Рішення

від 16.11.2021 по справі 907/278/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/278/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород

та третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору :

третя особа 1 - Кушницька сільська рада Іршавського району Закарпатської області, с. Кушниця Іршавського району

третя особа 2 - Броньківська сільська рада Іршавського району Закарпатської області, с. Бронька Іршавського району

третя особа 3 - Лисичівська сільська рада Іршавського району Закарпатської області, с. Лисичово Іршавського району

до відповідача Державного підприємства «Кук» , с. Кушниця Іршавського району

та третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору :

третя особа 4 - Хустська районна рада, м. Хуст

третя особа 5 - Фонд державного майна України, м Київ

за участю Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород

про витребування земельної ділянки

секретар судового засідання - Корольчук М.

За участю представників сторін:

Від прокуратури - прокурор Андрейчик А.

від позивача - Сатмарі Н.

від відповідача - не з`явився

від третьої особи 1 - не з`явився

від третьої особи 2 - не з`явився

від третьої особи 3 - не з`явився

від третьої особи 4 - не з`явився

від третьої особи 5 -

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулося до суду з позовом, яким просить витребувати з чужого незаконного володіння та користування державного підприємства "Кук" земельну ділянку площею 1237,9 гектарів сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Кушницької, Броньківської, Лисичівської сільських рад Іршавського району Закарпатської області, посилаючись на ст. 14 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 92, 102 -1 , 116, 118, 122, 131, 152 Земельного кодексу України, статтями 25, 191, 256, 257, 268, 316-319, 321, 407, 1212, 1216, 1218, 1225, 3211 Цивільного кодексу України, ст. ст. 180, 207, 208 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 13.05.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків. Після усунення у встановленому порядку недоліків позовної заяви ухвалою суду від 25 травня 2020 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, залучено третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору - Кушницьку сільську раду Іршавського району Закарпатської області, Броньківську сільську раду Іршавського району Закарпатської області та Лисичівську сільську раду Іршавського району Закарпатської області, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

В день проведення підготовчого засідання через відділ діловодства та забезпечення судового процесу суду від Закарпатської обласної прокуратури надійшла заява від 24.05.2021 про залучення до участі у справі № 907/278/20 третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонду державного майна України та Хустської районної ради.

Ухвалою суду від 25 травня 2021 року залучено до участі у справі №907/278/20 в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фонд державного майна України та Хустську міську раду.

У справі проведено підготовче провадження, за наслідками якого судом констатовано, що учасники справи в повній мірі скористалися наданими їм процесуальними правами, в зв`язку з чим ухвалою суду від 18.08.2021 підготовче провадження судом закрито, а справу призначено до розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути земельну ділянку площею 1237,9 гектарів сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів та території Кушницької, Броньківської, Лисичівської сільських рад Іршавського району Закарпатської області із незаконного володіння та користування державного підприємства «Кук» . Позовна заява мотивована тим, що у відповідача відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б підтверджували право постійного користування відповідачем спірними земельними ділянками.

Позивач стверджує, що відповідач не має права використовувати земельну ділянку державної форми власності за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або користування та вимагає повернути спірну земельну ділянку у власність держави. Також зазначає, що не зважаючи на неодноразові вимоги державного інспектора, Відповідачем не було надано жодних пояснень - заперечень, доказів чи інших клопотань щодо суті встановлених порушень вимог земельного законодавства.

Заперечення відповідача

Представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в позові повністю, з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву.

Стверджує, що ДП Кук є державним підприємством, управління яким здійснює держава в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, то питання користування землею державним підприємством не має вирішуватись в судовому порядку за позовом тієї самої держави в особі іншого державного органу, а підлягає вирішенню шляхом прийняття державою, через свої органи, відповідних управлінських рішень. Відповідач вважає, що позивач не довів факту порушення будь-яких його прав користуванням державним підприємством земельною ділянкою державної форми власності, а заявлений ним спосіб захисту прав не є належним та ефективним.

Правова позиція прокурора

Прокурор зазначає, що Фонд державного майна України здійснює повноваження власника майна ДП «Кук» та є органом уповноваженим державою здійснювати заходи щодо організації користування відповідачем спірної земельної ділянки. Відтак вказує на відсутність підстав для задоволення позову. Прокурор повністю підтримав позицію відповідача.

Треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору

Подали письмові пояснення по суті спору, в яких проти позову заперечили та підтримала правову позицію відповідача та прокурора.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Закарпатським філіалом землеустрою УААН, за замовлення радгоспу «Кук» Іршавського району, на підставі договору від 16.02.1995 № 23 (рішення щодо надання дозволу на розроблення технічного звіту, в технічному звіті відсутні) розроблявся технічний звіт по виготовленню державних актів на право постійного користування землею радгоспу «Кук» в межах Кушницької, Броньківської та Лисичівської сільських рад народних депутатів Іршавського району Закарпатської області. Технічний звіт погоджений сільськими радами та у технічному звіті містить проект рішення Іршавської районної Ради народних депутатів «Про затвердження матеріалів виготовлення державних актів на право постійного користування радгоспу «Кук» від 1995 року (рішення сесії 22 скликання).

Відповідно до наявної в Іршавському відділі Головного управління, інформації про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (статистичної звітності форми 6-зем) за ДП «Кук» на території Лисичівської, Кушницької та Броньківської сільських рад Іршавського району Закарпатської області, станом на 01.01.2016 обліковувалося всього земель 4874,44 га, з них 1348,96 га - сільськогосподарські земель, 3383 га земель лісового фонду, 2,0 га забудованих земель, 1,0 га заболочених земель, 87,48 га відкритих земель без покриву, 52,0 га земель під водами.

З метою вжиття заходів контролю та охорони земель Головним управлінням відповідно до повноважень надіслано листи Броньківській (лист від 18.09.2019 № 18-7-0.163-599/90-19), Лисичівській (лист від 18.09.2019 № 18-7-0.163-600/90- 19), Кушницькій сільським радам (лист від 18.09.2019 № 18-7-0.163-601/90-19), Іршавську районну державну адміністрацію (лист від 18.09.2019 № 18-7-0.163-603/90-19), Відділу в Іршавському районі Головного управління (лист від 18.09.2019 № 18-7-0.163-602/90-19), Архівному відділу Іршавської районної державної адміністрації (лист від 02.10.2019 № 18-7-0.163-631 /90-19).

Листом від 30.09.2019 № 02-05/352 Броньківська сільська рада повідомила, про те, що рішення про надання в постійне користування земельних ділянок державному підприємству «Кук» (надалі - ДП «Кук» ) відсутнє (копія листа додаються). Листом від 30.09.2019 № 02-05/189 Лисичівська сільська рада повідомила, про те, що рішення про надання в постійне користування земельних ділянок ДП «Кук» не приймались. Листом від 20.09.2019 № 342 Кушницька сільська рада повідомила, про те, що рішення про надання в постійне користування земельних ділянок ДП «Кук» не приймались. Листом від 25.09.2019 № 02-29/1573 Іршавська районна державна адміністрація повідомила, про те, що розпорядження про надання в постійне користування земельних ділянок ДП «Кук» не видавалось. Відділ в Іршавському районі Головного управління листом від 19.09.2019 № 1230/401-19-0.21 повідомив що рішення, а також інформація щодо прийняття рішень сільськими радами про надання в постійне користування земельних ділянок ДП «Кук» відсутня. Згідно з інформацією архівного відділу Іршавської районної державної адміністрації (лист від 25.10.2019 № 550/01-13) в наявних архівних документах фонду № 35 «Іршавська районна рада» за 1995 рік рішення «Про затвердження матеріалів виготовлення державних актів на право постійного користування радгоспу «Кук» , прийнятого у 1995 році не виявлено.

Головним управлінням Дергеокадастру видано накази від 10.10.2019 № 1147-ДК та від 06.11.2019 № 1269-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» (надалі - Накази), проведено позапланову перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, як об`єкта перевірки, розташованих на територіях Лисичівської, Кушницької, Броньківської сільських рад Іршавського району Закарпатської області які знаходяться у користуванні ДП «Кук» .

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 12.10.2019 № 1269-ДК/1145/АП/09/01 /-19 (надалі - Акт перевірки). Згідно з даним Актом перевірки та розгляду наявної інформації, обстеження земельних ділянок на місцевості встановлено наступне. Відповідно до наявної у відділі у Іршавському районі Головного управління інформації про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (статистичної звітності форми 6-зем) за ДП «Кук» на території Лисичівської, Кушницької та Броньківської сільських рад Іршавського району Закарпатської області, станом на 01.01.2016 обліковувалося всього земель 4874,44 га, з них 1348,96 га - сільсько-господарських земель, 3383 га земель лісового фонду, 2,0 га забудованих земель, 1,0 га заболочених земель, 87,48 га відкритих земель без покриву, 52,0 га земель під водами.

За результатами перевірки встановлено також, що на території Броньківської сільської ради ДП «Кук» використовує земельну ділянку господарського двору в урочищі «Крушник» площею 2 га (згідно відомостей статистичної звітності форми 6-зем), на котрій розміщені будівля колишнього швейного цеху та господарські будівлі, при відсутності правовстановлюючих документів на право користування даною земельною ділянкою.

За результатами акту перевірки від 12.11.2019 № 1269-ДК/1145/АП/09/01/-19 старшим державним інспектором Батрином В. В. складено припис (копія додається) від 12.11.2019 № 1269-ДК/0369Пр/03/01/-19, яким зобов`язано ДП «Кук» вжити заходи для усунення виявлених порушень земельного законодавства та повідомити про виконання припису до 12.12.2019 за адресою: пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008 - Головне управління. Державним інспектором було поінформовано ДП «Кук» щодо обов`язкового виконання припису та притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі невиконання такого припису.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 № 158-р та відповідно до наказу Мінагрополітики України від 18.07.2007 № 514 «Про прийняття державних підприємств, що займаються виробництвом лікарської сировини, до сфери управління Мінагрополітики» , державне сільськогосподарське підприємство «Кук» було прийняте до сфери управління Мінагрополітики України і перейменоване в Державне підприємство «Кук» . Статут ДП «Кук» затверджено наказом Мінагрополітики України від 11.09.2008 № 576.

Відповідно пункту 1.1. Статуту, ДП «Кук» є правонаступником майнових прав та обов`язків ДСП «Кук» . За результатами проведення перевірки по ДП «Кук» встановлено, що на підприємстві та в органах Держгеокадастру (раніше Держземагентства та Держкомзему) відсутні правовстановлюючі документи на право користування землями ДП «Кук» (також раніше по ДСП «Кук» ). Так, на клопотання Головного управління від 17.10.2019 № 1147-ДК/0036/Кн/05/01 /-19 копій матеріалів та інформації щодо: правовстановлюючих документів на право користування земельними ділянками ДП «Кук» ; рішень Лисичівської, Кушницької, Броньківської сільських рад про надання земельних ділянок у користування ДП «Кук» ; проектів землеустрою; агрохімічних паспортів земельних ділянок; інформацій про облік земель ДП «Кук» ; наявних згод (відмов) від користування земельними ділянками ДП «Кук» ; наявних картографічних матеріалів; інформацій про наявність майна з дорученням документів, що підтверджують право власності ДП «Кук» ; інформацію про облік лісів; інформацію про використання земельних ділянок; інформацію про сплату земельного податку та іншу інформацію для здійснення контролю за використанням та охороною земель керівником ДП «Кук» не надано.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ Й ОЦІНКА СУДУ

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до ст. 4 ЗК України у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Землі, що перебувають у державній власності, можуть надаватися у користування.

Статтею 141 Земельного Кодексу передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Водночас ст. 143 ЗК України визначено, що примусове припинення право на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; ґ -1 ) примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов`язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.

Із наведених положень статті 143 Земельного кодексу України вбачається, що перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 909/108/19 від 20.02.2020. Систематична несплата земельного податку не включена до цього переліку визначеного ст. 143 ЗК України.

За приписами ст. 7 ЗК України користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. При цьому, суд звертає увагу на зміст п. 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі №906/392/18, де Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005. Вказана правова позиція є сталою, а тому підлягає врахуванню при застосуванні норм права у спірних правовідносинах. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 907/456/20 у постанові від 14.07.2021 задоволивши касаційну скаргу прокуратури та прийнявши рішення про відмову у задоволенні позову про припинення права постійного користування землею комунальним підприємством.

Оскільки, в матеріалах справи наявний технічний звіт по виготовленню державних актів на право постійного користування землею радгосп заводу Кук в межах Кушницької, Броньківської та Лисичівської сільських Рад народних депутатів Іршавського району Закарпатської області в межах якого детально відображено склад та по контурну експлікацію земель, складено висновки про розгляд проекту сільськими радами та рішення Іршавської районної ради про затвердження даних матеріалів. Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Земельний кодекс України, прийнятий 25.10.2001, визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 ЗК).

Предметом розгляду даної справи є вимоги ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області до ДП «Кук» про припинення права користування земельною ділянкою.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді повернення (витребування) земельної ділянки не вказує на порушення прав позивача як розпорядника земельними ділянками державної власності, оскільки як ДП Кук , яке є державним підприємством, майно якого є державною власністю, а також земельні ділянки, щодо яких виник справі у даній справі, належать до державної власності.

Згідно із ст.1 Закону України Про Фонд державного майна України Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, тощо. Фонд державного майна України відповідальний перед Президентом України. Діяльність Фонду державного майна України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що викладені у позові підстави, обставини і факти вказують на відсутність порушеного права чи інтересу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

Припинення права постійного користування в силу ч. 3 ст. 24 та статей 141, 143 ЗК України, можливе у разі ліквідації державного чи комунального підприємства, установи, організації, і тільки за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Факту ліквідації ДП Кук чи добровільної відмови державного органу управління підприємством від земельних ділянок матеріали справи не містять.

Крім того, суд зазначає, що слід звернути увагу на те, що відповідно до ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Проте позивач не надав доказів суспільної потреби для якої необхідно вилучити спірні земельні ділянки.

Оскільки, ДП «Кук» є державним підприємством, його майно якого є державною власністю, то і земельна ділянка, щодо якої виник справі у даній справі, належать до державної власності. Управління відповідачем здійснює ФДМ України, відтак питання користування землею державної власності підлягає вирішенню шляхом прийняття державою через свої органи відповідних управлінських рішень.

Розглядаючи вимогу позивача про зобов`язання ДП Кук повернути до земель державної власності земельні ділянки, які перебувають у користуванні підприємства суд врахувати вищенаведене та ту обставину, що ДП Кук належить до сфери управління Фонду державного майна України, до виключної компетенції якого належить, зокрема, надання згоди на відчуження, оренду, передачу та списання майна підприємства в порядку, передбаченому законодавством України, та погодження питань, пов`язаних з земельними ділянками відповідно до законодавства України. Проте, в матеріалах справи відсутня відмова ДП Кук або Фонду державного майна України від права користування спірними земельними ділянками чи про ліквідацію державного підприємства. До подібних висновків дійшов Західний апеляційний господарський суд у справі № 907/682/19 постанова від 02.03.2021.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18 та від 20.02.2020 у справі № 909/108/19.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене, захисту підлягає наявне законне порушене право особи, яка звернулася за таким захистом до суду. Разом з тим, суд констатує, що позивачем не доведено яке законне порушене право позивача підлягає судовому захисту.

На підставі викладеного, суд вважає доведеними належними та допустимими докази наявності у ДП Кук права користування спірною земельною ділянкою та той факт, що право позивача не є порушеним, невизнаним чи оспорюваним, а відтак наявні всі підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

В даному випадку суд відмовляє в задоволенні позову по суті заявлених вимог, внаслідок необґрунтованості та не доведеності позовних вимог. Решта доводів позивача по суті заявлених вимог не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищевказаним в сукупності, зазначеними положеннями закону та практикою ЄСПЛ.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір слід віднести на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позову - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається- http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua

Повний текст рішення складено 18.11.2021

Суддя Л.В. Андрейчук