Рішення

від 17.11.2021 по справі 161/9253/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/9253/21

Провадження № 2/161/2766/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Чигринюк В.С.

за участі:

прокурора - Ольшевської С.І.

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Виконувача обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

0,В С Т А Н О В И В:

21 травня 2021 року виконувач обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся суд з позовом в інтересах держави в особі Луцької міської ради (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення безпідставно збережених коштів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 23 грудня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу придбав нежитлове приміщення - тимчасовий будинок з огорожею загальною площею 21 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . У цьому договорі зазначено, що майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,7069 га., кадастровий номер 0710100000:22:123:0014. Надалі ця земельна ділянка була поділена на дві окремі частини, однак з яких передана у користування ЗАТ Волинське ТЕП-10796 , а інша частина - площею 0,5023 га. з кадастровим номером 0710100000:22:123:0060 залишилися у користуванні позивача. В подальшому, цей об`єкт нерухомого майна у період з 27 березня 2019 року по 26 вересня 2019 року знаходився у власності ТОВ Скайінвестбуд , в статутний капітал якого було внесено це майно, але у період з 23 грудня 2016 року по 26 березня 2019 року та з 27 вересня 2019 року по даний час воно належить саме позивачу. Прокурор зазначає, що відповідач протиправно не оформив правовстановлюючі документи на земельну ділянку, не уклав договір оренди з її власником - територіальною громадою міста Луцька в особі Луцької міської ради та безпідставно не сплачував орендні платежі за неї. Посилаючись на положення глави 83 ЦК України Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави , прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 367 606,53 грн. за безпідставне користування земельною ділянкою.

01.07.2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 7075) в якому останній зазначив, що пред`явлені до нього позовні вимоги він не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Так, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:22:123:0014 не сформована як об`єкт цивільних прав, оскільки право власності на неї не зареєстроване за позивачем. У зв`язку з тим, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 не була сформована об`єктом цивільних прав, неможливо здійснити обрахунок будь-якої орендної плати за неї та стягнути недоотриману орендну плату. Крім того вказує, що він вживає заходів стосовно оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а позивач безпідставно відмовляє йому у затверджені відповідного проекту землеустрою.

09.07.2021 року Луцькою окружною прокуратурою подано відповідь на відзив ОСОБА_1 (а.с. 89-92), в якій зазначено, що доводами відзиву погодитися не можна оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_1 є сформованою, її площу та межі визначено, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (додається до відповіді на відзив). За цим же витягом державна реєстрація земельної ділянки відбулася ще 06.11.2017 року. Усі викладені відповідачем у відзиві доводи були досліджені та спростовані судом при розгляді аналогічної справи щодо нарахування та стягнення коштів за користування зазначеною земельною ділянкою ТзОВ Скайінвестбуд , засновником якого був відповідач ОСОБА_1 - рішення господарського суду Волинської області від 22.12.2020 року у справі № 903/605/20.

02.08.2021 року відповідач ОСОБА_1 подав заперечення на відповідь Луцької окружної прокуратури (а.с. 131-134) в яких навів доводи по суті аналогічні до викладених у відзиві на позовну заяву.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та проси суд їх задовольнити.

Представник позивача - Луцької міської ради в судове засідання не з`явився, подав суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити (а.с. 170).

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:22:123:0014 не сформована як об`єкт цивільних прав, оскільки право власності на неї не зареєстроване за позивачем. Крім того вказує, що він вживає заходів стосовно оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а позивач безпідставно відмовляє йому у затверджені відповідного проекту землеустрою.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач 23 грудня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу придбав нежитлове приміщення - тимчасовий будинок з огорожею загальною площею 21 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . У цьому договорі зазначено, що майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,7069 га., кадастровий номер 0710100000:22:123:0014.

В подальшому ця земельна ділянка була поділена на дві окремі ділянки, частина якої передана у користування ЗАТ Волинське ТЕП-10796 , а інша частина - площею 0,5023 га. з кадастровим номером 0710100000:22:123:0060 залишилися у користуванні позивача.

Далі, відповідачем по акту прийому-передачі від 26.03.2019 передано до статутного фонду ТОВ Скайінвестбуд нерухоме майно - тимчасовий будинок (А-1) з огорожею, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 21 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1130692407101, номер запису про право власності 18262281 .

27.03.2019 приватним нотаріусом зареєстровано право власності на дане майно за ТзОВ "Скайінвестбуд", про що зроблено відповідний запис за № 30984021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна .

Об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці площею 0,5023 га, кадастровий номер 0710100000:22:123:0060, яка зареєстрована 06.11.2017 в Державному земельному кадастрі на земельну ділянку на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 21.07.2017, розробленого Волинською регіональною філією ДП "Центр Державного земельного кадастру", що підтверджено витягом з даного кадастру № НВІ-0006047512020, форма власності земельної ділянки комунальна, чим підтверджено, що земельна ділянка є сформованою .

Згідно акту прийому-передачі від 25.09.2019 тимчасовий будинок з огорожею загальною площею 21 кв.м. по АДРЕСА_1 , товариством передано у власність громадянину ОСОБА_1 , про що приватним нотаріусом 26.09.2019 внесено запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно за № 33493624 , тобто з 27.09.2019 власником нерухомого майна став ОСОБА_1 .

Згідно витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:22:123:0060 площею 0,5023 га від 16.06.2020 нормативно-грошова оцінка зазначеної земельної ділянки становить 5256772,18 грн, витяг сформовано станом на 01.01.2019 .

Додатком до рішення Луцької міської ради від 24.06.2009 № 42/20 "Про впорядкування орендної плати за землю" з наступними змінами, згідно рішення № 7/9 від 23.03.2011, № 16/7 від 30.11.2011, № 20/90 від 26.01.2012, № 38/60 від 28.02.2013, № 69/39 від 28.01.2015, № 20/27 від 21.03.2017 визначено, що річний розмір орендної плати за землю для земель з цільовим призначенням "будівництво об`єктів нерухомого майна" встановлено у розмірі три відсотки від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а як слідує з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку її цільове призначення - будівництво та обслуговування багатоквартирного будинку з вбудовано прибудинковими нежитловими приміщеннями та гаражів.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно ч.2 ст.2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до ст.ст. 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини другої статті 4 ЦПК України, У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У частинах третій-четвертій статті 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя згідно п.3 ч.2 ст.129 Конституції України.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема відповідно до ч.3 ст.23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звертаючись до суду з позовною заявою, послався на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", Рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99. В обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор зазначив, що станом на час подання прокурором позову, Луцькою міською радою самостійно не заявлено такого позову, а отже допущено бездіяльність органом, уповноваженим на виконання функцій у спірних правовідносинах, що виражається у не здійсненні належним чином контролю за додержанням земельного законодавства на відповідній території та отримання плати за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів. При цьому, на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" місцевою прокуратурою попередньо повідомлено Луцьку міську раду про звернення із позовною заявою до суду в інтересах держави в особі зазначеного органу .

З огляду на зазначене, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, суд дійшов висновку, що прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", представництва інтересів держави у суді, обґрунтував та довів бездіяльність компетентного органу.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Господарського кодексу, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 123 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

З матеріалів справи слідує, що у період з 23 грудня 2016 року по 26 березня 2019 року та з 27 вересня 2019 року по даний час позивач, як власник нерухомого майна, користується земельною ділянкою 0710100000:22:123:0060 .

Водночас, відповідачем не надано доказів та не обґрунтовано, що ним були вчинені дії, спрямовані на набуття права оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач є власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:22:123:0060 не надано, відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому формою здійснення плати за землю для нього як особи, яка користується земельною ділянкою, є орендна плата (Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19).

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під належним йому нерухомим майном, проте відповідач вказаних дій не вчинив та фактично користуючись цією ділянкою, плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі не вносив.

Предмет позову у даній справі становить вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку без оформлення документів, які би посвідчували право користування нею.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави83 ЦК України. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави (ч. 1 ст. 1214 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України слідує, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов`язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Отже, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, №922/5468/14.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постановах від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, зокрема, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.

При цьому, згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункт 71).

Таким чином витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку, що є основою для розрахунку орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться об`єкт нерухомості, що у період з 23 грудня 2016 року по 26 березня 2019 року та з 27 вересня 2019 року по даний час належить позивачу, є сформованою, має кадастровий номер 0710100000:22:123:0060, має чітко визначені межі та площу 0,5023 га, що підтверджено витягом з ДП "Центр Державного земельного кадастру" №НВІ-0006047512020, форма власності земельної ділянки комунальна .

В матеріалах справи наявний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.06.2020 за 2019 рік, відомості з якого є обов`язковими при визначенні орендної плати, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:123:0060 площею 0,5023 га становить 5 256 772,18 грн .

В даних правовідносинах мова йде про стягнення з відповідача безпідставно збережених ним сум орендної плати, яку він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою, тому площа цієї фактично використовуваної земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум.

Відтак, має значення площа, яку фактично використовував відповідач і підтвердження її належними доказами.

Також, на необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користувалася особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження (визначення меж, площі та конфігурації) земельної ділянки звернула увагу Велика Палата у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та у постанові від 04.12.2019 зі справи №917/1739/17, а також Верховний Суд у постанові від 20.12.2019 у справі №917/266/19.

На необхідності достеменного встановлення розміру земельної ділянки, яка використовується відповідачем (чи користується відповідач земельною ділянкою лише у межах належних йому об`єктів нерухомого майна або більшою площею, а отже, чи не ґрунтується на припущеннях площа, яку покладено в основу обрахунку заявленої до стягнення суми), наголосив також Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 року у справі №924/196/19.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №924/730/20 зазначено, що основні критерії, які ідентифікують земельну ділянку, - площа, цільове призначення, категорія земель і кадастровий номер. Оскільки відповідачами не було сформовано земельну ділянку іншої площі та конфігурації, тому вони відповідно до положень статті 120 ЗК України користуються земельною ділянкою саме тієї площі, яка була сформована та використовувалася попереднім власником об`єкта нерухомого майна.

Як свідчать матеріали справи позивачем, згідно розрахунку розміру орендної плати, здійснено нарахування на площу земельної ділянки у розмірі 0,5023 га.

В свою чергу відповідач не довів суду, що він не користувався даною земельною ділянкою, а також не надав суду доказів на спростування використання земельної ділянки саме такою площею як зазначає прокурор.

З огляду на зазначене, суд вважає доведеною та такою, що підтверджується належними доказами обставину користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,5023 га, а також визнає обґрунтованим розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, який здійснений прокурором.

Оскільки свого контрозрахунку на розрахунок прокурора відповідач не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю стягнувши з відповідача безпідставно збережені кошти в сумі 367606,53 грн.

У зв`язку з повним задоволенням позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури слід також стягнути судовий збір у розмірі 5514,09 грн., який був сплачений при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

Позов Виконувача обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Луцької міської ради безпідставно збережені кошти в сумі 367606 (триста шістдесят сім тисяч шістсот шість) гривень 53 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Волинської обласної прокуратури понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5514 (п`ять тисяч п`ятьсот чотирнадцять) гривень 09 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 18 листопада 2021 року.

Особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: виконувач обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури С. Мацюк, місце знаходження: 43025, м. Луцьк, вул..Винниченка, 13, код ЄДРПОУ 02909915

Позивач: Луцька міська рада, місце знаходження: 43025, М. ЛУЦЬК, ВУЛ. Богдана Хмельницького, 19, ЄДРПОУ 34745204

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ФОП, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська