Постанова

від 18.11.2021 по справі 181/1165/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6916/21 Справа № 181/1165/20 Суддя у 1-й інстанції - Юр`єв О. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Красвітної Т.П., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу кредитної спілки «Дніпропетровський обласний кредитний центр» на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2021 року у справі за позовом кредитної спілки «Дніпропетровський обласний кредитний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25 грудня 2009 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №287Г за яким останній отримав грошові кошти в розмірі 79 020,00 грн. Умовами договору передбачалась сплата процентів у разі порушення позичальником строку та розмірів погашення кредиту та виплати процентів за весь період користування вказаними коштами. Вказує, що згодом умови кредитного договору сторонами було переглянуто та кредитний договір №294Г від 25 червня 2010 року є новою редакцією договору №287Г, за яким було зменшено проценти та відповідач повинен був сплатити до 25 грудня 2010 року заборгованість в сумі 93 282,57 грн. Однак всупереч договірним зобов`язанням відповідач неналежно виконував умови договору, та станом на 25 червня 2020 року загальна сума заборгованості за відповідачем становить 645 964,00 грн, з яких: 79 020,00 грн - тіло кредиту та 566 944,00 грн борг по процентах. З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача лише частину вказаної вище заборгованості в загальному розмірі 210 200,00 грн, з яких: тіло кредиту - 79 020,00 грн, заборгованість по процентах станом на 25.12.2012 року у сумі 131 180,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та судові витрати.

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр» посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

ОСОБА_1 відповідно до ст. 360 ЦПК України, подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем 25 грудня 2009 року підписаний кредитний договір №287Г, за яким КС Дніпропетровський обласний кредитний центр надає ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 79 020,00 грн зі сплатою 36% річних.

Встановлено, що строк дії договору становить 6 місяців в якому погоджено строки та розміри погашення кредиту та виплати процентів.

Суд першої інстанції встановив, що 25 червня 2010 року між сторонами також укладено кредитний договір №294Г.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач свої зобов`язання, передбаченими п.1 Кредитного договору №287Г, виконав в повному обсязі та надав грошові кошти відповідачу, що підтверджується видатковим касовим ордером №069 від 25 грудня 2009 року, втім ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим, згідно довідки КС Дніпропетровський обласний кредитний центр станом на 25 червня 2020 року заборгованість відповідача за кредитним договором №287Г від 25 грудня 2009 року становить 645 964,00 грн: з яких: 79020,00 грн - тіло кредиту та 566 944,00 грн борг по процентах.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача лише частину вказаної вище заборгованості в загальному розмірі 210 200,00 грн, з яких: тіло кредиту - 79 020,00 грн, заборгованість по процентах станом на 25.12.2012 року у сумі 131 180,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строки звернення до суду за захистом порушеного права, про що зроблено відповідачем відповідну заяву, а тому наявні підстави для відмови в позові у зв`язку зі спливом строків позовної давності при недоведеності позивачем поважності причин його пропуску.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положенням ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 615 ЦК України , у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України - якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України .

Згідно висновку про правильне застосування норм права, викладеному у п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 , на підставі ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно висновку про правильне застосування норм права, викладеному у п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України , яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно довідки про наявність заборгованості позивачем проведено нарахування відсотків у строк з 26 червня 2010 року по 25.12.2012 року, тобто поза межами строку кредитування, визначеного кредитним договором №287Г.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за кредитним договором №287Г сторонами погоджено строки та розміри погашення кредиту та виплати процентів з 25 грудня 2009 року по 25 червня 2010 року, який є кінцевим терміном нарахування процентів. Проте, нарахування позивачем процентів за користування позикою з 26 червня 2010 року по 25.12.2012 року (згідно позовних вимог), як зазначено у довідці щодо наявної заборгованості по кредиту, за кредитним договором №287Г, є неправомірним.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення відсотків поза межами дії кредитного договору є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Проте, згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем відсотки нараховані в межах строку кредитного договору у період з 25.12.2009 року по 25.06.2010 року фактично погашені відповідачем, тому підстави для їх стягнення відсутні.

Щодо висновку суду першої інстанції стосовно того, що позивач пропустив строки звернення до суду за захистом порушеного права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України ).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України ).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України ).

Так,відповідно до п.11.1 Договору №287Г, до правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цього Договору застосовується строк позовної давності в 10 років.

Згідно п.8.2 Договору №287Г, вказано, що зміни та доповнення до цього Договору за взаємною згодою сторін оформляються додатковим Договором у письмовій формі.

Проте, колегія суддів вважає, що кредитний договір №294Г від 25.06.2010 року не є додатковою угодою до договору №287Г від 25.12.2009 року, оскільки не відповідає умовам п.8.2 Договору №287Г. Надані позивачем договори є двома окремими договорами та не є такими, що пов`язані один з одним, оскільки з текстів цих правочинів не встановлено, що сторони погодили між собою укладання додаткового договору, а не підписання нового кредитного договору.

Крім того, як вбачається з прибуткового касового ордеру №002 від 08.06.2012 року, відповідачем було сплачено грошові кошти в сумі 2 000,00 грн, підставою внесення даних коштів до каси кредитної спілки є платіж по кредиту згідно кредитного договору №287Г від 25.12.2009 року. Вказаний платіж також відображений в довідці про заборгованість по договору №287Г від 25 грудня 2009 року та розрахунку заборгованості, які було надано до суду першої інстанції.

Таким чином, строк позовної давності було перервано 08.06.2012 року, а тому позивач, звернувшись до суду з даним позовом 24.12.2020 року, дотримався десятирічного строку позовної давності, погодженого сторонами.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та стягнення з відповідача на користь КС Дніпропетровський обласний кредитний центр заборгованості за кредитним договором №287Г від 25 грудня 2009 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 79 020,00 грн.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення даних позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за розгляд справи у суді першої інстанції та за розгляд справи в апеляційному суді, а всього у сумі 2 916,50 грн.

Керуючись ст. ст. 259 , 367 , 374 , 376 , 381 , 382 , 384 ЦПК України , колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу кредитної спілки «Дніпропетровський обласний кредитний центр» - задовольнити частково .

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2021 року - скасувати.

Позовні вимоги кредитної спілки «Дніпропетровський обласний кредитний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №287Г від 25 грудня 2009 року - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Дніпропетровський обласний кредитний центр» заборгованості за кредитним договором №287Г від 25 грудня 2009 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 79 020,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Дніпропетровський обласний кредитний центр» судовий збір у сумі 2916,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: Т.П. Красвітна

М.Ю. Петешенкова