Постанова

від 18.11.2021 по справі 2340/4207/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 2340/4207/18

адміністративне провадження № К/9901/18317/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №2340/4207/18

за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Споживчого товариства Любисток про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року (суд у складі головуючого судді - Тимошенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Аліменка В.О., суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 17 жовтня 2018 року Черкаське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з адміністративним позовом до споживчого товариства "Любисток", в якому просило стягнути з відповідача 29 922 грн адміністративно-господарських санкцій за не зайняте робоче місце для особи з інвалідністю та 3 284,85 грн пені за не своєчасну сплату зазначених санкцій.

2. Позовна заява мотивована тим, що в ході перевірки споживчого товариства "Любисток" (далі - СТ "Любисток") позивачем встановлено, що останнє не зареєстроване у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, не подавало щорічної звітності до відділення Фонду соціального захисту інвалідів та не виконало норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, що передбачає сплату адміністративно-господарських санкцій.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Рішення судів мотивовані тим, що відповідачем здійснені всі передбачені законодавством дії щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. У зв`язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за невиконання обов`язку щодо забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Черкаське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення. Позивні вимоги задовольнити повністю.

6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що підприємства, установи та організації, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у відповідності до ст. 19 Закону України Про зайнятість населення , а тому, на думку касатора, не направлення інвалідів на підприємство центром зайнятості не може вважатися поважною причиною для невиконання вказаної норми.

Касатор зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали правову оцінку тому, що відповідачем подано до Канівської міськрайонної філії Черкаського обласного центру зайнятості звітність за формою 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) із 1-ю вакантною посадою лише 24.11.2017 року, що, на переконання позивача, унеможливлювало працевлаштування інваліда у 2017 році. При цьому, заявник наголошує, що відповідач не вживав будь-яких інших заходів щодо працевлаштування інвалідів, що є підставою для накладення на нього господарських санкцій.

7. Верховний Суд ухвалою від 09 липня 2019 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

8. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

10. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

11. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

12. За правилом пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

13. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

14. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі. колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СТ "Любисток" до Канівської міскрайонно філії Черкаського обласного центру зайнятості подано звітність за формою 3-ПН від 24.11.2017 року Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , із 1-ю вакантною посадою - продавець продтоварів, для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи те, що на підприємстві наявні вільні робочі місця для інвалідів, позивач прийшов до висновку, що відповідачем вжито не всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а тому він повинен сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 29 922 грн. та пеню - 3 284,85 грн.

З цього приводу колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. З ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону № 875-XII визначено, що для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників, якщо кількість працюючих від 8 до 25 чоловік - встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.

Згідно ч. З ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.

В силу положень ч. 1 ст. 18 Закону № 875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі, з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами:

- безпосереднє звернення інваліда до підприємства або

- звернення інваліда до державної служби зайнятості з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії.

Частиною З цієї статті визначені обов`язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів, що стаття 18 Закону № 875-XII не встановлює правила, за якими підприємство зобов`язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України Про зайнятість населення державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Міністерством соціальної політики України за погодженням з Державної служби статистики України.

Звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів встановлюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) шляхом подачі звіту за формою № 3-ПН.

У касаційній скарзі заявник вказує, що відповідачем така звітність була подана лише в листопаді 2017 року, що, на його думку, свідчить про неможливість працевлаштування інваліда до кінця 2017 року, а, отже, про невиконання СТ "Любисток" передбаченого статтею 19 Закону № 875-XII.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що законодавством не встановлено періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН.

Така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії.

Відповідно, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа №806/1368/17.

15. У постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17 викладена правова позиція, відповідно до якої підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- у разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

16. Судами попередніх інстанцій встановлено що матеріали справи не містять доказів безпідставної відмови інвалідам, які самостійно зверталися до СП Любисток з метою працевлаштування.

З огляду на те, що у матеріалах справи наявні відомості про виконання відповідачем передбаченого нормами чинного законодавства обов`язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та відомості про вжиття ним заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у діях СП Любисток правопорушення, за вчинення якого Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів України передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій. Відтак відсутні підстави для задоволення позову.

17. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

18. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

19. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

20. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

2. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року по справі №2340/4207/18 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій