Рішення

від 15.09.2023 по справі 481/1517/21

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/1517/21

Провадж.№ 2/481/2/2023

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

15.09.2023 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Уманської О.В., за участю секретаря судового засідання Кузьміної Н.П., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду міста Новий Буг, Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу,

Встановив:

15 листопада 2021 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь суму боргу 280000,00 грн, інфляційні витрати в сумі 487508,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 10.02.2009 року ним було надано позику ОСОБА_2 в розмірі 120000,00 грн із зобов`язанням повернути кошти в строк до 01.01.2011 року. Зазначена обставина підтверджується розпискою від 10.02.2009 року. Крім того 16.02.2009 року ним було надано ще одну позику ОСОБА_2 в розмірі 160000,00 грн із зобов`язанням повернути кошти в строк до 01.01.2011 року. Зазначена обставина також підтверджується розпискою від 10.02.2009 року.

Крім того між сторонами була домовленість, що у разі неповернення в обумовлений строк суми боргу відповідач передає земельну ділянку розміром 5,265 га, належну йому згідно державного акту на право приватної власності серії ЯЗ № 254495. Однак відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про повернення йому земельної ділянки, тоді як суму боргу він не повернув, тому позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

Крім того, 15.11.2021 року позивачем ОСОБА_3 подано заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, площею 5,265 га кадастровий номер 4824582202:03:000:0109, яка належать відповідачу на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 254495 від 23.01.2009 року.

Ухвалою суду від 17.11.2021 року заяву ОСОБА_3 задоволено, арешт на земельну ділянку накладено.

Ухвалою судді від 19.11.2021 року дана позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 23.12.2021 року відкрито провадження у справі та справу призначено в порядку загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 03.01.2023 року по справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу.

Ухвалою суду від 18.04.2023 року провадження у справі відновлено, оскільки 10.04.2023року з Миколаївськогонауково-дослідногоекспертно-криміналістичногоцентру МВСУкраїни до Новобузького районного суду Миколаївської області надійшла дана справа з висновком експерта.

Ухвалою суду від 23.05.2023 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Пояснив, що з 2009 року він користувався вказаною земельною ділянкою, розуміючи, що вона належить йому, оскільки борг у сумі 280000,00 грн відповідач не повернув, і позивач мав намір укласти договір купівлі-продажу. Однак, як тільки законодавчо було дозволено продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення відповідач звернувся до суду із позовом про розірвання договору оренди спірної земельної ділянки і повернення її, і позивач зрозумів, що його права порушені, домовленість яка була крім іншого зафіксована самою розпискою, відповідачем не дотримується.

Одо застосування строку позовної давності позивач заперечував, пояснив, що про порушення своїх прав він дізнався лише у 2020 році коли відповідач подав до суду позов про розірвання договору оренди. У 2009 році вони домовились, що як тільки законодавчо буде дозволено продаж земель сільськогосподарського призначення між сторонами буде укладено такий договір. Оскільки відповідач не повернув борг у зазначений термін, але і не вимагав усі ці роки повернення земельної ділянки, позивач не знав, що його права будуть порушені.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги він не визнає. ОСОБА_2 не заперечував, що дійсно у 2009 році він уклав договір оренди земельної ділянки із позивачем ОСОБА_3 . Однак оскільки той не сплачував орендну плату, він звернувся до суду із позовом про розірвання вказаного договору. Крім того, відповідач ОСОБА_2 також не заперечував, що він дійсно писав розписку, про ніби то отримання ним в борг коштів, однак фактично він кошти не отримував, а розписку написати його схилив позивач ОСОБА_3 ніби то для формальності. Отже отримання будь-яких коштів за розпискою від 10.02.2009 року та від 16.02.2009 року відповідач категорично заперечує, а відповідно жодного боргу перед позивачем не має.

Крім того просив застосувати строк позовної давності на підставі ст..267 ЦПК України, оскільки з 2011 року до 2021 року ОСОБА_3 не звертався до суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору з власної ініціативи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним по справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави - ст. 2 ЦПК України.

Судом встановлено, що згідно першої розписки, оригінал якої досліджений в судовому засіданні, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникли правовідносини у зв`язку із наданою останнім борговою розпискою, відповідно до якої відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі 160000,00 гривень. Вказану суму боргу відповідач зобов`язався повернути не пізніше 2011 року. За невиконання та неналежне виконання своїх обов`язків, які виникли при укладенні даної розписки, відповідач зобов`язується віддати земельну ділянку площею 5,265 га згідно Державного акту на право власності серії ЯЗ № 254495 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новомиколаївської сільської ради в рахунок погашення боргу. (а.с.19).

Крім того, згідно другої розписки, оригінал якої досліджений в судовому засіданні, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникли правовідносини у зв`язку із наданою останнім борговою розпискою, відповідно до якої відповідач отримав 10 лютого 2009 року від позивача грошову суму у розмірі 120000,00 гривень. Вказану суму боргу відповідач зобов`язався повернути не пізніше 2011 року. За невиконання та неналежне виконання своїх обов`язків, які виникли при укладенні даної розписки, відповідач зобов`язується віддати земельну ділянку площею 5,265 га згідно Державного акту на право власності серії ЯЗ № 254495 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новомиколаївської сільської ради в рахунок погашення боргу. (а.с.20).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 254495 від 23.01.2009 року ОСОБА_2 дійсно має у власності земельну ділянку площею 5,265 га. в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області ( а.с.18).

Також судом встановлено, що 01 січня 2009 року відповідач ОСОБА_2 уклав з ФОП ОСОБА_3 строковий договір оренди землі № б/н, предметом якого є належна йому земельна ділянка кадастровий номер 4824582202:03:000:0109 площею 5,265 га, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстровано 16 червня 2009 року державним реєстратором Новобузького районного відділу Миколаївської філії ДІГІ «Центр ДЗК» за № 040902005669 (а.с.23).

Згідно висновку експерта від 23.03.2023 року № СЕ19/115-23/2146-ПЧ рукописні записи в розпискі від 10.09.2009 року та в розписці «без дати» виконані ОСОБА_2 . Ознак, які б свідчили про виконання рукописних записів під впливом збиваючих факторів, зокрема у незвичній позі, навмисно зміненим почерком, не виявлено (а.с.115-120).

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Частиною 2ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України вказує на те, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів за своєю суттю є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Системний аналіз зазначених норм цивільного законодавства України вказує на те, що договір позики є двостороннім правочином, реальним, одностороннім договором (оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі щодо повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права).

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Верховним Судом України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та постанові від 18 січня 2017 року в справі № 6-2789цс16, Верховним Судом у постанові по справі №707/2606/16-ц провадження 61-28762св18 від 31.10.2018 року зроблений правовий висновок про те, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Таким чином, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, а наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Згідно ст. ст. 526,530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У відповідності дост.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наведеного вбачається, що доказом повернення позики є факт передачі позикодавцем оригіналу боргового документа позичальникові, або зазначення кредитором відомостей у розписці про повернення боргу щодо неможливості повернення боргового документа. Дані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 25 квітня 2012 року, справа № 6-24ц12.

Крім того, згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1049 ЦК передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов`язки відповідно до договору. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Зі змісту процитованої норми закону можливо зробити висновок, що договір позики може бути строковим або безстроковим.

Якщо в договорі вказано, коли саме позичальник має повернути борг, то такий договір є строковим. Саме від моменту, коли позичальник має повернути борг, відраховуватиметься строк позовної давності (ст. 267 ЦК України) та нараховуватиметься пеня та інші штрафні санкції.

Із досліджених судом доказів, наданих позивачем вбачається, що відповідач зобов`язався повернути борг у розмірі 120000,00 грн та 160000,00 грн. не пізніше 2011 року.

Однак, до цього часу відповідач суму боргу не повернув.

З огляду на викладене, враховуючи, що отримання відповідачем позики на загальну суму 128000,00 грн, що підтверджується змістом досліджених судом розписок, які є доказом укладення договорів позики, а неповернення суми позики відповідачем за правиламист.545ЦК стверджується наявністю у позивача оригіналу боргової розписки та тим, що вимог позивача він не спростував, і фактично ОСОБА_2 підтверджує в судовому засіданні, що кошти він ОСОБА_3 не віддавав, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за борговою розпискою від 10 лютого 2009 року в сумі 120000,00 грн., та за борговою розпискою «без дати» 160000,00 грн, на загальну суму 280000,00 грн.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача на його користь інфляційних витрат також підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За змістом ч. 2ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплаті кредиторові.

При цьому суд погоджується із розрахунком інфляційних втрат, зробленим позивачем у позовній заяві ( виходячи із меж заявлених позовних вимог), виходячи із того, що розмір інфляції починаючи з січня 2011 року по день подачі позову, складав:

Січень 2011101,00%Лютий 2011100,90%Березень 2011101,40%Квітень 2011101,30%Травень 2011100,80%Червень 2011100,40%Липень 201198,70%Серпень 201199,60%Вересень 2011100,10%Жовтень 2011100,00%Листопад 2011100,10%Грудень 2011100,20%Січень 2012100,20%Лютий 2012100,20%Березень 2012100,30%Квітень 2012100,00%Травень 201299,70%Червень 201299,70%Липень 201299,80%Серпень 201299,70%Вересень 2012100,10%Жовтень 2012100,00%Листопад 201299,90%Грудень 2012100,20%Січень 2013100,20%Лютий 201399,90%Березень 2013100,00%Квітень 2013100,00%Травень 2013100,10%Червень 2013100,00%Липень 201399,90%Серпень 201399,30%Вересень 2013100,00%Жовтень 2013100,40%Листопад 2013100,20%Грудень 2013100,50%Січень 2014100,20%Лютий 2014100,60%Березень 2014102,20%Квітень 2014103,30%Травень 2014103,80%Червень 2014101,00%Липень 2014100,40%Серпень 2014100,80%Вересень 2014102,90%Жовтень 2014102,40%Листопад 2014101,90%Грудень 2014103,00%Січень 2015103,10%Лютий 2015105,30%Березень 2015110,80%Квітень 2015114,00%Травень 2015102,20%Червень 2015100,40%Липень 201599,00%Серпень 201599,20%Вересень 2015102,30%Жовтень 201598,70%Листопад 2015102,00%Грудень 2015100,70%Січень 2016100,90%Лютий 201699,60%Березень 2016101,00%Квітень 2016103,50%Травень 2016100,10%Червень 201699,80%Липень 201699,90%Серпень 201699,70%Вересень 2016101,80%Жовтень 2016102,80%Листопад 2016101,80%Грудень 2016100,90%Січень 2017101,10%Лютий 2017101,00%Березень 2017101,80%Квітень 2017100,90%Травень 2017101,30%Червень 2017101,60%Липень 2017100,20%Серпень 201799,90%Вересень 2017102,00%Жовтень 2017101,20%Листопад 2017100,90%Грудень 2017101,00%Січень 2018101,50%Лютий 2018100,90%Березень 2018101,10%Квітень 2018100,80%Травень 2018100,00%Червень 2018100,00%Липень 201899,30%Серпень 2018100,00%Вересень 2018101,90%Жовтень 2018101,70%Листопад 2018101,40%Грудень 2018100,80%Січень 2019101,00%Лютий 2019100,50%Березень 2019100,90%Квітень 2019101,00%Травень 2019100,70%Червень 201999,50%Липень 201999,40%Серпень 201999,70%Вересень 2019100,70%Жовтень 2019100,70%Листопад 2019100,10%Грудень 201999,80%Січень 2020100,20%Лютий 202099,70%Березень 2020100,80%Квітень 2020100,80%Травень 2020100,30%Червень 2020100,20%Липень 202099,40%Серпень 202099,80%Вересень 2020100,50%Жовтень 2020101,00%Листопад 2020101,30%Грудень 2020100,90%Січень 2021101,30%Лютий 2021101,00%Березень 2021101,70%Квітень 2021100,70%Травень 2021101,30%Червень 2021100,20%Липень 2021100,10%Серпень 202199,80%Вересень 2021101,20%Жовтень 2021100,90%

Вирішуючи клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. ( ст.257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як встановлено судом із боргових розписок, у них зазначено, що у разі неповернення боргу в обумовлений строк термін земельна ділянка, яка знаходиться в оренді у ОСОБА_3 залишається йому в рахунок погашення боргу.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтвердив, що дійсно між ним та ОСОБА_3 була домовленість про продаж вказаної земельної ділянки, однак через законодавчу заборону укладення таких договорів, було домовлено укласти договір купівлі-продажу після зняття заборони. Крім того ОСОБА_2 пояснив, що з 2009 року жодного разу не звертався до позивача про повернення земельної ділянки, а коли у 2020 році його брат ОСОБА_4 подав позов до суду про розірвання договору оренди, тоді й відповідач вирішив подати такий позов.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти застосування строку позовної давності, пояснивши, що в 2009 році при передачі коштів відповідачу мова йшла про продаж земельної ділянки у разі неповернення коштів. До 2020 року жодних претензій відповідач не пред`являв, повернути земельну ділянку не вимагав, а договір купівлі-продажу не укладався оскільки законодавчо це було заборонено. І лише у 2020 році коли відповідач звернувся до суду із позовом про розірвання договору оренди, позивач дізнався, що його права порушені.

Виходячи із встановленого в судовому засіданні суд приходить до висновку, що дійсно починаючи з 2011 року до 2020 року позивач ОСОБА_3 не міг знати про порушення свого права, оскільки була домовленість, що у разі неповернення йому грошових кротів відповідачем, в рахунок такого боргу до нього перейде право власності на земельну ділянку. При цьому з 2009 року ОСОБА_3 користувався даною земельною ділянкою, і до 2020 року жодних претензій від ОСОБА_2 не мав, в тому числі зі сплати орендної плати, тобто об`єктивно міг сподіватись на те, що вказана земельна ділянка після зняття законодавчої заборони на її продаж, перейде в його власність в рахунок погашення боргових зобов`язань відповідача. І лише в 2020 році після подачі ОСОБА_2 позову про розірвання договору оренди та повернення йому земельної ділянки ОСОБА_3 міг дізнатися про порушення свого права, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності.

Таким чином, положення статті 267 ЦК України про правові наслідки спливу позовної давності не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а посилання відповідача на наявність підстав для їх застосування є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки позов задовольняється у повному обсязі, відповідно до вимог статті 141ЦПК України з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати у загальному розмірі 8129 (вісім тисяч сто двадцять дев`ять ) гривень 10 копійок, та витрати пов`язані із проведенням експертизи в сумі 1812 ( однієї тисячі восьмиста дванадцяти) гривень 32 коп.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 280 ЦПК України, суд

Ухвалив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок заборгованості за договором позики (боргова розписка) від 10.02.2009 року борг з урахуванням індексу інфляції в розмірі 328 932 (триста двадцять вісім тисяч дев`ятсот тридцять дві ) гривні 00 копійок, та в рахунок заборгованості за договором позики (боргова розписка) від 16.02.2009 року борг з урахуванням індексу інфляції в розмірі 438 576 (чотириста тридцять вісім тисяч п`ятсот сімдесят шість) гривень 00 копійок, що в загальному складає 767508 ( сімсот шістдесят сім тисяч п`ятсот вісім) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати понесені при сплаті судового збору у загальному розмірі 8129 (вісім тисяч сто двадцять дев`ять ) гривень 10 копійок, та витрати пов`язані із проведенням експертизи в сумі 1812 ( однієї тисячі восьмиста дванадцяти) гривень 32 коп..

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлений 15.09.2023 року.

Суддя