Рішення
від 19.11.2021 по справі 463/6236/21
ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/6236/21

Провадження № 2/463/1350/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судового засідання: Онишкевича О.І.,

представника позивача: Блонського М.А.,

представника відповідача: Дашо Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фуджікура Аутомотів Україна Львів про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

позивач через свого представника адвоката Блонського М.А., що діє на підставі ордеру серії ВС №1078978 від 2 червня 2021 року, звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним його звільнення з посади завідувача складу (ЗІЗ, канцтовари) у ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів 6 травня 2021 року та поновлення його на роботі у ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів на посаді завідувача складу (ЗІЗ, канцтовари) з 6 травня 2021 року; про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 40000 грн., а також судових витрат на правову допомогу.

Позов мотивує тим, що 17 серпня 2015 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів на посаду оператора автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок. 16 грудня 2015 року в цьому ж підприємстві позивач переведений на посаду транспортувальника відповідно до наказу №20-кп від 15 грудня 2015 року. 21 квітня 2016 року позивач був звільнений з займаної посади за власним бажанням у зв`язку з особистими обставинами та 31 травня 2016 року знову прийнятий на роботу у ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів на посаду водія навантажувача за наказом №834 від 30 травня 2016 року. 15 грудня 2016 р. ОСОБА_1 було переведено на посаду комірника згідно наказу №295 від 13 грудня 2016 року. 2 грудня 2019 року позивач переведений на посаду завідувача складу (ЗІЗ, канцтовари) відповідно до наказу №186 від 2 грудня 2019 року. 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 було подано заяву про вступ до членів професійної спілки працівників Товариства з обмеженою відповідальністю Фуджікура Аутомотів Україна Львів та згідно протоколу від 25 лютого 2021 року він був прийнятий до членів даної профспілки. 26 лютого 2021 року ОСОБА_1 було вручено попередження про скорочення штату працівників, згідно якого його було повідомлено про те, що ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів скорочує штат працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці, а саме з причин економічного характеру (скорочення кількості замовлень на виробництво основної продукції товариства) та задля оптимізації штату працівників. В цьому попереджені було зазначено, що відповідно до наказу №04-01/11 від 26 лютого 2021 року Про скорочення штату працівників та про внесення змін до штатного розпису 5 травня 2021 року посада, яку займає позивач, буде скорочена відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивачу було запропоновано посаду оператора автоматичних напівавтоматичних ліній верстатів та установок з посадовим окладом 7500 грн. 6 травня 2021 року позивач був звільнений з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Своє звільнення позивач вважає незаконним у зв`язку з тим, що на його думку таке фактично було обумовлене особистою неприязню до нього з боку посадових осіб роботодавця та не було викликане наявністю змін в організації виробництва і праці такого, здійснене порушенням вимог законодавства про працю. Вказує, що у відповідача позивач виконував обов`язки завідувача складом (ЗІЗ, канцтовари), даний склад як одиниця роботодавця продовжує існувати і після звільнення позивача та необхідність наявності посади завідувача складу жодним чином у відповідача не зникла та не припинилась. Вважає, що фактично відповідач для того щоб примусово звільнити позивача скористався цією підставою та підготував документи, які не свідчать про зміни в організації виробництва і праці, хоча на місці таких змін не відбулося.

Також вказує, що звільнення позивача є незаконним оскільки йому не були запропоновані всі вакантні посади, які існували на підприємстві в період з 26 лютого 2021 року по 6 травня 2021 року і які позивач бажав би зайняти. Роботодавець обмежився лише наданням повідомлення про можливість зайняття найменш оплачуваної посади, в той час як на підприємстві було ряд інших, які відповідали кваліфікації та бажанню позивача їх зайняти. Зокрема позивачем після звільнення з посади було за допомогою адвоката здійснено до відповідача запит щодо надання копії штатних розписів за вказаний вище період для встановлення дійсності скорочення кількості посад, однак відповідачем було надано відмову у наданні такої інформації. Також у відповідача фактично продовжує існувати займана позивачем посада та покладені на неї обов`язки виконуються новим працівником. При цьому з наданих ним до позовної заяви документів вбачається, що у роботодавця були наявними інші вакантні посади, на які міг бути переведений позивач, оскільки у вказаний період було здійснено ряд переведень працівників на інші посади, прийнято нових працівників, а також вивільнились ряд посад внаслідок переведення та звільнень інших працівників, зокрема: 1 травня 2021 року працівника ОСОБА_2 було переведено з посади оператора на вакантну посаду бригадира в дільниці нарізки відділу виробництва; 1 березня 2021 року ОСОБА_3 було переведено з посади оператора на вакантну посаду транспортувальника відділу виробництва; 16 квітня 2021 року ОСОБА_4 переведено з посади оператора на вакантну посаду контролера якості в дільниці монтажу відділу якості; 1 квітня 2021 року ОСОБА_5 переведено з посади оператора на вакантну посаду контролера якості в дільниці вхідного контролю відділу якості; 5 квітня 2021 року та 12 квітня 2021 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 переведено з посади оператора на вакантну посаду провідного оператора відділу виробництва; 15 квітня 2021 року та 26 квітня 2021 року було прийнято на посаду вантажника ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; 20 квітня 2021 року було прийнято на посаду водія автонавантажувача ОСОБА_11 ; 15 березня 2021 року було прийнято на посаду вантажника ОСОБА_12 ; 23 березня 2021 року звільнилася (стала вакантною) посада спеціаліста з адміністративної діяльності; водночас зазначені посади роботодавцем позивачу запропоновані не були. Зазначає, що у постанові Верховного суду України від 1 квітня 2015 року у справі №6-40цс15 викладений правовий висновок, який підтриманий у постанові Верховного суду України від 18 жовтня 2017 року у справі №6-1723цс17, зокрема щодо обов`язку роботодавця запропонувати всі вакансії, за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо може виконувати, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Аналогічні правові позиції викладено у постанові Верховного суду від 10 вересня 2018 року у справі №487/6407/16, підтримано у постанові Великої палати Верховного суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17 та у постанові Верховного суду від 27 грудня 2018 року у справі №487/2197/17.

Окрім того, роботодавець не отримав згоди професійної спілки працівників, членом якої є позивач, для звільнення ОСОБА_1 , і відповідно не дотримався всіх гарантій наданих таким працівникам.

Відтак позивач вважає, що порушення з боку роботодавця законодавства про працю при його звільненні є очевидним, а відтак таке звільнення є незаконним. У зв`язку з незаконним звільненням позивача він повинен бути поновлений на роботі з виплатою йому втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, позивач також вважає, що йому була заподіяна моральна шкода. Зазначає, що оскільки він був звільнений незаконно, фактично з особистих мотивів та неприязні до нього з боку посадових осіб роботодавця, станом на момент звільнення не мав іншої роботи, змушений був шукати нову та опинився в складній життєвій ситуації маючи при цьому сім`ю, малолітню дитину, то на його думку очевидним є те, що він поніс у зв`язку з протиправними діями відповідача моральні (душевні) страждання, втратив нормальні життєві зв`язки та у нього виникла необхідність у пошуку нової робити і відповідно докладання додаткових зусиль для налагодження свого життя. Сума завданої моральної шкоди позивачу оцінюється ним у 40000 грн.

Також щодо розміру судових витрат зазначає, що ним будуть понесені витрати на надання правової допомоги в сумі 10400 грн.

Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 3 червня 2021 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких визначено суддю Стрепка Н.Л.

Ухвалою суду від 4 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху та повідомлено позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви, а саме представити суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

18 червня 2021 року на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_13 про усунення недоліків позову, якою на виконання ухвали про залишення позову без руху надано квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 22 червня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено в ній судове засідання з повідомленням (викликом) осіб на 6 липня 2021 року.

В судовому засіданні 6 липня 2021 року розгляд справи було відкладено за клопотанням представника відповідача адвоката Дашо Т.Ю., що діє на підставі довіреності від 9 червня 2021 року, протокольною ухвалою судового засідання зобов`язано представника відповідача надати оригінал особової справи позивача для огляду в судовому засіданні

12 серпня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача Дашо Т.Ю. про зупинення провадження у справі на період отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення позивача, а також засвідчені копії матеріалів особової справи ОСОБА_1 на виконання ухвали суду.

