Постанова

від 16.11.2021 по справі 813/1406/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року

м. Київ

справа №813/1406/16

касаційне провадження № К/9901/32810/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області (далі - Інспекція) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 (головуючий суддя - Ніколін В.В., судді - Гінда О.М., Качмар В.Я.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Беркут ЛТД (далі - Товариство) до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2016 № 0000072200.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ПП Династія-2012 щодо придбання макухи підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; придбана у зазначеного постачальника продукція була використана у власній господарській діяльності, а саме - для годівлі птиці, розведення якої є одним із видів господарської діяльності Товариства, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку та знайшло своє відображення у акті перевірки; Інспекцією використано лише інформацію, яка не містить жодного доведеного факту, а ґрунтується лише на припущеннях.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 06.06.2016 у задоволенні позову відмовив повністю.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивоване тим, що: згідно проведеного податковим органом аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства було встановлено, що Товариство протягом січня - грудня 2015 року здійснювало винятково послуги із заготівлі та перевезення деревини, а тому не прослідковується економічна вигода щодо придбання макухи соняшникової у кількості 25 тон у березні 2015 року; Товариство задокументувало придбання курей у ПАТ Кожухівське лише у грудні 2015 року згідно податкової накладної 33/2; Товариство не надало довіреності та актів прийому-передачі товару, отриманого від ПП Династія-2012 .

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 07.02.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 05.04.2016 № 0000072200.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ПП Династія-2012 підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що придбана у зазначеного контрагента продукція була використані Товариством у власній господарській діяльності, зокрема, для годівлі птиці, акт наявності якої підтверджується, крім іншого, фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва за 2015 рік (рядок 1110 Поточні біологічні активи ; Товариство має у власності необхідні основні засоби для вирощування птиці, зокрема, будівлю пташника площею 798,8 кв.м. та будівлю пташника площею 1058,5 кв.м.; оскільки поставка птиці з АР Крим у червні 2015 року була зірвана, то отримана від ПП Династія-2012 продукція була зважена на автомобільній вазі, прийнята та поміщена на склад; Інспекцією ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи не було надано будь-яких доказів, які б вказували на ведення Товариством фіктивної діяльності; податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами, а також іншими суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання.

Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 24.04.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що: надана Товариством до перевірки товарно-транспортна накладна, складена з порушенням правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, оскільки деякі графи цієї товарно-транспортної накладної містять неповну інформацію; до перевірки не надано наказу про відрядження директора Товариства до міста Вінниця для підписання договору із ПП Династія-2012 , тоді як у договорі № П-9 від 15.03.2015 зазначено, що він укладений у м. Вінниця; Товариство не надало до перевірки довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП Династія-2012 та документів, які б підтверджували якісні характеристики придбаної у ПП Династія-2012 макухи соняшникової; Інспекцією отримано акт від Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 17.11.2015 № 2893/22/383442 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП Династія-2012 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій із наступними суб`єктами господарювання: ТОВ Прод-Тор , ТОВ Ділові ініціативи , ТОВ Вінницябудремсервіс за період з 01.01.2015 по 31.05.2015 , у якому вказано, що … невстановлені особи, використовуючи реквізити ТОВ Прод-Тор і ТОВ Ділові ініціативи , які мають ознаки фіктивності, використали їх для складання документів фінансово-господарської діяльності з реально діючими суб`єктами підприємницької діяльності для мінімізації податкових зобов`язань останніх; оскільки задекларовані між Товариством та ПП Династія-2012 господарські операції були здійснені на ринку продажу кормів, то у Товариства була реальна можливість бути обізнаним із учасниками цього ринку.

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.11.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 16.11.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ПП Династія-2012 за період з 01.01.2015 по 31.05.2015 та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків, результати якої були оформлені актом від № 31/22-01/30061942 від 21.01.2016, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пунктів 198.1 - 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, за березень 2015 року на суму 22716,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно сформувало податковий кредит за березень 2015 року по господарських операціях з ПП Династія-2012 (згідно договору № П-9 від 15.03.2015) щодо поставки макухи соняшникової у кількості 25 тон, оскільки: надана Товариством до перевірки товарно-транспортна накладна, складена з порушенням правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, оскільки деякі графи цієї товарно-транспортної накладної містять неповну інформацію; до перевірки не надано наказу про відрядження директора Товариства до міста Вінниця для підписання договору із ПП Династія-2012 , тоді як у договорі № П-9 від 15.03.2015 зазначено, що він укладений у м. Вінниця; Товариство не надало до перевірки довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП Династія-2012 та документів, які б підтверджували якісні характеристики придбаної у ПП Династія-2012 макухи соняшникової; Інспекцією отримано акт від Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 17.11.2015 № 2893/22/383442 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП Династія-2012 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій із наступними суб`єктами господарювання: ТОВ Прод-Тор , ТОВ Ділові ініціативи , ТОВ Вінницябудремсервіс за період з 01.01.2015 по 31.05.2015 , у якому вказано, що … невстановлені особи, використовуючи реквізити ТОВ Прод-Тор і ТОВ Ділові ініціативи , які мають ознаки фіктивності, використали їх для складання документів фінансово-господарської діяльності з реально діючими суб`єктами підприємницької діяльності для мінімізації податкових зобов`язань останніх.

При цьому, у акті перевірки було вказано, що видами діяльності, які Товариство фактично здійснювало у періоді, який перевірявся (пункт 2.7 акту), є: розведення свійської птиці (01.47); лісозаготівлі ((02.20); надання допоміжних послуг у лісовому господарстві (02.40).

На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 05.04.2016 № 0000072200, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 22716,00 грн. - за основним платежем, 5679,00 грн. - з штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Положеннями підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.4 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатися не підтвердженим.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента (або іншого суб`єкта господарювання у ланцюгу постачання) за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу Інтерсплав проти України , вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що: господарські операції між Товариством та ПП Династія-2012 (згідно договору поставки № П-9 від 15.03.2013) щодо придбання макухи соняшникової підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, та регістрами бухгалтерського обліку, а саме: податковою та видатковою накладними, платіжним дорученням, товарно-транспортною накладною.

Також, судом апеляційної інстанції було встановлено, що: одним із видів діяльності, які здійснює Товариство, є розведення свійської птиці; придбавши у ПП Династія-2012 макуху соняшникову, Товариство мало намір використати його на годівлю птиці, але оскільки запланована поставка птиці з АР Крим у червні 2015 року була зірвана, то птиці на час отримання продукції не було, з огляду на що така продукція після її прибуття була зважена на автомобільній вазі, прийнята та поміщена на склад; 01.12.2015 Товариство придбало у ПП Дяків З.В. птицю - кури-молодняк у кількості 2000 голів на загальну суму 40000,00 грн., 15.01.2016 Товариство придбало у ПАТ Кожухівське птицю - курочки-добові Бранун Нік у загальній кількості 10510 голів та півники добові у загальній кількості 200 шт., на загальну суму 185481,00 грн.; факт використання продукції (макухи соняшникової), придбаної Товариством за договором поставки № П-9 від 15.03.2015, підтверджується відомостями про витрати кормів від 01.12.2015, 01.01.2016 та 17.01.2016, згідно яких на кінець січня 2016 року Товариством було повністю було використано у своїй господарській діяльності вказану продукцію (макуху соняшникову) як корм для годівлі птиці; факт наявності поточних біологічних активів (свійської птиці) підтверджується відомостями, відображеними Товариством у Фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва за 2015 рік, зокрема, у рядку №1110 поточні біологічні активи на кінець звітного періоду - 88 тис. грн.; у Фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва станом на 31.03.2016 у рядку №1110 поточні біологічні активи вказано: на початок звітного періоду - 88 тис. грн., на кінець звітного періоду - 490,7 тис. грн.

При цьому, судом апеляційної інстанції було встановлено, що на час укладення договору та виконання господарських зобов`язань за ним ПП Династія-2012 було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, ділові зв`язки між Товариством та ПП Династія-2012 існують з 2014 року.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Товариство правомірно сформувало податковий кредит по господарських операціях, здійснених із ПП Династія-2012 .

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судом апеляційної інстанції з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що вони не підтвердилися, з урахуванням того, що: доказів того, що Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області було прийняте податкове повідомлення-рішення на підставі висновків акті перевірки від 17.11.2015 № 2893/22/383442 Інспекцією надано не було, як і доказів того, що продукція, реалізована на адресу позивача, була придбана ПП Династія-2012 саме у ТОВ Прод-Тор і ТОВ Ділові ініціативи , або ж доказів того, що ПП Династія-2012 не придбавало та/або не могло придбати продукцію, яка була реалізована Товариству у березні 2015 року, у інших податкових періодах, які передували вказаному або ж у інших постачальників; відсутність у товарно-транспортній накладній деяких реквізитів не роблять її недійсною та не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу, оскільки товарно-транспортна накладна містить усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо; відсутність сертифіката відповідності на товар не може свідчити про безтоварність операції; положеннями пункту 2.4 статті 2 договору передбачено, що відпуск та відвантаження товару підтверджується податковою та видатковою накладною, а у разі необхідності на вимогу сторони - товарно-транспортною накладною; зазначення у договорі міста складення - Вінниці не є обов`язковою підставою для відрядження посадових осіб суб`єкта господарювання у зазначене місто для підписання договору, оскільки договір може бути укладений шляхом його надіслання для підписання засобами поштового зв`язку або ж із застосуванням електронного документообігу.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суд апеляційної інстанцій правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова