Ухвала

від 17.11.2021 по справі 481/1517/21

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/1517/21

Провадж.№ 2-з/481/25/2021

У Х В А Л А

іменем України

"17" листопада 2021 р. Новобузький районний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Уманської О.В., з участю секретаря судових засідань Кузьміної Н.П., розглянувши заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики,

Встановив:

15.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та інфляційних витрат за договорами позики в загальній сумі 767508,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач ОСОБА_2 10.02.2009 року отримав в борг за договором позики 120000,00 грн., а 16.02.2009 року ще 160000,00 грн, які зобов`язувався повернути до 2011 року. У разу невиконання зобов`язання відповідач повинен був передати позивачу земельну ділянку в рахунок боргу, яка знаходилась на той час в користуванні відповідача. Однак до 2021 року відповідач свій обов`язок не виконав. 26.10.2021 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу за договором позики. Добровільно виконувати зобов`язання по договору відповідач відмовляється. Крім того у грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про розірвання договору оренди землі, і під час розгляду справи заперечив наявність будь-якого боргу перед ОСОБА_1 ..

Крім того, 15.11.2021 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, площею 5,265 га кадастровий номер 4824582202:03:000:0109, яка належать відповідачу на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 254495 від 23.01.2009 року.

Обґрунтовуючи свою заяву, послався на те, що відповідач може вжити заходи щодо продажу належної йому земельної ділянки, що може ускладнити чи унеможливити реальне виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та надані до неї матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.149ЦПКУкраїни суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною третьою статті 150ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи , відповідно до ч.1ст. 153 ЦПК України. Підстав для виклику сторін для розгляду заяви про забезпечення позову суд не вбачає.

З аналізу статей 150-153ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 254495 від 23.01.2009 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, площею 5,265 га кадастровий номер 4824582202:03:000:0109.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Крім того, відповідно до п. 4 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

З матеріалів справи убачається, що матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити судове рішення, зводиться до стягнення боргу за договором позики у загальному розмірі 767508,00 грн.

Тобто предмет спору визначений в позовній заяві дає підстави для висновку про те, що між сторонами дійсно виник спір. При цьому, обґрунтованість позовних вимог, достатність наданих доказів та переконливість наведеного обґрунтування не можуть бути предметом перевірки суду під час вирішення питання про забезпечення позову та ці питання підлягають з`ясуванню під час вирішення спору по суті.

Для забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивач просив накласти арешт на нерухоме майно, що належить відповідачу та підтверджено Державним актом на право приватної власності на землю.

При цьому накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим.

Під поняттям арешт майна слід розуміти проведення його опису і накладення заборони розпорядження, а в необхідних випадках - і користування ним (ст.56 Закону України Про виконавче провадження ).

Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

При цьому принцип співмірності при забезпеченні позову вимагає визначення того майна, на яке має бути накладене обмеження, вартість якого має забезпечити виконання судового рішення.

Як вбачається з копії договору оренди спірної земельної ділянки нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 5,265 га, що належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності, становить 17726 грн. 25 коп.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам.

Необхідність збереження правового статусу та стану спірної ділянки, який існує, принаймні на час виникнення спору, відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню правил частини 2 статті 149 ЦПК України.

Такі умови можуть бути забезпечені тимчасовою забороною розпорядження цим майном з передачею прав на цю землю та реєстрацією речових прав, та забороною змінювати об`єкт спору (цільове призначення, поділ, об`єднання тощо).

Забезпечення позову у вказаний спосіб не обмежує права користування земельною ділянкою її теперішнім власником в існуючих розмірах за її цільовим призначенням.

Дослідивши матеріали, додані до позовної заяви, вивчивши обґрунтування позивача щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а застосування саме таких видів забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. 151-153 ЦПК України, суд

Постановив:

Заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, площею 5,265 га кадастровий номер 4824582202:03:000:0109, яка належить ОСОБА_2 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 254495, виданого 23 січня 2009 року відділом Держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області.

Ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову направити негайно для виконання особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвалу може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Сторони, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу, а у разі подання апеляційної скарги, - відразу після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складено 17.11.2021.

Суддя