Постанова

від 08.01.2025 по справі 909/548/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2025 р. Справа №909/548/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. Кравчук

О.І. Матущака,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськшкірсировина» б/н від 17.11.2024 (вх. № 01-05/3317/24 від 18.11.2024)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2024 (повний текст ухвали складено 07.11.2024, м. Івано-Франківськ, головуючий суддя О.В. Малєєва, судді І.Є. Горпинюк, П.А. Шкіндер)

про залишення без розгляду заяви Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськшкірсировина» (вх. № 8799/24 від 08.10.2024) про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2021 за нововиявленими обставинами

у справі № 909/548/20

за позовом Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськшкірсировина», м. Івано-Франківськ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс», м. Київ

до відповідача-2 Акціонерного товариства «Таскомбанк», м. Київ

про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 29.12.2017 в частині пункту 54 додатку № 1 до договору,

за участю представників:

від позивача: Бондар Р.В., Волошинюк Р.В.

від відповідача-1: Ненахов О.О.

від відповідача-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківськшкірсировина» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» та Акціонерного товариства «Таскомбанк» про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 29.12.2017 в частині пункту 54 додатку №1 до договору.

Відповідно до рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2021 в позові відмовлено.

Вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін згідно з постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021.

В подальшому, до суду першої інстанції надійшла 08.10.2024 надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськшкірсировина» від 07.10.2024 (вх. №8799/24 від 08.10.2024) про перегляд рішення суду від 02.07.2021 за нововиявленими обставинами.

Як нововиявлену обставину заявник вказує те, що підпис у додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги від 29.12.2017 не належить директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» Іляшову Б.М., а був виконаний іншою особою. Це підтверджує висновком експерта від 30.08.2024 № 15229 і вважає, що вказаний договір не укладений.

Зазначає, що у цій справі суд встановив факт укладення договору про відступлення права вимоги в оспорюваній частині і взяв до уваги рішення суду від 03.06.2021 у справі № 909/1425/13. У справі № 909/1425/13 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськшкірсировина» про звернення стягнення на предмет іпотеки. Водночас у справі № 909/1411/13 згідно з ухвалою від 21.12.2020 суд відмовив у заміні стягувача на підставі вказаного договору, оскільки встановив, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» не перейшло право вимоги. Враховуючи суперечливість встановлених судом обставин у різних справах, заявник звернувся до ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» щодо проведення експертизи і подав підшивку копій документів з матеріалів справ № 909/1425/13 та № 909/1411/13.

Пояснює, що на момент ухвалення рішення у цій справі йому не була і не могла бути відома ця обставина, оскільки її встановлення потребувало спеціальних знань. Стверджує, що нововиявлена обставина стала відома заявнику лише 12.09.2024, тобто після отримання висновку експерта за № 15229 від 30.08.2024.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2024 залишено без розгляду заяву Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськшкірсировина» (вх. №8799/24 від 08.10.2024) про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2021 за нововиявленими обставинами.

Ухвала суду від 07.11.2024 мотивована тим, що на переконання суду першої інстанції про обставину, яка стала підставою для звернення до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, заявник міг дізнатись ще під час розгляду вказаних справ № 909/1425/13 та № 909/1411/13, документи з яких використав для проведення експертизи. Про вказані документи заявнику було відомо і під час розгляду цієї справи. А тому він мав можливість провести відповідну експертизу ще до ухвалення рішення суду.

За таких обставин, місцевий господарський суд зазначив, що заявник пропустив строк, визначений п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2024 Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківськшкірсировина» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 17.11.2024 (вх. № 01-05/3317/24 від 18.11.2024), у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2024 у справі №909/548/20, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт вказує, на усталену позицію Верховного Суду, щодо дотримання строку звернення до суду, а саме - коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про вчинення дії, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи.

В даному випадку, це отримання Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківськшкірсировина» 12.09.2024 року висновку експерта за № 15229 від 30.08.2024 року, який підтверджує недостовірність доказів, щодо фактичних обставин справи, покладених в основу судового рішення від 02.07.2021 у даній справі.

Скаржник зазначає, що тільки якщо встановити, підтверджений доказами день коли особа дізналася про порушення свого права, неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, а не обов` язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Як вбачається із оспорюваної ухвали судом першої інстанції було встановлено, що підтверджений доказами день - 12.09.2024 (після отримання висновку експерта за № 15229 від 30.08.2024), коли Приватному акціонерному товариству «Івано-Франківськшкірсировина» стало відомо про надання відповідачем внаслідок фальсифікації недостовірних доказів, спрямованих на формування хибного уявлення про обставини, які мають значення для справи, чим було введено суд в оману, щодо фактичних обставин справи.

А тому на переконання апелянта, суд першої інстанції, безпідставно вказав на порушення строку звернення до суду, покладаючи на обов`язок дізнатися про порушення своїх прав на стадії вирішення спору по суті.

Через систему «Електронний суд» 08.01.2025 надійшло клопотання відповідача (вх. №01-04/157/25) про закриття провадження у справі.

У судове засідання 08.01.2025 з`явились представники позивача, надали пояснення, проти клопотання про закриття провадження заперечили, доводи апеляційної скарги підтримали.

У судове засідання 08.01.2025 з`явився представник відповідача-1, надав пояснення, клопотання про закриття провадження підтримав, проти доводів апеляційної скарги заперечив.

У судове засідання 08.01.2025 відповідача -2 явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи.

Розглянувши клопотання про закриття провадження, колегія суддів вказує наступне.

Подане клопотання мотивовано тим, шо адвокат Бондар Роман Вікторович, на підтвердження своїх повноважень надав ордер серії АА №1306133 від 28.06.2024 року виданий адвокатським об`єднанням: «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «БІ ЕН СІ» де в графі (назва органу, у якому надається правова допомога) зазначено - Західний апеляційний господарський суд; в графі «Керівник адвокатського бюро/об`єднання:» відсутній підпис останнього (та відсутній електронний підпис).

Відтак, на переконання відповідача -1 до суду звернувся представник надавши ордер який не може вважатися юридично значимим документом для цілей підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів, оскільки ордер на надання правової допомоги серії АА №1306133 виданий адвокатським об`єднанням: «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «БІ ЕН СІ» без заповнення обов`язкових реквізитів, відповідно до п. 10 Положення про ордер.

Поняття ордеру визначено у частині другій статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», відповідно до якої це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, затверджено «Положення про ордер на надання правничої допомоги» (надалі по тексту «Положення про ордер»).

Так, колегія суддів вказує, що ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу на підставі цього ордера, та підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи (за її наявності) (п. 10 Положення про ордер).

Разом з тим, рішенням Ради адвокатів України № 45 від 29 квітня 2022 року, № 36 від 08 червня 2024 року доповнено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019, із змінами, зокрема пункт 10 доповнено новим абзацом наступного змісту: «Під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро / адвокатським об`єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об`єднання, адвокатського бюро. Правовідносини між адвокатом, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера та адвокатським об`єднанням, адвокатським бюро врегульовуються внутрішніми документами цих організаційно правових форм здійснення адвокатської діяльності».

Відтак, ордер адвоката Бондара Романа Вікторовича серії АА №1306133 від 28.06.2024 року без підпису керівника адвокатського бюро/об`єднання, є належним підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів у цій справі.

За таких обставин, колегія суддів відмовляє в задоволення клопотання відповідача -1 про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (§§ 27, 28 рішення від 18.11.2004 у справі "Праведна проти Росії" № 69529/01 та § 46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2). Однак при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999).

Цей принцип установлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (§§ 51, 52 рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала ЄСПЛ щодо прийнятності заяви N 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; §§ 42-44 рішення ЄСПЛ у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (§§ 27-34 рішення ЄСПЛ у справі "Праведна проти Росії" від 18.11.2004).

Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 320 цього Кодексу).

До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Згідно із частиною четвертою статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Узагальнено в розумінні згаданої практики ЄСПЛ та положень процесуального законодавства процедура перегляду рішення, що вступило в законну силу, передбачає, що існують докази, які раніше були недоступні для застосування, проте вони є істотними та можуть привести до іншого результату судового розгляду. При цьому заявник має довести, що під час розгляду справи не було жодної можливості надати такі докази суду.

Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення (п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України).

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Заявник стверджує, що про нововиявлену обставину дізнався 12.09.2024, після отримання висновку експерта за № 15229 від 30.08.2024.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції про цю обставину він міг дізнатись ще під час розгляду вказаних справ № 909/1425/13 та № 909/1411/13, документи з яких використав для проведення експертизи. Про вказані документи заявнику було відомо і під час розгляду цієї справи. А тому він мав можливість провести відповідну експертизу ще до ухвалення рішення суду.

Звичайно, встановлення вказаної обставини потребувало спеціальних знань. Проте вчинення відповідних дій для її встановлення залежало виключно від волевиявлення самого заявника і мало суб`єктивний характер.

Тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявник пропустив строк, визначений п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України.

Поважних причин пропуску цього строку заявник не вказав, клопотання про його поновлення в порядку ч. 1 ст. 119 ГПК України не подав.

Разом з тим, при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами принципу юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" (п. 40) та від 29.10.2015 у справі "Устименко проти України" (п. 46) неодноразово акцентував увагу на тому, що одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу "res judicata" - принципу остаточності рішення суду, згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.

При цьому необхідною передумовою дотримання зазначеного принципу є вчинення заявником процесуальних дій з дотриманням установлених строків, зокрема і строку звернення з заявою про перегляд рішення суду, яке набрало чинності.

Посилання апелянта на Постанову Великої палати Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23 та Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.05.2021 у справі № 380/2355/20, Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі № 620/3811/22 оцінюються колегією суддів критично, оскільки прийняті за інших фактичних обставин справи.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в /основу ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2024 у справі №909/548/20.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськшкірсировина» б/н від 17.11.2024 (вх. № 01-05/3317/24 від 18.11.2024) залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2024 у справі № 909/548/20 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 20.01.2025.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак