Ухвала

від 18.11.2021 по справі 914/677/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 914/677/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційних скарг ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", ОСОБА_2 , ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Львівської області

(суддя - Ділай У.І.)

від 03.12.2020

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Гриців В.М., судді: Зварич О.В., Кравчук Н.М.)

від 15.07.2021

у справі № 914/677/20

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

до ОСОБА_4

треті особи: ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", ОСОБА_6

про визнання недійсним договору купівлі продажу площадки (споруди) площею 1379,3 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 ,

за позовною заявою третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут"

до ОСОБА_4 , ОСОБА_6

треті особи: ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс"

про визнання недійсним договору купівлі - продажу площадки (споруди) площею 1379, 3 м 2 , що у АДРЕСА_1

за участю представників учасників справи:

позивача 1 - ОСОБА_7 ;

позивача 2 - ОСОБА_7 ;

позивача 3 - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи 1 - не з`явився;

третьої особи 2 - не з`явився;

третьої особи 3 - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

третьої особи 4 - ОСОБА_11 ;

третьої особи 5 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу площадки (споруди) площею 1379, 3 кв.м., що у АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу площадки (споруди), позначених на поверхневому плані літерою Ібп, площею 1379, 3 кв.м. та нежитлових приміщень, позначених на поверховому плані літерою А-5 за адресою: АДРЕСА_1 , який датований 26 лютого 2003 року та який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. за реєстровим № 1020, є недійсним у зв`язку з тим, що останній не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; дружина покупця за договором не надавала згоди на укладення правочину; договір купівлі-продажу вчинений неуповноваженою особою.

1.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, подало позовну заяву до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс", в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просило суд визнати недійсним договір купівлі-продажу площадки (споруди) площею 1379, 3 кв.м., що знаходиться за адресою у АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1020.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу площадки споруди є недійсним у зв`язку з тим, що останній не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, договір купівлі-продажу вчинений неуповноваженою особою.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 у задоволенні первісного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, відмовлено.

Врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, суд першої інстанції відмовив в задоволенні первісних позовних вимог. Крім того, щодо вимог ОСОБА_3 суд зазначив, що останній не був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" у 2003-2004 роках та набув корпоративних прав лише у 2015 році, а тому його права не могли бути порушені укладенням спірного договору.

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" місцевий господарський суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, проте відмовив в задоволенні з огляду на сплив позовної давності.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 змінено, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині обґрунтування відмови в задоволенні первісних позовних вимог, а в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на неналежний спосіб захисту.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги позивачів та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" задовольнити.

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, а саме: чи можна вважати учасника господарського товариства заінтересованою особою в розумінні частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України; чи може учасник господарського товариства, як заінтересована особа в розумінні частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, оскаржувати правочини, вчинені виконавчим органом товариства з порушенням встановленого законодавством та статутом порядку.

3.2. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги позивачів та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" задовольнити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" підставою касаційного оскарження зазначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, а саме: чи можна вважати учасника господарського товариства заінтересованою особою в розумінні частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України; чи може учасник господарського товариства, як заінтересована особа в розумінні частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, оскаржувати правочини, вчинені виконавчим органом товариства з порушенням встановленого законодавством та статутом порядку.

3.3. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021, ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій з урахуванням пояснень щодо усунення її недоліків, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги позивачів та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" задовольнити.

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_3 визначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, а саме: чи можна вважати учасника господарського товариства заінтересованою особою в розумінні частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України; чи може учасник господарського товариства, як заінтересована особа в розумінні частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, оскаржувати правочини, вчинені виконавчим органом товариства з порушенням встановленого законодавством та статутом порядку.

3.4. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021, ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій в якій з урахуванням пояснень щодо усунення її недоліків, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги позивачів та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" задовольнити.

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_2 визначила пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, а саме: чи можна вважати учасника господарського товариства заінтересованою особою в розумінні частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України; чи може учасник господарського товариства, як заінтересована особа в розумінні частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, оскаржувати правочини, вчинені виконавчим органом товариства з порушенням встановленого законодавством та статутом порядку.

3.5. Від ОСОБА_4 на адресу Суду 03.11.2021 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Також відповідач подав клопотання про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що висновок про застосування норми права в подібних правовідносинах наявний.

3.6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" подало відзив на касаційній скарги ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", в якій просить відмовити в їх задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

3.7. У відзиві на касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Товариство з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" просить залишити їх без задоволення. При цьому товариство вказує на те, що оскільки стосовно питання, яке сформулювали скаржники щодо якого відсутній правовий висновок Верховного Суду, такі правові висновки наявні, касаційні провадження, відкриті за касаційними скаргами скаржників, мають бути закриті.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" (покупець) та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (продавець) 11.12.2001 уклали договір купівлі-продажу №104/01 нежитлових приміщень загальною площею 2 823 кв.м. у тому числі: залу ресторану площею 858, 9 кв.м., приміщення їдальні площею 230, 1 кв.м., складських приміщень площею 1734 кв.м. та площадки (споруди) площею 1 379,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 . Відповідно до п. 3.2 цього договору право власності на нежитлові приміщення та площадку переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору.

Сторони підписали акт приймання-передачі нежитлових приміщень площею 2823 кв.м. та площадки (споруди) площею 1379,3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , 12 грудня 2001 року. Надалі, 25 грудня 2001 року Львівське обласне державне комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видало Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" реєстраційне посвідчення на нежитлові приміщення загальною площею 2823 кв.м. та площадку (споруду) в цілому на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу.

Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №364 27.03.2002 нежитловим приміщенням на АДРЕСА_2 присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 . А 08 квітня 2002 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення, які розташовані в АДРЕСА_1 .

Львівське обласне державне комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 26.02.2003 видало Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" витяг №86349 з реєстру прав власності на нерухоме майно: зал ресторану площею 858,9 кв.м., приміщення їдальні площею 230,1 кв.м., складські приміщення площею 1734 кв.м., площадку (споруду) загальною площею 1379,3 кв.м.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" та ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. за реєстровим №1020 договір купівлі-продажу площадки (споруди), позначеної на поверховому плані літерою Ібп, площею 1379,3 кв.м. та нежитлових приміщень, позначених на поверховому плані літерою А-5 за адресою: АДРЕСА_1 , який датований 26 лютого 2003 року.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" та ОСОБА_4 укладено угоду про розірвання договору купівлі-продажу площадки (споруди), площею 1379, 3 кв.м. та нежитлових приміщень, позначених на поверховому плані літерою А-5 за адресою: АДРЕСА_1 , яка датована 26 лютого 2003 року.

Франківський районний суд міста Львова розглядав справу №2-3554/11 (2/465/744/13) за позовом ОСОБА_5 (дружина ОСОБА_4 ) до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Надія Миколаївна, Приватне підприємство "Санні", Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про визнання недійсною угоди про розірвання договору купівлі-продажу площадки (споруди) від 26 лютого 2003 року.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2013 року у справі №2-3554/11 (2/465/744/13) позовні вимоги ОСОБА_5 були задоволені та визнано недійсною угоду про розірвання договору купівлі-продажу площадки (споруди) від 26.02.2003, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" і ОСОБА_4 . Рішення було залишено без змін Апеляційним судом Львівської області (ухвала від 03.10.2014) та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ (ухвала від 04.03.2015).

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу зокрема, з тієї підстави, що оспорюваний договір купівлі-продажу вчинений ОСОБА_6 з перевищенням повноважень та з порушенням вимог Статуту товариства, яким передбачено необхідність затвердження зборами учасників товариства договору, укладеного виконавчим органом на суму, що перевищує 100 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, позивачі посилаються на те, що оскільки факт укладення договору мав місце після 2004 року, тобто станом на час перебування ОСОБА_1 в складі співзасновників товариства, то оспорюваний договір не міг бути укладений без його згоди, враховуючи також те, що останній нікого не уповноважував на підписання такого договору.

5.3. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства не мають права. Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника. Отже, підписання директором товариства оспорюваного договору без попереднього письмового погодження загальними зборами цього Товариства може порушувати права та інтереси цього Товариства, а не корпоративні права позивача.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" договору купівлі-продажу площадки (споруди) без належного отримання згоди учасників товариства, може порушувати права самого товариства, однак, жодним чином не порушує прав позивачів за первісним позовом як учасників цього товариства. Відсутність порушених прав позивачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

5.4. Не погоджуючись з рішеннями господарських судів, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", підставою касаційного оскарження визначили пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, а саме: чи можна вважати учасника господарського товариства заінтересованою особою в розумінні частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України; чи може учасник господарського товариства, як заінтересована особа в розумінні частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, оскаржувати правочини, вчинені виконавчим органом товариства з порушенням встановленого законодавством та статутом порядку.

При цьому скаржники зазначають про те, що підставою недійсності оспорюваного договору є те, що він був укладений неуповноваженою особою - ОСОБА_6 , який на момент укладення договору займав посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", проте не був його часником, оскільки його частка на той момент належала ОСОБА_1 , а останній не надавав згоди та нікого не уповноважував на підписання оспорюваного договору.

5.5. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст судових рішень у їх контексті та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 914/677/20 (в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України) на підставі пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

5.6. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 виклала правову позицію, відповідно до якої підписання директором оспорюваних договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може порушувати права та інтереси цього товариства, а не корпоративні права позивача. Така правова позиція, викладена зокрема у постанові від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, була врахована господарськими судами в цій справі, що стало підставою для відмови в позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

5.7. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 910/10734/18 було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначену справу у зв`язку з необхідністю відступити від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, оскільки загальний характер наведеного в них правового висновку позбавляє можливості захисту прав позивача в порядку статті 215 Цивільного кодексу України як заінтересованої особи, яка вважає, що оспорюваним правочином порушено її права та законні інтереси.

Обґрунтовуючи наявність правових підстав для відступу від наведеного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд також вказав, що згідно із частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Закон не обмежує коло осіб, які мають право вимагати визнання недійсним оспорюваного правочину, лише сторонами. Ними можуть бути будь-які заінтересовані особи, права або охоронювані інтереси яких порушені таким правочином. За визнанням недійсним правочинів до суду звертаються не тільки сторони, а й інші особи, на стані яких негативно відбивається цей правочин, або які з інших причин зацікавлені в його недійсності.

Позов особи, яка не була учасником правочину, про визнання недійсним оспорюваного правочину може бути задоволений лише в тому разі, якщо таким правочином порушено право цієї особи - не учасника правочину, і воно може бути відновлене шляхом повернення сторін цього правочину до первісного стану.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка звертається з позовом про визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала; у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними. З аналізу положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 4 Господарського процесуального кодексу України, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Окрім того, як зазначалося вище відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (пункт 4 частини першої статті 12 у попередній редакції Господарського процесуального кодексу України) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Тобто незалежно від суб`єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, такий спір підвідомчий господарським судам.

5.6. Разом з тим ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2020 справу № 910/10734/18 було повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 905/2559/17 та від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що договори, укладені посадовою особою товариства без передбаченої статутом згоди загальних зборів, не порушують прав та інтересів учасників такого товариства оскільки:

- згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства. Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають;

- за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється;

- підписання генеральним директором оспорюваних договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки генеральний директор діяв саме від імені товариства, а не його учасників.

Зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду має загальний характер та не залежить від розміру частки учасника у статутному капіталі товариства, отримання ним прибутку від діяльності товариства або реалізації корпоративного права на управління діяльністю товариства.

При цьому Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від правового висновку щодо застосування норм права, викладеного в раніше ухвалених постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19), від 15 жовтня 2019 року у справі № 905/2559/17 (провадження № 12-264гс19) та від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 (провадження № 12-90гс19).

5.7. Також ухвалою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 20.07.2020 у справі № 904/920/19 її було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

При цьому Верховний Суд також звертав увагу на те, що зі змісту статті 215 Цивільного кодексу України випливає, що правом оспорювати правочин закон наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як "заінтересовані особи".

Разом з тим ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 справу № 904/920/19 повернуто колегії Касаційного господарського суду, зазначивши, що Велика Палата Верховного Суду послідовно та вже неодноразово висловлювала в подібних правовідносинах правові позиції щодо змісту прав та законних інтересів учасників господарського товариства, у тому числі й тих, частка яких у статутному капіталі становить 50 %, та способів їх належного та ефективного захисту, підстав для звернення до суду учасника товариства з позовом в інтересах самого товариства (у порядку статті 54 ГПК України), наслідків вчинення правочину органом юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідності уникати зайвого втручання в питання внутрішньої діяльності товариства, які вирішуються зборами учасників товариства.

5.7. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Зважаючи на те, що наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 виклала висновок про застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, який має загальний характер, то колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційних скарг покладається на скаржників.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Закрити касаційне провадження у справі № 914/677/20 за касаційними скаргами ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відкрите на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Мамалуй