Рішення

від 02.08.2021 по справі 908/2201/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/192/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2021 Справа № 908/2201/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Н.А. при секретарі судового засідання Колєсніковій Н.О.

за позовом Фізичної особи - підприємця Ємченко Геннадія Олександровича ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАЗ-А" (69500, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 2-А)

про стягнення 212500 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Ємченко Г.О.- особисто

від відповідача: Грона Д.С., довіреність від 17.03.2021;

Черненко М.О., довіреність б/н від 17.03.2021

вільний слухач - Шахов Д.А., помічник адвоката, посвідчення № 188 від 03.10.20217

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Ємченко Геннадія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАЗ-А" про стягнення 212500 грн. збитків (упущеної вигоди).

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2020 справу № 908/2201/20 розподілено судді Колодій Н.А.

Разом з позовною заявою Фізичною особою - підприємцем Ємченко Геннадієм Олександровичем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.08.2020 у справі № 908/2201/20 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 14.09.2020 позовну заяву та заяву про забезпечення позову повернуто без розгляду позивачу.

Постановою від 09.11.2020 Центральний апеляційний господарський суд ухвалу від 14.09.2020 скасував, справу направлено для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2201/20. Присвоєно справі номер провадження 32/192/20. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.01.2021.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.01.2021 зупинено провадження у справі № 908/2201/20 до розгляду Верховним Судом касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2020 та повернення матеріалів справи № 908/2201/20 до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою суду від 12.03.2021 поновлено провадження у справі № 908/2201/20 з 13.04.2021. Призначено підготовче засідання на 13.04.2021.

06.04.2021 від ТОВ "Джаз-А" надійшов відзив на позовну заяву (вх. 7020/08-08/21) відповідно до якого проти позову заперечив повністю.

13.04.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 7570/08-08/21), відповідно до якої вважає, що позовна заява підлягає задоволенню повністю.

Ухвалою суду від 13.04.2021 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20.05.2021.

Ухвалою суду від 20.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження, закрито підготовче провадження та призначено справу по суті на 05.07.2021.

Ухвалою суду від 20.05.2021 заяву про забезпечення позову задоволено частково. В порядку забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти ТОВ ДЖАЗ-А в межах ціни позову у сумі 212500 грн. В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.

В судових засіданнях оголошувались перерви до 20.07.2021, до 02.08.2021.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Акорд".

02.08.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує, тим що внаслідок неправомірної відмови відповідача від виконання зобов`язання щодо передачі тварин позивачу завдані збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 212500 грн.

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, просить суд відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у відзиві (судом долучено до матеріалів справи).

Позивачем також надано відповідь на відзив, в якій просить суд позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ґрунтуються на тих обставинах, що 16 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДЖАЗ-А (відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Ємченко Г.О. (позивач) було укладено договір купівлі-продажу тварин, згідно умов якого відповідач зобов`язався передати у встановлений договором строк у власність позивача тварин, а позивач зобов`язався прийняти тварин та сплатити їх вартість (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору сторонами визначено найменування та ціну тварин:

- лань європейська -4000 (чотири тисячі) грн. за дорослу осіб;

- олень благородний - 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн. за дорослу осіб.

Згідно з п. 3.1 Договору, сума договору визначається з урахуванням усіх накладних, які є невід`ємною частиною договору. Тварини, які поставляються по діючому договору, оплачуються по цінам вказаним в п. 1.2. договору.

За умовами п. 5.1 Договору, продавець зобов`язався поставити тварин на умовах, передбачених даним договором; надати покупцю всі необхідні документи на тварин, що поставляються, згідно даного договору.

29.12.2014 р. сторонами підписано Додаткову угоду про внесення змін до договору купівлі-продажу тварин від 16.01.2014 р.

Згідно з п. 1 Додаткової угоди сторони домовилися змінити п. 1.2 Договору, виклавши його в наступній редакції: 1.2. Найменування та ціна тварин: лань європейська - 4000 (чотири тисячі) гривень за дорослу особину, лань європейська - 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень за молоду особину, олень благородний - 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень за дорослу особину .

За змістом п. 2 Додаткової угоди змінено п. 8.1 Договору та визначено строк дії Договору до 31.12.2015 р., а в частині виконання договірних зобов`язань - до повного їх виконання. У випадку, якщо за один місяць до закінчення строку дії даного договору жодна з сторін письмово не заявить про його припинення, строк дії даного договору вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

Позивачем, на виконання умов Договору на підставі виставлених відповідачем рахунків було сплачено за 10 голів оленів благородних 55000 грн. 00 коп., з яких 43000,00 грн. було сплачено шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача, та 12000,00грн. було сплачено позивачем готівкою в касу відповідача 03.02.2014.

У період з квітня по вересень 2015 року на підставі рахунків відповідача позивачем сплачено за 17 голів молодих особин ланей європейських 59500,00 грн., з яких 4000,00 грн. було сплачено шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача, та 55500,00 грн. сплачено готівкою в касу відповідача.

02.02.2016 р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про передачу 6 оленів благородних та 17 молодих особин ланей європейських відповідно до умов договору купівлі-продажу тварин від 16 січня 2014 року. Зазначену вище вимогу позивачем було отримано 02.02.2016 р.

В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання не виконав, зазначених вище тварин не передав, у зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про зобов`язання ТОВ ДЖАЗ-А передати ФОП Ємченко Г.О. 6 оленів благородних за ціною 5500 грн. за одну голову на суму 33000 грн. та 17 молодих особин ланей європейських за ціною 3 500 грн. за одну голову на суму 59500 грн.

Рішенням від 04.04.2016 року по справі № 908/558/16 господарським судом Запорізької області позовні вимоги ФОП Ємченко Г.О. про зобов`язання ТОВ ДЖАЗ-А передати товар за договором купівлі-продажу тварин на загальну суму 92500,00 грн. задоволено повністю. Вказаним рішенням суд вирішив: зобов`язати ТОВ ДЖАЗ-А передати ФОП Ємченко Г.О. 6 оленів благородних за ціною 5 500 грн. за одну голову на суму 33000 грн. та 17 молодих особин ланей європейських за ціною 3 500 грн. за одну голову на суму 59500 грн.; стягнути з ТОВ ДЖАЗ-А на користь ФОП Ємченко Г.О. 1387,50 грн. витрат зі сплати судового збору, 6500 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 28,32 грн. витрат на оплату банківської комісії за сплату судового збору.

25.04.2016 року господарським судом Запорізької області на виконання вказаного рішення винесено відповідні накази про примусове виконання судового рішення.

Крім того, 25.06.2015 р. Госпрозрахунковим підприємством зоологічний парк місцевого значення Таврія (Сторона 1), що є відокремленим структурним підрозділом ТОВ ДЖАЗ-А без права юридичної особи та ФОП Ємченко Г.О. (позивач) укладено договір наукового обміну тваринами, за умов якого позивач передає Стороні 1 шість муфлонів європейський, а Сторона 1 передає позивачу - десять ланей європейських (молодняк).

Згідно п. 2.1 договору, тварини повинні бути поставлені у місце призначення протягом 180 днів.

20.06.2015р. ФОП Ємченко Г.О. передав ТОВ ДЖАЗ-А 7 сім особин муфлонів європейських, що підтверджується складеною сторонами видатковою накладною від 30.06.2015р. У порушення умов договору Сторона 2 свої зобов`язання не виконала, зазначених вище тварин ФОП Ємченко Г.О. - не передала, в наслідок чого останній звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про зобов`язання ФОП ТОВ ДЖАЗ-А виконати умови Договору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2017 року по справі № 908/1740/16, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2017 року, позовні вимоги ФОП Ємченко Г.О. до ТОВ ДЖАЗ-А , про зобов`язання передати товар за договором наукового обміну тваринами від 25.05.2015р. задоволено та зобов`язано ТОВ ДЖАЗ-А передати ФОП Ємченко Г.О. десять молодих особин - ланей європейських.

03.02.2017 року господарським судом Запорізької області на виконання вказаної постанови винесено відповідний наказ про примусове виконання судового рішення.

Як зазначив позивач, що під час примусового виконання зазначених судових рішень ФОП Ємченко Г.О. та ТОВ ДЖАЗ-А дійшли згоди щодо добровільного виконання ТОВ ДЖАЗ-А своїх зобов`язань шляхом повернення грошових коштів ФОП Ємченко Г.О. в розмірі 232500 (двісті тридцять дві тисячі п`ятсот) гривень з розрахунку 7500,00 (сім тисяч п`ятсот) гривень за одну молоду особину лані європейської та 17500,00 (сімнадцять тисяч п`ятсот) гривень за одну особину оленя благородного.

Зазначені кошти в повному розмірі були отримані позивачем лише в серпні 2017 року.

Таким чином, позивач вважає, що внаслідок порушення ТОВ ДЖАЗ-А своїх зобов`язань по зазначеним вище договорам, а саме не передання своєчасно тварин, останньому було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди.

Позивач визначає упущену вигоду, яку ФОП Ємченко Г.О. міг би отримати у разі своєчасного отримання тварин у вигляді приросту поголів`я при вольєрному розведенні.

На підтвердження розміру збитків позивачем надано висновок Навчально-науково-виробничої лабораторії природного середовища Запорізького національного університету з якого вбачається, що орієнтовний річний приріст поголів`я при вольєрному розведенні: олень- неодержаний прибуток за три роки, голів оленів складає 4; лань - 19.

Як вбачається вище, за умовами мирової угоди, сторони узгодили вартість тварин, одна молода особина лані європейської оцінювалася в розмірі 7500,00 грн. та одна особина оленя благородного оцінювалася в розмірі 17500,00 грн.

Упущену вигоду позивач обраховує за три роки з 2015 (початок зобов`язання) по 2017 (виконання зобов`язання боржником шляхом передачі коштів) в загальній сумі 212500 грн. ( 4 *17500=70000 грн. за оленів та 19* 7500 = 142500 грн. за ланей).

Предметом спору у даній справі є вимога Фізичної особи - підприємця Ємченко Геннадія Олександровича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАЗ-А" збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 212500 грн., завданих внаслідок неправомірних дій відповідача від виконання зобов`язань.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивачем у якості доказу розміру упущеної вигоди надано копію твору чи інструкції щодо утримання тварин, текст якого не стосується саме справи № 908/2201/20. Даний опис не має обов`язкових реквізитів процесуального документу, не містить реєстраційного номеру та дати складання, що позбавляє можливості встановити його актуальність на час виникнення правовідносин та на час розгляду справи. Також, відсутні документи на підтвердження професійної кваліфікації особи, яка його склала, що позбавляє цей твір доказової сили. Крім того, в даному документі не йде мова про утримання звірів саме позивачем або на території госпрозрахункового підприємства зоологічний парк місцевого значення Таврія , який раніше належав відповідачу. Припущення щодо розпліднення поголів`я копитних носять теоретичний характер, мають вірогідний аспект та залежить від умов утримання, площі вольєру, раціону тварин та від якості підібраного маточного поголів`я. З урахуванням наведеного наданий позивачем документ щодо вольєрного утримання копитних не може розглядатись як доказ у даній справі. Також, відповідач зазначив, що будь-якої діяльності пов`язаної з розведенням тварин ФОП Ємченко Г.О. зареєстровано не було, що спростовує твердження позивача у позові та свідчить про неможливість настання збитків у вигляді упущеної вигоди. Документів, які підтверджують реальну неможливість отримання позивачем приплоду та подальшого прибутку у розмірі 212500 грн. заявленої до стягнення суми упущеної вигоди до позову не надано. Позивач не обґрунтував та не довів наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки позивачем не доведено, об`єктивну та суб`єктивну сторони споричинення відповідачем збитків, понесення збитків, причинно - наслідковий зв`язок між діями та понесеними позивачем збитками. Також, у своєму відзиві відповідач зазначив про те, що ТОВ ДЖАЗ-А повністю розрахувалось з ФОП Ємченко Г.О. ще у липні 2017, відповідно до укладеної між сторонами Угоди про часткове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2017 по справі № 908/1740/16 та врегулювання спору за договором наукового обміну тваринами від 25.06.2015, а позивач звернувся з позовом лише у серпні 25.08.2020. У зв`язку з чим просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволені позову.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд виходить з наступного.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 147 Господарського кодексу України (далі ГК України), збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України притягнення учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, до цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків можливе лише за наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями частини 1 ст. 614 ЦК України майнову відповідальність несе особа, яка порушила зобов`язання, лише за наявності її вини (умислу або необережності), крім випадків, встановлених договором або законом.

У відповідності до вимог п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно з ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Виходячи з загальних принципів цивільного права, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) наявності збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних винних дій відповідача у вигляді неналежного виконання зобов`язань, та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача.

З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

В постанові Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з наступними змінами та доповненнями) та в роз`ясненнях президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди" (з наступними змінами та доповненнями) зазначається, що шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Обґрунтовуючи неправомірність дій відповідача, що мали наслідком спричинення збитків позивач посилається на ті обставини, що відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за вищезазначеними договорами.

Відповідач в свою чергу, спростовуючи доводи позивача наполягає на тому, що ним виконані зобов`язання. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що 07.07.2017 між позивачем та відповідачем укладено Угоду про часткове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2017 по справі № 908/1740/16 та врегулювання спору за договором наукового обміну тваринами від 25.06.2015.

Відповідно до п.1 цієї угоди ТОВ Джаз-А зобов`язувався сплатити ФОП Ємченко Г.О. кошти в розмірі 60 000,00 грн. в рахунок виконання зобов`язань, передбаченого абзацом четвертим резолютивної частини постанови Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2017 по справі 908/1740/16 із розрахунку 6000,00 грн. за одну молоду особину лані європейської.

