Постанова

від 10.04.2022 по справі 161/9253/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/9253/21 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/154/22 Категорія: 16 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Савчук Т.Ф.,

прокурора Костюк Н.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом виконувача обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2021 року виконувач обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури звернувся суд з позовом в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 23 грудня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу придбав нежитлове приміщення тимчасовий будинок з огорожею загальною площею 21 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . У цьому договорі зазначено, що майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,7069 га., кадастровий номер 0710100000:22:123:0014. Надалі ця земельна ділянка була поділена на дві окремі частини, одна з яких передана у користування ЗАТ «Волинське ТЕП-10796», а інша частина площею 0,5023 га. з кадастровим номером 0710100000:22:123:0060 залишилися у користуванні позивача. В подальшому, цей об`єкт нерухомого майна у період з 27 березня 2019 року по 26 вересня 2019 року знаходився у власності ТОВ «Скайінвестбуд», в статутний капітал якого було внесено це майно, але у період з 23 грудня 2016 року по 26 березня 2019 року та з 27 вересня 2019 року по даний час воно належить саме позивачу. Прокурор зазначає,що відповідач протиправно не оформив правовстановлюючі документи на земельну ділянку, не уклав договір оренди з її власником - територіальною громадою міста Луцька в особі Луцької міської ради та безпідставно не сплачував орендні платежі за неї.

Посилаючись на положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави», прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 367606,53 грн. за безпідставне користування земельною ділянкою.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2021 року позов в даній справі задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Луцької міської ради безпідставно збережені кошти в сумі 367606, 53 грн.

В поданій апеляційній скарзі, відповідач ОСОБА_1 просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Заслухавши прокурора, відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Надаючи правову підставу звернення прокурора в інтересах держави суд першої інстанції правильно врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, та дійшов висновку, що прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", представництва інтересів держави у суді, обґрунтував та довів бездіяльність компетентного органу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач 23 грудня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу придбав нежитлове приміщення тимчасовий будинок з огорожею загальною площею 21 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . У цьому договорі зазначено, що майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,7069 га., кадастровий номер 0710100000:22:123:0014.

В подальшому зазначена у договорі земельна ділянка була поділена на дві окремі ділянки, частина якої передана у користування ЗАТ «Волинське ТЕП-10796», а інша частина площею 0,5023 га. з кадастровим номером 0710100000:22:123:0060 залишилися у користуванні позивача.

В подальшому відповідачем по акту прийому-передачі від 26.03.2019 передано до статутного фонду ТОВ «Скайінвестбуд» нерухоме майно - тимчасовий будинок (А-1) з огорожею, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 21 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1130692407101, номер запису про право власності 18262281.

27.03.2019 приватним нотаріусом зареєстровано право власності на дане майно за ТзОВ "Скайінвестбуд", про що зроблено відповідний запис за № 30984021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці площею 0,5023 га, кадастровий номер 0710100000:22:123:0060, яка зареєстрована 06.11.2017 в Державному земельному кадастрі на земельну ділянку на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 21.07.2017, розробленого Волинською регіональною філією ДП "Центр Державного земельного кадастру", що підтверджено витягом з даного кадастру № НВІ-0006047512020, форма власності земельної ділянки комунальна, чим підтверджено, що земельна ділянка є сформованою.

Відповідно до акту прийому-передачі від 25.09.2019 тимчасовий будинок з огорожею загальною площею 21 кв.м. по АДРЕСА_1 , товариством передано у власність громадянину ОСОБА_1 , про що приватним нотаріусом 26.09.2019 внесено запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно за № 33493624, тобто з 27.09.2019 власником нерухомого майна є ОСОБА_1 ..

Згідно з витягом із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:22:123:0060 площею 0,5023 га від 16.06.2020 нормативно-грошова оцінка зазначеної земельної ділянки становить 5256772,18 грн, витяг сформовано станом на 01.01.2019.

Додатком до рішення Луцької міської ради від 24.06.2009 № 42/20 "Про впорядкування орендної плати за землю" з наступними змінами, згідно рішення № 7/9 від 23.03.2011, № 16/7 від 30.11.2011, № 20/90 від 26.01.2012, № 38/60 від 28.02.2013, № 69/39 від 28.01.2015, № 20/27 від 21.03.2017 визначено, що річний розмір орендної плати за землю для земель з цільовим призначенням "будівництво об`єктів нерухомого майна" встановлено у розмірі три відсотки від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а як слідує з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку її цільове призначення - будівництво та обслуговування багатоквартирного будинку з вбудовано прибудинковими нежитловими приміщеннями та гаражів.

Звертаючись до суду з даним позовом, посилаючись на положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави», прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 367606,53 грн. за користування земельною ділянкою без достатньою правової підстави а відтак зобов`язаний повернути Луцькій міській раді кошти , які він зберіг у вигляді несплаченої орендної плати.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Тобто, відповідач правомірно володіє нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстроване за ним на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2016 року, яке знаходиться на спірній земельній ділянці. З моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нежитловою будівлею, проте речові права відповідачем на земельну ділянку не зареєстровано.

Згідно з положеннями частини першої статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Безпідставне набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, а саме отримання відповідачем у власність нежитлового приміщення на підставі договору купівлі-продажу, які безпосередньо пов`язані із земельною ділянкою.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв`язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень».

Таким чином, речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, вона не набула належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

При цьому виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Такі висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17.

Таким чином суд, урахувавши наведені норми матеріального права та обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку, що правова підстава для набуття (збереження) майна - земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 у відповідача відсутня, у Луцької міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, які мав би отримати місцевий бюджет.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться об`єкт нерухомості, що у період з 23 грудня 2016 року по 26 березня 2019 року та з 27 вересня 2019 року по даний час належить позивачу, є сформованою, має кадастровий номер 0710100000:22:123:0060, має чітко визначені межі та площу 0,5023 га, що підтверджено витягом з ДП "Центр Державного земельного кадастру" №НВІ-0006047512020, форма власності земельної ділянки комунальна.

В матеріалах справи наявний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.06.2020 за 2019 рік, відомості з якого є обов`язковими при визначенні орендної плати, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:123:0060 площею 0,5023 га становить 5256 772,18 грн.

Згідно з розрахунком розміру орендної плати, нарахування здійснено на площу земельної ділянки у розмірі 0,5023 га.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, визначаючи суму, яка підлягає стягненню, правильно взяв до уваги, площу земельної ділянки у розмірі 0,5023 га., та вирахував цю суму шляхом множення вартості одного квадратного метру спірної земельної ділянки (відповідно до проведеної та затвердженої нормативно-грошової оцінки земель м. Луцька станом на рік розрахунку) на всю площу земельної ділянки, що використовується ОСОБА_1 , а також на розмір ставки орендної плати за земельну ділянку.

Твердження апелянта про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 з кадастровим номером. 0710100000:22:123:0060 не є сформованим об`єктом цивільних прав є безпідставними.

Відповідно ч. 1 ст. 1 "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За ч. 1, ч. З ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Згідно ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 є сформованою, її площу та межі визначено, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 0006047512020, який додано до відзиву на апеляційну скаргу.

За цим же витягом державна реєстрація земельної ділянки відбулася ще 06.11.2017.

Аналогічна інформація підтверджена листом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.08.2019, яка додана до позовної заяви.

Таким чином, земельна ділянка по АДРЕСА_1 є такою, що пройшла процедуру державної реєстрації та є сформованою.

Аналогічну правову позицію з приводу того, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації у Державному земельному кадастрі, викладено у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 у справі 922/4073/19.

За приписами ч. 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку по АДРЕСА_1 її реєстрацію здійснено на підставі розробленого Волинською регіональною філією ДП "Центр Державного земельного кадастру" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21.07.2017.

Відтак, площа та межі земельної ділянки АДРЕСА_1 з кадастровим номером 0710100000:22:123:0060 визначені у встановленому законодавством порядку, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0006047512020 та кадастровим планом земельної ділянки.

Державна реєстрація вказаної земельної ділянки ніким не оскаржувалась, та у відповідності до вимог ч. 10 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" Державним кадастровим реєстратором не скасовувалась.

Доводи ОСОБА_1 про те, що державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:123:0060 за Луцькою міською радою не проведено спростовуються матеріалами справи та нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

За ч. І ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме1 майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Аналогічні положення містяться у ст. 125 Земельного кодексу України, за якою право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Водночас, законодавчими приписами державну реєстрацію прав власності на земельні ділянки державної та комунальної власності наділено певними особливостями.

Зокрема, питання державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності врегульовано ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Норми вказаного вище нормативно-правового акту щодо порядку реєстрації права власності за територіальною громадою на земельні ділянки комунальної власності є спеціальними по відношенню до інших законодавчих актів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 28 згаданого вище Закону під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов`язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Таким чином, вказаним нормативно-правовим актом установлено особливу процедуру реєстрації права власності за територіальною громадою на земельні ділянки комунальної власності, реєстрація яких проводиться одночасно з реєстрацією відповідного права користування.

Оскільки, договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 0710100000:22:123:0060 між Луцькою міською радою та ОСОБА_1 не укладався, державна реєстрація права власності на вказану землю за Луцькою міською радою не проводилась, що повністю відповідає приписам наведених законодавчих актів.

Основним для визначення розміру безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав є інформація з Державного земельною кадастру про земельну ділянку та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який є належним та допустимим доказом підтвердження даних про нормативно-грошову оцінку.

На земельну ділянку по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 0710100000:22:123:0060, яку використовував ОСОБА_1 , сформовано як витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку так і витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що належне йому на праві власності нерухоме майно має площу всього лише 21 кв.м, в той же час стягнення коштів відбувається за всю ділянку площею 0,5023 га.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №924/730/20 основні критерії, які ідентифікують земельну ділянку площа, цільове призначення, категорія земель і кадастровий номер. Оскільки відповідачем не було сформовано земельну ділянку іншої площі та конфігурації, тому він відповідно до положень ст. 120 Земельного кодексу України користується земельною ділянкою саме тієї площі, яка була сформована та використовувалась попереднім власником об`єкта нерухомого майна.

Бездоказовими є доводи відповідача про те, що оскільки ним систематично вживались заходи до оформлення орендних відносин відтак відсутня його вина в неоформлені орендних правовідносин щодо спірної земельної ділянки.

Після зняття міською радою в листопаді 2017 року з порядку денного питання про затвердження йому проекту землеустрою, ОСОБА_1 вказаних дій не оскаржив та не спонукав власника земельної ділянки укласти договір оренди земельної ділянки.

Використання земельної ділянки ОСОБА_1 впродовж тривалого часу без правовстановлюючих документів призводить до ненадходження до місцевого бюджету значної суми коштів.

Водночас стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою не потребує встановлення вини, оскільки остання с обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим с факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження місцевого суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції, з врахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу на підставі доказів, що подані учасниками процесу, дійшов до правильного висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий- суддя:

Судді: