Постанова

від 16.11.2021 по справі 908/2201/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2021 року м. Дніпро Справа № 908/2201/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Вечірка І.О., Мороза В.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Ємченко Геннадія Олександровича

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Колодій Н.А.) від 02.08.2021р. у справі № 908/2201/20

за позовом Фізичної особи - підприємця Ємченко Геннадія Олександровича ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАЗ-А" (69500, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 2-А)

про стягнення 212500 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Ємченко Геннадій Олександрович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАЗ-А" про стягнення 212 500 грн. збитків (упущеної вигоди).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.08.2021р. у справі № 908/2201/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся фізична особа - підприємець Ємченко Геннадій Олександрович, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 02.08.2021р. у справі № 908/2201/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зокрема зазначає, що судом першої інстанції невірно оцінено наданий позивачем в якості доказу по справі висновок Навчально-науково-виробничої лабораторії природного середовища Запорізького національного університету. Вважає, що вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивачем було доведено факти протиправної поведінки відповідача, розмір завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою, натомість судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2021р. поновлено фізичній особі - підприємцю Ємченко Геннадію Олександровичу строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.08.2021р. у справі № 908/2201/20, вдкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Ємченко Геннадія Олександровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.08.2021р. у справі № 908/2201/20 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖАЗ-А" подано відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого відповідач заперечує проти її задоволення, вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 02.08.2021р. у справі № 908/2201/20 законним та обґрунтованим, ухваленним з дотриманням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивачем не доведено усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, які необхідні для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.

Фізичною особою - підприємецем Ємченко Геннадієм Олександровичем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій апелянт наводить свої доводи стосовно заперечень відповідача, які по суті збігаються з доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 16 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖАЗ-А" (відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Ємченко Г.О. (позивач) було укладено договір купівлі-продажу тварин, згідно умов якого відповідач зобов`язався передати у встановлений договором строк у власність позивача тварин, а позивач зобов`язався прийняти тварин та сплатити їх вартість (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору сторонами визначено найменування та ціну тварин:

- лань європейська - 4000 (чотири тисячі) грн. за дорослу осіб;

- олень благородний - 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн. за дорослу осіб.

Згідно з п. 3.1 Договору, сума договору визначається з урахуванням усіх накладних, які є невід`ємною частиною договору. Тварини, які поставляються по діючому договору, оплачуються по цінам вказаним в п. 1.2. договору.

За умовами п. 5.1 Договору, продавець зобов`язався поставити тварин на умовах, передбачених даним договором; надати покупцю всі необхідні документи на тварин, що поставляються, згідно даного договору.

29.12.2014 р. сторонами підписано Додаткову угоду про внесення змін до договору купівлі-продажу тварин від 16.01.2014 р.

Згідно з п. 1 Додаткової угоди сторони домовилися змінити п. 1.2 Договору, виклавши його в наступній редакції: "1.2. Найменування та ціна тварин: лань європейська - 4000 (чотири тисячі) гривень за дорослу особину, лань європейська - 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень за молоду особину, олень благородний - 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень за дорослу особину".

За змістом п. 2 Додаткової угоди змінено п. 8.1 Договору та визначено строк дії Договору до 31.12.2015 р., а в частині виконання договірних зобов`язань - до повного їх виконання. У випадку, якщо за один місяць до закінчення строку дії даного договору жодна з сторін письмово не заявить про його припинення, строк дії даного договору вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

Позивачем, на виконання умов Договору на підставі виставлених відповідачем рахунків було сплачено за 10 голів оленів благородних 55000 грн. 00 коп., з яких 43000,00 грн. було сплачено шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача, та 12000,00грн. було сплачено позивачем готівкою в касу відповідача 03.02.2014.

У період з квітня по вересень 2015 року на підставі рахунків відповідача позивачем сплачено за 17 голів молодих особин ланей європейських 59500,00 грн., з яких 4000,00 грн. було сплачено шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача, та 55500,00 грн. сплачено готівкою в касу відповідача.

02.02.2016р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про передачу 6 оленів благородних та 17 молодих особин ланей європейських відповідно до умов договору купівлі-продажу тварин від 16 січня 2014 року. Зазначену вище вимогу позивачем було отримано 02.02.2016р.

В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання не виконав, зазначених вище тварин не передав, у зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про зобов`язання ТОВ "ДЖАЗ-А" передати ФОП Ємченко Г.О. 6 оленів благородних за ціною 5500 грн. за одну голову на суму 33000 грн. та 17 молодих особин ланей європейських за ціною 3500 грн. за одну голову на суму 59500 грн.

Рішенням від 04.04.2016 року по справі № 908/558/16 Господарським судом Запорізької області позовні вимоги ФОП Ємченко Г.О. про зобов`язання ТОВ "ДЖАЗ-А" передати товар за договором купівлі-продажу тварин на загальну суму 92500,00 грн. задоволено повністю. Вказаним рішенням суд вирішив: зобов`язати ТОВ "ДЖАЗ-А" передати ФОП Ємченко Г.О. 6 оленів благородних за ціною 5 500 грн. за одну голову на суму 33000 грн. та 17 молодих особин ланей європейських за ціною 3 500 грн. за одну голову на суму 59500 грн.; стягнути з ТОВ "ДЖАЗ-А" на користь ФОП Ємченко Г.О. 1387,50 грн. витрат зі сплати судового збору, 6500 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 28,32 грн. витрат на оплату банківської комісії за сплату судового збору.

25.04.2016 року Господарським судом Запорізької області на виконання вказаного рішення винесено відповідні накази про примусове виконання судового рішення.

Крім того, 25.06.2015р. між Госпрозрахунковим підприємством зоологічний парк місцевого значення "Таврія" (Сторона 1), що є відокремленим структурним підрозділом ТОВ "ДЖАЗ-А" без права юридичної особи та ФОП Ємченко Г.О. (позивач) укладено договір наукового обміну тваринами, за умовами якого позивач передає Стороні 1 шість муфлонів європейських, а Сторона 1 передає позивачу - десять ланей європейських (молодняк).

Згідно п. 2.1 договору, тварини повинні бути поставлені у місце призначення протягом 180 днів.

20.06.2015р. ФОП Ємченко Г.О. передав ТОВ "ДЖАЗ-А" 7 сім особин муфлонів європейських, що підтверджується складеною сторонами видатковою накладною від 30.06.2015р. У порушення умов договору Сторона 2 свої зобов`язання не виконала, зазначених вище тварин ФОП Ємченко Г.О. - не передала, внаслідок чого останній звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про зобов`язання ТОВ "ДЖАЗ-А" виконати умови Договору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2017 року по справі № 908/1740/16, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2017 року, позовні вимоги ФОП Ємченко Г.О. до ТОВ "ДЖАЗ-А", про зобов`язання передати товар за договором наукового обміну тваринами від 25.05.2015р. задоволено та зобов`язано ТОВ "ДЖАЗ-А" передати ФОП Ємченко Г.О. десять молодих особин - ланей європейських.

03.02.2017 року Господарським судом Запорізької області на виконання вказаної постанови винесено відповідний наказ про примусове виконання судового рішення.

Як зазначив позивач, що під час примусового виконання зазначених судових рішень ФОП Ємченко Г.О. та ТОВ "ДЖАЗ-А" дійшли згоди щодо добровільного виконання ТОВ "ДЖАЗ-А" своїх зобов`язань шляхом повернення грошових коштів ФОП Ємченко Г.О. в розмірі 232 500 (двісті тридцять дві тисячі п`ятсот) гривень з розрахунку 7 500,00 (сім тисяч п`ятсот) гривень за одну молоду особину лані європейської та 17 500,00 (сімнадцять тисяч п`ятсот) гривень за одну особину оленя благородного.

Зазначені кошти в повному розмірі були отримані позивачем лише в серпні 2017 року.

Таким чином, позивач вважає, що внаслідок порушення ТОВ "ДЖАЗ-А" своїх зобов`язань по зазначеним вище договорам, а саме не передання своєчасно тварин, останньому було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди.

Позивач визначає упущену вигоду, яку ФОП Ємченко Г.О. міг би отримати у разі своєчасного отримання тварин у вигляді приросту поголів`я при вольєрному розведенні.

На підтвердження розміру збитків позивачем надано висновок Навчально-науково-виробничої лабораторії природного середовища Запорізького національного університету з якого вбачається, що орієнтовний річний приріст поголів`я при вольєрному розведенні: олень - неодержаний прибуток за три роки, голів оленів складає 4; лань - 19.

Як зазначено вище, за умовами мирової угоди, сторони узгодили вартість тварин, одна молода особина лані європейської оцінювалася в розмірі 7 500,00 грн. та одна особина оленя благородного оцінювалася в розмірі 17 500,00 грн.

Упущену вигоду позивач обраховує за три роки з 2015 (початок зобов`язання) по 2017 (виконання зобов`язання боржником шляхом передачі коштів) в загальній сумі 212 500 грн. (4 *17 500 = 70 000 грн. за оленів та 19 * 7 500 = 142 500 грн. за ланей).

Предметом спору у даній справі є вимога Фізичної особи - підприємця Ємченко Геннадія Олександровича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАЗ-А" збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 212 500 грн., завданих внаслідок неправомірних дій відповідача від виконання зобов`язань.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт спричинення упущеної вигоди, не обґрунтував її розміру, тобто, позивачем не підтверджено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, з якими законодавство пов`язує застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (в даному випадку - стягнення упущеної вигоди).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 147 Господарського кодексу України, збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Стаття 22 Цивільного кодексу України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов`язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Визначення поняття збитків наводиться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

За вищенаведеними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків.

При цьому слід зазначити, що у договірних відносинах протиправна поведінка проявляється у невідповідності поведінки умовам договору та конкретним правовим нормам, що регулюють цей договір.

Під збитками слід розуміти знешкодження або пошкодження майна потерпілого, додаткові витрати, що спричинило для останнього певні невигідні матеріальні наслідки. При цьому збитки розглядаються не тільки як обов`язковий елемент цивільного правопорушення, але і як міра відповідальності.

Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об`єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв`язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.

Обов`язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб`єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).

Таким чином, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань і завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань.

Враховуючи положення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи неправомірність дій відповідача, що мали наслідком спричинення збитків позивач посилається на ті обставини, що відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за вищезазначеними договорами.

Відповідач в свою чергу, спростовуючи доводи позивача наполягає на тому, що ним виконані зобов`язання. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що 07.07.2017 між позивачем та відповідачем укладено Угоду про часткове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2017 по справі № 908/1740/16 та врегулювання спору за договором наукового обміну тваринами від 25.06.2015.

Відповідно до п. 1 цієї угоди ТОВ "Джаз-А" зобов`язувався сплатити ФОП Ємченко Г.О. кошти в розмірі 60 000,00 грн. в рахунок виконання зобов`язань, передбаченого абзацом четвертим резолютивної частини постанови Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2017 по справі № 908/1740/16 із розрахунку 6 000,00 грн. за одну молоду особину лані європейської.

Згідно п. 4 Угоди з моменту належного виконання сторонами умов даної угоди постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2017 по справі № 908/1740/16 в частині зобов`язання відповідача передати позивачеві 10 молодих особин ланей європейських вважатиметься виконаною в повному обсязі.

Як зазначив відповідач, на виконання цієї угоди здійснив повністю оплату в сумі 60 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 189 від 07.07.2017 на суму 19 000,00 грн., № 190 від 11.07.2017 на суму 35 000,00 грн., № 191 від 12.07.2017 на суму 6 000,00 грн.

Позивач підтвердив факт виконання позивачем зобов`язань, однак зазначив про те, що це не спростовує факту, що останньому було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди, яку ФОП Ємченко Г.О. міг би отримати у разі своєчасного отримання тварин у вигляді приросту поголів`я при вольєрному розведенні.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

В підтвердження розміру збитків позивачем надано висновок Навчально-науково-виробничої лабораторії природного середовища Запорізького національного університету.

Оцінивши зазначений документ, судова колегія апеляційного суду вважає, що він не може прийматися судом як доказ в цій справі, з огляду на наступне.

Загальні вимоги до висновку експерта містяться в ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до частин 1, 2 якої, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Частинами 6 та 7 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України передбачені обов`язкові реквізити, які вимагаються процесуальним законодавством для висновку експерта. Так, у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Дослідивши наданий позивачем висновок Навчально-науково-виробничої лабораторії природного середовища Запорізького національного університету, судова колегія зазначає, що він не містить обов`язкових реквізитів, які вимагаються процесуальним законодавством для даного виду доказу.

Щодо змісту даного висновку, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що він має рекомендаційний характер щодо успішного вольєрного розведення копитних тварин за належних умов, які залежать від збалансованості кормових раціонів, ветеринарного контролю за станом тварин а також значною мірою - від добре підібраного маточного поголів`я. У висновку не йде мова про утримання звірів саме позивачем або на його території, тому у суду відсутні підстави вважати, що це стосується спору в межах даної справи.

Також, з таблиці яка зазначена в даному висновку вбачається орієнтовний річний приріст поголів`я при вольєрному розведенні.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків, розмір упущеної вигоди складається з вартості погодженої сторонами вартості тварин та ймовірного їх приросту. Отже, оцінюючи упущену вигоду позивач не враховував витрати, які він мав понести внаслідок вирощування ймовірного приросту тварин, а саме: утримання вальєрів, утримання маточного поголів`я, витрати пов`язані з розпліднення поголів`я, витрати на корма та раціон тварин та таке інше.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, що наведений позивачем розрахунок розміру упущеної вигоди не може бути належним доказом збитків, оскільки базується на орієнтовний приріст поголів`я, який міг би отримати позивач при визначених умовах.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести фактичне вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів.

Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

За таких обставин, судова колегія констатує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт спричинення упущеної вигоди, не обґрунтувано її розміру, тоді як пред`явлення вимоги про стягнення збитків (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані, тобто, позивачем не підтверджено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, з якими законодавство пов`язує застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (в даному випадку - стягнення упущеної вигоди).

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі від 02.08.2021р. відсутні.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті позивачем судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4 782,00 грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Ємченко Геннадія Олександровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.08.2021р. у справі № 908/2201/20 - залишити без задоволення .

Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.08.2021р. у справі № 908/2201/20 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 4 782,00 грн., покласти на фізичну особу - підприємця Ємченко Геннадія Олександровича.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя І.О. Вечірко

Суддя В.Ф. Мороз