Ухвала

від 27.09.2021 по справі 914/677/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/677/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Студенця В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Львівської області

(суддя - Ділай У.І.)

від 03.12.2020

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Гриців В.М., судді: Зварич О.В., Кравчук Н.М.)

від 15.07.2021

у справі № 914/677/20

за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1

до ОСОБА_4

треті особи: ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", ОСОБА_6

про визнання недійсним договору купівлі продажу площадки (споруди) площею 1379,3 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 ,

за позовною заявою третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут"

до ОСОБА_4 , ОСОБА_6

треті особи: ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс"

про визнання недійсним договору купівлі - продажу площадки (споруди) площею 1379,3 м , що у АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 у справі №914/677/20 у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 у справі №914/677/20 змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 у справі №914/677/20 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 у справі №914/677/20, ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення, в якій також клопоче про поновлення строків на подання касаційної скарги.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).

При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник, як на підставу звернення з касаційною скаргою, посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі №6-3104цс16, від 27.09.2017 у справі №442/4416/16-ц, постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 15.10.2019 у справі №905/2559/17, від 16.05.2018 у справі №916/2872/16, від 06.06.2018 у справі №908/1029/16, від 12.06.2018 у справі №927/976/17, від 02.10.2019 у справі №910/22198/17.

Проте скаржник не наводить яку саме конкретну, чітко визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) викладено у постановах Верховного Суду, на які він посилається, та не застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, неврахування висновків Верховного Суду, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_1 у касаційній скарзі не зазначає яку саме конкретну, чітко визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) викладено у постановах Верховного Суду, на які він посилається, та не застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, то така касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження буде розглянуто після усунення недоліків касаційної скарги.

Також від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" надійшло заперечення проти відкриття касаційного провадження, в якому товариство просить повернути касаційну скаргу, оскільки вона не містить підстав для касаційного оскарження.

Суд касаційної інстанції зазначає, що не зазначення підстав для касаційного оскарження судового рішення, передбачених ч. 2 статті 287 ГПК України, є порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, у такому випадку касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, та не підставою для її повернення.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 у справі №914/677/20 залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

2. ОСОБА_1 усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- навести, яку саме конкретну, чітко визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) викладено у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, та не застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач В. Студенець