Ухвала

від 18.11.2021 по справі п/320/1336/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2021 року

м. Київ

справа № П/320/1336/20

адміністративне провадження № К/9901/40792/21

Верховний Суд у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутін І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № П/320/1336/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс-Сервіс" до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-АЛЬЯНС-СЕРВІС до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України, у якому позивач просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДПС у Київській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.11.2019 №1330045/33519583; №130044/33519583; від 21.11.2019 №1335361/33519583; №1335362/33519583; від 18.11.2019 № 1332392/33519583, №1332391/33519583, №1332388/33519583; №1332389/33519583, №1332390/33519583, від 14.11.2019 № 1330043/33519583; 1330042/33519583; від 11.11.2019 №1327079/33519583; №1327080/33519583; від 04.06.2019 № 1182748/33519583;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Альянс-Сервіс № 86 від 17.05.2019; №85 від 17.05.2019, №84 від 06.05.2019; №83 від 06.05.2019; №82 від 22.05.2019; №81 від 22.05.2019; №80 від 21.05.2019; №79 від 21.05.2019; №75 від 21.05.2019; №74 від 21.05.2019; №73 від 20.05.2019; №72 від 17.05.2019; №71 від 16.05.2019; №66 від 13.05.2019;

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 05.02.2020 № 10577 про відповідність платника податків на додану вартість критеріям ризиковості платника;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області виключити з бази переліку ризикованих платників Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-АЛЬЯНС-СЕРВІС".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з тим, що апелянтом несплачено судовий збір.

Скаржником було подано до суду клопотання, в якому останній просив продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року продовжено Головного управління ДПС у Київській області строк на усунення недоліків апеляційної скарги, визначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року по даній справі, на десять днів від дня отримання копії даної ухвали.

27 квітня 2021 року на адресу суду апеляційної інстанції апелянтом надано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги - відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року - повернуто апелянту.

ГУ ДПС у Київській області, не погоджуючись з вказаним рішенням повторно подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху, через її невідповідність ст.295 КАС України, а саме: апеляційну скаргу подано з пропуском строку.

Зазначена ухвала отримана скаржником 29 липня 2021 року.

В апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване тим, що первинну апеляційну скаргу було подано в межах визначеного законодавством строку, однак її було залишено без руху та в подальшому повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків в частині сплати судового збору, при цьому скаржник вживав дії з метою проведення оплати судового збору.

На виконання вимог ухвали суду, скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване відсутністю можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, на підтвердження чого подано копії листів територіальних органів Державної казначейської служби України, в яких зазначено про не проведення платежів за платіжними дорученнями боржника, крім платежів, зазначених у п.25 Постанови.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у задоволенні клопотань Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовлено. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем пропущено передбачений ст. 295 КАС України строк звернення до суду, а причини пропуску такого строку є неповажними.

Апеляційний суд зауважив, що наведені скаржником доводи щодо неможливості сплати судового збору не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Обставини, пов`язані з неналежним фінансуванням державного органу, не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку своєчасної сплати судового збору.

Не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а п. 1 ч. 5 ст. 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України).

Крім того, згідно ч. 2 ст. 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 6, 7 ч. 5 цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, п. 2 ч. 3 ст. 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває ст. 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у ст. 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційного оскарження неповажними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції ( Levages Prestations Services v. France ) від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; Гомес де ла Торре проти Іспанії ( Brualla Gomes de la Torre v. Spain ) від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № П/320/1336/20.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов