Ухвала

від 11.11.2021 по справі 2-2557/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-2557/11

Провадження № 4-с/522/142/21

УХВАЛА

11 листопада 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання - Гаркуші Є. О.,

представника приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича - адвоката Зауліної О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичні гарантії на бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Юридичні гарантії зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича (надалі - приватний виконавець).

Скарга обґрунтована тим, що Приморським районним судом м. Одеси 04.09.2015 видано виконавчий лист № 2-2557/11 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичні гарантії заборгованості за кредитним договором № 014/0044/74/75493 від 25.05.2007 у розмірі 1 248 867 грн 53 коп.

09.02.2021 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 64436332 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.

02.04.2021 приватним виконавцем було проведено опис та арешт нерухомого заставного майна, а саме квартири, за адресою: АДРЕСА_1 . Приватним виконавцем було встановлено, що в даній квартирі зареєстровані неповнолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які не є дітьми боржника. 13.04.2021 року приватним виконавцем було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для визначення ринкової вартості описаного майна. В подальшому жодних дій приватним виконавцем не вчинялося. Через відсутність подальших дій приватного виконавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, 12.05.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю Юридичні гарантії направлено до приватного виконавця клопотання щодо здійснення подальших дій по виведенню предмета іпотеки на реалізацію, проте 04.08.2021 на адресу стягувача надійшла відповідь приватного виконавця, в якій йому відмовлено у вчиненні дій щодо виведення предмета іпотеки на примусову реалізацію, оскільки це призведе до порушення законних прав малолітніх дітей, які зареєстровані у зазначеній квартирі, вимог п. 3 Розділу 2 Порядку реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5 та у зв`язку з відсутністю дозволу органу опіки та піклування - Служби у справах дітей Одеської міської ради на реалізацію. Заявник вважає, що іпотекодавцем ОСОБА_1 , у порушення приписів ст. 586 ЦК України та ст. 1, 9 Закону України Про іпотеку , без згоди іпотекодержателя зареєстровано неповнолітніх дітей, що створює штучні перешкоди для належного виконання рішення суду. З відповіді Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, стало відомо, що останнім не надавалася згода (розпорядження) на набуття дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , права власності або користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , Заявник указує, що на даний час відсутнє належне правове регулювання, яке дозволяє виконавцю здійснити примусове звернення стягнення на майно, яким користується неповнолітня особа, через отримання дозволу органу опіки і піклування, разом з тим, порядком реалізації арештованого майна визначено, що підставою для примусової реалізації майна боржника, право користування яким мають діти, окрім дозволу органу опіки і піклування є також відповідне рішення суду. Відтак вважає, що приватним виконавцем Притуляком В. М. допущено неправомірну бездіяльність, чим порушено принципи законності та обов`язковості виконання рішень, що призвело до порушення прав стягувача та невиконання виконавчого листа № 2-2557/11, виданого 04.09.2015 року Приморським районним судом м. Одеси.

На підставі наведеного, просив суд визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича щодо не здійснення дій по виведенню іпотечного майна ТОВ Юридичні гарантії , належного боржнику ОСОБА_1 (трикімнатна квартира АДРЕСА_2 ) на реалізацію шляхом проведення електронних торгів у порядку, встановленому ст. 61 Закону України Про виконавче провадження , без отримання згоди від органу опіки та піклування; усунути порушені права заявника шляхом зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерій Миколайович в рамках виконавчого провадження № 64436332 здійснити дії по виведенню іпотечного майна ТОВ Юридичні гарантії , належного боржнику - ОСОБА_1 (трикімнатна квартира АДРЕСА_2 ) - на реалізацію шляхом проведення електронних торгів у порядку встановленому ст. 61 Закону України Про виконавче провадження , без отримання згоди від органу опіки та піклування.

У судове засідання представник ТОВ Юридичні гарантії не з`явилася, подала клопотання про розгляд скарги без участі представника стягувача.

У судовому засіданні представник приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М. - адвокат Зауліна О. Г проти задоволення скарги заперечувала, посилалася на неможливість в даному випадку виведення виконавцем іпотечного майна на реалізацію без отримання згоди від органу опіки та піклування.

Суд, заслухавши пояснення представника державного виконавця, дослідивши матеріали скарги, матеріали виконавчого проваження, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М. перебуває виконавче провадження № 64436332 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2557/11, виданого 04.09.2015 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичні гарантії заборгованості за кредитним договором № 014/0044/74/75493 від 25.05.2007 року у загальному розмірі 1 248 867 грн 53 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 408 073,05 грн; сума інфляційних нарахувань на суму заборгованості 1 164 487,42 грн за період з 07.08.2008 по 14.02.2014 та на суму заборгованості 1 032 586,03 грн за період з 15.02.2014 по 10.11.2014 - 624 819,02 грн; сума трьох процентів річних на суму заборгованості 1 164 487,42 грн за період з 07.08.2008 по 14.02.2014 та на суму заборгованості 1 032 586,03 грн за період з 15.02.2014 по 10.11.2014 - 215 975,44 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М. від 09.02.2021 відкрито виконавче провадження АСВП № 64436332 з виконання вищевказаного виконавчого листа.

23.02.2021 приватним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника.

Постановою приватного виконавця від 02.04.2021 проведено опис та накладено арешт на майно боржника, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно статті 447 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є, зокрема: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно з частиною 7 статті 51 Закону Про виконавче провадження примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону Про іпотеку .

За частиною 4 статті 33 Закону Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 41 Закону Про іпотеку реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом Про виконавче провадження з дотриманням вимог цього Закону.

Звертаючись до суду з даною скаргою, ТОВ "Юридичні гарантії" вказує, що приватним виконавцем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невчиненні ним дій щодо виведення предмета іпотеки на примусову реалізацію, у зв`язку з чим просить суд зобов`язати приватного виконавця здійснити дії по виведенню іпотечного майна на реалізацію шляхом проведення електронних торгів у порядку, встановленому ст. 61 Закону України Про виконавче провадження , без отримання згоди від органу опіки та піклування.

Протиправну бездіяльність виконавця треба розуміти як зовнішню форму його поведінки (діяння), яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону віднесені до його компетенції, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Бездіяльність виконавця може бути визнана протиправною судом лише у випадку, якщо він ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Так, з листа приватного виконавця від 04.08.2021 за вих. № 5253 слідує, що стягувачу було відмовлено у вчиненні дій щодо виведення предмета іпотеки на примусову реалізаціюналежної боржнику квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з посиланням на відсутність правових підстав для вчинення таких дій,оскільки це призведе до порушення законних прав малолітніх дітей, які зареєстровані у зазначеній квартирі, вимог п. 3 Розділу 2 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5 та у зв`язку з відсутністю дозволу органу опіки та піклування.

Відтак, наведене свідчить про відсутність бездіяльності приватного виконавця в розумінні чинного законодавства, а стягувач фактично не погоджується з відмовою виконавця у вчиненні дій щодо виведення предмета іпотеки на примусову реалізацію без відповідного дозволу органу опіки та піклування.

Що стосується вимог скарги щодо зобов`язання приватного виконавця здійснити дії по виведенню іпотечного майна на реалізацію, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради від 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної справах Класс та інші проти Німеччини від 6 вересня 1978 року, Фадєєва проти Росії від 09 червня 2005 року, Кумпене і Мазере проти Румунії від 17.12.2004 р., завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а тому суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів викладено позицію щодо недопустимості суду підміняти собою органи владних повноважень, відповідно до якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14 та від 21 травня 2013 року у справі № 21-87а13.

Таким чином, повноваження виконавця щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо звернення стягнення на нерухоме майно, за своєю правовою природою є дискреційними.

Суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження виконавця та зобов`язувати його вчиняти певні конкретні дії чи приймати певні конкретні рішення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 року у справі № 469/643/17.

Враховуючи викладене, вимоги заявника про зобов`язання приватного виконавця здійснити дії по виведенню іпотечного майна на реалізацію, задоволенню також не підлягають.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичні гарантії слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. 258, 260, 441 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичні гарантії на бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, (боржник - ОСОБА_1 ) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т. Ю. Федчишена