Рішення

від 09.11.2021 по справі 916/1960/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1960/21

За позовом: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд.1, код ЄДРПОУ - 26597691, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 )

За участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд.1, код ЄДРПОУ - 44162529, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3)

До відповідача: Публічного акціонерного товариства УКРНАФТА (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд.3-5, код ЄДРПОУ - 00135390, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Тарасенко Ю.Г.

Представники сторін:

Від позивача: Садардінова І.В. - в порядку самопредставництва;

Від третьої особи: Ярошенко Г.Ю. - в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Соколов В.М. - в порядку самопредставництва.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Одеська міська рада, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства (далі- ПАТ) УКРНАФТА про стягнення заборгованості з орендної платі за землю у розмірі 250 115 грн 72 коп., інфляційних втрат у розмірі 27 664 грн 14 коп., 3% річних у розмірі 15 620 грн 48 коп.

Ухвалою суду від 13.07.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради. Судове засідання призначено на 03.08.2021р.

30 липня 2021р. від відповідача до суду надійшла заява про застосування позовної давності.

Ухвалою суду від 03.08.2021р. відкладено судове засідання на 03.08.2021р.

Ухвалою суду від 19.08.2021р. здійснено перехід до розгляду справи №916/1960/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2021р.

Протокольною ухвалою суду від 23.09.2021р. відкладено підготовче засідання на 12.10.2021р.

Ухвалою від 12.10.2021р. закрито підготовче провадження у справі №916/1960/21 та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 26.10.2021р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.10.2021р. відкладено судове з розгляду справи по суті на 09.11.2021р.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях, що надійшли до суду 12.10.2021р.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради свою позицію у справі виклала у поясненнях, що надійшли до суду 02.08.2021р.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 30.07.2021р., та запереченнях, що надійшли до суду 10.09.2021р.

Позивач у справі зазначив, що 24.09.2004р. між Одеською міською радою та ТОВ Мавекс (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1443 кв.м, розташованої за адресою: м.Одеса, вул. Василя Стуса, 3, яка складається з земельних ділянок: - площею 750 кв.м (кадастровий номер 5110137300:26:002:0011) для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на 150 заправок на добу (терміном на 15 років); - площею 693 кв.м (кадастровий номер 5110137300:26:002:0012) для благоустрою прилеглої території (терміном на 1 рік).

Договір зареєстровано у Одеському міському управлінні Одеської регіональної філії ДП Центр ДЗК 03.11.2004р. за №040450500181.

Земельну ділянку передано Орендарю згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 03.11.2004р.

Відповідно до п.2.3 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 1443 кв.м на дату його укладання становила 311 081 грн 94 коп.

Позивач зазначає, що у період з 20.04.2006р. по 03.11.2019р. нерухоме майно - нежила будівля автозаправної станції за адресою: м.Одеса, вул. Василя Стуса, 3, належала на праві власності ПАТ УКРНАФТА .

Посилаючись на положення ст.120 Земельного кодексу України, ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.7 Закону України Про оренду землі ., правову позицію Верховного суду з питання щодо переходу прав і обов`язків землекористувача при відчуженні нерухомості, викладену у постановах від 19.06.2018р. у справі №922/3655/17, від 27.02.2019р. у справі №913/661/17, від 06.03.2019р. у справі №914/2687/17, від 04.04.2019р. у справі №910/7197/18, позивач вважає, що до ПАТ УКРНАФТА з моменту виникнення у нього права власності на об`єкт нерухомості - нежилу будівлю автозаправної станції за адресою: м.Одеса, вул. Василя Стуса, 3, перейшли права та обов`язки орендаря земельної ділянки, на якій цей об`єкт розміщено, у зв`язку із чим ПАТ УКРНАФТА має належним чином виконувати умови Договору оренди землі від 24.09.2004р., зокрема, у частині сплати орендної плати.

При цьому, позивач зазначає, що врегулювання питання переходу права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна шляхом внесення змін до відповідних законодавчих актів, визначило алгоритм закріплення землі за об`єктом, який переходить у власність. Зазначені норми мають імперативний характер та визначають перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду для усіх правочинів, а не лише для тих, які буде укладено після. Умови Договору оренди у жодному разі не можуть суперечити нормам чинного земельного та цивільного законодавства.

Крім того, позивач послався на правову позицію Верховного Суду у аналогічних питаннях, викладену у постановах від 27.02.2019р. у справі №913/661/17, від 06.03.2019р. у справі №914/2687/17, від 04.04.2019р. у справі №910/7197/18, згідно якої у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін до договору стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Позивач зазначає, що відповідно до п.4.3 Договору оренди землі від 24.09.2004р. орендна плата вноситься Орендарем за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що слідують за останнім календарним днем звітного місяця. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000р. №783 Про проведення індексації грошової оцінки земель .

Частиною 1 ст.15 Закону України Про оренду землі передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунку, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ст.289 Податкового кодексу України орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації на індекс інфляції, що публікується Державним земельним агентством України.

Позивач також зауважив, що відповідно до п.4.4 Договору Орендар не звільняється від сплати орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Умовами п.п.9.1.2 п.9.1 Договору оренди передбачено право Орендодавця вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За розрахунком позивача, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 750 кв.м (кадастровий номер 5110137300:26:002:0011) у розмірі 2 374 516 грн 46 коп., орендної ставки у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендна плата за цю ділянку за 21018 рік складає 142 470 грн 99 коп., що становить 11 872 грн 58 коп. на місяць. Орендна плата за 2019р. також становить 142 470 грн 99 коп. (142 470 грн 99 коп. х 1,00 (інд.2018р.)).

Проте, як зазначає Одеська міська рада, з лютого 2018р. ПАТ УКРНАФТА не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою площею 750 кв.м (кадастровий номер 5110137300:26:002:0011), у зв`язку із чим за ПАТ УКРНАФТА утворилася заборгованість з орендної плати за землю за період з 01.02.2018р. по 03.11.2019р. становить 250 115 грн 72 коп.

При цьому, позивач зазначає, що сплата відповідачем земельного податку не є підставою для звільнення його від сплати орендної плати, адже ПАТ УКРНАФТА не є ані власником, ані постійним користувачем земельної ділянки, тому не є суб`єктом плати земельного податку.

Також, Одеська міська рада зазначає, що враховуючи положення ст.289 Податкового кодексу України,ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі , п. 4.3 Договору оренди землі від 24.09.2004р. відповідачу нараховано інфляційні втрати у розмірі 27 664 грн 14 коп.

Крім того, посилаючись на положення ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував 3% річних на суму заборгованості, розмір яких становить 15 620 грн 48 коп.

З метою досудового врегулювання спору 08.07.2019р. Департаментом комунальної власності, що здійснював на той час забезпечення повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин, на адресу ПАТ УКРНАФТА було направлено претензію з пропозицією у добровільному порядку погасити заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 169 210 грн 85 коп., з якою ПАТ УКРНАФТА не погодилося (лист від 06.08.2019р.), заборгованість не сплатило.

Несплату орендної плати за землю Одеська міська рада вважає порушенням прав та охоронюваних інтересів територіальної громади міста, у зв`язку із чим звернулася до суду за захистом та просить суд стягнути з ПАТ УКРНАФТА заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 250 115 грн 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 27 664 грн 14 коп., 3% річних у розмірі 15 620 грн 48 коп.

Щодо заяви ПАТ УКРНАФТА про застосування строків позовної давності Одеська міська рада зазначила, що звернулась до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 24.09.2004р. у межах строку загальної позовної давності.

Щодо посилань відповідача на те, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, позивач вказує наступне. Законом України від 18.12.2019 р. № 390-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення частини 3 та 4 ст. 56 ГПК України викладено в новій редакції. Закон визначає поняття самопредставництва юридичної особи шляхом закріплення такого права не лише за керівником, членом виконавчого органу юридичної особи, а для держави та територіальної громади - за керівником відповідного органу, а і за іншими уповноваженими особами.

Пунктом 1 розпорядженням міського голови від 18.05.2020 р. № 421 встановлено, що самопредставництво Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради та Одеського міського голови в судах усіх інстанцій та спеціалізацій без окремого доручення з усіма правами, наданими Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України з процедур банкрутства позивачеві, відповідачеві, третій особі, іншому учаснику судового процесу, кредитору, в тому числі з правом вчинення таких процесуальних дій: підписання та подання позовної заяви, заяв про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, заяв про зміну предмету або підстав позову, заяви про видачу судового наказу, заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, касаційної скарги, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, засвідчення копій документів, що підтверджують повноваження, а також інших документів, що подаються до суду, одержання рішень, ухвал, постанов судів та виконавчих документів за посадою здійснюється такими уповноваженими особами - працівниками Юридичного департаменту Одеської міської ради: директором Юридичного департаменту Одеської міської ради; заступником директора Юридичного департаменту Одеської міської ради; начальником управління з питань представництва у судах Юридичного департаменту Одеської міської ради.

Так, позовну заяву Одеської міської ради до ПАТ УКРНАФТА про стягнення підписано директором Юридичного департаменту Одеської міської ради Поповською І.П.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, повністю підтримує позицію позивача у справі та додатково зазначає, що з моменту набуття ПАТ УКРНАФТА права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку із припиненням права власності на нього та, відповідно, припинення права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно із ч.2 ст.120 Земельного кодексу України. Тобто, особа, яка набула права власності на майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на тих умовах, як і у попереднього власника.

Таким чином, третя особа вважає, що ПАТ УКРНАФТА має належним чином виконувати умови договору оренди землі від 24.11.2004р., зокрема, у частині сплати орендної плати.

Також третя особа зазначила, що відповідно до положень ст.289 Податкового кодексу України, умов п.4.3 Договору орендна плата за землю має сплачуватися з урахуванням інфляційних процесів, а у зв`язку із невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо сплати орендної плати за землю, він також має сплатити 3% річних, що нараховуються на суму заборгованості, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідач - ПАТ УКРНАФТА , згідно заяви про застосування позовної давності, що надійшла до суду 30.07.2021р., вважає, що виходячи з положень ст.ст.256-258, 261 Цивільного кодексу України, строк позовної давності щодо позовних вимог Одеської міської ради до ПАТ УКРНАФТА сплив 02.02.2021р., адже, згідно тексту позовної заяви вже з 01.02.2018р. позивач почав обліковувати заборгованість з орендної плати за землю на підставі Договору оренди землі від 24.09.2004р. саме за ПАТ УКРНАФТА .

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, згідно відзиву на позовну заяву та пояснень представника ПАТ УКРНАФТА , відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ПАТ УКРНАФТА на підставі договору купівлі - продажу від 30.12.2005р., що був укладений з ТОВ Мавекс , на праві власності належить автозаправна станція, розташована за адресою: м.Одеса, вул. Василя Стуса, 3, яка знаходиться на земельній ділянці загальною площею 1443 кв.м. Зазначена земельна ділянка знаходилась в оренді у ТОВ Мавекс на підставі Договору оренди землі від 24.09.2004р., що був зареєстрований у Одеському міському управлінні Одеської регіональної філії ДП Центр ДЗК 03.11.2004р. за №040450500181.

Із посиланням на положення ст.ст.13, 21 Закону України Про оренду землі , п.п.14.1.147 п.14 ст.14, п.288.1 ст.288, п.288.2 ст.288, ст.ст.124,125 Земельного кодексу України, відповідач зазначає, що обов`язок зі сплати податку на майно у формі орендної плати виникає у орендаря з моменту державної реєстрації права оренди та сплачується згідно умов, встановлених у договорі оренди землі, що укладається між орендодавцем (власником землі) та орендарем. За відсутності договору оренди землі та, відповідно, реєстрації права оренди землі, особа не є орендарем землі (землекористувачем). Таким чином, на думку відповідача, така особа не є платником орендної плати і не зобов`язана її сплачувати.

Згідно положень п.9.4.5 Договору оренди землі від 24.09.2004р. на Орендаря покладений обов`язок повідомити в тижневий термін Орендодавця про відчуження будинків і споруд, розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, переоформити документи на право подальшого користування земельною ділянкою, а також повідомити нового власника придбаних будівель та споруд про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди. До переоформлення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою (при переході права власності на будинок, споруду) орендна плата за земельну ділянку сплачується Орендарем за всю ділянку у повному обсязі.

Враховуючи зазначені умови Договору, ПАТ УКРНАФТА вважає, що укладаючи Договір оренди землі з ТОВ Мавекс , Одеська міська рада погодилася з тим, що ТОВ Мавекс буде продовжувати сплачувати орендну лату за землю навіть після переходу права власності на будівлю АЗС, що розташована на орендованій земельній ділянці. ТОВ Мавекс дійсно сплачувало орендну плату за землю до лютого 2018р. і Одеська міська рада приймала ці платежі, у тому числі і у період, коли ТОВ Мавекс вже не було власником обєкта нерухомості, що розташований на орендованій земельній ділянці. І лише після того, як ТОВ Мавекс припинило здійснювати платежі, заборгованість з орендної плати Одеська міська рада стала обліковувати з ПАТ УКРНАФТА , що відповідач вважає неправомірним, адже вважає, що ПАТ УКРНАФТА , виходячи з положень ст.ст.116, 124, 134 Земельного кодексу України., не набуло права оренди на земельну ділянку загальною площею 1443 кв.м, що розташована за адресою: м.Одеса, вул.Василя Стуса, 3.

Відповідач зазначив, що станом на дату розгляду справи №916/1960/21, договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1443 кв.м, що розташована за адресою: м.Одеса, вул.Василя Стуса, 3, між Одеською міською радою та ПАТ УКРНАФТА не укладався, право оренди не реєструвалось, а тому господарські зобов`язання, які б могли виникнути з такого договору, відсутні.

Також відповідач зауважив, що починаючи з 03.11.2019р. (коли Договір оренди землі від 24.09.2004р. припинив свою дію) ПАТ УКРНАФТА сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою площею 0,0750 га (кадастровий номер 5110137300:26:002:0011), що розташована за адресою: м.Одеса, вул.Василя Стуса, 3.

Крім того, відповідач вважає не обґрунтованим наданий позивачем розрахунок річної орендної плати в сумі 140 470 грн 99 коп., виходячи з того, що згідно умов Договору оренди землі від 24.09.2004р. розмір річної орендної плати становить 66 690 грн 24 коп. та підлягає індексації.

Також, відповідач вважає безпідставним розрахунок орендної плати за землю виходячи з 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тоді як згідно умов п.2.4 Договору оренди землі від 24.09.2004р. розмір орендної плати є фіксованим та підлягає індексації.

Розглянув матеріали справи, суд встановив, що 24.09.2004р. між Одеською міською радою та ТОВ Мавекс (Орендар) було укладено Договір оренди землі, згідно п.1.1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, загальною площею 1443 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Василя Стуса, 3, згідно з планом земельної ділянки.

Відповідно до п.2.1, п.3.1 Договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 1443 кв.м, розташована за адресою: м.Одеса, вул.Василя Стуса, 3, у тому числі: земельна ділянка площею 750 кв.м (кадастровий номер 5110137300:26:002:0011) для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на 150 заправок на добу (терміном на 15 років); земельна ділянка площею 693 кв.м (кадастровий номер 5110137300:26:002:0012) для благоустрою та озеленення прилеглої території (терміном на 1 рік).

Договір зареєстровано у Одеському міському управлінні Одеської регіональної філії ДП Центр ДЗК 03.11.2004р. за №040450500181.

Згідно п.14.2 Договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, Договір набрав чинності з 03.11.2004р. і у частині користування земельною ділянкою площею 750 кв.м (кадастровий номер 5110137300:26:002:0011) діяв до 03.11.2019р.

Земельну ділянку передано Орендарю згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 03.11.2004р.

За умовами п.2.3 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 1443 кв.м на дату його укладання становила 311 081 грн 94 коп.

Відповідно до п.4.1 Договору орендна плата сплачується Орендарем у грошовій безготівковій формі у розмірі: на період експлуатації - за земельну ділянку площею 750 кв.м: 64,67 х750 = 48 502 грн 50 коп. за рік.

Згідно п.4.2 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється відповідно до Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за часткову участь у землекористування в м.Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради №702-ХХІІІ від 29.02.2000р. та рішень Одеської міської ради №1709-ХХІІІ від 31.10.2000р., №1061-ХХІУ від 26.03.2003р. і №1310-ХХІУ від 11.07.2003р., постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000р. №783 Про проведення індексації грошової оцінки землі .

У п.4.3 Договору сторони домовилися, що орендна плата вноситься Орендарем за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, що слідують за останнім календарним днем звітного місяця. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000р. №783 Про проведення індексації грошової оцінки землі .

Судом встановлено і сторони у справі не заперечують, що ПАТ УКРНАФТА , на підставі договору купівлі - продажу від 30.12.2005р., що був укладений з ТОВ Мавекс (Продавець), на праві власності належить автозаправна станція на 150 заправок на добу, розташована за адресою: м.Одеса, вул.Василя Стуса, 3, яка знаходиться на земельній ділянці загальною площею 750 кв.м, що передана в оренду ТОВ Мавекс за договором оренди землі від 24.09.2004р. Договір зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.04.2006р. Зазначене підтверджується наявними у справі копіями договору купівлі-продажу від 30.12.2005р., витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Таким чином, судом встановлено, що починаючи з 20.04.2006 р., згідно п.8 договору купівлі-продажу від 30.12.2005р., власником нерухомого майна - АЗС на 150 заправок на добу, що розташована за адресою: м. Одеса, вул.Василя Стуса, 3, що знаходяться на земельній ділянці, загальною площею 750 кв.м (кадастровий номер 5110137300:26:002:0011), яка є об`єктом договору оренди землі від 24.09.2004 р., було ПАТ УКРНАФТА .

За положеннями ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує. Отже, ПАТ УКРНАФТА при набутті права власності на будівлі АЗС, враховуючи інформацію, що міститься у п.3 договору купівлі-продажу (щодо користування земельною ділянкою попереднім власником на умовах договору оренди) зобов`язаний був з`ясувати долю земельної ділянки під цими будівлями для належного здійснення свого права власності. Адже, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).

Згідно п.3 договору купівлі-продажу від 30.12.2005р. об`єкт продажу знаходиться на земельній ділянці 750 кв.м, яку передано Продавцю в оренду до 24.09.2019р. Одеською міською радою за договором оренди земельної ділянки, посвідченим Криворотенко Л.І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 24.09.2004р., реєстр №9965, з умовами якого Покупець (ПАТ УКРНАФТА ) ознайомлений та згодний.

Отже, з 20.04.2006р. фактичним користувачем земельної ділянки площею 750 кв.м (кадастровий номер 5110137300:26:002:0011), що розташована за адресою: м.Одеса, вул.Василя Стуса, 3, стало ПАТ УКРНАФТА , яке було повідомлене належним чином при укладанні договору купівлі-продажу від 30.12.2005р. про те, що об`єкт нерухомості, придбаний за цим договором, розташований на орендованій земельній ділянці.

Дійсно, згідно ч.1, ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України в редакції, що була чинною станом на 20.04.2006 р. (виникнення права власності на спірний об`єкт нерухомості у ПАТ УКРНАФТА ), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України в редакції, що була чинною станом на 20.04.2006 р., до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Але, ПАТ УКРНАФТА здійснює безперервне користування земельною ділянкою площею 750 кв.м (кадастровий номер 5110137300:26:002:0011), що розташована за адресою: м.Одеса, вул.Василя Стуса, 3, починаючи з 20.04.2006р. і до цього часу. Доказів іншого відповідач до суду не надав.

У період користування ПАТ УКРНАФТА зазначеною земельною ділянкою, після внесення у 2009 році змін до ст. 7 Закону України Про оренду землі , ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України на законодавчому рівні був закріплений перехід права власності на земельну ділянку при переході права на будівлю чи споруду. При цьому на момент внесення вказаних змін у законодавство договір оренди землі від 24.09..2004 р., укладений між Одеською міською радою та ТОВ Мавекс , був чинний.

Зокрема, ст.7 Закону України Про оренду землі було доповнено ч.3, яка набрала чинності з 01.01.2010р., та згідно якої до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Також, згідно ч.2 ст.120 Земельного кодексу України (в редакції Закону від 05.11.2009р.) законодавець встановив, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

У подальшому, у 2018 році, ст.120 Земельного кодексу України було викладено у новій редакції, згідно якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. (ч.1). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. (ч.2).

Зазначені положення Земельного кодексу України кореспондуються з нормами ст.377 Цивільного кодексу України, положення якої також змінювалися законодавцем. Зокрема, станом на дату набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомості, ч.2 зазначеної статті зазначала, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України, в редакції Закону України у редакції Закону України від 05.11.2009 р. N 1702-VI, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Також суд враховує викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі № 263/6022/16-ц правовий висновок, згідно якого після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене.

Як вже встановлено судом, Договір оренди землі від 24.09.2004р., виходячи з умов п.14.2 цього договору, набрав чинності з 03.11.2004р., і у частині користування земельною ділянкою площею 750 кв.м (кадастровий номер 5110137300:26:002:0011) діяв до 03.11.2019р. (15 років згідно п.3.1 Договору).

Таким чином, слід враховувати положення законодавства, що існували у період дії зазначеного Договору оренди, та згідно якого до ПАТ УКРНАФТА перейшло право оренди земельною ділянкою площею 750 кв.м (кадастровий номер 5110137300:26:002:0011) згідно умов Договору оренди землі від 24.09.2004р.

Щодо посилання відповідача на положення п.9.4.5 Договору оренди землі від 24.09.2004р., згідно якого на Орендаря покладений обов`язок повідомити в тижневий термін Орендодавця про відчуження будинків і споруд, розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, переоформити документи на право подальшого користування земельною ділянкою, а також повідомити нового власника придбаних будівель та споруд про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди. До переоформлення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою (при переході права власності на будинок, споруду) орендна плата за земельну ділянку сплачується Орендарем за всю ділянку у повному обсязі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ньому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Виходячи з наведених судом вище норм законодавства, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.04.2019 р. по справі № 913/210/18, умови договору оренди землі не можуть суперечити нормам чинного земельного та цивільного законодавства, які імперативно передбачають перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

За таких обставин, в силу наведених вище положень законодавства, суд не погоджується з позицією відповідача, наведеною у відзиві на позов, з приводу того, що він не набув прав та обов`язків за Договором оренди землі від 24.09.2004р., з огляду на відсутність укладеного/переукладеного між Одеською міською радою та ПАТ УКРНАФТА договору оренди землі щодо земельної ділянки площею 750 кв.м (кадастровий номер 5110137300:26:002:0011), яка розташована за адресою: м.Одеса, вул.Василя Стуса, 3.

За положеннями ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу п. 1 ст. 283 Господарського кодексу ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу ГК України.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про оренду землі орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Так, відповідно до п. 4.3 договору орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця.

Відтак, відповідач мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату на протязі 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця.

Згідно з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси № 918 від 06.05.2020 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 750 кв.м за кадастровим номером 5110137300:26:002:0011, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Стуса, 3, становить 2 374 516 грн 46 коп.

Таким чином, орендна плата з розрахунку 6% від нормативної грошової оцінки складає 142 470 грн 99 коп. на рік (2018, 2019 роки), а відтак 11 872 грн 58 коп. на місяць.

Однак, як з`ясовано судом, відповідачем за спірний період з 01.02.2018 р. по 03.11.2019 р. не вносилась передбачена договором орендна плата, у зв`язку з чим сума боргу відповідача за вказаний період складає 250 115 грн 72 коп., розрахунок якої додано до позову.

На підтвердження протилежного відповідачем до суду надано належних та допустимих доказів. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Щодо заяви ПАТ УКРНАФТА про сплив позовної давності для звернення позивачем до суду із заявленими вимогами про стягнення заборгованості, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Загальна позовна давність установлюється відповідно до ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки.

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Відповідний правовий висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі № 522/1029/18.

Враховуючи те, що судом встановлено порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду із заявленим позовом, та з огляду на заяву відповідача про сплив позовної давності, відповідно є підстави для застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог про стягнення основної заборгованості.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог ч.2 ст. 260 Цивільного кодексу України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 6, 7 ст. 116 ГПК України останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Так, днем подання позову вважається дата поштового штемпеля підприємства зв`язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

За матеріалами справи, позовна заява Одеської міської ради подана до Господарського суду Одеської області 08.07.2021 р. відповідно до дати реєстрації її в канцелярії суду.

Відповідач в обґрунтування своєї заяви про застосування строків позовної давності зазначив, що згідно тексту позовної заяви Одеській міській раді про порушення ПАТ УКРНАФТА умов Договору оренди землі від 24.09.2004р. стало відомо в лютому 2018р. і з 01.02.2018р. Одеська міська рада почала обліковувати заборгованість за відповідачем.

Але, у даному випадку, відповідач допустив вільне трактування тексту позовної заяви, яке не містить наведеної відповідачем інформації, адже, у тексті позовної заяви Одеська міська рада лише зазначила, що фінансовим відділом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (який є виконавчим органом Одеської міської ради та до 17.03.2021р. здійснював повноваження у сфері регулювання земельних відносин) було розраховано розмір орендної плати за землю у період з 01.02.2018р. по 03.11.2019р., та з урахуванням того, що з лютого 2018р. ПАТ УКРНАФТА не сплачує орендну плату за землю на підставі Договору оренди землі від 24.09.2004р., розраховано суму заборгованості по сплаті орендної плати.

Крім того, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було направлено ПАТ УКРНАФТА претензію від 08.07.2019р. за №01-13/2983, отримано відповідь ПАТ УКРНАФТА за №01/01/12/01/03/21/1/223 від 06.08.2019р.

Згідно заперечень представника Одеської міської ради щодо заяви про застосування позовної давності, що бути надані у судовому засіданні, лише після відмови ПАТ УКРНАФТА у відповіді на претензію щодо погашення заборгованості у добровільному порядку, Департаментом було поінформовано Одеську міську раду про необхідність стягнення заборгованості у судовому порядку.

Враховуючи все викладене вище, а думку суду, Одеська міська рада звернулася до суду з даним позовом про стягнення з ПАТ УКРНАФТА заборгованості з орендної плати за землю у межах строку позовної давності.

Так, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо сплати орендної плати за землю, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних.

При цьому, дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних був здійснений позивачем вірно на суму боргу за кожен місяць оренди, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 15 620 грн 48 коп.

Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо сплати орендної плати, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні втрати. Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих за порушення грошового зобов`язання сум інфляційних втрат в розмірі 27 664 грн 14 коп., є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи все викладене вище, позовна заява Одеської міської ради підлягає задоволенню.

За приписами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Одеської міської ради до Публічного акціонерного товариства УКРНАФТА про стягнення заборгованості з орендної платі за землю у розмірі 250 115 грн 72 коп., інфляційних втрат у розмірі 27 664 грн 14 коп., 3% річних у розмірі 15 620 грн 48 коп. - задовольнити повністю

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства УКРНАФТА (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд.3-5, код ЄДРПОУ - 00135390) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд.1, код ЄДРПОУ - 26597691) на рахунок: отримувач-ГУК в Одеській області/м.Одеса, код отримувача:37607526, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Одеська міська ТТ, номер рахунку UA468999980334129812000015744, КБК- 18010600 орендна плата з юридичних осіб заборгованість з орендної платі за землю у розмірі 250 115 грн 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 27 664 грн 14 коп., 3% річних у розмірі 15 620 грн 48 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства УКРНАФТА (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд.3-5, код ЄДРПОУ - 00135390) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд.1, код ЄДРПОУ - 26597691) (на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради, код 26302537, р\р UA808201720344250211000034995, ДКСУ м.Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 401 грн 01 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 19 листопада 2021 р.

Суддя Н.В. Рога