Ухвала

від 09.11.2021 по справі 925/668/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 925/668/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання Сотник А.С.

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Під ключ",

ліквідатор, арбітражний керуючий Капля Сергій Васильович - особисто (посвідчення № 154 від 19.02.2013),

кредитор - Управління державної охорони України,

представник кредитора - Грабовський С.В. (довіреність № 2/19-1989 від 28.10.2021),

представник кредитора - Логінов О.Ю. (довіреність № 2/19-1991 від 28.10.2021),

кредитор - Приватне підприємство "Під ключ",

представник кредитора - Назаренко С.А. (ордер ЧК № 196925 від 11.10.2021),

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОК ФРУТ",

представник кредитора - Леус М.Д. (довіреність № б/н від 28.01.2021),

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростандарт плюс" - не з`явився,

кредитор - Головне управління ДПС у Черкаській області - не з`явився,

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Під ключ" арбітражного керуючого Каплі С.В.

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 22.06.2021

у складі колегії суддів: Сотнікова С.В., - головуючого, Остапенка О.М., Копитової О.С.,

у справі за заявою

Приватного підприємства "Під ключ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Під ключ"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

1. Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Під ключ" арбітражний керуючий Капля С.В. (далі - ТОВ "Під ключ", заявник) 22.07.2021 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі № 925/668/19.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №925/668/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Огороднік К.М., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2021.

3. Ухвалою Верховного Суду від 22.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Під ключ", датою проведення судового засідання визначено 02.11.2021.

4. 12.10.2021 засобами електронного зв`язку від Приватного підприємства "Під ключ" на адресу Касаційного господарського суду, надійшло клопотання про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

5. Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2021 задоволено клопотання Приватного підприємства "Під ключ" про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

6. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви у справі №925/668/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021.

7. Ухвалою від 12.10.2021 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги ліквідатора ТОВ "Під ключ" арбітражного керуючого Каплі С.В. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі №925/668/19 на 09.11.2021, 12:30.

8. Присутні у судовому засіданні представники сторін не заперечували проти розгляду касаційної скарги ліквідатора ТОВ "Під-ключ" арбітражного керуючого Каплі С.В. у судовому засіданні, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 12.10.2021 на 09.11.2021, об 12:30.

9. Від Управління державної охорони України (далі - УДО України) до Верховного Суду 29.10.2021 надійшло клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Під-ключ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі № 925/668/19.

10 . Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи та клопотання УДО України про закриття провадження у цій справі, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.

11. Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2020 УДО України звернулось до Господарського суду Черкаської області із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 46 683 556 грн. та 39 204 грн. судових витрат (вартість оцінки та витрат на сплату судового збору).

11.1. В обґрунтування зазначеної заяви УДО України зазначило, що грошові вимоги до боржника виникли на підставі договору про спільну діяльність у будівництві від 05.09.2006 та договору про заміну сторони у зобов`язанні від 26.04.2012, за умовами яких боржник взяв на себе зобов`язання передати на користь УДО 66 квартир взамін 38 квартир у секціях 1-4 житлового будинку та додатково переданої земельної ділянки під об`єктом, яке не виконане. Згідно з висновками звіту про оцінку майна, зокрема, квартир у житловому будинку розташованому за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського, 52, проведених оцінювачем на підставі Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та договору про надання послуг з визначення експертної грошової оцінки майна № 2310/5 від 27.10.2020, ринкова вартість непереданих 38 квартир, станом на момент звернення до суду складає 46 683 556 грн.

12 . Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.03.2021 у задоволенні заяви Управління державної охорони України про визнання кредиторських вимог відмовлено.

12.1. Суд першої інстанції, відмовляючи у визнанні заявлених грошових вимог, виходив з того, що за умовами договору термін завершення будівництва (введення в експлуатацію) 5 секції об`єкту становив 18 місяців з моменту отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а за умовами п. 3.1.2 договору саме УДО України було зобов`язане отримати дозвіл на проектування та будівництво об`єкта відповідно до чинного законодавства України. Не зважаючи на суперечності п. 3.1.2 договору з п. 3.1.4, п. 3.1.6 щодо обов`язку сторін отримати дозвіл на будівництво судом враховано, що в будь-якому випадку УДО України зобов`язане було отримати його особисто в разі неможливості отримання дозволу КП "Житомирбудзамовник", як це передбачено, зокрема п. 3.1.4 договору. Разом з тим, зазначене не виконане, а також не передано до КП "Житомирбудзамовник" будівельний майданчик площею 0,9 га по вул. Щербакова, 52 в м. Києві за актом приймання-передачі для будівництва 5 секції будинку.

З огляду на зазначене місцевий суд дійшов висновку про прострочення кредитора відповідно до положень статті 613 ЦК України, оскільки за умовами договору про спільну діяльність обидві сторони зобов`язані були спільно здійснити всі необхідні дії для проектування, будівництва та здачі об`єкта в експлуатацію та його державної реєстрації. Водночас, будівництво в будь-якому випадку не могло бути розпочате без отримання дозволу на будівництво та передачі земельної ділянки для будівництва.

12.2. Місцевий суд зауважив, що УДО України в односторонньому порядку не відмовилося від договору про спільну діяльність, судом договір не було розірвано, відтак зобов`язання не припинилося. При цьому, місцевим судом встановлено, що на виконання умов чинного договору та з урахуванням протоколу розподілу (закріплення) площ в об`єкті викладеного в редакції згідно Додатку 1 до Додаткової угоди №4 Управління державної охорони України отримало по акту приймання-передачі 65 квартир у 1-4 секціях будинку. Щодо решти 38 квартир саме у 1-4 секціях, місцевий суд дійшов висновку, що УДО України відмовилося самостійно на свій комерційний ризик із розрахунку в майбутньому отримати взамін 66 квартир у 5 секції будинку, будівництво якого наразі не завершено, зокрема і з вини самого УДО України.

З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з боржника збитків, що становлять вартість 38 квартир у 1-4 секціях будинку, а тому як наслідок заява УДО України про визнання кредиторських вимог задоволенню не підлягає.

13. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, УДО України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 10.03.2021 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву УДО про майнові (грошові) вимоги, а саме визнати та включити до реєстру кредиторів грошові вимоги УДО України.

14. Постановою від 22.06.2021 Північний господарський суд апеляційну скаргу Управління державної охорони України задовольнив;

скасував ухвалу Господарського суду Черкаської області від 10.03.2021 у справі №925/668/19;

прийняв нове рішення, яким заяву УДО України задовольнив та визнав майнові вимоги до ТОВ "Під-ключ" на суму 46 683 556, 00 грн, що складають вартість квартир, належних до передачі замовнику за договором про спільну діяльність у будівництві від 05.09.2006, - вимоги четвертої черги задоволення, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, 4 204, 00 грн - судовий збір, перша черга задоволення.

15. Апеляційний суд встановив, що УДО України звернулось із заявою про майнові (грошові) вимоги до боржника 05.11.2020, з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та частиною першою статті 45 КУзПБ.

15.1. Разом з тим, здійснивши оцінку доводів заявника та наявних в матеріалах справи доказів, апеляційний суд зазначив, що заявлені майнові вимоги обґрунтовані наявністю зобов`язання боржника, яке виникло на підставі укладеного між сторонами договору про спільну діяльність у будівництві від 05.09.2006.

Надаючи оцінку зазначеному договору, апеляційний суд, з урахуванням положень статей 875, 876, 1130, 1131 ЦК України, дійшов висновку, що договір про спільну діяльність у будівництві від 05.09.2006 за своєю правовою природою є змішаним, оскільки об`єднує в собі умови договору про спільну діяльність та договору будівельного підряду.

15.2. Судом встановлено, що ТОВ "Під-ключ" за договором про заміну сторони у зобов`язанні від 26.04.2012, взяв на себе всі зобов`язання КП "Житомирбудзамовник", в тому числі з будівництва та передачі на користь УДО України 66 квартир у 5-й секції житлового будинку після закінчення будівництва. При цьому, докази на підтвердження закінчення будівництва 5-ї секції будинку та передачі на користь УДО України квартир у кількості 66 одиниць в матеріалах справи відсутні. Також, у матеріалах справи відсутні докази, що договір про спільну діяльність припинив свою дію, був розірваний або визнаний недійсним, а відтак такий договір є обов`язковим до виконання сторонами.

15.3. Апеляційний суд зазначив про неправильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин статті 613 ЦК України, оскільки заява УДО ґрунтується на обставинах існування зобов`язання боржника з передачі 66 квартир, що визначені кредитором як збитки, а заявлені вимоги є майновими, обґрунтовані наявністю зобов`язання боржника, яке виникло на підставі укладеного між сторонами договору про спільну діяльність у будівництві від 05.09.2006, який за своєю правовою природою є змішаним та об`єднує у собі умови договору про спільну діяльність та договору будівельного підряду, а не у зв`язку з порушенням такого зобов`язання.

15.4. Також апеляційний суд зазначив, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого місцевий суд дійшов помилкового висновку про відхилення майнових вимог УДО України, не застосувавши до спірних правовідносин загальні норми цивільного законодавства (статті 525, 526, 530, 599, 629 ЦК України) щодо виникнення зобов`язання, належного його виконання, підстав припинення (належним виконанням) та обов`язковості договору для сторін.

15.5. Суд зауважив, що розмір майнових вимог визначений кредитором на підставі звіту про оцінку майна та є обґрунтованим.

15.6. Судом відхилено доводи УДО України про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що виявились у допуску до участі в судовому засіданні представника, який не має статусу адвоката, оскільки згідно протоколу судового засідання від 10.03.2021, представник Приватного підприємства не брав участі в судовому засіданні, в якому було постановлено оскаржувану ухвалу.

16. Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, ліквідатором ТОВ "Під ключ" подано касаційну скаргу, в обґрунтування якої арбітражний керуючий Капля С.В. зазначив, що апеляційним судом не було належним чином досліджено положення Договору про спільну діяльність в будівництві від 05.09.2006, та додаткових угод до нього, зокрема проігноровано п.п. 3.1.2., 3.1.4., 3.1.5., 3.1.6., 3.1.8., 3.3.9., які встановлювали обов`язок УДО України отримати дозвіл на будівництво Об`єкту будівництва, в тому числі на 5 секцію Об`єкту, про будівництво якої сторони домовились вже в процесі будівництва 1-4 секції Об`єкту по вул. Щербакова, 52, м. Київ, всіляко сприяти КП "Житомирбудзамовник" в отриманні вихідних даних, технічних умов на проектування тощо, необхідність яких виникала в процесі будівництва Об`єкту, а у разі їх неотримання КП "Житомирбудзамовник" - отримати їх самостійно.

16.1. Скаржник зауважив, що апеляційним судом не досліджувалось питання щодо пропуску позовної давності УДО України, про яке заявляв як ліквідатор ТОВ "ПІД-КЛЮЧ", так і ПП "ПІД КЛЮЧ", тим самим неправильно застосовано норми матеріального права. При цьому, скаржник звернув увагу на те, що відповідно до зазначених вище правових позицій Верховного Суду, суд зобов`язаний був розглянути це питання, якщо дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог, чого колегією суддів апеляційного господарського суду здійснено не було.

16.2. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

17. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, скаржник посилався на пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначив, що оскаржувані судові рішення прийняті без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (щодо застосування наслідків строку позовної давності), викладеного у постановах від 12.02.2019 у справі № 922/4927/15, від 18.02.2020 у справі № 908/771/19, від 13.06.2018 у справі № 910/1394/16, від 20.05.2021 у справі № 910/2711/20, від 05.02.2020 у справі № 904/330/19, від 30.04.2020 у справі № 19/49-10, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.

18. Відповідно до статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. Водночас, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.02.2019 у справі № 922/4927/15, від 18.02.2020 у справі № 908/771/19, від 13.06.2018 у справі № 910/1394/16, від 20.05.2021 у справі № 910/2711/20, від 05.02.2020 у справі № 904/330/19, від 30.04.2020 у справі № 19/49-10, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16., колегією суддів не приймаються з огляду на таке.

20. Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №922/4927/15, позивачем у справі є Акціонерне товариство "Харківобленерго", відповідачем - Комунальне підприємство "Харківводоканал", а предметом позову є стягнення 20 788 710,66 грн., з яких: 20 753 674,18 грн. - вартість електричної енергії та 35 036,48 грн. - плата з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ).

20.1 . У зазначеній справі Касаційний господарський суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що пред`явлені позивачем відповідачу рахунки на оплату вартості електричної енергії за спірний період, на які посилається позивач як на підставу виникнення зобов`язання з їх оплати, містять неправильний розрахунок вартості спожитої відповідачем електричної енергії, розрахунки здійснені з порушенням пунктів 6.23., 6.28. Правил користування електричною енергією та підпункту 4 пункту 3.1. Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги.

20.2. Крім того, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій зазначеній справі встановили, що доказів здійснення позивачем перерахунку та пред`явлення до сплати відповідачу рахунків із правильним зазначенням суми грошового зобов`язання матеріали справи не містять. Тому Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у спірних правовідносинах позивач допустив прострочення кредитора відповідно до статті 613 ЦК України, оскільки допустив бездіяльність, яка полягає у неприведенні ним своїх рахунків на оплату спожитої електричної енергії у відповідність з наведеними вимогами чинного законодавства та, зокрема з належним класом споживання електроенергії, що є обов`язковим в силу визначених сторонами умов договору.

20.3. Водночас, розгляд справи № 922/4927/15 здійснювався судами поза межами провадження у справі про банкрутство та не стосувався включення заборгованості до реєстру вимог кредиторів боржника, що є предметом розгляду у цій справі.

Отже, суб`єктний склад, обставини нарахування позивачем заборгованості відповідачу, правовідносини і правове регулювання таких відносин у справі № 922/4927/15 є відмінним від наявних у цій справі.

21. Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 908/771/19, позивачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ультра Ойл", відповідачем - Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", а предметом позову є стягнення 673 563,44 грн. заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж, 54 348,43 грн. пені, 32 529,58 грн. інфляційних втрат, 13 344,81 грн. трьох процентів річних.

21.1. У зазначеній справі Касаційний господарський суд зазначив про те, що акт здавання-прийняття робіт (послуг) у зазначеній справі є тим первинним документом, на підставі якого виникає обов`язок сплати. Натомість рахунок або рахунок-фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором.

21.2. Верховний Суд зауважив, що спір у справі № 908/771/19 виник через те, що відповідач вважав відсутнім у нього обов`язку зі сплати грошових коштів до отримання рахунку, а тому він не є боржником, що прострочив виконання зобов`язання.

21.3. Разом з тим, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставинами, Верховний Суд дійшов висновку, що у зазначеній справі однією з підстав для проведення оплати за отримані послуги є у тому числі акт. Не надання рахунку не може перешкоджати проведенню розрахунків у разі підписання сторонами актів, визначених у пункті 8.2 договору. Тому саме з часу отримання й підписання сторонами цього документа й має відраховуватись 10-денний строк, визначений у договорі.

21.4. Водночас, розгляд справи № 908/771/19 здійснювався судами поза межами провадження у справі про банкрутство та не стосувався включення заборгованості до реєстру вимог кредиторів боржника, що є предметом розгляду у цій справі.

Отже, суб`єктний склад, обставини нарахування позивачем заборгованості відповідачу, правовідносини і правове регулювання таких відносин у справі №908/771/19 є відмінним від наявних у цій справі.

22. Зі змісту постанови Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 910/1394/16, вбачається, що позивачем у справі є Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, відповідачем - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегмент ЛТД", а предметом позову є розірвання договору генерального підряду № 7.1-971/2013 від 26.12.2013 та стягнення 126 479 257,21 грн., з яких 16 775 322,90 грн. авансу за договором на підставі статті 1212 ЦК України, 98 520 385,75 грн. пені та 11 183 548,56 грн. штрафу.

22.1 . У зазначеній справі судами було встановлено, що 26.12.2013 між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (замовник) та ТОВ "Сегмент ЛТД" (генеральний підрядник) було укладено договір генерального підряду № 7.1-971/2013, відповідно п. 2.1 якого замовник доручив, а генеральний підрядник за обумовлену цим договором плату зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації стадії "П" та "Р", будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи на об`єкті.

22.2. При цьому, судами встановлено, що завданням на проектування (додаток № 4 до договору) позивач визначив та надав відповідачеві вихідні дані за спірним договором, однак таке завдання не містило містобудівних умов та обмежень, тобто основна складова цих вихідних даних перешкоджала виконанню відповідачем проектних робіт. Судами було встановлено, що підставою для укладення додаткових угод № 1 від 18.04.2014 та № 2 від 14.08.2014 про продовження строку виконання проектних робіт стало саме непередання позивачем відповідачеві містобудівних умов та обмежень (а не дозволу на проєктування та будівництво об`єкта, як у справі № 925/668/19), а тому Верховний Суд погодився із висновками господарських судів про те, що позивачем не доведено істотного порушення підрядником умов спірного договору в розумінні статті 651 ЦК України, в зв`язку з чим позовні вимоги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про розірвання спірного договору є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

22.3. Разом з тим, розгляд справи №910/1394/16 здійснювався судами поза межами провадження у справі про банкрутство та не стосувався включення кредиторських вимог до реєстру кредиторських вимог у справі про банкрутство, що є предметом розгляду у цій справі.

Отже, суб`єктний склад, обставини нарахування позивачем заборгованості відповідачу, правовідносини і правове регулювання таких відносин у справі №922/4927/15 є відмінним від наявних у цій справі.

23 . Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/2711/20, позивачем у справі є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", відповідачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський", а предметом позову є стягнення 7 136 603,16 грн., з яких: 5 046 384,66 грн. пеня та 2 090 218,50 грн. штраф.

23.1. У зазначеній справі судами було встановлено укладення 30.08.2017 між державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Дніпровської ЕС, правонаступником якого є ПАТ "Укренерго" як замовником та ТОВ "БХ "Шевченківський" як підрядником Договору підряду, відповідно до розділу 1 якого визначено, що об`єкт будівництва - ПС 330 кВ "Павлоградська" ВРП-35кВ. Реконструкція ВРП-35кВ, з повною заміною обладнання Інв. № 6179.

23.2 . Спір у цій справі зводиться до того, чи могли бути виконані спірні роботи за Договором без відключення ліній електропередач. Водночас, судами було встановлено, що нездійснення позивачем оперативних відключень ліній електропередач відповідно до звернень відповідача (програма відключень) сталося не з вини останнього, та є простроченням позивача, що призвело до неможливості виконання відповідачем робіт відповідно до умов Договору, з урахуванням основних технологічних рішень Проекту. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції з`ясувавши обставини, що мають значення для справи, застосував до спірних правовідносин норми статей 612, 613 ЦК України, статей 220, 221 ГК України.

23.3. Разом з тим, розгляд справи № 910/2711/20 здійснювався судами поза межами провадження у справі про банкрутство та не стосується включення заборгованості до реєстру вимог кредиторів боржника, що є предметом розгляду у цій справі.

Отже, суб`єктний склад, обставини нарахування позивачем заборгованості відповідачу, правовідносини і правове регулювання таких відносин у справі №910/2711/20 є відмінним від наявних у цій справі.

24. Зі змісту постанови Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 904/330/19 вбачається, що позивачем у справі є Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідачем - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергостандарт", а предметом позову є стягнення безпідставно набутих коштів та стягнення пені.

24.1. У зазначеній справі судами встановлено, що 20.06.2018 між сторонами (позивач - замовник, відповідач - підрядник) було укладено договір №ПР/Ш-18549/НЮ на виконання робіт з технічного переоснащення лінії зв`язку на дільниці Запоріжжя - Комиш Зоря (156 км), які передбачені проектною документацією.

24.2. Разом з тим, судами було встановлено наявність недоліків проектно-кошторисної документації, відповідно до якої підрядник повинен був виконати роботи, тому сталась неочікувана затримка виконання робіт.

24.3. Водночас, розгляд справи № 904/330/19 здійснювався судами поза межами провадження у справі про банкрутство та не стосувався включення заборгованості до реєстру вимог кредиторів боржника, що є предметом розгляду у цій справі.

Отже, суб`єктний склад, обставини нарахування позивачем заборгованості відповідачу, правовідносини і правове регулювання таких відносин у справі №904/330/19 є відмінним від наявних у цій справі.

25. Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №19/49-10, предметом розгляду зазначеної справи була заява ліквідатор ФГ "Садко Р. І." арбітражний керуючий Чупрун Є. В. від 16.10.2014 № 02-01/19/49-10/1303 про визнання недійсним договору купівлі-продажу зернозбирального комбайну і устаткування до нього від 26.12.2009 та угоди про залік зустрічних грошових вимог від 22.01.2010, укладених між ФГ "Садко Р. І." та Будником І. О.

25.1. При цьому, Верховний Суд, враховуючи предмет заявлених вимог, зміст обґрунтувань заявника, висновки судів попередніх інстанцій, доводи касаційної скарги, а також передбачені статтею 300 ГПК України межі перегляду у касаційному порядку судових рішень, зазначив, що у зазначеній справі необхідним є з`ясування питань поширення на спірні правовідносини норм частини одинадцятої статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 й наявності підстав для задоволення заяви згідно зазначеної норми, наявності підстав для визнання оспорюваних угод недійсними з урахуванням доводів щодо їх укладення без наміру створення правових наслідків, обумовлених ними, а також застосування позовної давності до цих вимог.

25.2. Разом з тим, у справі № 925/668/19 судами попередніх інстанцій положення статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не застосовувались, а розгляд справи стосується не визнання правочину недійсним, а включення заборгованості до реєстру вимог кредиторів боржника.

Отже, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.04.2020 у справі №925/668/19 є нерелевантними до правовідносин, які склались у цій справі, оскільки не стосуються визначення розміру кредиторських вимог та їх подальшого включення до реєстру вимог кредиторів.

26. Як вбачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, позивачем у справі є Львівська міська рада, відповідачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Проект", а предметом позову є витребування земельної ділянки площею 0,20 га за адресою: м. Львів, вул. Стрийська -вул. Чмоли, кадастровий номер 4610136800:01:008:0002.

26.1. Аналіз змісту зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду дає підстави для висновку про те, що правові висновки Суду стосуються застосування положень статті 388 ЦК України, а оскільки судами у справі було встановлено, що спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності на підставі розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 15.12.2000 № 1454, скасованого в судовому порядку у справі № 31/89 через його незаконність, волі територіальної громади міста Львова на таке вибуття не було. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування земельної ділянки в порядку статті 388 ЦК України.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності порушених прав Львівської міської ради та правових підстав для звернення останньої до суду з відповідним позовом.

26.2. Водночас, розгляд справи № 914/3224/16 здійснювався судами поза межами провадження у справі про банкрутство та не стосувався визначення розміру кредиторських вимог та включення таких вимог до реєстру вимог кредиторів боржника, що є предметом розгляду у цій справі.

Отже, суб`єктний склад, обставини нарахування позивачем заборгованості відповідачу, правовідносини і правове регулювання таких відносин у справі №914/3224/16 є відмінним від наявних у цій справі.

27. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

28. Верховний Суд звертає увагу, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

29 . У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

30. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд зазначив, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

31 . Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine"). Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

32. Верховний Суд звертає увагу, що подібними є відносини, які мають відповідні спільні риси між собою за суб`єктним, об`єктним чи змістовим критеріями, а також ті, які є аналогічними (тотожними). Водночас, основний критерій, без якого неможливо встановити подібність порівнюваних відносин - змістовний, що характеризує права та обов`язки суб`єктів цих відносин.

33. Разом з тим, колегія суддів касаційного суду зазначає, що апеляційний суд обґрунтовано переглянув судове рішення у справі № 925/668/19 без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №922/4927/15, від 18.02.2020 у справі № 908/771/19, від 13.06.2018 у справі №910/1394/16, від 20.05.2021 у справі № 910/2711/20, від 05.02.2020 у справі №904/330/19, від 30.04.2020 у справі № 19/49-10, від 26.11.2019 у справі №914/3224/16., оскільки доводи скаржника ліквідатора ТОВ "Під-ключ" Каплі С.В. про наявність протилежних висновків Верховного Суду у зазначених справах не знайшли свого підтвердження, а в ході касаційного розгляду матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі № 925/668/19.

34. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання Управління державної охорони України про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Під-ключ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі №925/668/19 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Керуючись положеннями статей 234, 287, 296, 300, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

У Х В А Л И В :

1. Клопотання Управління державної охорони України про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Під-ключ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі № 925/668/19 задовольнити.

2. Касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Під-ключ" арбітражного керуючого Каплі С.В. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі №925/668/19 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

К.М. Огороднік