Постанова

від 04.11.2021 по справі 909/548/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2021 р. Справа №909/548/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськшкірсировина"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2021 (повний текст рішення складено 12.07.2021, головуюча суддя Малєєва О.В., судді Фанда О.М. та Шкіндер П.А.)

у справі № 909/548/20

за позовом Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськшкірсировина", м.Івано-Франківськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс", м.Київ

до відповідача Акціонерного товариства "Таскомбанк", м.Київ

про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 29.12.2017 в частині пункту 54 додатку №1 до договору

представники сторін:

від позивача - Волошинюк Р.В., Шіляк Р.П.,

від відповідача-1 - не з`явились,

від відповідача-2 - не з`явились.

25.06.2020 Приватне акціонерне товариство (надалі - ПрАТ) Івано-Франківськшкірсировина подало до Господарського суду Івано-Франківської області позовну заяву до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) Фінансова компанія Траст Фінанс та Акціонерного товариства (надалі - АТ) Таскомбанк про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 29.12.2017, укладеного між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрованого в реєстрі за №5803 в частині пункту 54 додатку №1 до договору відступлення прав за іпотечними договорами від 29.12.2017 (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 11.01.2021, а.с. 77, т.2).

У своєму позові сторона послалась на наступне:

1) договір іпотеки, за яким здійснювалось оспорюване відступлення прав вимоги, стосується забезпечення позивачем як іпотекодавцем виконання зобов`язань Колективного підприємства ВГК (правонаступник - КП Київтрансрейс-511 ) за кредитним договором №12-1/16 від 23.03.2005;

2) оспорюване відступлення прав вимоги пов`язане з тим, що, нібито, за кредитним договором №12-1/16 від 23.03.2005 відбулася заміна кредитора, а саме, ПАТ ВіЕс Банк на ТзОВ ФК Траст Фінанс ;

3) в той же час, постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 у справі №909/1411/13 встановлено, що до ТзОВ ФК Траст Фінанс не перейшли права нового кредитора за кредитним договором №12-1/16 від 23.03.2005, оскільки в додатку №1 до договору про відступлення прав від 29.12.2017 вказано дату кредитної угоди 12.09.2008, а не 23.03.2005, а також не визначено обсяг та зміст прав, які існували на момент переходу. Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що спірний договір відступлення прав за іпотечними договорами від 29.12.2017 суперечить вимогам ст. 24 Закону України Про іпотеку , оскільки як станом на момент його укладення, так і станом на даний момент не існує відступлення права вимоги за основним зобов`язанням - кредитним договором від 23.03.2005 №12-1/16;

4) спірний договір відступлення прав за іпотечними договорами від 29.12.2017 порушує права та законні інтереси позивача як власника відповідного нерухомого майна та його як іпотекодавця за договором іпотеки від 23.03.2005.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2021 відмовлено у задоволенні позову в даній справі.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. Тобто, стороння особа, якщо вона має заінтересованість та доведе це, вправі пред`являти позов про визнання недійсним правочину, укладеного іншими сторонами. За відсутності визначення поняття заінтересована особа під такою слід розуміти тих, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

При вирішенні спору у даній справі суд встановив, що позивач не є стороною оскаржуваного договору відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 29.12.2017 та додатку №1 до нього. З огляду на це позивач, як заінтересована особа, повинен був обґрунтувати наявність конкретного майнового інтересу в оспорюваному договорі і вказати, які його права порушені цим договором і як вони можуть бути відновлені або іншим чином захищені внаслідок визнання договору недійсним. Однак, наведених обставин позивач не довів, що є підставою для відмови в позові.

ПрАТ Івано-Франківськшкірсировина , не погодившись з вказаним судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, у якій послалося на те, що вирішуючи спір, місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, а також неповно та неправильно встановив обставини справи, у зв`язку з чим просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов у даній справі.

У своїй апеляційній скарзі позивач послався на наступне:

1) суд першої інстанції не здійснив юридичної оцінки усіх фактичних обставин справи та доводів ПрАТ Івано-Франківськшкірсировина щодо порушених спірним правочином його майнових прав, а обмежився лише формальними висновками про те, що ПрАТ Івано-Франківськшкірсировина не довело порушення своїх прав спірним правочином. При цьому, факт порушення прав позивача та наявність підстав для задоволення позову у даній справі випливає з наступного:

- судовими рішеннями у справі №909/1411/13, при розгляді заяв про заміну сторони виконавчого провадження №52112755, було встановлено, що ТзОВ "Фінансова компанія "Траст Фінанс" не набула прав кредитора за кредитним договором №12-1/16 від 23 березня 2005 року на підставі договору відступлення права вимоги від 29.12.2017;

- відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 758/3453/16-цт (провадження № 61-18037св18), тлумачення абзацу 9 статті 1, статті 24 Закону України Про іпотеку дозволяє зробити висновок, що іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за основним зобов`язанням. Це пов`язано з тим, що для іпотеки є характерною така властивість як слідування, оскільки іпотека слідує за основним зобов`язанням з метою його забезпечення;

- оспорюваний позивачем у даній справі договір про відступлення права вимоги від 29.12.2017 порушує його права та законні інтереси як власника та іпотекодавця нерухомого майна за іпотечним договором від 23.03.2005, оскільки відповідно до спірного договору ТзОВ "Фінансова компанія "Траст Фінанс" безпідставно та з порушенням вимог закону набуло право іпотекодержателя за цим же іпотечним договором. При цьому, ТзОВ "Фінансова компанія "Траст Фінанс" є позивачем у справі за №909/1425/13 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також зверталося до позивача з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором №12-1/16 від 23.03.2005, що прямо вказує на реальність намірів відповідача-1 набути право власності на предмет іпотеки з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №12-1/16 від 23.03.2005, право вимоги за яким до нього не перейшло;

2) досліджуючи зміст додатку №1 до договору відступлення права вимоги, суд першої інстанції не врахував того, що в ухвалі суду першої інстанції від 16.08.2018, а також в судових рішеннях судів апеляційної та касаційної інстанцій від 19.11.2018 та від 21.01.2019 у справі за № 909/1411/13 було встановлено, що в судовому засіданні 16.08.2018 представник заявника ПАТ Ві Ес Банк , який в той же час був і представником ТОВ "Фінансова компанія "Траст Фінанс", подав для огляду оригінал договору відступлення прав вимоги від 29.12.2017 з додатком, і суд встановив, що копії поданих у справу документів відповідають оригіналам. З огляду на це, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача від 21.04.2021 про долучення до матеріалів справи копії технічного запису судового засідання Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2018 у справі 909/1411/13, що була подана як додаткове спростування аргументів відповідачів щодо дійсного змісту додатку №1 до оспорюваного договору.

Відповідач-1 подав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому не погодився із доводами та вимогами апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

У своєму запереченні відповідач-1 послався на наступне:

1) позивач ні при зверненні з позовом, ні у своїй апеляційній скарзі не обґрунтував наявність конкретного майнового інтересу в оспорюваному договорі, не вказав, які саме його права порушені цим договором і як вони можуть бути відновлені або іншим чином захищені внаслідок визнання договору недійсним. При цьому, виходячи з аналізу статей 512, 514, 516, 518 ЦК України, відступлення права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) в зобов`язанні, не впливає на зміст самого зобов`язання, заміна сторони в зобов`язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника. За висновком Верховного Суду в постанові від 13.03.2019 у справі № 905/635/18, у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Вказане є достатньою підставою для відмови в позові;

2) з приводу відступлення прав вимог за основним зобов`язанням на користь ТзОВ ФК Траст Фінанс , то таке відбулось належним чином, що підтверджується фактом сплати ним вартості права вимоги на користь первісного кредитора - ПАТ Ві Ес Банк . Жодного судового рішення, яким би було визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 29.12.2017 не існує. Відповідні обставини не заперечуються первісним кредитором;

3) судові рішення у справі №909/1411/13, на які покликається позивач, вказують лише на неправильно оформлені докази, що і стали підставою для відмови в задоволенні клопотання про заміну стягувача. Так, матеріали справи №909/1411/13 не містять оригіналів додатку №1 до договору відступлення права вимоги за кредитними договорами від 29.12.2017, в такому вигляді, який був укладений між ПАТ Ві Ес Банк та ТзОВ ФК Траст Фінанс , а тільки витяг із нього. При оформленні цього витягу відбулась помилка в частині невірного зазначення дати кредитного договору, по якому відбулося відступлення (12.09.2008 замість правильного 23.03.2005), а також в частині незазначення інших необхідних даних, передбачених в ст. 514 ЦК України;

4) позивачем не оскаржується договір про відступлення права вимоги від 29.12.2017, відповідно до якого відступалось право вимоги за кредитним договором №12-1/16 від 23.03.2005, як і не оскаржується сам кредитний договір №12-1/16 від 23.03.2005. Враховуючи вимоги ст. З Закону України Про іпотеку , дійсність укладеного кредитного договору та договору про відступлення права вимоги від 29.12.2017, відсутність оскаржень позивачем зазначених договорів, у позивача взагалі відсутні підстави для оскарження похідного зобов`язання - договору відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 29.12.2017, оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору;

5) в ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2021 у справі №909/1425/13 було встановлено факт правонаступництва Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс" прав та обов`язків за кредитним договором та договором іпотеки. Зазначена ухвала суду набула законної сили та не була оскаржена.

Відповідач-2 не виконав вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 та не подав відзиву чи письмових пояснень на апеляційну скаргу позивача. Крім того, він не забезпечив явку своїх представників у жодне судове засідання.

Відповідач-1 також не забезпечив явку свого представника у судове засідання, однак надав усні пояснення по суті спору у судовому засіданні 21.10.2021.

Учасники даного судового процесу були повідомлені про нього згідно контактних даних, відомості про які містяться в матеріалах справи. Крім того, процесуальні документи апеляційного суду у порядку, встановленому Законом України Про доступ до судових рішень , були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Зважаючи на наведене, з огляду на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також на те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без представників відповідачів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

23.03.2005 між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк» , а далі - на Публічне акціонерне товариство «Ві Ес Банк» ) та Колективним підприємством «ВГК» (змінено найменування на Колективне підприємство «Київтрансрейс-511» ) укладено кредитний договір № 12-1/16 (далі - кредитний договір).

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №12-1/16 від 23.03.2005, між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» , Колективним підприємством «ВГК» та Відкритим акціонерним товариством «Івано-Франківськшкірсировина» (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Івано-Франківськшкірсировина» ) укладено іпотечний договір за реєстровим № д-144 від 23.03.2005, посвідчений приватним нотаріусом Дузінкевич Л.Б. (надалі - іпотечний договір).

Між ПАТ "Ві Ес Банк", правонаступником якого є АТ «Таскомбанк» , та ТОВ "ФК "Траст Фінанс" укладено договір відступлення права вимоги від 29.12.2017 та договір відступлення прав за іпотечними договорами від 29.12.2017 №5803.

Умовами договору відступлення права вимоги від 29.12.2017 передбачено, зокрема, наступне:

- в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитними договорами, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону у кредитних договорах та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитними договорами (п. 2.1);

- в день підписання сторонами даного договору первісний кредитор зобов`язується відступити новому кредитору права вимоги за кредитними договорами, перелік яких наведений у додатку №1 до цього договору. Первісний кредитор зобов`язується укласти з новим кредитором договори про відступлення прав за договорами, що забезпечують виконання зобов`язань боржників за кредитними договорами, перелік яких наведений у додатку №1 до цього договору (п. 4.4.7);

- цей договір набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 7.1).

На виконання умов договору відступлення права вимоги від 29.12.2017, сторонами було підписано додаток №1 до вказаного договору. При цьому, позивач та відповідач покликаються на різний зміст цього додатку.

Так, ТзОВ "ФК "Траст Фінанс" подало ряд витягів із вказаного додатку (а. с.119, 167, т. 1; а. с.90, т.2), в яких відображено інформацію про передачу прав за кредитним договором з такими даними: контрагент Колективне підприємство "ВГК" (нова назва КП "Київтрансрейс-511"), ідентифікаційний код - 22167717, початок дії кредитної угоди - 23.03.2005, кінець дії кредитної угоди - 23.09.2016, валюта угоди - 840, заборгованість згідно додатку №1 - 18611849, 35 грн.

Водночас, ПрАТ «Івано-Франківськшкірсировина» покликається на те, що господарськими судами розглядалась справа № 909/1411/13 про стягнення з КП Київтрансрейс-511 на користь АТ Таскомбанк заборгованості за кредитним договором № 12-1/16 від 23.03.2005. При розгляді заяви АТ "ВіЕсБанк" про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, поданої у межах справи №909/1411/13, ТзОВ "ФК "Траст Фінанс" подало витяг з додатку №1 до договору відступлення права вимоги від 29.12.2017, в якому вказано початок дії кредитної угоди 12.09.2008, а не 23.03.2005, а також не визначено обсяг та зміст прав, які існували на момент переходу. Вказані обставини встановлені у низці постанов Західного апеляційного господарського суду (від 19.11.2018, 03.12.2019, 08.06.2021) та Верховного Суду (від 21.01.2019, 05.03.2020), якими було відмовлено у задоволенні заяви кредитора АТ "ВіЕсБанк" про заміну його на нового кредитора ТзОВ "ФК "Траст Фінанс".

Умовами договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 29.12.2017 передбачено, зокрема, наступне:

- у зв`язку з укладенням сторонами договору відступлення права вимоги за кредитними договорами первісний кредитор відступає (передає) новому кредитору належні йому права за іпотечними договорами, перелік яких наведений у додатку №1 до цього договору з урахуванням всіх договорів про внесення змін та доповнень до іпотечних договорів, які укладені між первісним кредитором як іпотекодержателем та фізичними і юридичними особами як іпотекодавцями з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальників за кредитними договорами, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - іпотекодержателя в іпотечних договорах та приймає на себе всі його права та обов`язки за іпотечними договорами. З моменту укладання цього договору новий кредитор набуває статусу іпотекодержателя за іпотечними договорами (п. 1.1);

- перелік іпотечних договорів, боржників (іпотекодавців за іпотечними договорами) та об`єктів нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, які виступають предметом іпотеки за іпотечними договорами, права за якими відступаються за цим договором, наведений у додатку №1 до цього договору (п. 1.3);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і його посвідчення та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за договором (п. 6.3).

Згідно з інформаційною довідкою №213483141 від 22.06.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна у реєстрі відображено інформацію про зміну іпотекодержателя, а саме, на підставі договору відступлення прав вимоги за іпотечними договорами №5803 від 29.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39062447 від 29.12.2017, на підставі якого внесено запис про іпотекодержателя - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс".

Під час розгляду справи № 909/1425/13 за позовом ПАТ "ВіЕсБанк" до ПАТ "Івано-Франківськшкірсировина" про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2019 було задоволено заяву ТзОВ "ФК "Траст Фінанс" про заміну позивача ПАТ "ВіЕсБанк" на ТОВ "ФК "Траст Фінанс".

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2021 у справі №909/1425/13 задоволено позов ТзОВ "Фінансова компанія "Траст Фінанс" до ПрАТ "Івано - Франківськшкірсировина" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача КП "Київтрансрейс - 511" про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості КП "Київтрансрейс - 511" перед ТзОВ "Фінансова компанія "Траст Фінанс" за кредитним договором №12-1/16 від 23.03.2005.

Станом на 04.11.2021 вказане рішення не набрало законної сили.

В ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (правова позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, законодавством передбачено, що оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. В силу положень ст. 13, 14 та 74 ГПК України, обов`язок доведення такої заінтересованості покладений саме на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18 та від 11.02.2020 у справі №922/1159/19:

- за відсутності визначення у законодавстві поняття заінтересована особа , під такою слід розуміти тих осіб, які мають конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Такий інтерес може полягати у наступному: - коли права заінтересованої особи порушені договором, який оспорюється, і можуть бути відновлені або іншим чином захищені шляхом визнання такого договору недійсним; - коли інтереси такої особи можуть бути реалізовані, внаслідок чого вона здатна буде набути прав;

- вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину;

- власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав;

- самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як було зазначено вище, предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 29.12.2017, укладеного між відповідачами. Предметом спірного договору було відступлення прав та обов`язків іпотекодержателя згідно договору іпотеки від 23.03.2005, відповідно до якого позивач був іпотекодавцем.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір іпотеки від 23.03.2005 не містить жодних застережень з приводу можливості іпотекодержателя передати свої права та обов`язки за цим договором.

Проаналізувавши норми ЦК України, Закону України Про іпотеку та положення договору про іпотеку від 23.03.2005, колегія суддів не встановила тієї обставини, яким чином внаслідок заміни іпотекодержателя (кредитора) за цим договором можуть бути порушені права чи законні інтереси іпотекодавця. Відповідних доводів позивач не навів ні у своїй позовній заяві, ні у апеляційній скарзі.

Саме по собі покликання скаржника на те, що на його нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, може бути звернено стягнення, не свідчить про порушення прав та інтересів позивача саме оскаржуваним договором відступлення права вимоги. Зокрема, про порушення прав чи інтересів іпотекодавця можна було би стверджувати у випадку зміни боржника у основному зобов`язанні, яке забезпечене іпотекою. Однак, такої обставини немає у спірних правовідносинах. Обсяг прав та обов`язків іпотекодавця, який визначений у договорі іпотеки, внаслідок укладення між відповідачами оскаржуваного договору від 29.12.2017 залишається незмінним.

Таким чином, позивач не є стороною оскаржуваного договору, не довів факту порушення його прав та законних інтересів внаслідок укладення цього договору, а також того, які саме права чи інтереси позивача можуть бути відновлені або іншим чином захищені внаслідок визнання спірного договору недійсним, а суд самостійно не встановив вказаних обставин. Вказане є самостійною і достатньою підставою для відмови в позові у даній справі.

З огляду на це, колегія суддів не досліджує подальші доводи апелянта щодо невідповідностей, які містяться у додатку №1 (витягах із вказаного додатку) до спірного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськшкірсировина".

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2021 у справі №909/548/20 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20-ти днів відповідно до ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 18.11.2021.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік