Рішення

від 09.11.2021 по справі 472/46/20

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/46/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2021 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Чаричанського П.О.,

за участю секретаря Фігурської К.М.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

16 січня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики .

Позов обґрунтував тим, що 13.04.2017 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно з яким позивач передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 671 750 грн., які останній зобов`язувався повернути до 27.12.2017 р. включно. Вказаний факт передачі відповідачу вищевказаної суми підтверджується п. 2.2 Договору позики від 13.04.2017 р. посвідченого нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т.Л. Після спливу терміну для повернення позики по вказаному Договору, позивач неодноразово звертався до ОСОБА_3 з вимогою про повернення цієї позики, на що отримав від нього пропозиції почекати деякий час у зв`язку із скрутним у нього матеріальним становищем, а потім він зовсім став уникати зустрічей з ОСОБА_2 та не відповідати на телефонні дзвінки, і до цього часу позику не повернув.

Тому позивач вимушений звертатися до суду за захистом порушеного права.

Таким чином, розмір боргу за Договором позики від 13.04.2017 р. складається з основного боргу в розмірі 671 750 грн.; втрати від інфляції за період з 28.12.2017р. по 15.01.2020 р. в розмірі - 95 570 грн. 98 коп.; пені в розмірі 1% за прострочення повернення позики за період з 15.01.2019р. по 15.01.2020 р. в розмірі - 2 451 887 грн. 50 коп.; проценти за користування грошовими коштами (671 750 грн.) за період з 14.04.2017 р. по 15.01.2020 р у розмірі 302 977 грн. 64 коп.

02 березня 2020 р. від позивача надійшла уточнена позовна заява, а саме щодо розміру боргу за Договором позики від 13.04.2017 р., що складається з основного боргу в розмірі 671 750 грн.; втрати від інфляції за період з 28.12.2017р. по 15.01.2020 р. в розмірі - 95 570 грн. 98 коп.; пені в розмірі 1% за прострочення повернення позики за період з 15.01.2019р. по 15.01.2020 р. в розмірі - 2 451 887 грн. 50 коп.; 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 28.12.2017 р. по 02.03.2020 р . у розмірі 43 949 грн. 01 коп.

14 травня 2020 р. позивачем надано уточнену позовну заяву в порядку п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, а саме щодо розміру боргу за Договором позики від 13.04.2017 р., що складається з основного боргу в розмірі 671 750 грн.; втрати від інфляції за період з 28.12.2017р. по 14.05.2020 р. в розмірі - 107 112 грн. 90 коп.; пені в розмірі 1% за прострочення повернення позики за період з 15.01.2019р. по 15.01.2020 р. в розмірі - 2 451 887 грн. 50 коп.; 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики від 13.04.2017 р. за період з 28.12.2017 р. по 14.05.2020 р. у розмірі 47 979 грн. 51 коп. та судовий збір в розмірі 10 510 грн. / Т.1, а.с. 119/.

Ухвалою суду від 23.01.2020 р. відкрито провадження по цивільній справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

24.01.2020 р. ухвалою суду забезпечено позов шляхом заборони вчиняти певні дії.

Ухвалою суду від 22.03.2021 р. клопотання відповідача задоволено та призначено судово-почеркознавчу експертизу.

Ухвалою суду від 28.09.2021 р. закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судових засідання то частково визнав позов та зовсім не визнавав позов, на останньому судовому засіданні на якому був присутній позов визнав частково.

14 квітня 2020 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив що протягом 2018 року шляхом багаторазових платежів готівковими коштами, віддав ОСОБА_2 кошти, загалом на суму 10 780 доларів США. Проте, маючи довірливе відношення до ОСОБА_2 та розраховуючи на його порядність, розписки чи будь -які інші докази повернення вказаних коштів, відповідач від нього не відбирав. Таким чином, станом на день звернення до суду з вказаним позовом, ОСОБА_2 має право на повернення тільки 14220 доларів США, які відповідач повернути не відмовляється. Тому накладення арешту зокрема на його майно є неспіврозмірне з вище вказаним боргом. Окрім того, право позикодавця на нарахування пені та її розмір договір позики від 13 квітня 2017 р. не містить. Таким чином, нарахування ОСОБА_2 неустойки (пені) за договором позики після спливу його дії, а саме після 27 грудня 2017 р. є незаконним.

23 квітня 2020 р. від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій зазначив, що відповідач в своєму відзиві зазначає про часткове виконання ним своїх боргових зобов`язань, що не відповідає дійсності, тим більш не надаючи при цьому будь -яких доказів. Незрозуміле також посилання відповідача на безпідставність нарахування процентів за користування грошовими коштами з посиланням на положення ст. 1050 ЦК України, адже згідно позовної заяви від 02.03.2020 р. позивачем не нараховуються проценти, а нараховуються 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, після закінчення строку дії договору позики, а саме: з 28.12.2017 р., як це передбачено ст. 625 ЦК України та викладено в правовому висновку великої Палати Верховного Суду у Постанові від 08.08.2018 р. (справа №205/896/15-ц). Що стосується твердження відповідача про відсутність права нарахування пені, так як договір позики не містить її розміру, то хочеться звернути увагу відповідача на п. 1.4 Договору позики, згідно з яким при порушенні Позичальником строку повернення позики… він повинен сплатити пеню в розмірі 1% від розміру позики за кожний день прострочення повернення позики .

Суд дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч. 1, 2 п. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525 , 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України .

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 13 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 671 750 грн, що на день укладення цього договору позики становить еквівалент суми 25000 (двадцять п`ять тисяч ) доларів США, та останній зобов`язався повернути зазначену суму грошей до 27 грудня 2017 року включно, який посвідчений нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т.Л. /Т 1, а.с. 12/.

Відповідно до п. 1.4 договору позики при порушенні Позичальником строку повернення позики вказаного в п. 1.2 цього Договору він повинен сплатити Позикодавцю пеню в розмірі 1% від розміру позики за кожний день прострочення повернення позики.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України 18.09.2013 року у справі № 6-63 цс 13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України , якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що: за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки .

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи Миколаївського відділення Одеського НДІ судових експертиз № 21-253 складеного 23 червня 2021 року, підпис у договорі позики від 13 квітня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бондаренко Тетяною Леонідівною та зареєстрованого в Реєстрі за №1375 в графі підписи сторін в рядку позичальник від імені ОСОБА_3 виконано ним особисто.

Відповідно до зазначених вимог закону, судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно умов яких позивач надав у користування відповідачу грошові кошти в обмін на зобов`язання відповідача повернути вказані кошти у визначений строк. Проте дане зобов`язання відповідачем виконано не було.

Суд не бере до уваги твердження відповідача, а саме, що ним було сплачено позивачу 10 780 доларів США, оскільки доказів повернення грошових коштів позивачу відповідачем не надано, а тому з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 671 750 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми боргу та інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманих ним грошових коштів належних до сплати кредиторові

Враховуючи, що відповідач своєчасно не повернув позикодавцю грошові кошти, суд, дослідивши та перевіривши достовірність розрахунку заборгованості вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно зі ст. ст. 625,1050 ЦК України за період з 28.12.2017 р. по 14.05.2020 р (869 днів) 3% річних від простроченої суми 671 750 грн., що складає 47979,51 грн., з розрахунку 671 750 грн. х 3% річних: 365 днів х 869 днів (про строчка)= 47979,51 грн. та інфляційні втрати за період з 28.12.2017 по 14.05.2020 р. що становить 107 112 грн. 90 коп.

Щодо заявлених вимог в частині стягнення пені в розмірі 1% за прострочення повернення позики суд виходить з наступного.

За змістом статей 546 , 548 , 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України ).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право, оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірність із розміром основного зобов`язання. Зменшення розміру неустойки - це право суду. Суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням відповідача.

У разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України ).

Отже, положення ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, і підстав для відступу від цієї позиції у частині застосування частини третьої статті 551 ЦК України не вбачається.

Установлено, що умовами договору передбачено при порушенні Позичальником строку повернення позики вказаного в п. 1.2 цього Договору він повинен сплатити Позикодавцю пеню в розмірі 1% від розміру позики за кожний день прострочення повернення позики (пункт 1.4 договору).

Вартість майна встановлена у розмірі 671 750 грн. 00 коп., що на день укладення цього договору позики становить еквівалент суми 25000 доларів США (пункт 1.2 договору).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, сума основного боргу складає 671 750 грн., а заборгованості по пені - 2 451 887 грн. 50 коп., тобто пеня значно перевищує розмір основного зобов`язання.

Оскільки розмір пред`явленої до стягнення пені є більший від розміру боргового зобов`язання, суд вважає можливим застосувати до спірних правовідносин норму ч.3 ст. 551 ЦК України і зменшити суму пред`явленої до стягнення пені до 670 000 грн. Зазначена сума, на думку суду, буде співмірною з розміром боргу, враховуючи позицію, що пеня не повинна перетворюватися на джерело збагачення, оскільки в такому випадку остання втрачає свою стимулюючу функцію, з урахуванням принципів розумності та справедливості.

Аналогічна позиція викладена в Постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018р. по справі №703/1181/16-ц; від 20.03.2019р. по справі №761/26293/16-ц; від 21.08.2019р. по справі №727/9352/17.

Тому суд вважає, що заявлені вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в частині стягнення неустойки у формі пені підлягають до часткового задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України , у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 4797,82 грн. судового збору за подачу позову. Крім того з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за забезпечення позову в розмірі 420,40 грн.

Отже загальна сума судових витрат, що підлягає стягнення з відповідач на користь позивача складає - 5218 грн. 22 коп.

Щодо забезпечення позову, суд зазначає, наступне.

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 158 ЦПК України уразі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , борг за договором позики від 13 квітня 2017 року посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т.Л., зареєстрованого в реєстрі за №1375, в сумі 1496842,41 (один мільйон чотириста дев`яносто шість тисяч вісімсот сорок дві гривні сорок одна копійка) гривень, який складається із: основного боргу в розмірі - 671750 гривень; втрати від інфляції за період з 28.12.2017р. по 14.05.2020р. в розмірі - 107112,90 гривень; пені в розмірі 1% за прострочення повернення позики за період з 15.01.2019р. по 15.01.2020р. в розмірі - 670000 гривень; 3% річних за прострочення грошових зобов`язань за договором позики за період з 28.12.2017р. по 14.05.2020р. в розмірі - 47979,51 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судові витрати в розмірі 5218,22 (п`ять тисяч двісті вісімнадцять гривень 22 копійки) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіП. О. Чаричанський

Дата складання повного судового рішення 18.11.2021 року.