Постанова

від 27.05.2019 по справі 2340/4207/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2340/4207/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Споживчого товариства " Любисток" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

17 жовтня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Черкаське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів (18000, м. Черкаси, вул. Благовісна, 269/105, ідентифікаційний код 21368023) до споживчого товариства "Любисток" (19401, Черкаська область. Канівський район, с. Дарівка, вул. 206 Дивізії, 66, ідентифікаційний код 36776130), в якій просить стягнути з відповідача 29 922 грн адміністративно-господарських санкцій за не зайняте робоче місце для особи з інвалідністю та 3 284,85 грн пені за не своєчасну сплату зазначених санкцій.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, товариством до Канівської міскрайонно філії Черкаського обласного центру зайнятості подано звітність за формою 3-ПН від 24.11.2017 року Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , із 1-ю вакантною посадою - продавець продтоварів, для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи те, що на підприємстві наявні вільні робочі місця для інвалідів, позивач прийшов до висновку, що відповідачем вжито не всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а тому він повинен сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 29 922 грн. та пеню - 3 284,85 грн.

При цьому, доказів направлення інвалідів протягом 2017 року до відповідача на підприємство для працевлаштування, позивачем надано не було.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем здійснені всі передбачені законодавством дії щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. У зв`язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування чи за відсутності у населеному пункті за місцем знаходження товариства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що підприємства, установи та організації, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у відповідності до ст. 19 Закону України Про зайнятість населення , а тому посилання відповідача на те, що причиною невиконання ним вищевказаної норми стало ненаправлення інвалідів на підприємство центром зайнятості - необгрунтоване.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів повідомляє наступне.

Відповідно до ч. З ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в У країні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні визначено, що для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників, якщо кількість працюючих від 8 до 25 чоловік - встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця. Згідно ч. З ст.

19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.

В силу положень ч. 1 ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії). Відтак, колегія суддів вважає, що ст. 18 Закону не встановлює правила, за якими підприємство було б зобов`язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, ч. З ст. 18 Закону чітко визначені обов`язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Так відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України Про зайнятість населення державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Міністерством соціальної політики України за погодженням з Державної служби статистики України.

Звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів встановлюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), шляхом подачі звіту за формою № 3-ПН.

Колегія суддів звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа №806/1368/17.

Аналіз вищезазначених норм законодавства дав можливість судам у цій справі встановити, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі ПУ811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17.

Крім того відсутні докази безпідставної відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.

Оскільки нормами чинного законодавства на підприємство покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов`язок їх працевлаштування, а також в матеріалах справи наявні відомості про виконання відповідачем обов`язку передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та відомості про вжиття ним, передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, то колегія суддів вважає, що в діях відповідача відсутнє правопорушення за вчинення якого ЗУ Про основи соціальної захищеності інвалідів України передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.04.2019 по справі № 823/1228/17( провадження №К/9901/5403/17).

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів- залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма