Ухвала

від 18.11.2021 по справі 272/464/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 272/464/18

провадження № 61-17933ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 09 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Волицька територіальна громада, про визнання права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Волицька територіальна громада, про визнання права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи, які були використанні на будівництво двоповерхового житлового будинку, господарської споруди та паркану, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Волицька територіальна громада, ОСОБА_3 , про визнання договору підряду (нікчемним) недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Волицька територіальна громада, про визнання права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи.

У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Волицька територіальна громада, ОСОБА_3 , про визнання договору підряду (нікчемним) недійсним.

У листопаді 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Волицька територіальна громада, про визнання права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи, які були використанні на будівництво двоповерхового житлового будинку, господарської споруди та паркану.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 09 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позовуОСОБА_3 відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 09 червня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Волицька територіальна громада, про визнання права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи - без змін.

У листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 09 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті відправлена до Верховного Суду 29 жовтня 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

В окремо доданому до касаційної скарги клопотанні ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, з посиланням на те, що процесуальний строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції він не отримував, а його представник отримав 30 вересня 2021 року, що підтверджується розпискою в матеріалах справи, проте доказів на підтвердження цього не надає.

Наведені особою, яка подала касаційну скаргу, підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки нею не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку.

Заявником не долучено до касаційної скарги доказів, які підтверджують дату отримання копії судового рішення.

Отже, особі, яка подала касаційну скаргу необхідно подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути оригінал поштового конверту (з штрихкодовим ідентифікатором для відстеження поштового відправлення), довідка із суду, поштового відділення зв`язку тощо, або навести інші підстави з відповідними доказами.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Крім того, касаційна скарга Київської міської прокуратури не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

В окремо доданій до касаційної скарзі заяві ОСОБА_1 посилаючись на тяжкий майновий стан та те, що розмір судового збору перевищує 5% його річного доходу за попередній календарний рік, просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до статті 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги слід відмовити, оскільки заявником не надано жодних доказів на підтвердження майнового стану, а тому підстави для відстрочення сплати судового збору відсутні.

Констатація заявником скрутного матеріального становища без надання доказів на підтвердження цих обставин не може вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, що узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 потрібно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України

Про судовий збір від 08 липня 2011 року.

Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 762 грн.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним позовом ) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Вимоги касаційної скарги свідчать про те, що ОСОБА_1 оскаржує рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 09 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року в частині вирішення первісного позову.

Згідно із частиною четвертою статті 6 Закону України Про судовий збір якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача та просив суд:

1. встановити факт його участі в будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 ; господарської будівлі (літ. Б ), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; кам`яного паркана, розташованого вздовж за адресою: АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 ;

2. визнати за ним право власності на всі будівельні матеріали та конструктивні елементи, які були використані під час будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 ;

3. визнати за ним майнові права забудовника на об`єкти інвестування: житловий будинок АДРЕСА_1 на суму 1 966 943 грн; господарську будівлю (літера Б ), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на суму - 459 793 грн; огорожу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 на суму 85 635 грн, а усього - 2 512 370 грн.

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна .

Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

За змістом частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Ураховуючи викладене, ціна позову у вказаній справі має визначатися вартістю спірного майна, у тому числі, вартістю майнових прав.

Отже, судові рішення, які оскаржує заявник свідчать про існування однієї вимоги немайнового характеру (встановлення факту участі в будівництві) та двох вимог майнового характеру (щодо визнання права власності на будівельні матеріали, конструктивні елементи та визнання майнових прав забудовника на об`єкти інвестування).

При поданні позову за вимогу немайнового характеру судовий збір повинен був бути сплачений у розмірі 704,80 грн (1 762 грн * 0,4 = 704,80 грн).

За майнові вимоги до сплати підлягала сума у розмірі 8 810 грн, оскільки 1 відсоток ціни позову більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та становить 19 029,60 грн ( 704,80 грн + 8 810 грн) * 200% = 19 029,60 грн).

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно надати суду касаційної інстанції докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 19 029,60 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Також касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України , проте посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, не зазначаєщодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній, на його думку, висновок Верховного Суду, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосував апеляційний суд не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 узагальнено зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України (частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України), що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Отже, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України Про судовий збір , Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 09 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвалипротягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець