Постанова

від 22.05.2022 по справі 907/278/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2022 р. Справа № 907/278/20

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бонк Т.Б., Зварич О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача (скаржника) - Сатмарі Н.М. (в режимі відеоконференції у Закарпатському апеляційному суді)

від відповідача - Бадзелюк П.П. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи «EasyCon»)

від третіх осіб-1-4 - не з`явився

від третьої особи-5 - Стефанишин О.Б.

від прокуратури - Винницька Л.М.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, вих.№9-7-0.72-160/2-22 від 11 січня 2022 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 16 листопада 2021 року (підписане 18.11.2021 року), суддя Андрейчук Л.В.

у справі №907/278/20

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача Державного підприємства "Кук", с. Кушниця, Іршавський район, Закарпатська область

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Кушницька сільська рада Іршавського району Закарпатської області, с. Кушниця, Іршавський район, Закарпатська область

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Броньківська сільська рада Іршавського району Закарпатської області, с. Бронька, Іршавський район, Закарпатська область

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Лисичівська сільська рада Іршавського району Закарпатської області, с. Лисичово, Іршавський район, Закарпатська область

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Хустська районна рада, м. Хуст, Закарпатська область

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд державного майна України, м. Київ

за участю Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород

про витребування земельної ділянки

в с т а н о в и в :

07 травня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача - Державного підприємства «Кук» про повернення земельної ділянки площею 1237,9 га сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Кушницької, Броньківської, Лисичівської сільських рад Іршавського району Закарпатської області із незаконного володіння та користування ДП «Кук». Позов мотивовано тим, що у відповідача відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б підтверджували право постійного користування відповідачем спірною земельною ділянкою.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25 травня 2020 року до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кушницьку сільську раду Іршавського району Закарпатської області, Броньківську сільську раду Іршавського району Закарпатської області та Лисичівську сільську рада Іршавського району Закарпатської області.

Відповідно до ухвали суду від 27 квітня 2021 року у справу вступив прокурор (Закарпатська обласна прокуратура).

Ухвалою суду від 25 травня 2021 року до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Хустську районну раду та Фонд державного майна України.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16 листопада 2021 року у справі №907/278/20 в задоволені позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що в матеріалах справи наявний технічний звіт по виготовленню державних актів на право постійного користування землею радгосп заводу «Кук» в межах Кушницької, Броньківської та Лисичівської сільських Рад народних депутатів Іршавського району Закарпатської області, в межах якого детально відображено склад та поконтурну експлікацію земель, складено висновки про розгляд проекту сільськими радами та рішення Іршавської районної ради про затвердження даних матеріалів, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що право постійного користування земельною ділянкою набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні. Поряд з тим, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутня відмова ДП «Кук» або Фонду державного майна України, як органу який здійснює управління відповідачем, від права користування спірною земельною ділянкою чи про ліквідацію державного підприємства. Суд також дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді повернення (витребування) земельної ділянки не вказує на порушення прав позивача як розпорядника земельними ділянками державної власності, оскільки ДП «Кук», яке є державним підприємством, майно якого є державною власністю, а також земельні ділянки, щодо яких виник спір у цій справі, належать до державної власності.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 16 листопада 2021 року у справі №907/278/20 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що рішення (розпорядження) про надання в постійне користування земельних ділянок ДП «Кук» не приймалися, правовстановлюючі документи на постійне користування спірною земельною ділянкою у ДП «Кук» відсутні, відтак, останнє зобов`язане повернути спірну земельну ділянку власнику - державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Поряд з тим, апелянт наголошує, що ДП «Кук» протягом 2016-2018 років не сплачувало земельного податку з юридичних осіб, що призвело до фінансових втрат місцевого бюджету та порушує інтереси держави. Також скаржник зазначає, що цей позов заявлено з метою усунення порушень інтересів держави в особі розпорядника земель - Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, спричинених порушенням відповідачем встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності.

У клопотанні від 21 лютого 2022 року третя особа - Хустська районна рада просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та підтримати позицію Закарпатської обласної прокуратури.

У відзиві на апеляційну скаргу Закарпатська обласна прокуратура просила суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що спірна земельна ділянка не є сформованою в розумінні ст.79 ЗК України, відтак, позов про витребування такої земельної ділянки не може бути задоволено. Також наголошує, що факту ліквідації ДП «Кук» чи добровільної відмови державного органу управління підприємством від земельних ділянок матеріали справи не містять, відтак, відсутні підстави для припинення права користування землею. Одночасно вважає, що у цьому спорі позивачем не доведено порушення його прав чи інтересів та необхідності захисту таких.

У поясненнях на апеляційну скаргу третя особа - Фонд державного майна України просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Зокрема, зазначив, що спірна земельна ділянка не вибувала з державної власності, оскільки ДП «Кук» є державним підприємством, усе майно якого є державною власністю, відтак, підстави для витребування такої земельної ділянки відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зокрема, зазначив, що позивач просить повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1 237,9 га із загальної площі офіційно облікованих земель ДП «Кук» всього - 4 874,44 га, яка не є сформованою, не має кадастрового номера, відтак, позовні вимоги є необгнунтованими. Також наголошує на недоведеності порушених прав позивача та відсутності згоди відповідача на вилучення частини земельної ділянки.

Судові засідання з розгляду апеляційної скарги за клопотанням сторін та на підставі відповідних ухвал суду проводились в режимі відеоконференції з Закарпатським апеляційним судом, а також поза межами приміщення суду з використанням системи «EasyCon».

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 16 листопада 2021 року у справі №907/278/20 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представники відповідача та третьої особи-5 (Фонду державного майна України), а також прокурор в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзивах та поясненнях.

Представники третіх осіб-2-4 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки явка представників третіх осіб-2-4 не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи-5 та прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Закарпатським філіалом Інституту землеустрою УААН, на замовлення радгоспу Кук Іршавського району, на підставі договору від 16.02.1995 №23 (рішення щодо надання дозволу на розроблення технічного звіту, в технічному звіті відсутні), розроблявся технічний звіт по виготовленню державних актів на право постійного користування землею радгоспу Кук в межах Кушницької, Броньківської та Лисичівської сільських рад народних депутатів Іршавського району Закарпатської області. Технічний звіт погоджений сільськими радами та містить проект рішення Іршавської районної Ради народних депутатів про затвердження матеріалів виготовлення державних актів на право постійного користування радгоспу Кук від 1995 року (рішення сесії 22 скликання).

Поряд з тим, судом встановлено, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 №158-р та відповідно до наказу Мінагрополітики України від 18.07.2007 №514 «Про прийняття державних підприємств, що займаються виробництвом лікарської сировини, до сфери управління Мінагрополітики» Державне сільськогосподарське підприємство «Кук» прийнято до сфери управління Мінагрополітики України і перейменоване в Державне підприємство «Кук».

Відповідно до п.1.1 Статуту ДП «Кук», затвердженого наказом Мінагрополітики України від 11.09.2008 №576, ДП «Кук» є правонаступником майнових прав та обов`язків ДСП «Кук».

Відповідно до інформації Іршавського відділу Головного управління про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (статистичної звітності форми 6-зем) за ДП «Кук» на території Лисичівської, Кушницької та Броньківської сільських рад Іршавського району Закарпатської області, станом на 01.01.2016 обліковувалося всього земель 4874,44 га, з них: 1348,96 га - сільськогосподарські землі, 3383 га - земель лісового фонду, 2,0 га - забудованих земель, 1,0 га - заболочених земель, 87,48 га - відкритих земель без покриву, 52,0 га - земель під водами.

З метою вжиття заходів контролю та охорони земель Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області надіслано листи Броньківській (лист від 18.09.2019 №18-7-0.163-599/90-19), Лисичівській (лист від 18.09.2019 №18-7-0.163-600/90-19), Кушницькій сільським радам (лист від 18.09.2019 №18-7-0.163-601/90-19), Іршавській районній державній адміністрації (лист від 18.09.2019 №18-7-0.163-603/90-19), Відділу в Іршавському районі Головного управління (лист від 18.09.2019 №18-7-0.163-602/90-19), Архівному відділу Іршавської районної державної адміністрації (лист від 02.10.2019 №18-7-0.163-631 /90-19).

Листами-відповідями сільські ради повідомили управління, що рішення про надання в постійне користування земельних ділянок Державному підприємству «Кук» не приймались.

Іршавська районна державна адміністрація повідомила, що розпорядження про надання в постійне користування земельних ділянок ДП «Кук» не видавалось.

Відділ в Іршавському районі Головного управління листом повідомив, що рішення, а також інформація щодо прийняття рішень сільськими радами про надання в постійне користування земельних ділянок ДП «Кук» відсутня.

Згідно з інформацією архівного відділу Іршавської районної державної адміністрації (лист від 25.10.2019 №550/01-13) в наявних архівних документах фонду №35 Іршавська районна рада за 1995 рік рішення про затвердження матеріалів виготовлення державних актів на право постійного користування радгоспу Кук, прийнятого у 1995 році, не виявлено.

Головним управлінням Дергеокадастру видано накази від 10.10.2019 №1147-ДК та від 06.11.2019 №1269-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», проведено позапланову перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, як об`єкта перевірки, розташованих на територіях Лисичівської, Кушницької, Броньківської сільських рад Іршавського району Закарпатської області, які знаходяться у користуванні ДП «Кук».

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 12.11.2019 №1269-ДК/1145/АП/09/01/-19, згідно з яким, відповідно до наявної у відділі у Іршавському районі Головного управління інформації про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (статистичної звітності форми 6-зем) за ДП «Кук» на території Лисичівської, Кушницької та Броньківської сільських рад Іршавського району Закарпатської області, станом на 01.01.2016 обліковувалося всього земель 4874,44 га, з них: 1348,96 га сільськогосподарських земель, 3383 га земель лісового фонду, 2,0 га забудованих земель, 1,0 га заболочених земель, 87,48 га відкритих земель без покриву, 52,0 га земель під водами.

За результатами перевірки також встановлено, що на території Броньківської сільської ради ДП «Кук» використовує земельну ділянку господарського двору в урочищі «Крушник» площею 2 га (згідно відомостей статистичної звітності форми 6-зем), на котрій розміщені будівля колишнього швейного цеху та господарські будівлі, при відсутності правовстановлюючих документів на право користування даною земельною ділянкою.

Перевіркою встановлено, що ДП «Кук» не проведено інвентаризацію земель, що числяться на підставі статистичної звітності форми 6-зем в користуванні держпідприємства, не сформовано земельні ділянки в Державному земельному кадастрі.

12 листопада 2019 року на підставі акту перевірки від 12.11.2019 №1269-ДК/1145/АП/09/01/-19, старшим державним інспектором Батрином В. В. складено припис №1269-ДК/0369Пр/03/01/-19, яким зобов`язано ДП «Кук» вжити заходи для усунення виявлених порушень земельного законодавства та повідомити про виконання припису до 12.12.2019 за адресою: пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008 - Головне управління. Державним інспектором проінформовано ДП «Кук» щодо обов`язкового виконання припису та притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі невиконання такого припису.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №1453-ДК/1361/АП/09/01/-19 від 20 грудня 2019 року встановлено, що керівником ДП «Кук» не виконано умови припису від 12.11.2019, а саме: не вжито заходи для оформлення права користування земельними ділянками, на яких розміщене нерухоме майно підприємства.

20 грудня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області винесено припис, яким зобов`язано ДП «Кук» вжити заходи для усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства до 20 січня 2020 року.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №89-ДК/72/АП/09/01/-20 від 31 січня 2020 року встановлено, що керівником ДП «Кук» не виконано умови припису від 20.12.2019, а саме: не вжито заходи для оформлення права користування земельними ділянками, на яких розміщене нерухоме майно підприємства.

27 лютого 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області надіслано на адресу ДП «Кук» претензію про зобовязання оформити право користування земельними ділянками.

У травні 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулось до суду з цим позовом до відповідача - Державного підприємства «Кук» про повернення земельної ділянки площею 1237,9 га сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Кушницької, Броньківської, Лисичівської сільських рад Іршавського району Закарпатської області із незаконного володіння та користування ДП «Кук».

Згідно з ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом права власності, визначеного у ст.317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст.321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч.1 ст.387 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Як вбачається з позовної заяви, цей позов заявлено з метою усунення порушень інтересів держави в особі розпорядника спірних земель - Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, спричинених порушенням відповідачем встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності.

Пунктом 6 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001 визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Поряд з цим обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005.

Так, Конституційний Суд України рішенням від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

При цьому Конституційний Суд України вказав на наступне: пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення.

Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди, до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України.

У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

При цьому, Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Згідно з пунктом 3 статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

У зв`язку із викладеним право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Так, судом встановлено, що на замовлення радгоспу «Кук» Іршавського району на підставі договору від 16.02.1995 року №23, Закарпатським філіалом Інституту землеустрою УААН розроблено Технічний звіт по виготовленню державних актів на право постійного користування землею радгоспу «Кук» в межах Кушницької, Броньківської та Лисичівської сільських Рад народних депутатів Іршавського району Закарпатської області.

Технічний звіт погоджений сільськими радами та містить проекти рішень Іршавської районної Ради народних депутатів про затвердження розроблених матеріалів по видачі державних актів на право постійного користування землею радгоспу «Кук» від 1995 року (рішення сесії 22 скликання), а також дозвіл на виготовлення державних актів на право постійного користування землею радгоспу «Кук».

Разом з тим, наявні у матеріалах справи копії рішень сільських рад про вилучення у відповідача (його попередника) частини земельних ділянок свідчать про факт перебування таких ділянок в користуванні останнього та визнання цього факту третіми особами.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що спірна земельна ділянка площею 1237,9 га сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів на території Кушницької, Броньківської, Лисичівської сільських рад Іршавського району Закарпатської області, не вибувала з державної власності, оскільки ДП «Кук» є державним підприємством, майно якого є державною власністю, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає неефективним обраний позивачем спосіб захисту у формі повернення земельної ділянки, при цьому, відсутність у відповідача оформлених у відповідності до чинного на цей час законодавства, документів, не може слугувати підставою для витребування в останнього спірної земельної ділянки.

Позовна вимога щодо повернення відповідачем спірної земельної ділянки фактично є вимогою про припинення права останнього на користування такою земельною ділянкою.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у ст.141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст.141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Відповідно до ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Проте, позивач не надав суду доказів наявності суспільної чи іншої потреби, для якої необхідно вилучити у відповідача спірну земельну ділянку.

Також апеляційним судом встановлено, що земельна ділянка, яку позивач просить повернути, не є сформованою як об`єкт цивільних правовідносин, разом з тим, позивачем не доведено вимоги в частині саме вказаної в позовній заяві площі такої земельної ділянки (зважаючи на використання відповідачем земельних ділянок, що є значно більшими за площею) та її конкретного місцезнаходження, а також її меж. Слід зазначити, що умовою для витребування майна з чужого незаконного володіння є вибуття у позивача саме індивідуально визначеного майна. Вказане пов`язується також і з можливістю виконання майбутнього рішення суду, що є невід`ємною частиною права на судовий захист.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

З огляду на все наведене вище, колегія суддів вважає відсутніми підстави для задоволення позову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про повернення земельної ділянки площею 1237,9 га сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Кушницької, Броньківської, Лисичівської сільських рад Іршавського району Закарпатської області із незаконного володіння та користування Державного підприємства «Кук».

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 16 листопада 2021 року у справі №907/278/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області - без задоволення.

Матеріали справи №907/278/20 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 30 травня 2022 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Зварич О.В.