Згідно п. 4 Угоди з моменту належного виконання сторонами умов даної угоди постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2017 по справі № 908/1740/16 в частині зобов`язання відповідача передати позивачеві 10 молодих особин ланей європейських вважатиметься виконаною в повному обсязі.

Як зазначив відповідач, на виконання цієї угоди здійснив повністю оплату в сумі 60000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 189 від 07.07.2017 на суму 19 000,00 грн., № 190 від 11.07.2017 на суму 35 000,00 грн., № 191 від 12.07.2017 на суму 6 000,00 грн.

Позивач підтвердив факт виконання позивачем зобов`язань, однак зазначив про те, що це не спростовує факту, що останньому було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди, яку ФОП Ємченко Г.О. міг би отримати у разі своєчасного отримання тварин у вигляді приросту поголів`я при вольєрному розведенні.

В підтвердження розміру збитків надано, як зазначив позивач висновок Навчально-науково-виробничої лабораторії природного середовища Запорізького національного університету з якого вбачається, що орієнтовний річний приріст поголів`я при вольєрному розведенні: олень- неодержаний прибуток за три роки, голів оленів складає 4; лань - 19.

Заперечуючи проти розрахунку позивача щодо розміру неодержаного прибутку відповідач зазначає, що позивачем у якості доказу розміру упущеної вигоди надано копію твору чи інструкції щодо утримання тварин, текст якого не стосується саме справи № 908/2201/20. Даний опис не має обов`язкових реквізитів процесуального документу, не містить реєстраційного номеру та дати складання, що позбавляє можливості встановити його актуальність на час виникнення правовідносин та на час розгляду справи. Також, відсутні документи на підтвердження професійної кваліфікації особи, яка його склала, що позбавляє цей твір доказової сили. Крім того, в даному документі не йде мова про утримання звірів саме позивачем або на території госпрозрахункового підприємства зоологічний парк місцевого значення Таврія , який раніше належав відповідачу. Припущення щодо розпліднення поголів`я копитних носять теоретичний характер, мають вірогідний аспект та залежить від умов утримання, площі вольєру, раціону тварин та від якості підібраного маточного поголів`я. З урахуванням наведеного наданий позивачем документ щодо вольєрного утримання копитних не може розглядатись як доказ у даній справі.

Оцінивши наданий позивачем доказ в підтвердження розміру збитків, а саме як зазначив позивач висновок Навчально-науково-виробничої лабораторії природного середовища Запорізького національного університету, суд погоджується з доводами відповідача та вважає їх обґрунтованими.

Щодо змісту даного висновку, суд вважає, що він має рекомендаційний характер щодо успішного вольєрного розведення копитних тварин за належних умов, які залежать від збалансованості кормових раціонів, ветеринарного контролю за станом тварин а також значною мірою - від добре підібраного маточного поголів`я. У висновку не йде мова про утримання звірів саме позивачем або на його території, тому у суду відсутні підстави вважати, що це стосується спору в рамках даної справи.

Також, з таблиці яка зазначена в даному висновку вбачається орієнтовний річний приріст поголів`я при вольєрному розведенні.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані , які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків, розмір упущеної вигоди складається з вартості погодженої сторонами вартості тварин та ймовірного їх приросту. Отже, оцінюючи упущену вигоду позивач не враховував витрати, які він мав понести внаслідок вирощування ймовірного приросту тварин, а саме: утримання вальєрів, утримання маточного поголів`я, витрати пов`язані з розпліднення поголів`я, витрати на корма та раціон тварин та таке інше.

Таким чином, наведений позивачем розрахунок розміру упущеної вигоди не може бути належним доказом збитків, оскільки базується на орієнтовний приріст поголів`я, який міг би отримати позивач при визначених умовах.

Крім того, суд зазначає, що доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести фактичне вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів.

Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

З наведеного слідує, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт спричинення упущеної вигоди, не обґрунтував її розміру, тоді як пред`явлення вимоги про стягнення збитків в розмірі 212500 грн. (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, тобто, позивачем не підтверджено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, з якими законодавство пов`язує застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (в даному випадку - стягнення упущеної вигоди).

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи вищевикладене, в задоволенні вимог слід відмовити.

Стосовно доводів відповідача про застосування до заявлених позовних вимог наслідків пропуску строку позовної давності, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Згідно з положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормою статті 257 ЦК України закріплено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч., ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України ).

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Таким чином, лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З урахуванням викладеного, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав за яких позов у даній справі не підлягає задоволенню, заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності судом не розглядається.

Судові витрати, що складаються із сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3187,50 грн, а також витрати ФОП Ємченко Г.О. на професійну правничу допомогу в розмірі 13550 грн., згідно приписів ст.129 ГПК України , покладаються на позивача у справі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення оформлено і підписано 05 серпня 2021.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій