а.с.125-126).

Позивачем 08.02.2021 подана відповідь на відзив, в якій останній просить задовольнити його позовні вимоги та зазначає, що акт перевірки не містить всієї необхідної інформації з вини (бездіяльності) відповідача. Бездіяльність відповідача в частині невиконання вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами є очевидною та підтверджує відсутність на даний час оформленого відповідно до вимог чинного законодавства акту перевірки. А відтак, передбачений законом акт перевірки не міг бути направленим (в силу відсутності такого) на адресу позивача, що є безумовною підставою для визнання бездіяльності відповідача протиправною. Також позивач зазначає, що оскільки при оприбуткуванні металобрухту податковий кредит не відображався для нарахування податку на додану вартість відсутня обставина а п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а відтак доводи відповідача суперечать закону, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Позивач придбаний товар (сировину), за яким відобразив податковий кредит, використовує у виробництві при виготовленні продукції і весь податковий кредит (на всю суму) компенсується нарахованими податковими зобов`язаннями, належним чином відображеними, що не оспорюється відповідачем. Оскільки позивач весь товар, за яким відображено податковий кредит, використав у виробництві, то у нього не залишилось придбаного з податку на додану вартість товару, необхідного для використання в операціях звільнених від оподаткування. А оскільки позивач користувався операціями, звільненими від оподаткування (реалізація металобрухту) і при оприбуткуванні металобрухту не відображав податковий кредит, відсутні підстави для застосування положень п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України для нарахування податку на додану вартість. Позивачем не здійснювались операції, за якими виник обов`язок нарахувати податок на додану вартість за визначеною п.189.1 ст. 189 Податкового кодексу України базою оподаткування, а відтак, не виник і обов`язок складати та реєструвати податкові накладні зі ставкою 20% виходячи з указаної бази оподаткування, як наслідок оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню (том № 2 а.с.131-137).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 замінено відповідача належним відповідачем - ГУ ДПС у Чернігівській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як слідує з матеріалів справи позивач зареєстрований розпорядженням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 04.03.1994, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 04.03.1994 № 1 064 120 0000 000422.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 15.03.1994 за № 5404, станом на 05.06.2017 перебуває на обліку в Чернігівській ОДПІ та з 14.07.1997 зареєстрований в якості платника податку на додану вартість.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача за КВЕД є: 25.11 виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (основний); 28.22 виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устатковання; 28.92 виробництво машин і устатковання для добувної промисловості та будівництва; 25.29 виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів; 25.61. оброблення металів та нанесення покриття на метали; 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього.

Перевіряючи підстави проведення перевірки позивача, судом встановлено, що на підставі направлень від 15.06.2017 № 827, № 828, № 829, № 830, № 831, № 832 згідно ст.ст.20, 77, 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України) та згідно до наказу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 28.04.2017 №619, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ "Завод МК і МО" (код за ЄДРПОУ 01267930) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, про що складено Акт від 19.06.2017 №317/14/01267930 (том № 1 а.с.9-56).

В розділі 4 "Висновок" Акту перевірки встановлено порушення, в тому числі:

- п.198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого ПрАТ "Завод МК і МО" занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 30 093,00 грн у т.ч.: лютий 2014 року - 2 117,00 грн, березень 2014 року - 369 грн, квітень 2014 року - 2 490,00 грн, травень 2014 року - 570,00 грн, червень 2014 року - 2 725,00 грн, серпень 2014 року - 2 731,00 грн, листопад 2014 року - 869,00 грн, лютий 2015 року - 2 190,00 грн, березень 2015 року - 995,00 грн, червень 2015 року - 2 311,00 грн, серпень 2015 року - 1 021,00 грн, грудень 2015 року - 2 709,00 грн, березень 2016 року - 646,00 грн, червень 2016 року - 3 106,00 грн, серпень 2016 року - 571,00 грн, листопада 2016 року - 3 996,00 грн, грудень 2016 року - 677,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки, Головним управлінням ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2017 № 0002231400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) загальною сумою 33 330,00 грн, з яких 26 664,00 грн за податковим зобов`язанням, 6 666,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (том № 1 а.с.8).

З вказаного вище Акту перевірки слідує, що на протязі перевіряємого періоду ПрАТ "Завод МК і МО" здійснював операції (реалізацію металобрухту), які звільняються від оподаткування. При цьому, при перевірці первинних бухгалтерських документів встановлено, що підприємство здійснювало реалізацію металобрухту на ТОВ "Укрвторкольормет" та ТОВ "Втормет-Київ", який оприбутковувався за чистою вартістю реалізації.

З Акту перевірки встановлено, що при купівлі ТМЦ підприємство користувалось податковим кредитом, а в свою чергу під час реалізації металобрухту, який утворився в результаті діяльності не нараховувало податкові зобов`язання.

Внаслідок наведеного, відповідач дійшов висновку про порушення ПрАТ "Завод МК і МО" п.198.5 ст.198 ПК України.

При цьому, вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення незаконним та протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правильність проведення відповідачем перевірки ПрАТ "Завод МК і МО" слід зазначити, що вона проведена відповідно до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, згідно якого органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Поняття та порядок проведення документальної планової виїзної перевірки, визначені пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та ст.77 Кодексу, дотримано. Строки проведення виїзних перевірок, встановлені ст. 82 Кодексу, не порушено.

При цьому, дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов`язання, судом враховано, що згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов`язання", вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. При цьому, оскільки в силу пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Кодексу податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Кодексу), саме пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як передбачено ст.23 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, тимчасово звільняються від оподаткування операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів.

Відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 зі змінами та доповненнями, платник податку зобов`язаний нараховувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, (з 01.05.2015 - та скласти не пізніше останнього для звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні) за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

- а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій передбачених пп.196.1.7 п.196.1 ст.196 цього Кодексу);

- б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу (з 01.01.2014 - відповідно до ст.197, підрозділу 2 розділу ХХ цього Кодексу), міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп.197.1.28 п.197.1 ст.197 цього Кодексу);

- в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

- г) в операціях, що не є господарською діяльністю.

Як встановлено судом, на протязі перевіряємого періоду ПрАТ "Завод МК і МО" здійснювало операції, які звільнені від оподаткування (ряд.5 Декларації з ПДВ за 2014-2016 роки) (а.с.176-231, том № 2 а.с.148-250, том № 3 а.с.1-106). При цьому, підприємство також здійснювало реалізацію металобрухту, який оприбутковувався за чистою вартістю реалізації. Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Так, на підприємство направлено запит від 26.05.2017 № 2065/10/25-01-14-01-08 щодо надання пояснень по даному питанню та листом від 31.05.2017 № 376 останнє повідомило, що норми пп. "б" п.198.5 Податкового кодексу України вимагають нараховувати податкове зобов`язання в разі застосування товарів, за якими підприємство скористалось податковим кредитом.

Позивач вважає, що в даному випадку підстав для нарахування податкових зобов`язань немає, оскільки підприємство визнало податковий кредит за товарами у вигляді сировини, а звільнена від ПДВ реалізація відбувається вже щодо відходів виробництва у вигляді металобрухту, що є зовсім іншим товаром.

Проте з таким висновком позивача суд погодитись не може, оскільки з системного аналізу наданих позивачем обґрунтувань позовної заяви та відповіді на відзив і відзиву відповідача слідує, що при купівлі ТМЦ підприємство користувалось податковим кредитом, а під час реалізації металобрухту, який утворився в результаті діяльності не нараховувало податкові зобов`язання, чим порушило вимоги п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Тобто, в даному випадку не йдеться мова про реалізацію власного металобрухту, що позивач намагається довести, надаючи Акти про ліквідацію основних активів (том № 1 а.с.127-128), оскільки вказане в першу чергу суперечить обґрунтуванням позивача до заявленого позову. Крім того, будь-які документи на підтвердження такої позиції позивачем ані до перевірки, ані до відповіді на відзив не надавалось, що виключає в силу положень Податкового кодексу України можливість їх врахування для спростування позиції відповідача.

В даному випадку суд звертає увагу на той факт, що відповідачем перевірялись Головні книги позивача за 2014 рік та за 2016 рік по рахунку 209 "інші матеріали" та встановлено, що дані відповідають даним Декларації з ПДВ по рядку 5 (операції, які звільнені від оподаткування). Головна книга позивача за 2015 рік по рахунку 209 "інші матеріали" має розбіжності з даним Декларації з ПДВ по рядку 5. Також відповідач встановив, та позивачем не спростовано, що оприбуткування металобрухту (стружки) здійснювалось на підставі прибуткових ордерів за чистою вартістю реалізації. Вказане спростовує посилання позивача на необхідність виключення із податкового зобов`язання суми ПДВ за продаж списаних основних засобів у вигляді металобрухту, при продажу якого положення п.198.5. ст.198 Податкового кодексу України не застосовуються.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз.2 п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Таким чином, підприємством здійснювалась реалізація не власного металобрухту, а металобрухту, що утворився внаслідок виготовлення продукції з металу, господарська операція щодо купівлі якого стала наслідком формування податкового кредиту у позивача.

А, отже у відповідності до положень п.198.5. ст.198 Податкового кодексу України, якою законодавець зобов`язав платника податків проводити коригування податкового кредиту, сформованого внаслідок операції з купівлі металу, що використовується для виготовлення продукції, на суму ПДВ з реалізації металобрухту за пільговою "0"ставкою, який виник внаслідок виготовлення такої продукції, відповідач дійшов правомірного висновку про заниження позивачем ПДВ та відповідно правомірно збільшив основну суму податкового зобов`язання у розмірі 26 664,00 грн.

Щодо зауважень позивача стосовно не надання Акту перевірки до підписання уповноваженим особам позивача, а також недоліків при його складенні та направленні, суд зазначає наступне.

Судом враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За правилом п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов`язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Суд зазначає, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Тобто дії по складанню акту перевірки передбачено повноваженнями контролюючих органів та є частиною процесу реалізації відповідачем повноважень, наданих йому чинним законодавством. Контролюючий орган зобов`язаний за результатами проведеної перевірки скласти акт, тобто складання акту за результатами перевірки має імперативний характер, оскільки на контролюючий орган покладено такий обов`язок з метою реалізації їх повноважень та завдань визначених законодавством.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (станом на момент спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Відповідно за приписами п.8 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, особа має навести в чому саме полягають їх порушення.

При цьому слід враховувати, що обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, яким виступає відповідач та які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Водночас, будь які судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод, тощо є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта. Це свідчить про те, що дії, пов`язані з включенням до акта висновків, є обов`язковими, тоді як самі висновки такими не є. Вони є лише відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

З матеріалів справи слідує, що у зв`язку з відсутністю посадових осіб за юридичною адресою складено акт відсутності від 19.06.2017 № 190/14/01267930 та направлено акт перевірки з додатками на наступний день, 20.06.2017, про що свідчить повідомленням про вручення поштового відправлення. Акт перевірки від 19.06.2017 № 317/14/01267930 отримано позивачем та підписано, в результаті чого останнім надано заперечення.

Інформація про направлені запити та отримані відповіді відображена в Акті перевірки на сторінках Акту 13 та 22. Відповідь на заперечення позивача також направлена платнику поштою та вручена йому, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже, посилання позивача в даному випадку є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, враховуючи наведений вище висновок, недоліки при складанні Акту перевірки не можуть бути беззаперечною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі висновків викладених в такому Акті, оскільки вони не спростовують встановлених в ньому порушень, оцінку яким має надати суд при вирішенні питання щодо правомірності прийнятого за результатами перевірки рішення.

Будь-які процедурні порушення, пов`язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи правопорушника та публічними інтересами. Такі формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб`єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності.

Щодо посилань позивача по донарахуванню грошових зобов`язань за якими минув строк позовної давності, то суд їх до уваги також не приймає, виходячи з наступного.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст.39 цього кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п.133.4 ст.133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше,- за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення-рішення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Оскільки, як слідує з матеріалів справи, податкова декларація, зокрема за лютий 2014 року фактично подана 08.10.2014 за №9057465133, а відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 та п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України строк давності по застосуванню штрафних санкцій аналогічний грошовим зобов`язання, податковий орган в силу зазначених вище положень діяв правомірно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки останнє прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ПрАТ "Завод МК і МО" задоволенню не підлягає.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 168, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій та металооснастки» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконним та протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Завод металоконструкцій та металооснастки» (вул. Попова, 18, м. Чернігів, 14001, код ЄДРПОУ 01267930).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966).

Повне судове рішення складено 22.03.2021.

Суддя О.М. Тихоненко