Ухвала

від 15.11.2021 по справі 523/12530/21

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/12530/21

Провадження №4-с/523/82/21

У Х В А Л А

"15" листопада 2021 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судового засідання - Нестеренко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю Укркредит , на бездіяльність Головного державного виконавця Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Одеси) Тріфонова Олександра Юрійовича, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Одеси).

В обґрунтування скарги заявник зазначив, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що постановою АВ № 991136 від 01.03.2011 року державним виконавцем Першого Суворовського ВДВС Крицькою В.А., накладено арешт на все нерухоме майно заявника. Згідно відповіді Першого Суворовського ВДВС від 29.06.2021, зазначено що арешт на все майно боржника була накладено під час перебування на примусовому виконанні у відділі виконавчого листа №2-н-1337/10 від 22.10.2010 року виданого Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ Укркредит грошової суми в розмірі: 31 709 грн. 41 коп. Також, зазначено, що 20.03.2012 року Державним виконавцем Шевченко Д.В. на підставі п.2.ч.1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження виконавчий документ повернуто стягувачеві. Заявник зазначає, що не зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби. На підставі викладеного просить визнати відмову державного виконавця/іншої посадової особи Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Одеси) щодо не зняття арешту із майна ОСОБА_1 неправомірною та зобов`язати Перший Суворовський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Одеси) звільнити з під арешту та заборони відчуження належне ОСОБА_1 майно, яке обтяжено на підставі постанови АВ №991136 від 01.03.2011 року.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13 липня 2021 року скаргу ОСОБА_1 було залишено буз руху з підстав її невідповідності ст.ст. 177, 450 ЦПК України.

Заявою від 28.07.2021 року (вх. № 22191) ОСОБА_1 усунув недоліки визначені ухвалою суду від 13.07.2021 року.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 29 липня 2021 року скаргу прийнято до розгляду та призначено розгляд справи в судове засідання.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, при цьому звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі заявника, в якому зазначив, що скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити з підстав що в ній викладені (а.с.52-53).

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю Укркредит , та Головний державний виконавець Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Одеси) Тріфонов Олександр Юрійович, дії якого оскаржуються в судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином та своєчасно, про причини не явки суд не повідомили.

Згідно із статтею 450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду скарги за відсутності сторін, які повідомлялись про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Про причини не явки суд не повідомили.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу , порушено їхні права чи свободи.

Дослідивши матеріали скарги, встановивши факти і відповідні їм правовідносини суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 447-453 ЦПК України - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду. Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У разі встановлення обґрунтованості скарги - суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Розглядаючи скаргу на бездіяльність головного державного виконавця, суд виходить з того, що спірні правовідносини виникли між сторонами в період дії ЗУ Про виконавче провадження 2012 року, а відтак до спірних правовідносин необхідно застосовувати саме норми закону, що діяв на час винекнення відносин.

Предметом розгляду даної скарги є доведеність неправомірності дій державного виконавця щодо не зняття арешту з майна належного ОСОБА_1 , який накладено постановою державної виконавчої служби від 01.03.2011 року та який не знято відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до статті 41 Конституції України, частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Так, матеріали справи встановлено, відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості з Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер: 10936793, зареєстровано: 14.03.2011 року. підстава: постанова АВ № 991136 від 01.03.2011 року. видавник: Перший Суворовський ВДВС Одеського МУЮ, старший державний виконавець Крицька В.А. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно. Власник: ОСОБА_1 (а.с.26-27).

Згідно листа Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Одеси) від 29.06.2021 року вих. № 2729 вбачається, що арешт нерухомого майна було накладено постановою про арешт нерухомого майна та оголошення заборони на його відчуження АВ 991136 від 01.03.2021 року, що належить боржнику ОСОБА_1 в рамках примусового виконання виконавчого листа № 2-1337/10 від 22.10.2010 року виданого Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ Укркредит грошової суми в розмірі: 31 709 грн. 41 коп. Також, в листі зазначено, що 20.03.2012 року Державним виконавцем Шевченко Д.В., відповідно до п.2.ч.1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження (редакція 2012 року) винесена постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. В листі, окремо звернуто увагу на те, що визначеною статтею не передбачено права державного виконавця зняти арешт із майна (коштів) боржника. Також, зазначено, що відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, виконавче провадження знищено у порядку Закону (а.с.29).

В скарзі заявник зазначає та посилається на норму ст. 40 ЗУ Про виконавче провадження , якою передбачені дії державного виконавця у разі закінчення виконавчого провадження.

Разом з цим, суд не може прийняти дані доводи до уваги, оскільки згідно відомостей наданих державною виконавчою службою, виконавче провадження було повернуто стягувачу відповідно до п.2.ч.1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження (редакція 2012 року), що є відмінними поняттями по відношенню до закінчення провадження відповідно до норм ЗУ Про виконавче провадження .

Так, відповідно ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження (редакція 2012 року) передбачає - повернення виконавчого документа стягувачу з наступних підстав: 1. Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними тощо.

Згідно ч. 2 цієї статті про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання.

4. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Отже, законом, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено зняття арешту з майна боржника у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, а не у випадку повернення виконавчого документа стягувачу.

Таким чином, у випадку повернення виконавчого документа стягувачеві державний виконавець позбавлений права самостійно зняти арешт, накладений на майно боржника.

Враховуючи наведене, суд вважає, що державним виконавцем не було порушено вимог закону та його дії щодо не зняття арешту з майна боржника на час вчинення виконавчої дії були правомірними, оскільки на час повернення виконавчого документа стягувачеві - 20.03.2012 року правових підстав для зняття арешту у державного виконавця не було.

Таким чином, враховуючи той факт, що в даному випадку дії державного виконавця були вчинені відповідно до закону в межах наданих йому повноважень, тобто є правомірними, скарга ОСОБА_1 , в якій він просить визнати дії (бездіяльність) державного виконавця неправомірними та зобов`язати його зняти арешт та накладену заборону відчуження належного йому майна задоволенню не підлягає.

Слід відзначити, що законом не передбачено зобов`язання судом державного виконавця під час розгляду скарги у порядку статті 447 ЦПК України зняти арешт з майна.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 обрав не вірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки відповідно до норм ст. 60 ЗУ Про виконавче провадження (редакція 2012 року) передбачає, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття арешту з нього.

При цьому відповідно до частини 5 статті 60 Закону України Про виконавче провадження у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що питання про звільнення належного ОСОБА_1 , майна з-під арешту може бути вирішено шляхом пред`явлення ним позову безпосередньо до особи, в інтересах якої накладено арешт, що, на думку суду, буде відповідає положенням ст. ст. 15, 16 ЦК України, оскільки в силу закону боржник не вправі звертатися з позовом до державного виконавця чи державної виконавчої служби, а не інших осіб, діями чи бездіяльністю яких порушуються його права.

На підставі викладеного та керуючись, ст. 5, 12, 19, 81, 247, 258-260, 263-265, 447-451 ЦПК України, Законом України Про виконавче провадження (редакція 2012 року), -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю Укркредит , на бездіяльність Головного державного виконавця Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Одеси) Тріфонова Олександра Юрійовича - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом п`ятнадцяти днів.

Повна ухвала суду складена 17.11.2021р.

Суддя: