Рішення

від 22.04.2021 по справі 181/1165/20

МЕЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 181/1165/20

Провадження № 2/181/35/21

"22" квітня 2021 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юр`єва О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Чупікової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду смт.Межова цивільну справу за позовом кредитної спілки Дніпропетровський обласний кредитний центр до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участі сторін:

представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

представника відповідача - адвоката Рябенка В.В.,

ВСТАНОВИВ:

До Межівського районного суду Дніпропетровської області звернулась кредитна спілка Дніпропетровський обласний кредитний центр з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог зазначається, що 25 грудня 2009 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №287Г за яким останній отримав грошові кошти в розмірі 79020,00 гривень. Умовами договору передбачалась сплата процентів та подвійну ставку за кредитом у разі порушення позичальником строку та розмірів погашення кредиту та виплати процентів за весь період користування вказаними коштами, тобто 72% річних. Факт отримання ОСОБА_1 кредиту підтверджується видатковим касовим ордером. Згодом умови кредитного договору сторонами було переглянуто та кредитний договір №294Г від 25 червня 2010 року є новою редакцією старого договору №287Г, за яким було зменшено проценти та

ОСОБА_1 повинен був сплатити до 25 грудня 2010 року заборгованість в сумі 93282,57 гривень. Однак всупереч договірним зобов`язанням відповідач неналежно виконував умови договору лише добровільно здійснив один платіж на суму 2000,00 гривень та продовжує ухилятись від виконання взятих на себе зобов`язань. Станом на 25 червня 2020 року загальна сума заборгованості становить 645964,00 гривень з яких: 79020,00 гривень - тіло кредиту та 566944,00 гривень борг по процентах. З огляду на фінансовий стан позивача, пов`язаних з пандемією та економічною кризою КС Дніпропетровський обласний кредитний центр просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 210200, 00 гривень та судові витрати.

Представники позивача у судовому засіданні підтвердили обставини, які викладені вище та вказали про наявність порушень зобов`язань відповідача, внаслідок чого утворилась заборгованість. Додали, що договір №294Г є новою редакцією договору №287Г за яким було погоджено всі кредитні відносини. За умовами договору (п.4.3) прострочення сплати кредиту та процентів не зупиняє нарахування процентів, окрім рішення кредитодавця, а подвійна ставка передбачена у разі несвоєчасного погашення кредиту та виплати процентів. Позов підтримують повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що дійсно 25 грудня 2009 року між сторонами укладено кредитний договір №287Г за яким ОСОБА_1 отримав 79020,00 гривень та було погоджено строки та розміри погашення кредиту з процентами. З 25 січня 2010 року почалась сплата тіла кредиту та процентів за користування, а строк оплати вказаних платежів закінчився 25 червня 2010 року. Умовами кредитного договору передбачений строк позовної давності у 10 років (п.11.1), тому відлік позовної давності розпочався 26 червня 2010 року. Позивач звернувся до суду за захистом прав по кредитному договору 28 грудня 2020 року, що свідчить про пропуск строку позовної давності. Просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, оцінивши зібрані у справі докази, з`ясувавши обставини справи та надавши їм відповідну оцінку, приходить до наступних висновків.

Судом досліджені та надана оцінка таким доказам:

Згідно заяви ОСОБА_1 на одержання кредиту, датованої 25 грудня 2009 року, останній звернувся до позивача з проханням надати кредитні засоби на строк 6 місяців у сумі 79020,00 гривень.

На підтвердження домовленості між сторонами мається підписаний 25 грудня 2009 року кредитний договір №287Г між кредитною спілкою Дніпропетровський обласний кредитний центр з ОСОБА_1 за яким перші надають останньому кредитні кошти в сумі 79020,00 гривень зі сплатою 36% річних. Строк дії договору становить 6 місяців в якому погоджено строки та розміри погашення кредиту та виплати процентів.

25 червня 2010 року між сторонами також укладено кредитний договір №294Г.

Позивач свої зобов`язання, передбаченими п.1 Кредитного договору №287Г, виконав в повному обсязі та надав грошові кошти відповідачу, що підтверджується видатковим касовим ордером №069 від 25 грудня 2009 року, втім ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору свої зобов`язання належним чином не виконує. Заборгованість на теперішній час не погашена.

Згідно довідки КС Дніпропетровський обласний кредитний центр станом на 25 червня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №287Г від 25 грудня 2009 року становить 645964,00 з яких: з яких: 79020,00 гривень - тіло кредиту та 566944,00 гривень борг по процентах.

З наявних у справі доказах вбачається, що на підставі розпорядження комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №1314 від 02 липня 2004 року кредитна спілка Дніпропетровський обласний кредитний центр має свідоцтво про реєстрацію фінансової установи. Термін дії свідоцтва не зазначено. Досліджений статут у новій редакції кредитної спілки Дніпропетровський обласний кредитний центр , зареєстрований 08 травня 2008 року, номер запису 12241050004011140, яка також має положення про кредитний комітет, положення про спостережну раду та положення про правління, затверджені загальними зборами членів кредитної спілки від 29 травня 2009 року. Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25 вересня 2015 року підтверджується, що КС Дніпропетровський обласний кредитний центр , як юридична особа має ідентифікаційний код:26508405, датою державної реєстрації, датою та номером запису в даному Реєстрі є 23 березня 2004 року, 28 квітня 2005 року, 12241200000011140 відповідно. Керівником юридичної особи є ОСОБА_4 .

Письмова заява ОСОБА_1 від 04 квітня 2007 року, яка адресована голові спостережної ради СКС ДОКЦ свідчить про вимогу першого прийняти його до членства у кредитній спілці. Зі статутом ознайомлений.

З наданого відповідачем розпорядження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №3034 від 01 грудня 2016 року вбачається, що кредитну спілку Дніпропетровський обласний кредитний центр виключено з Державного реєстру фінансових установ у зв`язку із систематичним невиконанням заходів впливу, застосованих Нацкомфінпослуг до фінансової установи. Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії КС №365 від 02 липня 204 року анульовано.

Правовідносини по даній справі регулюються Цивільним Кодексом України.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положенням ст.536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст.615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч.2 ст.1050 ЦК України - якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Судом достовірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що кредитні кошти в сумі 79020,00 гривень видавались ОСОБА_1 25 грудня 2009 року саме за кредитним договором №287Г, про що свідчить видатковий касовий ордер, строк дії якого становить 6 фактичних місяців (п.4.1). Іншими умовами договору сторони погодили застосувати позовну давність у 10 років (п.11.1). Згідно п.8.2 договору передбачено, що зміни та доповнення до договору за взаємною згодою сторін оформлюється додатковим договором у письмовій формі. Грошові кошти за кредитним договором №294Г

ОСОБА_1 не видавали, цю обставину було підтверджено представником позивача. Представник відповідача заперечував твердження позивача, що угода №294Г є додатковою угодою до договору №287Г, оскільки про це не зазначено у тексті самої угоди. З аналізу судом вказаних договорів вбачається, що вони по суті є двома окремими договорами та не є такими, що пов`язані один з одним, оскільки з текстів цих правочинів не встановлено, що сторони погодили між собою укладання додаткового договору, а не підписання нового кредитного договору. Тому суд вважає, що договір №294Г до договору №287Г додатковою угодою не являється. Крім того судом встановлено, що будь-яких змін в первісний кредитний договір він не вносе, тому суд до розгляду кредитний договір №294Г не приймає як доказ наявності заборгованості по договору №287Г. При цьому позивач вказав на це у позові та під час дачі пояснень суду, що за договором №294Г відповідач грошові кошти в борг не отримував, а одержав кошти в кредит саме на підставі договору №287Г.

Слід зазначити, що за кредитним договором №287Г сторонами погоджено строки та розміри погашення кредиту та виплати процентів з 25 грудня 2009 року по 25 червня 2010 рік, який є кінцевим терміном нарахування процентів. Проте до нарахування позивачем процентів за користування позикою з 26 червня по 25 червня 2020 року, як зазначено у довідці щодо наявної заборгованості по кредиту, за кредитним договором №294Г суд ставиться критично з огляду на наступне.

Згідно висновку про правильне застосування норм права, викладеному у п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, на підставі ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно висновку про правильне застосування норм права, викладеному у п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно довідки (а.с.7) позивачем проведено нарахування відсотків у строк з 26 червня 2010 року по 25 червня 2020 рік, тобто поза межами строку кредитування, визначеного кредитним договором №287Г (п.4.1).

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення відсотків є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Крім цього слід зазначити, що згідно довідки кредитної спілки Дніпропетровський обласний кредитний центр б/н та дати, сплата ОСОБА_1 коштів у сумі 2000.00 гривень відбулась 08 червня 2012 року, а випискою про заборгованість по тілу датою сплати вказаних вище коштів є 27 червня 2012 року. Зазначені докази суд розцінює як такі, що суперечать один одному, тому є неналежними.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстави нарахування та стягнення відсотків поза межами строку кредитування, встановленого кредитним договором №287Г.

Наявні докази у справі свідчать про наявність того факту, що відповідач отримував 7902,00 гривень від позивача, які зобов`язаний був повернути до 25 червня 2010 року. проте відповідач свої зобов`язання в цій частині порушив. Кредитним договором №287Г від 25 грудня 2009 року встановлена позовна давність у 10 років. Строк оплати тіла кредиту та процентів закінчився 25 червня 2010 року. Відповідачем заявлено письмове клопотання про застосування строку позовної давності.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд виходить з наступного. Згідно умов кредитного договору №287Г сторони погодили, що до правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цього договору застосовується строк позовної давності тривалістю у 10 років (п.11.1).

Згідно штампу Межівського районного суду Дніпропетровської області вх.№4407 від 28 грудня 2020 року кредитна спілка Дніпропетровський обласний кредитний центр звернулась до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права лише 28 грудня 2020 року, позовна заява поштовим зв`язком надіслана24 грудня 2020 року, тобто подана зі спливом десятирічного строку, а доказів продовження строку її дії суду не надано. Тобто позивачу було відомо про порушення його прав та законних інтересів починаючи з 25 червня 2010 року, коли сторони погодили кінцеву дату повернення боргу.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 79020,00 гривень слід відмовити у зв`язку із пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Статтею 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, як зазначено в п.27 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України , в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі Мала проти України наголошується на принципі рівності сторін як одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

За таких обставин, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з урахуванням всіх обставин та матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 81, 82, 96, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов кредитної спілки Дніпропетровський обласний кредитний центр (юридична адреса: вул. Шинна, буд.11, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 26508405) до ОСОБА_1 (останнє відоме місце реєстрації:

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 квітня 2021 року.

Суддя: О. Ю. Юр`єв