Рішення

від 01.11.2021 по справі 908/2472/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/132/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2021 Справа № 908/2472/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу №908/2472/21

за позовом: Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14) в особі Придніпровського межрегіонального управління Укртрансбезпеки (69083, м.Запоріжжя, вул. Вінтера, буд.22 А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Агроплюс-Сервіс (69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 18, прим. 122)

про стягнення 4878,49 грн.

СУТЬ СПОРУ:

27.08.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі органу, уповноваженою державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-Сервіс" про стягнення з ТОВ «Агроплюс-Сервіс» , на користь Державної служби України з безпеки на транспорті плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 159,12 євро, що еквівалентно 4878,49 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2021 справу № 908/2472/21 передано на розгляд судді Колодій Н.А.

Ухвалою суду від 01.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2472/21, присвоєно справі номер провадження 32/132/21, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду запропоновано відповідачу подати до суду у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання данної ухвали суду відзив на позовну заяву із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.

Ухвала про відкриття провадження отримана відповідачем 06.09.2021, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах справи.

22.09.2021 від відповідача до Господарського суду Запорізької області надійшов відзив (вх. № 19613/08-08/21), в якому останній проти позову заперечив повністю, просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Мотивуючи свої заперечення відповідач не погодився з показниками габаритно-вагового контролю та повідомив, що загальна загальна маса транспортного засобу з вантажем в пункті навантаження склала 40,24 т., що не перевищує 40,8 т. (40 т. + 2% похибки =40,8т.), тобто відсутні порушення вагових нормативів та надав відповідні документи, а саме: товарно-транспортну накладну № 01 від 03.07.2020 року. Крім того, зазначив, що в пункті розвантаження (Бердянський морський торговельній порт) вантажоотримувачем - ПП БІЗОН-ТЕХ 2006 проведено вантажно-розвантажувальну операцію, за результатами якої вага транспортного засобу брутто склала 40,32 т. (вантаж (пшениця) - 27,24 т., тара - 13 т.), про що зазначено в товарно-транспортній накладній № 01 від 03.07.2020 року графа Відомості про вантаж . Відповідач зазначив, що не може вага транспортного засобу в пункті завантаження складати 40,24 т>, в пункті проведення перевірки 44,5 т.> в пункті ро розвантаження 40,32 т. Таким чином, вага транспортного засобу в пункті завантаження відповідає вазі, зафіксованій в пункті розвантаженні та не перевищую допустимі нормативи ваги - 40,8 т. Крім того, відповідач посилається на те, що при здійсненні зважування транспортного засобу з сипучім вантажем, який змінює розподіл навантажень на масу транспортного засобу в русі, результати вимірювання, не можна вважати достовірніми, оскільки такі вимірювання, здійсненні без застосування відповідної Методики, яка б враховувала особливості вантажу, що свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з вісей транспортного засобу з відповідним сипучилі вантажем. З огляду на те, що відповідач перевозив сипучий вантаж (пшеницю), який змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі, та за відсутності затвердженої методики, показання такого приладу не можуть бути використані як доказ на підтвердження перевищення вагових норм.

До Господарського суду Запорізької області від Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх. № 20103/08-08/21), вважає доводи які викладені у відзиві на позову не відповідають фактичним обставинам справи та спрямоваі на уникнення ТОВ Сільськогосподарське підприємство Агроплюс-Сервіс юридичної відповідальності за порушення закону. Враховуючи обставини, які викладені в позові та у відповіді на відзиві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

19.10.2021 від відповідача надійшли заперечення (вх. № 21500/08-08/21) з урахуванням викладених обставин, просив суд відмовити в позові. В підтвердження своїх заперечень надав копію рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 25.09.2020 у справі № 323/1742/20 за адміністативним позовом ОСОБА_1 (водія ТОВ СП Агроплюс-Сервіс ) на постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2776275 від 03.07.2020 року, винесену в результаті виявлених порушень вагових нормативів.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 01.11.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Позов прокурора по даній справі мотивовано тим, що на підставі направлення на рейдову перевірку від 26.06.2020 № 010109 посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 03.07.2020 об 22 год. 25 хв. на дислокації М-18 (405 км.+853 м) проведено рейдову перевірку транспортних засобів МАN 18.430 державний номер НОМЕР_1 , н/причіп GAN TRAIL TF34C державний номер НОМЕР_2 .

За результатами перевірки складено Акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.07.2021 № 221161, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.07.2020 № 0010000, акт про перевищення транспортним засобом вагових параметрів від 03.07.2020 № 0016500, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з товарно- транспортною накладною від 03.07.2020 № 01.

Актом № 0016500 від 03.07.2020 зафіксовано порушення ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт в частині перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів без відповідного дозволу. Відповідно до акту № 0016500 від 03.07.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів нормативно допустима маса (40,0), фактична - 44,5; осьові навантаження, тонн, допустимі: 11, 11, 22 фактичне - 6,8, 11,5, 26,65.

Так, згідно з довідкою зважування АР 4249 ЕА та довідкою від 03.07.2020 № 0010000 перевищення вагових параметрів допущено в частині повної маси транспортного засобу, навантаження на одиничну вісь та строєну ось.

Як вбачається з товарно - транспортної накладної № 01 та договору оренди від 07.05.2019 вантажного автомобіля МАN 18.430 державний номер НОМЕР_1 , н/причіп GAN TRAIL НОМЕР_3 державний номер НОМЕР_2 автомобільним перевізником відповідного вантажу є Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Агроплюс-Сервіс .

Відповідно до складеного розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритного транспортного засобу від 03.07.2020 нараховано плату за проїзд у розмірі 159,12 євро, що за перерахунком згідно офіційного курсу валют Євро до Гривні Національного банку України станом на 03.07.2020 еквівалентно 4878,49 грн.

Відповідно до абзацу 3 п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879), перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Листом управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області від : 13.07.2020 № 51323/26/24-20 повідомило ТОВ Сільськогосподарське підприємство Агроплюс-Сервіс , що у визначений вище термін потрібно сплатити кошти у добровільному порядку.

Крім того, за результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, також виявлення порушення ТОВ Сільськогосподарське підприємство Агроплюс-Сервіс цього законодавства, останньому винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 201916 від 01.09.2020, якою за порушення вимог ст. 48 Закону України Про автомобільний траспорт на відповідача накладено штраф у розмірі 34000 грн.

Вказана сума грошових коштів у визначений строку добровільному порядку відповідачем сплачена не була, що стало підставою для звернення Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) до органів прокуратури.

З урахуванням вищевикладеного підставою для представництва Вознесенівської окружної прокуратури інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки є факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 159,12 Євро, що еквівалентно 4878,49 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунк 03.07.2020 та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого:

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, гак і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист крав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні; функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позором іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що у разі відкриття провадження, за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надано, у тому числі, заступникам керівників місцевих прокуратур.

Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» , утворено Державну службу України з безпеки на транспорті (правонаступник Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки), реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до п. 1 Положення Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно п.п. 15, 27 п. 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користуванні, а також здійснює нарахування, вживає заходів щодо стишення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередній), через утворені в установленому порядку територіальні органи, та Держспецтрансслужбу.

Таким чином, Укртрансбезпека як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно- вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Пунктом 1.1 Положення про територіальні органи Державної служби Україну з безпеки на транспорті утворених відповідно до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.09.2020 № 340 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки» утворені міжрегіональні органи Державної служби з безпеки на транспорті, повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць. Повноваження Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки поширюються на територію Дніпропетровської і Запорізької областей (п 1.8).

Так, відповідно до п. 3.17 Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління відповідно до покладених на нього завдань у межах повноважень здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно- вагового контролю.

Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті (правонаступник Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки), уповноваженим державною здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Приписами п. 41 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вігові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 встановлено, що дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку. За таких обставин визначена плата за проїзд, не оскаржена в установленому порядку та не сплачена перевізником - власником транспортного засобу у встановлені чинним законодавством строки, що підтверджується наданою Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області (Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки) інформацією. Таким чином, ухилення від сплати коштів за проїзд призводить до ненадходження грошових коштів до Державного бюджету України.

Так, беручи до уваги норми Закону України «Про автомобільний транспорт» та інші підзаконні нормативно-правові акти про автомобільний транспорт, Укртрансбезпека та її територіальні органи мають підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, а несплата суб`єктами господарювання таких коштів у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.

Управлінням Уктрансбезпеки у Дніпропетровській області направлено відповідачу лист про необхідність сплати грошових коштів в розмірі 159,12 євро. Проте, на даний час, відповідач зазначені кошти добровільно не сплатив.

Незважаючи на вказане, Державною службою України з безпеки на транспорті, за наявності підстав, жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України не вжито, що підтверджується листом позивача.

З урахуванням вищевикладеного, підставою для представництва Вознесенівською окружною прокуратурою інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки та транспорті в особі Придніпровського межрегіонального управління Укртрансбезпеки є факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 159,12 євро та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету.

Статтею 29 Закону України Про дорожній рух передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-ІІІ). Так, цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт , центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону ; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Абзацом 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів

Відповідно до п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 , державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567).

Згідно з п. 3 Порядку здійснений габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними, дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування (далі - Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами Національної поліції, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до п.п. 4 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законом параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Відповідно до п.21 Порядку №879 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

В силу положень п. 26, абз. 2 п. 27, п. 28 Порядку №879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень, плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Розділом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 , визначено, що перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч.1 ст. 216 ГК України ).

Пунктом п. 37 Порядку №879 передбачено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством.

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, господарський суд доходить висновку про покладення саме на автомобільного перевізника, який може бути відмінним від власника транспортного засобу, обов`язку сплачувати кошти за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, що перевезення вантажу 03.07.2020 здійснювалось транспортним засобом МАN 18.430 державний номер НОМЕР_1 , н/причіп GAN TRAIL НОМЕР_3 державний номер НОМЕР_2 , що перебували у користуванні у ТОВ Сільськогосподарське підприємство Агроплюс -Сервіс на умовах оренди, який використовував їх з метою перевезення вантажу.

03.07.2020 посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) проведено документальний габаритно-ваговий контроль вказаного транспортного засобу та причепа яким встановлено перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів та складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.07.2020 № 0016500.

Відповідно до акту № 0016500 від 03.07.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів нормативно допустима маса (40,0), фактична - 44,5; осьові навантаження, тонн, допустимі: 11, 11, 22 фактичне - 6,8, 11,5, 26,65.

Відповідач, в свою чергу, мотивуючи свої заперечення посилається на те, що вага транспортного засобу в пункті завантаження відповідає вазі, зафіксованій в пункті розвантаженні та не перевищую допустимі нормативи ваги - 40,8 т. В товарно-транспортній накладній № 01 від 03.07.2020 зазначена загальна маса транспортного засобу з вантажем в пункті навантаження склала 40,24 т, що не перевищує 40,8 (40 т+2% похибки). В пункті розвантаження (Бердянський морський торговельний порт) - вантажоотримувачем - ПП БІЗОН-ТЕХ 2006 проведено вантажно- розвантажувальну операцію, за результатами якої вага транспортного засобу брутто склала 40,32 т. (вантаж (пшениця) - 27,24 т., тара - 13 т.), про що зазначено в товарно-транспортній накладній № 01 від 03.07.2020 року графа Відомості про вантаж .

Також, в підтвердження своїх заперечень відповідач надав рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 25.09.2020 по справі № 323/1742/20, яким вважає що було встановлено відповідність загальної ваги транспортного засобу, встановленим законодавством допустимим нормативам.

Як вбачається з товарно - транспортної накладної № 01 та договору оренди від 07.05.2019 вантажного автомобіля МАN 18.430 державний номер НОМЕР_1 , н/причіп GAN TRAIL НОМЕР_3 державний номер НОМЕР_2 автомобільним перевізником відповідного вантажу є Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Агроплюс-Сервіс , водій - ОСОБА_2 .

Судом досліджено, що за результатами перевірки були виявлення порушення ТОВ Сільськогосподарське підприємство Агроплюс-Сервіс , останньому винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 201916 від 01.09.2020, якою за порушення вимог ст. 48 Закону України Про автомобільний траспорт на відповідача накладено штраф у розмірі 34000 грн. А також були виявлення адміністративне порушення водія транспортного засобу ОСОБА_2 , якому було винесено постанову Постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2776275 від 03.07.2020.

Постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 2776275 від 03.07.2020 року, винесеною поліцейським УПП в Запорізькій області Безсмертним В.В., ОСОБА_2 був визнаний винуватим у тому, що 03.07.2020 року о 22 год. 55 хв. в м. Бердянськ по вул. Мелітопольське шосе, 1, керуючи транспортним засобом МАN реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 перевозив вантаж вагою 44500 кг при дозволеній масі 40000 кг, чим порушив п. 22.5 Правил дорожнього руху , що спричинило створення аварійної обстановки, а саме примусив інших учасників змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, що підтверджено фактичними даними. Цією постановою на ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255,00 грн.

ОСОБА_2 звернувся до Оріхівського районного суду Запорізької області з позовом до Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області в якому просив визнати протиправною та скасувати Постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2776275 від 03.07.2020 про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч.1 ст. 122 КУпАП, а саму справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу правопорушення.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 25.09.2020 по справі № 323/1742/20 позов задоволено повністю.

Як встановлено судом Оріхівського районного суду Запорізької області у справі, 03.07.2020 року :

Позивач дійсно на автомобілі МАN 18.430 державний номер НОМЕР_1 , н/причіп GAN TRAIL НОМЕР_3 державний номер НОМЕР_2 , здійснював перевезення пшениці з с. Зеленівка Приморського району Запорізької області до Бердянського морського торговельного порту. При цьому при завантаженні транспортного засобу перед поїздкою його маса становила 40,8 т, а при розвантаженні в пункті призначення 40,32 тони, тобто з перевищенням норми в межах дозволеної похибки на рівні 2-х процентів. При цьому в місці розвантажування вимріювання ваги транспортного засобу здійснювалось вагами автомобільними тензометричними Єрмак ВА-60-2-20 (заводський номер 295) та вагами тензометричними 60ВА-1-2ПМ-18 (заводський номер 290), які пройшли відповідно повірку.

Ці обставини підтверджуються товарно-транспортною накладною № 1 від 03.07.2020 р., листом ПП Бізон-ТЕХ 2006 від 30.07.2020 року № 507, Свідоцтвами про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №№ 4-8411-19 та 4-8411-19, чинними до 24.07.2020 року.

Таким чином, позивачем доведено, що зважування маси вантажу здійснювалося за допомогою належним чином повіреного засобу вимірювальної техніки. При цьому транспортний засіб був завантажений з перевищенням норми в межах дозволеної похибки на рівні 2-х процентів.

Судом також встановлено, що позивач здійснював перевезення пшениці насипом, тобто перевозив сипучий (подільний) вантаж, який не є сталим під час руху транспортного засобу, а тому може змінювати розподіл навантажень на вісі транспортного засобу під час руху та (або) гальмування. .

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 25.09. у справі № 323/1742/20, в силу припису ч. 4 ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, зокрема.

Крім того відповідач заперечуючи проти позову посилається на те, що при здійсненні зважування транспортного засобу з сипучім вантажем, який змінює розподіл навантажень на масу транспортного засобу в русі, результати вимірювання, не можна вважати достовірніми, оскільки такі вимірювання, здійсненні без застосування відповідної Методики, яка б враховувала особливості вантажу, що свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з мас транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху , затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь- 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 тонн або фактичною масою понад 24 тонн автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі - Порядок № 879).

Згідно з п. 1 Порядку № 879 цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

У відповідності до підпунктів 2, 3 пункту 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 . При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно до пунктів 12, 13, 14 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

Таким чином, як для встановлення навантаження транспортного засобу необхідне застосування спеціального зважувальне обладнання, яке повинно бути у робочому стані, пройти періодичну повірку (метрологічна атестація), бути опломбуванним, мати відповідне свідоцтво спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері метрології та з використанням методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Методика, про яку йдеться у пункті 2 Порядку №879 та згідно якої повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртсстандартом) не затверджено.

У контексті наведеного потрібно також враховувати, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію №02-84-08.

Втім, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Про методику, за якою проводився процес визначення фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу не зазначено ні в Акті №0016500 від 03.07.2020 року, про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, ні в Довідці №0010000 від 03.07.2020 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю, ні в Акті № 221161 від 03.07.2019 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

У зв`язку з викладеним, суд погоджується з доводами відповідача та вважає, що оскільки останній перевозив сипучий вантаж (пшеницю), який змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі та за відсутності затвердженої методики, показання такого приладу не можуть бути викорастані як доказ на підтвердження перевищення вагових норм.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Відповідно до статті 74 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому належними є доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не приймає як належні докази на підтвердження вчинення відповідачем правопорушення під час здійснення перевезень автомобільним транспортом подані прокуророром, а тому є безпідставним твердження прокурора, що Актом підтверджується, що відповідачем вчинено порушення вимог ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме в частині перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів без відповідного дозволу.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами і задоволенню не підлягають.

Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на прокурора.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В

В задоволенні позовних вимог Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури (в інтересах держави, в особі органу, уповноваженою державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-Сервіс" про стягнення з ТОВ «Агроплюс-Сервіс» , на користь Державної служби України з безпеки на транспорті плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 159,12 євро, що еквівалентно 4878,49 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку, відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 17.11.2021 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій