Рішення

від 11.11.2021 по справі 907/626/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/626/21

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Перечин-Сервіс", вул.Ужанська, 10 м.Перечин Закарпатської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача -1: Ужгородська районна державна адміністрація в особі Відділу цифрового розвитку та організацій діяльності центру надання адміністративних послуг Ужгородської РДА, вул.Загорська, 10 м.Ужгород,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача -2: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача -3: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача -4: ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача -5: ОСОБА_5 , АДРЕСА_4 ,

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, статуту товариства та скасування реєстраційної дії,

Секретар судового засідання - Штундер Д.Л.

За участю представників сторін:

від позивача - Чернобук Я.Л., адвокат, ордер серії АО № 1035932 від 28.07.2021;

від відповідача - Січка В.В., адвокат, ордер серія АО № 1015826 від 25.08.2021;

від третіх осіб - не з`явилися;

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Перечин-Сервіс", в якому просить визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства про виключення її зі складу засновників, про перерозподіл часток в корпоративному праві товариства, про затвердження статуту в новій редакції та приведення його до вимог чинного законодавства, які оформлені протоколом №1 від 27.08.2008 року; визнати недійсним статут товариства, затверджений загальними зборами учасників від 27.08.2008 року, який зареєстрований 01.09.2008 року; скасувати реєстраційну дію "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" №13161050005000030 від 01.09.2008 року.

Ухвалою суду від 05.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання учасниками справи заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.

В судовому засіданні 16.09.2021 представник позивача заявив клопотання про витребування доказів від відповідача, а саме документів про обставини, що мають бути предметом дослідження і доказування: копій рішень загальних зборів, копій статутів товариства відповідача у період з 27.08.2008 року до цього часу, надавши письмову копію клопотання представникові відповідача.

За результатами судового засідання 16.09.2021 суд відклав розгляд справи, зокрема з метою надання за клопотанням представника відповідача для подання ним тих доказів, які вимагаються позивачем, а також для подання до суду і учасникам справи відзиву на позовну заяву з відповідним обґрунтуванням своєї позиції, заперечень та контраргументів щодо вимог позивача.

До суду 29.09.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, при цьому доказів, про надання яких вимагав у клопотання позивач, відповідачем не надано, причини ненадання не пояснено, обставини, які підтверджуєть ці докази, не оспорюються.

З наведених підстав представник позивача висловив думку про необхідність витребування доказів від державного реєстратора за раніше поданим до суду клопотанням.

Заслухавши обґрунтування представником позивача мотивів заявленого клопотання суд, перевіривши додані до справи позивачем докази, зазначив, що докази про обставини, які є предметом спору у справі є, їх достовірність відповідачем не оспорюється, доказів достатньо для підтвердження фактів, що мають значення для справи та їх юридичної оцінки і для прийняття рішення у справі, заяви по суті справи і з процесуальних питань відповідачем у справі зроблені, а тому, зважаючи на процесуальну поведінку відповідача, суд ухвалою від 12.10.2021 закрив підготовче провадження і призначив справу на 11.11.2021 до розгляду по суті.

В судове засідання з`явилися представники позивача і відповідача, які підтримали позовні вимоги і заперечення з підстав, викладених у позові та відзиві на позов.

Від третьої особи Ужгородської районної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. Від інших третіх осіб заяв з процесуальних питань не надходило.

За результатами розгляду справи суд, після виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну і резолютивну частини рішення.

Описова частина рішення.

І. Виклад позиції позивача.

Позивач стверджує, що рішенням загальних зборів товариства покупців, створеного членами трудового колективу орендного підприємства Перечин-Сервіс , оформленого Протоколом № І від 24.05.1996 року, було створено Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо- комерційна фірма Перечин-Сервіс . '

26.11.1996 року засновниками товариства було укладено установчий договір про створення Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Перечин-Сервіс (далі - установчий договір), згідно з яким орендне підприємство Перечин-Сервіс перетворене у господарське товариство - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Перечин-Сервіс (далі - Відповідач). І

Розпорядженням голови Перечинської районної державної адміністрації № 316 від 26.11.1996 року було проведено державну реєстрацію Відповідача за юридичною адресою: м. Перечин, вул. Червоноармійська (сучасна назва - Ужанська), 10.

Вказаним розпорядженням № 316 від 26.11.1996 року було зареєсровано Статут Відповідача.

Згідно зі списком засновників Відповідача, засновниками останнього були 64 особи - члени трудового колективу, у тому числі й Позивачка. *

ОСОБА_1 (Позивач) стверджує, що 06.07.2021 року їй від сторонніх осіб (отримання листа від громадянина ОСОБА_6 ), стало відомо, що Протоколом № 1 Загальних зборів учасників ТОВ ВКФ Перечин-Сервіс від 27.08.2008 року було оформлено рішення Загальних зборів учасників Відповідача, яки її, як одного із засновників та учасників товариства-відповідача виключено зі складу засновників товариства разом ще з 58 засновників, здійснено перерозподіл часток в корпоративному праві Відповідача. Перерозподіл частом відбувся між такими особами: ОСОБА_2 - 44182,53 грн., що становить 27% Статутного капіталу, ОСОБА_5 - 39273,36 грн., що становить 24% Статутного капіталу, ОСОБА_4 - 39273,36 грн., що становить 24% Статутного капіталу, ОСОБА_3 - 40909,75 грн., що становить 25% Статутного капіталу, Всього 163 639,00грн., що складає 100% Статутного капіталу Відповідача, затверджено Статут товариства-відповідача у новій редакції.

Позивачка вказує, що перевіривши отримані відомості, вона зі змісту Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28 липня 2021 року встановила, що дійсно 01.09.2008 року державним реєстратором Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області Ганусич Наталією Михайлівною на підставі поданих документів було проведено реєстраційну дію Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи № 13161050005000030, в результаті чого було внесено до державного реєстру відомості про її виключення з числа учасників товариства, про перерозподіл часток та внесення змін до статуту товариства. Зазначені рішення вважає протиправними з підстав, викладених у позовній заяві та просить визнати рішення недійсними, визнати недійсним Статут товариства і скасувати реєстраційну дію № 13161050005000030 від 01.09.2008 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає такі обставини та підстави позову.

1) Відповідно до ч. 1 ст. 82 Господарського кодексу України встановлено, що установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про господарські товариства (в редакції, чинній на момент прийняття Відповідачем оскаржуваних рішень), акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту.

У відповідності до п. 5.4 Статуту Відповідача в редакції від 26.11.1996 року (далі- Статут) для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів учасників Товариства створюється Статутний фонд у розмірі 163 000,00 ґрн. Аналогічні положення містяться й у п. 14 установчого договору Відповідача від 26.11.1996 року. |

Пунктом 5.5. Статуту Відповідача встановлено, що порядок внесення коштів до статутного фонду та розмір вкладу кожного учасника визначаються установчим договором та цим Статутом.

Згідно з п. 8.1. Статуту Відповідача вищим органом Товариства є Збори учасників Товариства, в яких беруть участь учасники або призначені ними представники.

Згідно з п. 8.8 Статуту Відповідача Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, які володіють у сукупності більш як 60% відсотками

голосів. f

Відповідно до списку засновників Відповідача, засновниками останнього були 64 фізичні особи, частки кожного із них у статутному капіталі Відповідача є

рівними та складають по 950 грн., що підтверджується наданими до справи доказами.

Відповідно до п. 8.6 Статуту Відповідача в редакції від 26.11.1996 до виключної компетенції Зборів Відповідача належить, зокрема:

- підпункт б внесення змін і доповнень до установчих документів;

- підпункт к прийняття до Товариства та виключення з нього.

Позивачка стверджує, що збори не мали повноважень приймати рішення, оскільки не мали необхідного кворуму. Так, відповідно до протоколу від 27.08.2008 на Загальних зборах учасників Відповідача були присутні засновники ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , внесок кожного з яких до Статутного капіталу Відповідача складає 950,0грн. (частка 0,58%), та які в сукупності володіють 1,74% голосів. Також за змістом протоколу на Загальних зборах учасників Відповідача брав участь громадянин ОСОБА_3 , який взагалі не був засновником (учасником) товариства.

Отже, рішення зборів є недійсними.

Відповідно до ч. 5 ст. 61 Закону України Про господарські товариства в редакції, чинній на момент прийняття Відповідачем оскаржуваних рішень, встановлено, що про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питані я на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш які за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Проте, всупереч наведеному, Позивач та інші засновники не були жодним чином повідомлені про дату, час та місце проведення Загальних зборів учасників Відповідача від 27.08.2008 року, не були ознайомлені з порядком денним таких Зборів, в результаті чого було недотримано порядкускликання і проведення Зборів та порушені корпоративні права Позивача як учасника Відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України Про господарські товаристві (в редакції, чинній на момент прийняття Відповідачем оскаржуваних рішень встановлено, що з питань визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання, внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Отже, на думку позивачки, рішення Відповідача про виключення зі складу засновників Відповідача, перерозподіл часток в корпоративному праві Відповідача, затвердження Статуту Відповідача в новій редакції, оформлені Протоколом № 1 від 27.08.2008 року (пункти 1-3 Протоколу № від 27.08.2008 року), Статут Відповідача, зареєстрований 01.09.2008 року, є такими, що прийняті з порушенням п.п. 8.1, 8.6, 8.8, 8.14 Статуту Відповідача в редакції від 26 . 11.1996p . та ст.ст. 59, 61 Закону України Про господарські товариства (в редакції, чинній на момент прийняття Відповідачем оскаржуваних рішень).

За таких обставин, Позивачка вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

На заяву відповідача про застосування наслідків пропуску строків позовної давності позивач зазначає, що про проведення загальних зборів від 27.08.2008 року учасники товариства та позивачка не повідомлена належним чином, а тому про проведення зборів та оформлення їх рішень протоколом, не знала і не могла знати так само як і про реєстрацію змін до статуту товариства, що внесені оспореним рішенням. Також, про вказані рішення позивачка не могла дізнатися, оскільки товариство не виконало навіть свого рішення, що прийняте згідно оспореного протоколу, не сплатило виключеним особам і позивачці частку з майна товариства пропорційну частці виключеного учасника товариства.

Представник позивачки просить суд звернути увагу на те, що позивачка є особою похилого віку, має 74 роки, сумлінно виконувала свої обов`язки в якості одного з 64 засновників з моменту створення ТОВ ВКФ Перечин-Сервіс у 1996 році, а також працювала у Відповідача до виходу на пенсію 02.02.2004 року. Даний факт, підтверджується наказом Відповідача № 9/к від 02.02.2004року.І

Представник позивачки зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тому, просить вважати поважною причину пропуску строку давності та захистити порушене право позивачки.

ІІ. Виклад позиції відповідача.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву та зробив заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності і відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до відзиву на позов та пояснень, що надані представником відповідача в судових засіданнях, відповідач погоджується з тими фактами, які викладені позивачем, зокрема, що позивачка ОСОБА_1 , як і інші учасники товариства - члени трудового колективу орендного підприємства Перечин-Сервіс у 1996 року, створили господарське товариство у формі товариства з обмеженою відповідальністю з назвою Виробничо-комерційна фірма Перечин-Сервіс , яке на підставі розпорядження Перечинської районної державної адміністрації № 316 від 26.11.1996 року було зареєстровано та набуло прав юридичної особи. Місцезнаходження юридичної особи - АДРЕСА_5 .

Відповідач підтверджує, що Протоколом № 1 Загальних зборів учасників ТОВ ВКФ Перечин-Сервіс від 27.08.2008 року було оформлено рішення загальних зборів учасників Відповідача, яким ОСОБА_1 було виключено зі складу засновників товариства, здійснено перерозподіл часток в корпоративних правах товариства між іншими особами,зокрема тими, що приймають участь у цій справі як треті особи. Дійсно 01.09.2008 року державним реєстратором Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області на підставі поданих документів було здійснено реєстраційну дію Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи № 13161050005000030, в результаті чого було внесено до державного реєстру відомості про її виключення з числа учасників товариства, про перерозподіл часток та внесення змін до статуту товариства.

Відповідач також не заперечує, що надані позивачкою документи підтверджують ті фактичні обставини, які стали підставою для звернення позивачки з цим позовом для захисту порушеного права.

Однак, відповідач наполягає на відмові у задоволенні позову, обґрунтування та мотивацію якого суд наводить нижче.

Відповідач з контексту позовної заяви вбачає, що виникнення спірних правовідносин між сторонами датується самим позивачем 27.08. - 01.09.2008 року.

Тобто, відповідач констатує такий факт: позивач ОСОБА_1 за захистом своїх прав звернулась до суду через 12 років 11 місяців 3 дні.

Згідно приписів частини 1 статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Таким чином, в даному конкретному випадку строк звернення до суду: 02 вересня 2008 - 01 вересня 2011 року.

Перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії), як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до положень статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі Мельник проти України (заява №23436/03), відповідач зазначає, що статтею 233 КЗпП України визначаються строки звернення до суду з позовом з метою досягнення юридичної визначеності у правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Строк звернення до суду про вирішення спору - проміжок часу після виникнення спору, протягом якого особа має право звернутися до суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на позов у правових спорах.

Оцінюючи поважність причини пропуску строку звернення до суду слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.

Так, позивач зазначає, що про порушення свого суб`єктивного права дізналась тільки 06.07.2021 року (тобто через 12 років, 10 місяців, 5 днів з моменту права звернення до суду), однак таке її твердження спростовується наступним.

Згідно статті 10 Закону України Про господарські товариства (зокрема, в редакції, чинній на момент прийняття відповідачем оскаржуваних рішень) учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом, зокрема, учасники мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Так, у відповідності до пункту 4.1 статті 4 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Перечин - Сервіс в редакції від 26.11.1996 року кожний з учасників товариства має право брати участь в управлінні справами Товариства в порядку, визначеному цим Статутом.

Зокрема, пунктом 8.11 даного Статуту регламентовано, що Збори учасників Товариства скликаються не менше, як 4 рази на рік.

Отже, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Поряд з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, позивач не вказує і в матеріалах позову відсутні будь-які належні та допустимі докази щодо причин пропуску строку вчасного звернення до суду впродовж 02 вересня 2008 - 01 вересня 2011 року, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом та відповідно судом не може бути встановлено обставин, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк, а отже не вбачається підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Слід також звернути увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених певних процесуальних дій. Інститут строків в господарських спорах сприяє досягненню юридичної визначеності у правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Як вже акцентувалась увага - ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Так,відповідач посилається на практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Крім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; п.570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц зазначила, що порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її прав.

Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його суб`єктивного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого права.

Однак, слід зауважити, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необгрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суди при розглядів спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо); Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 11 лютого 2020 року по справі № 10/5026/995/2012.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Обов`язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до положень частини 4 статті 267 ЦК України, та з врахуванням того, що Відповідач у справі заявив до винесення рішення про застосування позовної давності у спірних відносинах, позивач не навів причин пропущення позовної давності, які могли би бути визнаними судом поважними, відтак, у задоволенні позовних вимог належить відмовити за спливом позовної давності.

ІІІ. Виклад позиції третьої особи.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зокрема, Ужгородська районна державна адміністрація пояснень щодо позову та відзиву на позов не надала, правом участі в судових засіданнях свого представника не скористалася, просила розглянути справу без участі її представника.

Інші треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 заяв по суті справи не подали, участі у справі не взяли, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

IV. Мотивувальна частина рішення.

Суд, при розгляді цієї справи виходить з приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України, згідно яких обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У відповідності до приписів ч. 10 ст. 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідач не надав доказів, що пропонувалися йому на підтвердження чи спростування фактів, що порушують корпоративні права позивачки, а своїм відзивом на позов та поясненнями в судових засіданнях представник відповідача визнав належність і достовірність наданих позивачем доказів та правильність висновків позивача про порушення прав та інтересів позивачки.

Судом встановлено, і це не заперечується відповідачем, що 26.11.1996 року засновниками товариства було укладено установчий договір про створення Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Перечин-Сервіс, згідно з яким орендне підприємство Перечин-Сервіс перетворене у господарське товариство - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Перечин-Сервіс .

Розпорядженням голови Перечинської районної державної адміністрації № 316 від 26.11.1996 року здійснено державну реєстрацію статуту відповідача, місцезнаходження: АДРЕСА_5 .

Вказаним розпорядженням № 316 від 26.11.1996 року було зареєстровано Статут Відповідача.

Згідно зі списком засновників Відповідача є позивачка - ОСОБА_1 .

Згідно Протоколу № 1 Загальних зборів учасників ТОВ ВКФ Перечин-Сервіс від 27.08.2008 року (том 1 а.с. 56-60) було оформлено рішення Загальних зборів учасників Відповідача, яким, серед інших фізичних осіб, ОСОБА_1 виключено зі складу учасників товариства, здійснено перерозподіл часток в корпоративному праві Відповідача, затверджено нову редакцію статуту Відповідача та здійснено перерозподіл часток між колишніми учасниками та іншими особами: ОСОБА_2 - 44 182,53 грн., що становить 27% Статутного капіталу, ОСОБА_5 - 39273,36 грн., що становить 24% Статутного капіталу, ОСОБА_4 - 39273,36 грн., що становить 24% Статутного капіталу, ОСОБА_3 - 40909,75 грн., що становить 25% Статутного капіталу. Всього 163 639,00грн., що складає 100% Статутного капіталу Відповідача.

Підписи головуючого на зборах ОСОБА_4 та секретаря зборів ОСОБА_5 посвідчено нотаріально, державним нотаріусом 29.08.2008 року.

01.09.2008 року державним реєстратором Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області Ганусич Наталією Михайлівною було проведено реєстраційну дію Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи № 13161050005000030, в результаті чого було внесено до державного реєстру відомості про зміну учасників товариства, перерозподіл часток та внесення змін до статуту товариства.

Пунктом 1 рішення загальних зборів від 27.08.2008 року (том 1 а.с. 59) викладено обов`язок товариства здійснити виплати засновникам товариства, яких виключили з товариства (59 осіб), вартості їх часток відповідно до положень статуту товариства та чинного законодавства.

Судом встановлено, що про скликання на 27.08.2008 року зборів учасників товариства ТОВ ВКФ Перечин-Сервіс не було зроблено повідомлення, учасники товариства не повідомлені будь-яким чином про його скликання, збори учасників товариства проведено з порушеннями вимог закону та статуту ТОВ ВКФ Перечин-Сервіс без наявності кворуму.

Загальні збори, рішення яких оформлено оспореним Протоколом № 1 Загальних зборів учасників ТОВ ВКФ Перечин-Сервіс від 27.08.2008 року було оформлено рішення Загальних зборів учасників Відповідача, були неправомочними, а прийняті на цих зборах рішення є незаконними та прийнятими з очевидними намірами завдати шкоди іншим учасникам товариства, є фраудаторними.

Про фраудаторність рішень загальних зборів учасників ТОВ ВКФ Перечин-Сервіс від 27.08.2008 року вказують такі обставини. Протокол рішення загальних зборів учасників товариства є неправдивим, відображає недостовірні відомості про ніби-то проведені загальні збори товариства, які насправді не скликалися і не проводилися. Відсутність відомостей про здійснення виплати неправомірно виключеним з товариства учасникам, зокрема позивачки, з великою вірогідністю вказує на приховування особами, які зазначені учасниками загальних зборів товариства 27.08.2008 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ) як факту виключення осіб з товариства так і факту наявності заборгованості товариства перед цими особами щодо сплати належної їм частки у майні товариства, у своїх особистих інтересах. Очевидно, що розкриття питання про заборгованість зі сплати частки викликало би зустрічні питання щодо правомірності виключення учасників з товариства. Ці обставини вказують на умисний характер правопорушення та приховування фактів з метою задавнення строків для захисту права учасниками товариства, яких виключено із товариства без наявності підстав, у тому числі й позивачки ОСОБА_1 , а також для уникнення в майбутньому відповідальності за порушення корпоративних та майнових цивільних прав учасників товариства, що виключені з нього.

Однак, суд не може погодитися з доводами представника позивачки ОСОБА_1 , що до липня 2021 року позивачка не знала і не могла довідатися про порушення своїх корпоративних прав. Такі твердження не мають розумного пояснення та обґрунтування. Звернення до суду ОСОБА_1 за захистом своїх прав через понад 12 років 11 місяців через те, що їй стало відомо від сторонньої особи про порушення своїх прав має бути в світлі норм права та судової практики щодо строків позовної давності, проти позивачки. Ці наведені нею обставини з великою вірогідністю вказують на те, що особа ( ОСОБА_1 ) не цікавилася справами товариства, учасником якого вона стала відповідно до законодавства України про малу приватизацію, отримавши частку в майні державного підприємства, що приватизовувалося за участю трудового колективу. Позивачка не користувалася своїми статутними правами на участь в управління товариством, на отримання дивідендів (частини прибутку) від його діяльності тощо.

У відповідності до пункту 4.1 статті 4 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Перечин - Сервіс в редакції від 26.11.1996 року кожний з учасників товариства мав право брати участь в управлінні справами Товариства в порядку, визначеному цим Статутом.

Пунктом 8.11 даного Статуту регламентовано, що Збори учасників Товариства скликаються не менше, як 4 рази на рік.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

У відповідності до пункту 4.1 статті 4 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Перечин - Сервіс в редакції від 26.11.1996 року кожний з учасників товариства має право брати участь в управлінні справами Товариства в порядку, визначеному цим Статутом.

Суд зазначає, що поведінка позивачки ОСОБА_1 , зі свого боку, також стала причиною задавнення відомостей про вчинення заінтересованими особами Протоколу № 1 Загальних зборів учасників ТОВ ВКФ Перечин-Сервіс від 27.08.2008 року та використання його для державної реєстрації змін до статуту товариства, зокрема з метою незаконного виключення позивачки з товариства та заволодіння її корпоративними правами і повернення на свою користь майнової частки, що по праву належить ОСОБА_1 .

Згідно приписів частини 1 статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Таким чином, суд погоджується в цій частині з запереченнями представника відповідача, що строк звернення ОСОБА_1 до суду для захисту права може підліковуватися від дати, щонайменше наступних загальних зборів учасників товариства, які могли бути відбутися після державної реєстрації змін до статуту та виключення її з товариства, що відбулися в Перечинській районній державній адміністрації 01 вересня 2011 року та міг закінчитися протягом трьох років до 01 вересня 2014 року.

За таких обставин суд констатує, що права позивачки ОСОБА_1 порушені відповідачем, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд не знайшов поважних причин її пропуску, отже суд відмовляє у позові через сплив позовної давності .

V. Розподіл судових витрат.

При подачі цього позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 6810,00грн. (а.с. 10).

Відповідачем надано орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу в сумі 30 000,00грн.

Відповідно до приписів ч. 1 та ч. 9 статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на позивача.

Інші витрати, зокрема витрати відповідача, що понесені ним на отримання правничої допомоги адвоката, судом покладаються на відповідача повністю, як на сторону, внаслідок неправильних (протиправних) дій якої виник цей спір. Розподіл судових витрат іншим чином у цій справі буде не справедливим.

Покладаючи на відповідача повністю судові витрати суд застосував приписи ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено, що такий розподіл суд застосовує внаслідок неправильних (протиправних) дій сторони, через які виник цей спір, а саме через протиправне виключення позивача ОСОБА_1 з товариства та створення умов для задавнення строків давності щодо захисту її прав.

Суд роз`яснює, що витрати відповідача на правову допомогу при таких обставинах, як правопорушника, з метою уникнути відповідальності або зменшити таку відповідальність, не можуть бути покладені на сторону, яку відповідач протиправно позбавив корпоративних прав, що є доведеним у цій справі. Відмова у позові у цій справі не пов`язано з відсутністю правопорушення відповідача чи безпідставністю позовної вимоги, а пов`язане лише із пропуском строку позовної давності позивачем. Пропуск строку як підстава для відмови у позові, за переконанням суду, не є приводом звільняти правопорушника від необхідності нести витрати на свій правовий захист від обґрунтованого позову, тим більше від позову слабшої сторони, яка є ошуканою відповідачем. Відмова у позові позивачеві з таких підстав не змінює статусу позивача як потерпілої особи, якій завдано шкоди через позбавлення прав, а поведінка відповідача не може бути схваленою правопорядком через покладання на позивачку витрат відповідача на захист своєї протиправної та недобросовісної поведінки.

Загальними засадами цивільного законодавства, що визначені статтею 3 ЦК України є, зокрема: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою статті 13 ЦК України, вчинення дій з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Судом у цій справі застосовано наслідки, що встановлені приписами процесуального закону - статті 129 ГПК України з метою досягнення справедливого балансу у несенні сторонами тягара судових витрат.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

у х в а л и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підготовлено та підписано 18.11.2021 року.

Суддя П.Д. Пригуза