Постанова

від 14.02.2022 по справі 907/626/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2022 р. Справа №907/626/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.

за участю представників учасників процесу

від позивача Чернобук Я.Л.-адвокат

від відповідача Січка В.В.- адвокат (в режимі відеоконференції)

від третіх осіб- не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 02.12.2021 (Вх. № ЗАГС 01-05/4083/21 від 07.12.2021)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2021 (повний текст складено 18.11.2021)

у справі №907/626/21

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Перечин-Сервіс"

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Ужгородської районної державної адміністрації в особі Відділу цифрового розвитку та організацій діяльності центру надання адміністративних послуг Ужгородської РДА

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4

за участю третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, Cтатуту товариства та скасування реєстраційної дії

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Перечин-Сервіс", за участю третіх осіб: Ужгородської районної державної адміністрації в особі Відділу цифрового розвитку та організацій діяльності центру надання адміністративних послуг Ужгородської РДА, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просить визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства про виключення її зі складу засновників, про перерозподіл часток в корпоративному праві товариства, про затвердження Статуту в новій редакції та приведення його до вимог чинного законодавства, які оформлені протоколом №1 від 27.08.2008; визнати недійсним Статут товариства, затверджений загальними зборами учасників від 27.08.2008, який зареєстрований 01.09.2008; скасувати реєстраційну дію "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" №13161050005000030 від 01.09.2008.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач та інші засновники ТОВ ВКФ «Перечин-Сервіс» не були жодним чином повідомлені про дату, час та місце проведення Загальних зборів учасників відповідача від 27.08.2008, не були ознайомлені з порядком денним таких Зборів, в результаті чого було недотримано порядку скликання і проведення Зборів та порушені корпоративні права позивача як учасника відповідача. Рішення відповідача про виключення зі складу засновників відповідача, перерозподіл часток в корпоративному праві відповідача, затвердження Статуту відповідача в новій редакції, оформлені Протоколом № 1 від 27.08.2008 (пункти 1-3 Протоколу № від 27.08.2008), Статут відповідача, зареєстрований 01.09.2008, є такими, що прийняті з порушенням п.п. 8.1, 8.6, 8.8, 8.14 Статуту відповідача в редакції від 26.11.1996 та ст.ст. 59, 61 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент прийняття Відповідачем оскаржуваних рішень). Про проведення загальних зборів від 27.08.2008 учасники товариства та позивачка не повідомлена належним чином, а тому про проведення зборів та оформлення їх рішень протоколом, не знала і не могла знати так само як і про реєстрацію змін до статуту товариства, що внесені оспореним рішенням. Також, про вказані рішення позивачка не могла дізнатися, оскільки товариство не виконало навіть свого рішення, що прийняте згідно оспореного протоколу, не сплатило виключеним особам і позивачці частку з майна товариства пропорційну частці виключеного учасника товариства.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2021 у справі №907/626/21 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що строк звернення ОСОБА_1 до суду для захисту права може відліковуватися від дати, щонайменше наступних загальних зборів учасників товариства, які могли бути відбутися після державної реєстрації змін до статуту та виключення її з товариства, що відбулися в Перечинській районній державній адміністрації 01 вересня 2011 року та міг закінчитися протягом трьох років до 01 вересня 2014 року. Права позивачки порушені відповідачем, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд не знайшов поважних причин її пропуску.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2021 у справі №907/626/21 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, скаржник стверджує, що рішенням загальних зборів товариства покупців, створеного членами трудового колективу орендного підприємства «Перечин-Сервіс», оформленого Протоколом № І від 24.05.1996 створено ТОВ «Виробничо- комерційна фірма «Перечин-Сервіс». 26.11.1996 засновниками товариства укладено Установчий договір про створення ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Перечин-Сервіс» (далі - Установчий договір), згідно з яким орендне підприємство «Перечин-Сервіс» перетворене у господарське товариство - ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Перечин-Сервіс».

Розпорядженням голови Перечинської районної державної адміністрації № 316 від 26.11.1996 проведено державну реєстрацію Відповідача за юридичною адресою: м. Перечин, вул. Червоноармійська (сучасна назва - Ужанська), 10.

Вказаним розпорядженням № 316 від 26.11.1996 зареєсровано Статут відповідача.

Згідно зі списком засновників відповідача, засновниками останнього були 64 особи-члени трудового колективу, у тому числі й скаржник.

Також, скаржник зазначає, що 06.07.2021, після отримання поштовою кореспонденцією листа від ОСОБА_6 , стало відомо, що протоколом № 1 Загальних зборів учасників ТОВ ВКФ «Перечин-Сервіс» від 27.08.2008 оформлено рішення Загальних зборів учасників відповідача, яким її, як одного із засновників та учасників товариства-відповідача виключено зі складу засновників товариства разом ще з 58 засновниками, здійснено перерозподіл часток в корпоративному праві відповідача. Перерозподіл часток відбувся між такими особами: ОСОБА_2 - 44 182,53 грн, що становить 27% статутного капіталу, ОСОБА_5 - 39 273,36 грн, що становить 24% статутного капіталу, ОСОБА_4 39 273,36 грн, що становить 24% статутного капіталу, ОСОБА_3 - 40 909,75 грн, що становить 25% статутного капіталу, Всього 163 639,00грн, що складає 100% статутного капіталу відповідача, затверджено Статут товариства-відповідача у новій редакції.

Також, скаржник зазначає що перевіривши отримані відомості, вона зі змісту Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.07.2021 встановила, що 01.09.2008 державним реєстратором Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області Ганусич Наталією Михайлівною на підставі поданих документів було проведено реєстраційну дію «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» № 13161050005000030, в результаті чого було внесено до державного реєстру відомості про її виключення з числа учасників товариства, про перерозподіл часток та внесення змін до Статуту товариства.

Також, скаржник зазначає, що загальні збори від 27.08.2008 не мали повноважень приймати рішення, оскільки не мали необхідного кворуму. Відповідно до протоколу від 27.08.2008 на Загальних зборах учасників відповідача були присутні засновники ( ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ) , внесок кожного з яких до статутного капіталу вВідповідача складає 950,0грн (частка 0,58%), та які в сукупності володіють 1,74% голосів. Отже, рішення зборів є недійсними.

Окрім того, скаржник наголошує, що вона та інші засновники не були жодним чином повідомлені про дату, час та місце проведення Загальних зборів учасників відповідача від 27.08.2008, не були ознайомлені з порядком денним таких Зборів, в результаті чого було недотримано порядку скликання і проведення Зборів та порушені корпоративні права скаржника як учасника товариства.

Отже, на думку скаржника, рішення відповідача про виключення зі складу засновників відповідача, перерозподіл часток в корпоративному праві відповідача, затвердження Статуту відповідача в новій редакції, оформлені Протоколом № 1 від 27.08.2008 (пункти 1-3 Протоколу № від 27.08.2008 року), Статут відповідача, зареєстрований 01.09.2008, є такими, що прийняті з порушенням п.п. 8.1, 8.6, 8.8, 8.14 Статуту відповідача в редакції від 26.11.1996 та ст.ст. 59, 61 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент прийняття відповідачем оскаржуваних рішень), вважає протиправними зазначені рішення та просить визнати рішення недійсними, визнати недійсним Статут товариства і скасувати реєстраційну дію № 13161050005000030 від 01.09.2008 .

Щодо застосування строків позовної даності, скаржник зазначає, що вона є особою похилого віку, має 74 роки, сумлінно виконувала свої обов`язки в якості одного з 64 засновників з моменту створення ТОВ «ВКФ «Перечин-Сервіс» у 1996 році, а також працювала у Відповідача до виходу на пенсію 02.02.2004.

Скаржник не була повідомлена про проведення Загальних зборів 27.08.2008 учасників товариства, не отримувала від відповідача у період з 27.08.2008 і до дати подання позову жодних грошових коштів в зв`язку із виключенням зі складу засновників, не отримувала копії протоколу №1 від 27.07.2008, не могла отримати та дізнатися в Єдиному державному реєстрі ЮОФОП та ГФ інформацію про реквізити та зміст (текст) рішень, прийнятих відповідачем, не могла отримати копії документів з реєстраційної справи відповідача, довідалася про порушення свого права 06.07.2021 в результатів отримання копії протоколу №1 від 27.07.2008 поштовою кореспонденцією від ОСОБА_7

ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Перечин-Сервіс у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем подано заяву про застосування при вирішенні спору загальну позовну давність, обумовлену ст.257 ЦК України та у зв`язку із цим суд першої інстанції законно та обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено розгляд справи на 11.01.2022..

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2022, оскільки судове засідання 11.01.2022 не відбулося, розгляд справи призначено на 01.02.2022.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 розгляд справи відкладено на 15.02.2022.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що явка представників третіх осіб судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 ГПК України строк для перегляду рішень місцевого господарського суду, неодноразове відкладення розгляду справи, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення суду в апеляційному порядку за відсутності представників третіх осіб, які належним чином повідомлялись про час та місце судового засідання

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.02.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

26.11.1996 засновниками товариства було укладено Установчий договір про створення ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Перечин-Сервіс, згідно з яким орендне підприємство «Перечин-Сервіс» перетворене у господарське товариство - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Перечин-Сервіс».

Розпорядженням голови Перечинської районно,державної адміністрації № 316 від 26.11.1996 здійснено державну реєстрацію статуту відповідача, місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Вказаним розпорядженням № 316 від 26.11.1996 зареєстровано Статут відповідача, ОСОБА_1 є одним із засновників відповідача.

Згідно Протоколу № 1 Загальних зборів учасників ТОВ ВКФ «Перечин-Сервіс» від 27.08.2008 (том 1 а.с. 56-60) оформлено рішення Загальних зборів учасників відповідача, яким, серед інших фізичних осіб, ОСОБА_1 виключено зі складу учасників товариства, здійснено перерозподіл часток в корпоративному праві Відповідача, затверджено нову редакцію Статуту Відповідача та здійснено перерозподіл часток між колишніми учасниками та іншими особами: ОСОБА_2 - 44 182,53 грн, що становить 27% статутного капіталу, ОСОБА_5 - 39 273,36 грн, що становить 24% статутного капіталу, ОСОБА_4 39 273,36 грн, що становить 24% статутного капіталу, ОСОБА_3 - 40 909,75 грн, що становить 25% статутного капіталу, Всього 163 639,00грн, що складає 100% статутного капіталу відповідача.

Підписи головуючого на зборах ОСОБА_4 та секретаря зборів ОСОБА_5 посвідчено нотаріально державним нотаріусом 29.08.2008.

01.09.2008 державним реєстратором Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області Ганусич Н.М. проведено реєстраційну дію «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» № 13161050005000030, в результаті чого було внесено до державного реєстру відомості про зміну учасників товариства, перерозподіл часток та внесення змін до Статуту товариства.

Пунктом 1 рішення загальних зборів від 27.08.2008 (том 1 а.с. 59) викладено обов`язок товариства здійснити виплати засновникам товариства, яких виключили з товариства (59 осіб), вартості їх часток відповідно до положень статуту товариства та чинного законодавства.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції судом встановлено, що про скликання на 27.08.2008 зборів учасників товариства ТОВ ВКФ «Перечин-Сервіс» не було зроблено повідомлення, учасники товариства не повідомлені будь-яким чином про його скликання, збори учасників товариства проведено з порушеннями вимог закону та статуту ТОВ ВКФ «Перечин-Сервіс» без наявності кворуму.

Загальні збори, рішення яких оформлено Протоколом № 1 Загальних зборів учасників ТОВ ВКФ «Перечин-Сервіс» від 27.08.2008 були неправомочними, а прийняті на цих зборах рішення є незаконними та прийнятими з очевидними намірами завдати шкоди іншим учасникам товариства, є фраудаторними.

Про фраудаторність рішень загальних зборів учасників ТОВ ВКФ «Перечин-Сервіс» від 27.08.2008 вказують такі обставини. Протокол рішення загальних зборів учасників товариства є неправдивим, відображає недостовірні відомості про проведені загальні збори товариства, які насправді не скликалися і не проводилися. Відсутність відомостей про здійснення виплати виключеним з товариства учасникам, зокрема позивачки, з великою вірогідністю вказує на приховування особами, які зазначені учасниками загальних зборів товариства 27.08.2008 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ) як факту виключення осіб з товариства, так і факту наявності заборгованості товариства перед цими особами щодо сплати належної їм частки у майні товариства, у своїх особистих інтересах. Очевидно, що розкриття питання про заборгованість зі сплати частки викликало би зустрічні питання щодо правомірності виключення учасників з товариства.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що зазначені обставини вказують на умисний характер правопорушення та приховування фактів з метою задавнення строків для захисту права учасниками товариства, яких виключено із товариства без наявності підстав, у тому числі й позивачки ОСОБА_1 , а також для уникнення в майбутньому відповідальності за порушення корпоративних та майнових цивільних прав учасників товариства, що виключені з нього.

Однак, суд першої інстанції не погодився з доводами представника позивачки ОСОБА_1 , що до липня 2021 року позивачка не знала і не могла довідатися про порушення своїх корпоративних прав. Такі твердження не мають розумного пояснення та обґрунтування. Звернення до суду ОСОБА_1 , за захистом своїх прав через понад 12 років 11 місяців через те, що їй стало відомо від сторонньої особи про порушення своїх прав має бути в світлі норм права та судової практики щодо строків позовної давності, проти позивачки. Ці наведені нею обставини з великою вірогідністю вказують на те, що особа ( ОСОБА_1 ) не цікавилася справами товариства, учасником якого вона стала відповідно до законодавства України про малу приватизацію, отримавши частку в майні державного підприємства, що приватизовувалося за участю трудового колективу. Позивачка не користувалася своїми статутними правами на участь в управління товариством, на отримання дивідендів (частини прибутку) від його діяльності тощо.

У відповідності до п.4.1 ст.4 Статуту ТОВ ВКФ «Перечин - Сервіс» в редакції від 26.11.1996 кожний з учасників товариства мав право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному цим Статутом.

Пунктом 8.11 даного Статуту регламентовано, що Збори учасників Товариства скликаються не менше, як 4 рази на рік.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що поведінка позивачки ОСОБА_1 , зі свого боку, також стала причиною задавнення відомостей про вчинення заінтересованими особами Протоколу № 1 Загальних зборів учасників ТОВ ВКФ «Перечин-Сервіс» від 27.08.2008 та використання його для державної реєстрації змін до Статуту товариства, зокрема з метою незаконного виключення позивачки з товариства та заволодіння її корпоративними правами і повернення на свою користь майнової частки, що по праву належить ОСОБА_1 .

За таких обставин суд першої інстанції встановив, що права позивачки ОСОБА_1 порушені відповідачем, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору та суд не знайшов поважних причин її пропуску та відмовив у позові через сплив позовної давності.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційних скарг.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.20 ГПК України господарські суди розглядають спори, що виникають з корпоративних правовідносин.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Зокрема, товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві; воно може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 83 ЦК України).

Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із частиною третьою статті 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Згідно із ст.10 Закону України Про господарські товариства учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Перечин-Сервіс", в якому просить:

визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства про виключення її зі складу засновників, про перерозподіл часток в корпоративному праві товариства, про затвердження Статуту в новій редакції та приведення його до вимог чинного законодавства, які оформлені протоколом №1 від 27.08.2008;

визнати недійсним Статут товариства, затверджений загальними зборами учасників від 27.08.2008, який зареєстрований 01.09.2008; скасувати реєстраційну дію "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" №13161050005000030 від 01.09.2008.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/ захисту в обраний спосіб.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 1109.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Верховний Суд зазначає, що у спірних правовідносинах, які склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених корпоративних прав позивача у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Перечин-Сервіс", тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку - здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі та склад учасників ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Перечин-Сервіс".

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

17.06.2018 набрав чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" № 2275-VIII від 06.02.2018, який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників (частина 1 статті 1 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Цим Законом були внесені зміни до законів України, зокрема до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (пункту 5 глави VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" № 2275-VIII від 06.02.2018). Зокрема стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" була доповнена пунктом 5, який визначає перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) документ про сплату адміністративного збору;

3) один із таких відповідних документів, зокрема:

д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;

е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

При цьому в розумінні п.8 ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" заявником, який може звернутися за вчиненням реєстраційних дій, є позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників такого товариства чи судового рішення, що набрало законної сили, про стягнення з відповідача (витребування з його володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Отже у ч.5 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній з 17.06.2018) міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства. Цей перелік є чітко визначеним і є вичерпним. Тобто, у зазначеній нормі міститься вичерпний перелік способів захисту порушених прав учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

Колегія суддів зауважує, що на сьогодні існує стала та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що єдиний належний спосіб захисту у такій категорії справ міститься у ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Так, у пунктах 60 - 61 постанови Велика Палата Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 зробила висновок, що позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

У пункті 32 постанови від 18.03.2020 у справі № 466/3221/16-а та п. 43 постанови від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18 Велика Палата також вказала, що вичерпний перелік способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, міститься у ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт "е" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Цей висновок був застосований та підтверджений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 927/97/19; постановах від 08.09.2020 у справі № 916/667/19, від 03.11.2020 у справі № 922/88/20.

Зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду мають загальний характер та мають враховуватись при вирішенні питання щодо належності обраного позивачем способу захисту в усіх справах, що стосуються зміни розміру часток та відновлення складу учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення прав або інтересів учасників товариства.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого висновку в межах цієї справи та вважає за необхідне звернути увагу позивача, що обраний ним спосіб захисту не є належним та ефективним з огляду на наступне.

Позивач, заявляючи позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства про виключення зі складу засновників позивачки, про перерозподіл часток в корпоративному праві товариства, про затвердження Статуту в новій редакції та приведення його до вимог чинного законодавства, які оформлені протоколом №1 від 27.08.2008, визнання недійсним Статуту товариства, затвердженого загальними зборами учасників від 27.08.2008, який зареєстрований 01.09.2008; скасування реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" №13161050005000030 від 01.09.2008, фактично просить відновити становище, яке існувало до прийняття зазначених рішень.

Отже, належним способом захисту порушених прав позивача, який прагне відновити становище, що існувало до порушення його прав (зокрема відновити розмір статутного капіталу та/або розміри часток у статутному капіталі та/або склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, які існували до порушення його прав) є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт д пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №378/596/16-ц від 29.09.2020).

Окрім того, судова колегія вважає, що з огляду на наведені вище обставини, відпала необхідність дослідження судом фактичних обставин справи, оскільки такі висновки мотивувальної частини судового рішення можуть сприйматися як преюдиційні під час розгляду інших справ за участі сторін цього спору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №906/1336/19 від 08.06.2021).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що резолютивну частину рішення суду слід залишити без змін, змінивши його мотивувальну частину.

Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282, 283, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 02.12.2021 (Вх. № ЗАГС 01-05/4083/21 від 07.12.2021) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2021 у справі №907/626/21 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.

3.В іншій частині рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2021 у справі №907/626/21 залишити без змін.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені статтями 287, 288 ГПК України.

Cправу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.03.2022.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

СуддяЖелік М.Б.

СуддяОрищин Г.В.