Також 12 серпня 2021 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача Дашо Т.Ю. на позовну заяву, відповідно до якого в задоволенні позову просить відмовити. Вказує, що в хоч в обґрунтування своїх позовних вимог позивач заявляє, що його звільнення з посади завідувача складу (313 канцтовари) було обумовлене особистою неприязню до нього посадових осіб відповідача, а не змінами в організації виробництва і праці, проте, позивачем не надано жодного доказу такого твердження - ні переліку конкретних посадових осіб, які неприязно ставилися до позивача, ні конкретних виявів такої неприязні, ні жодних носіїв інформації (документи, листи, аудіо- чи відеоматеріали тощо) про неприязне ставлення до нього, що на думку відповідача є підставою вважати твердження позивача про його звільнення з роботи з мотивів неприязні бездоказовими.

Також зазначає, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивач заявляє, що його звільнення з посади не було спричинено змінами в організації виробництва і праці, проте, позивачем не надано жодного доказу такого твердження.

Звертає увагу на те, що на момент подання цього позову позивач володів інформацією, що була надана у відповіді на другий адвокатський запит адвоката Блонського М.А. від 26 травня 2021 року, про те, що: після 6 травня 2021 року в відповідача відсутній структурний підрозділ склад (засобів індивідуального захисту, канцтовари) загального відділу; функціональні обов`язки із роботи саме з засобами індивідуального захисту та канцтоварами після 6 травня 2021 року жодному конкретному працівникові не передавалися; після 6 травня 2021 року питаннями отримання, зберігання та видачі засобів індивідуального захисту та канцтоварів потребуючим особам займається склад матеріалів, в якому черговий майстер зміни складу отримує на зберігання та видає за потреби матеріальні цінності, в тому числі і засоби індивідуального захисту та канцтовари. А відтак твердження позивача про те, що його звільнення з посади завідувача складу (ЗІЗ, канцтовари) не було спричинено змінами в організації виробництва і праці, є безпідставним і необґрунтованим.

Щодо зазначення позивачем про те, що відповідач не пропонував йому усі вакантні посади, які існували в період з 26 лютого 2021 року по 6 травня 2021 року і які позивач бажав зайняти звертає увагу на те, що в правовій позиції, викладеній у постанові Великої палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17 зазначено про обов`язок власника або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, а відтак працівник має бути повідомлений не про всі наявні вакансії, а лише про такі, що відповідають його кваліфікації. Вказує, що ОСОБА_1 здобув в 2013 році повну вищу освіту за спеціальністю Системне проектування , кваліфікація - Аналітик комп`ютерних систем , в період з 17 серпня 2015 року по 15 грудня 2015 року він працював на посаді оператора автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок, в період з 16 грудня 2015 року по 21 квітня 2016 року - на посаді транспортувальника, в період з 31 травня 2016 року по 14 грудня 2016 року - на посаді водія навантажувача, в період з 15 грудня 2016 року по 1 грудня 2019 року - на посаді комірника, в період з 2 грудня 2019 року по 6 травня 2021 року - на посаді завідувача складу (ЗІЗ, канцтовари). При цьому кваліфікація позивача не відповідає видам економічної діяльності, яку здійснює відповідач. Зазначає, що на думку відповідача незначний період роботи (4 місяці) на посаді оператора автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок понад 5 років тому, не дозволяє стверджувати, що в позивача могли зберегтися залишкові знання та навички оператора автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок, які дозволяють йому займати керівні та контролюючі посади у відділі виробництва. Твердження позивача щодо того, що йому в період з 26 лютого 2021 року по 6 травня 2021 року не пропонувалися усі вакансії, які відповідають його кваліфікації, не відповідає дійсності, оскільки 16 лютого 2021 року, при врученні повідомлення про наступне вивільнення, позивачеві було запропоновано вакантну посаду оператора автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок, від якої позивач відмовився. 3 березня 2021 року позивачеві було запропоновано вакантну посада транспортувальника, від зайняття якої позивач категорично відмовився, заявивши, що його не цікавлять посади робітничих професій, про що було складено акти: про відмову від підписання повідомлення про запропоновані вакантні посади та про відмову ОСОБА_1 отримувати від відповідача повідомлення про наявність вакансій на посади робітничих професій. Виходячи із відмови позивача отримувати від відповідача повідомлення про наявність вакансій на посади робітничих професій, освітнього рівня позивача, а також його кваліфікації (з урахуванням практичного досвіту), відповідач був готовий повідомити позивача в зазначений період про виникнення вакансій, прийнятних для позивача. Також вказує, що у відповідача запроваджена практика розміщення публічних оголошень про виникнення вакансій на посади, однак позивач жодного разу в період з 26 лютого 2021 року по 6 травня 2021 року не звернувся з заявою до відділу персоналу щодо зацікавленості в посадах, оголошення про які були розміщені на дошці оголошень про вакансії, така бездіяльність позивача на думку відповідача доводить, що позивач не був зацікавлений у продовженні роботи в відповідача.

Стосовно неповідомлення позивача про наявність вакансії на посаду бригадира дільниці нарізки відділу виробництва вказує, що позивач не міг зайняти таку у зв`язку з відсутністю кваліфікації, практичного досвіду на дільниці нарізки, він не знайомий з технологічним процесом роботи на цій дільниці та його особливостями, окрім того позивач відмовився отримувати від відповідача повідомлення про наявність вакансій робітничих професій. Стосовно неповідомлення позивача про наявність вакансії на посаду транспортувальника відділу виробництва, то позивачеві було запропоновано вакантну посаду транспортувальника, від якої позивач відмовився та заявив, що в подальшому відмовляється отримувати від відповідача повідомлення про наявність вакансій робітничих професій. Аналогічно стосовно неповідомлення позивача про наявність вакансії на посаду контролера якості на дільниці монтажу відділу якості, контролера якості на дільниці вхідного контролю відділу, то позивач не міг зайняти дані посади, оскільки в нього відсутня належна кваліфікація, відсутній практичний досвіт роботи на відповідних дільницях, він не знайомий з технологічним процесом роботи на таких та їх особливостях, відмовився отримувати від відповідача повідомлення про наявність вакансій на посади робітничих професій. Щодо вакансії на посаду провідного оператора відділу виробництва, то знову ж таки позивач відмовився отримувати від відповідача повідомлення про наявність вакансій на посади робітничих професій, крім того в позивача відсутня відповідна кваліфікація і достатній досвіт роботи у відділі виробництва. Стосовно неповідомлення позивача про наявність вакансій на посади вантажника та водія автонавантажувача, то позивач відмовився отримувати від відповідача повідомлення про наявність вакансій на посади робітничих професій. Стосовно неповідомлення позивача про наявність вакансії на посаду провідного спеціаліста з адміністративної діяльності, з якої звільнився працівник, то з наступного дня після звільнення такого вакантна посада провідного спеціаліста з адміністративної діяльності була скорочена. Відтак вважає, що твердження позивача про те, що відповідач не пропонував йому усі вакантні посади, які існували у відповідача в період з 26 лютого 2021 року по 6 травня 2021 року і які позивач бажав зайняти, не відповідає дійсності, є безпідставним і необґрунтованим.

Щодо неотримання згоди професійної спілки працівників, членом якої є позивач, на звільнення останнього вказує, що такий обов`язок роботодавця стосується виключно членів такої профспілкової організації. Водночас, про своє членство у професійній спілці працівників ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів чи про членство у будь-якій іншій професійній спілці, протягом періоду роботи в ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів позивач не повідомив відповідача ні при вступі у професійну спілку працівників, яке відбулося 1 березня 2021 року - вже після отримання позивачем 26 лютого 2021 року попередження про скорочення працівників, ні при звільненні позивача з роботи, тому відповідач не звертався із клопотанням до професійної спілки працівників ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів про надання згоди на звільнення позивача з ініціативи роботодавця за п.1 ст. 40 КЗПП України. Зазначає, що заява позивача про утримання із його заробітної плати членських внесків до професійної спілки працівників ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів до відповідача в період з 1 березня 2021 року по 6 травня 2021 року не надходила.

Також щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди вказує, що твердження позивача щодо пошуків ним роботи спростовується його небажанням розглядати можливості працевлаштування у відповідача на посадах робітничих професій, невикористання можливостей працевлаштування на оголошених вакансіях дошки оголошень відповідача. Крім того, в період з 7 травня 2021 року по 22 липня 2021 року ОСОБА_1 не реєструвався у Стрийському міськрайонному центрі зайнятості з метою пошуку роботи. Зазначає, що заявляючи про втрату нормальних життєвих зв`язків позивач не вказав у чому конкретно проявилась така втрата та не навів жодних доказів такої, а відтак дане твердження є безпідставним і необґрунтованим. Аналогічно заявляючи про докладання додаткових зусиль для налагодження свого життя, позивач не вказав конкретно, які саме додаткові зусилля для налагодження свого життя він почав докладати після розірвання з ним трудового договору та не навів жодних доказів докладання додаткових зусиль для налагодження свого життя саме після звільнення. Також звертає увагу суду на те, що позивач подав позов до суду менше ніж за 1 місяць після розірвання трудового договору з позивачем, при звільненні останньому було виплачено вихідну допомогу у розмірі одного середнього місячного заробітку, заробітну плату за останній місяць роботи, а також компенсацію за невикористану щорічну відпустку за весь період роботи у відповідача, тобто фактично при звільненні відповідач виплатив позивачеві його більш ніж двомісячний заробіток, відтак твердження позивача про те, що він перебуває через неповний місяць після звільнення у складній життєвій ситуації через брак коштів також є безпідставним і необґрунтованим. Щодо тверджень позивача про те, що станом на момент звільнення він опинився у складній життєвій ситуації зазначає, що позивач не вказав конкретно у чому саме проявилася складність життєвої ситуації та не навів доказів того, що така складність життєвої ситуації пов`язана саме з його звільненням з роботи, відтак вважає дане твердження безпідставним і необґрунтованим. Враховуючи те, що розірвання трудового договору з позивачем проведено із дотриманням норм трудового права, а також недобросовісність позивача щодо неповідомленням про вступ у члени професійної спілки, вважає, що підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди за звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗПП України відсутні. Крім того вказує, що розмір заявленої позивачем до відшкодування моральної шкоди жодним чином не обґрунтований останнім, не відповідає вимогам розумності та справедливості, є явно завищеним та надмірним, оскільки суттєво перевищує звичайний розмір заробітку позивача при роботі у відповідача за місяць (посадовий оклад останнього становив 13100 грн.).

Також додатково стосовно судових витрат, заявлених у позовній заяві, звертає увагу на те, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, які були б оформлені у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні 17 серпня 2021 року представником позивача Блонським М.А. подано відповідь на відзив. Зазначає, що відповідач подав відзив з пропуском встановленого судом строку без жодних поважних причин, а відтак на думку позивача що суд повинен відмовити у прийнятті відзиву та долучених до нього документів і розглядати справу за наявними матеріалами.

Вважає, що має місце фальсифікація документів з боку відповідача, оскільки у відповідь на адвокатський запит адвоката Блонського М.А. від 19 травня 2021 року №01-01/253 йому було надано копію акту про відмову від підписання повідомлення про запропоновані посади від 3 травня 2021 року, однак разом з відзивом відповідач долучає зовсім інший акт за те саме число, який теж стосується цього ж питання і тієї ж події, але містить вже вигіднішу для відповідача мотивацію та підписи інших працівників, зокрема не містить підпису ОСОБА_15 , яка була присутня і щодо посади якої позивач зазначав, що він міг бути на неї переведений. На думку сторони позивача два акти за одну і ту саму подію не можуть існувати в принципі, при цьому повідомлення про наявність вільних посад було лише одне і стосувалося лише посади транспортувальника. Також відповідач не надав своїх штатних розписів, як цього просив позивач, натомість оформив довідки за підписом ОСОБА_16 , яка на думку позивача здійснює підробку документів. Відтак вважає, що суд не може брати до уваги надані довідки за підписом даної особи, оскільки документом який визначає штатну чисельність працівників є штатний розпис підприємства, який затверджується органом управління. Звертає увагу на те, що в адвокатському запиті поданому адвокатом Блонським М.А. 7 травня 2021 року було заявлено прохання про надання копії штатних розписів і така вимога була відхилена. Також в запиті від 7 травня 2021 року було зазначено прохання про надання інформації про всі вакантні посади за період з 26 лютого 2021 року по 6 травня 2021 року на ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів та чи пропонувалися такі посади для зайняття ОСОБА_1 , однак на дане питання відповідач відповіді не надав, що на думку позивача свідчить про його бажання приховати таку інформацію.

Також вважає підробленим документ від 9 березня 2021 року про ліквідацію структурного підрозділу складу (ЗІЗ, канцтовари), підписаний ОСОБА_17 , оскільки відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, громадських формувань та фізичних осіб-підприємців останній має повноваження керівника з 29 липня 2021 року, наказ від 26 лютого 2021 року підписаний іншим керівником і саме в такому на думку позивача повинні були бути зазначені відомості про ліквідацію складу. Також вказує, що даний наказ не містить інформації про ознайомлених з ним осіб, хоча для виконання такого наказу повинні бути залучені працівники інших складів, які повинні були приймати цінності, та працівники бухгалтерії. Крім того, відповідач повинен був навести конкретного працівника, який виконує такі функції, його посадову інструкцію та акти приймання-передачі цінностей, тощо, чого зроблено не було.

Щодо пояснень відповідача про те, що позивачу не могли бути запропоновані інші посади на підприємстві через відсутність кваліфікації чи навичок, вважає такі необґрунтованими, оскільки будь-яка посада чи робота потребує певних навичок чи вмінь, проте такі набуваються в процесі інструктажу чи стажування. При цьому, посади водія автонавантажувача та вантажника не пропонувалися позивачу, хоча він до цього працював на таких посадах і відповідно міг виконувати такі функції. Відтак на думку позивача такі посади позивачу не пропонувалися не тому, що він немає відповідних навичок, а через бажання його звільнити та не продовжувати з ним трудові відносини.

Щодо доводів про безпідставність заявленої моральної шкоди звертає увагу на те, що за змістом статті 237-1 КЗпП України підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. На думку позивача очевидним є те, що незаконне звільнення працівника з роботи, необхідність утримувати сім`ю, шукати нову роботу, змінювати свій життєвий ритм призводить до моральних душевних страждань людини і такі повинні бути відшкодовані шляхом сплати відповідачем компенсації.

Щодо заявлених витрат на правову допомогу зазначає, що позивачем будуть понесені витрати на надання правової допомоги в сумі 10400 грн., розрахунок яких був доданий. На підтвердження подано копія договору про надання правової допомоги, ордер, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію квитанції про часткову оплату гонорару адвоката. Відтак позивачем надано належні документи про понесення витрат на правову допомогу, гонорар оплачений частково, оскільки домовленість існує щодо поетапної оплати послуга адвоката.

Протокольними ухвалами в судовому засіданні 17 серпня 2021 року прийнято відзив представника відповідача та долучено такий з наданими доказами до матеріалів справи, а також долучено відповідь на відзив, зобов`язано відповідача надати оригінал штатного розпису та наказів №№ 243-к, 236-к, 267-к та 144-к для огляду в судовому засіданні, задоволено клопотання представника відповідача про допит у якості свідка ОСОБА_16 .

Окрім того, в судовому засіданні 17 серпня 2021 року представником відповідача Дашо Т.Ю. в порядку ч. 9 ст. 43 КЗПП України надано документи на підтвердження згоди професійної спілки працівників ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів на звільнення позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відкликано клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 13 вересня 2021 року протокольними ухвалами визнано обов`язковою явку позивача в судове засідання для надання пояснень по суті спору, зобов`язано відповідача надати оригінал журналу реєстрації наказів для огляду в судовому засіданні, задоволено клопотання представника позивача про допит у якості свідка ОСОБА_15 .

В судовому засіданні 11 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_13 вимоги позову підтримали з мотивів, викладених у ньому та відповіді на відзив, просили його задовольнити.

Позивач додатково вказав, що посада, на якій він просить його поновити, досі існує та на такій на даний час працює інший працівник. Зазначив, що йому пропонували вакантні посади оператора та транспортувальника, про інші вільні посади йому було відомо, однак такі йому не пропонувались, щодо вакансій наявних на сайті work.ua до роботодавця не звертався. Пояснив, що по посадах, які йому пропонували працювати не готовий, оскільки робітничі посади його не цікавлять.

Представник відповідача ОСОБА_14 в судовому засіданні 11 жовтня 2021 року вимоги позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві, просив в задоволенні позову відмовити. Звернув увагу на те, що посади з якої було звільнено позивача вже не існує, його посадові обов`язки розподілені між іншими працівниками.

29 жовтня 2021 року на електронну адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_13 , якою уточнено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 78485,40 грн. середнього заробітку недоотриманого позивачем за час вимушеного прогулу станом на 2 листопада 2021 року.

В судовому засіданні 2 листопада 2021 року допитано у якості свідка ОСОБА_16 . Остання повідомила, що працює на посаді керівника департаменту персоналу, відповідач є її роботодавцем, а позивач був підлеглим, про існування неприязних стосунків до позивача на підприємстві їй невідомо. Вказала, що 26 лютого 2021 року у неї була розмова з позивачем про скорочення його посади у зв`язку зі зменшенням кількості працівників на підприємстві з 3500 до 1500 осіб. Того дня позивачу було вручено наказ про скорочення його посади та запропоновано посади, які були вакантні на той момент, однак позивач від таких відмовився та хотів посаду, яка відповідає його рівню. Щодо складення актів вказала, що перший акт було складено близько 10 години ранку, коли позивачу було запропоновано посаду, від якої він відмовився, акт підписали ті хто був присутній на той час в кабінеті. Наступний акт було складено коли позивач прийшов вдруге та йому було запропоновано іншу посаду, в той час в приміщенні були присутні інші люди, тому другий акт був підписаний іншими особами. Вказала, що вільні вакансії на підприємстві розміщуються на дошці оголошень, а також вона використовувала сайт work.ua для розміщення таких. Усно позивачу також пропонувались посади контролера якості, бригадира нарізки, оператора та провідного оператора, оскільки позивач відмовлявся від посад, нижчих за його поточну посаду. Позивач не звертався про прийняття його на роботу на іншу посаду. 6 травня 2021 року відбулось скорочення посади, на якій до звільнення працював позивач, та ліквідація складу засобів індивідуального захисту. В посадові обов`язки позивача як завідувача складу (ЗІЗ, канцтовари) входило замовлення, облік та видача засобів індивідуального захисту, питної води та туалетного паперу, вказані обов`язки після звільнення позивача виконуються майстрами зміни.

Протокольною ухвалою судового засідання 2 листопада 2021 року прийнято до розгляду заяву про уточнення розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу у відповідності до положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України.

В судовому засіданні 19 листопада 2021 року представник позивача ОСОБА_13 вказав, що повідомив свідку ОСОБА_15 про час та місце проведення судового засідання, однак остання від участі в такому відмовляється, забезпечити її явку він не може, а тому не наполягає на її допиті, у зв`язку з чим, враховуючи, що сторона відповідача також не наполягає на допиті вказаного свідка, судом прийнято рішення не допитувати зазначеного свідка.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що позивач працював на посаді завідувача складу (ЗІЗ, канцтовари) у ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів , що сторонами у справі визнається, а тому відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню.

6 травня 2021 року наказом т.в.о. генерального директора ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів , позивача ОСОБА_1 звільнено із займаної посади завідувача складу (ЗІЗ, канцтовари) згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 35).

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (тут і надалі в редакції Кодексу, що діяла станом на час звільнення позивача) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При цьому згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстави, передбаченої пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Так у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2020 року у справі № 521/12061/17, вказано, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України. Установивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі .

Судовим розглядом встановлено, що 17 лютого 2021 року позивачем було подано заяву про вступ до членів професійної спілки працівників Товариства з обмеженою відповідальністю Фуджікура Аутомотів Україна Львів (а.с. 20) та згідно протоколу від 25 лютого 2021 року він був прийнятий до членів даної профспілки (а.с. 21). Відповідачем при звільненні позивача з займаної посади не було отримано згоди профспілкового органу, дана обставина визнається сторонами, та відтак доказування не потребує. Водночас, відповідач стверджує, що дізнався про перебування позивача в складі професійної спілки лише після звернення позивача по суду з даним позовом, на підтвердження чого надав довідку №260 від 13 липня 2021 року, згідно з якою за період роботи з 31 травня 2016 року по 6 травня 2021 року з доходу ОСОБА_1 членські внески по профспілки підприємства не утримувалися (а.с. 108). У зв`язку з зазначеним відповідач звернувся до профспілкового органу для отримання такої згоди. Так, з наданого стороною відповідача протоколу засідання Профспілкового комітету Професійної спілки працівників ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів від 30 липня 2021 року вбачається, що у зв`язку з виникненням технічної помилки у лютому 2021 року професійна спілка не повідомила ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів про вступ ОСОБА_18 до складу членів даної профспілки, у зв`язку з чим розгляд питання про надання згоди на його звільнення здійснюється після фактичного звільнення такого. А протоколом засідання від 16 серпня 2021 року Профспілковий комітет Професійної спілки працівників ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів надав згоду ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів на звільнення завідувача складу (ЗІЗ, канцтовари) ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України - у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, скорочення штату працівників. З врахуванням наведеного судом не беруться до уваги покликання позивача на незаконність його звільнення у зв`язку з відсутністю згоди профспілкового органу, оскільки таку згоду не було отримано вчасно не з вини роботодавця та на даний час даний недолік усунуто.

Також виходячи з тлумачення частини першої статті 40 КЗпП України, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець вважається таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 25 травня 2016 року № 6-3048цс15, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належним чином виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну посаду, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Саме до такого розуміння цих норм зводяться правові висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від: 1 квітня 2015 року справі № 6-40цс15, 1 липня 2015 року у справі № 6-491цс15, 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15.

До аналогічних висновків приходить у своїх постановах також і Верховний Суд. Так Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 підтримала правова позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, зокрема щодо того, що за приписами ч. 1 ст. 40, ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець одночасно з попередженням про звільнення зобов`язаний запропонувати працівникові всі вакансії, які відповідають зазначеним в таких вимогам (тобто посади, які працівник може обіймати відповідно до своєї кваліфікації), що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

У справах про поновлення на роботі обов`язок доказування законності звільнення, в тому числі дотримання процедури звільнення, покладено на роботодавця.

При цьому, як зазначає Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 487/6407/16-ц, провадження № 61-31736св18, при оцінці правомірності звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення (правовий висновок, викладений).

Як вже зазначалось судом, позивача було звільнено наказом т.в.о. генерального директора ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів ОСОБА_17 №302-к від 6 травня 2021 року Про звільнення з роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників. Підставами звільнення в даному наказі зазначено наказ генерального директора ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів Про скорочення штату та про внесення змін до штатного розпису №04-01/11 від 26 лютого 2021 року, наказ останнього Про наступне вивільнення працівників №115-к від 26 лютого 2021 року та попередження про скорочення штату працівників від 26 лютого 2021 року (а.с. 35).

Так наказом генерального директора ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів Сотомайора К.Г.А. №04-01/11 від 26 лютого 2021 року Про скорочення штату та про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці, а саме з причин економічного характеру (скорочення кількості замовлень на виробництво основної продукції товариства) та задля оптимізації штату працівників вирішено скоротити штат працівників за рахунок ліквідації посади завідувача складу (ЗІЗ, канцтовари) (а.с. 14).

На виконання вказаного наказу 26 лютого 2021 року позивачу було вручено попередження про скорочення штату працівників, яким запропоновано йому роботу у товаристві на вакантній посаді оператора автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок (а.с. 15).

3 березня 2021 року керівником департаменту персоналу ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів Панчишин І.С. надано позивачу лист-повідомлення №01-01/100, яким додатково інформовано останнього про наявність вакантної посади транспортувальника та висловлено прохання письмово повідомити про рішення щодо надання згоди чи відмову від запропонованих вакантних посад, в тому числі і щодо запропонованої в попередженні про скорочення посади оператора автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок (а.с. 16, 101).

Того ж дня 3 березня 2021 року складено акт про відмову позивача від підписання повідомлення про запропоновані вакантні посади, відповідно до якого ОСОБА_1 3 березня 2021 року було запропоновано ознайомитись з вказаним вище листом-повідомленням, останній з таким ознайомився, однак від озвучення та письмового фіксування свого рішення про згоду чи відмову від пропозиції роботи відмовився. Даний акт підписаний керівником департаменту персоналу ОСОБА_16 , провідним спеціалістом з адміністративної діяльності ОСОБА_15 та старшим водієм автотранспортних засобів ОСОБА_19 (а.с. 17).

Також 3 березня 2021 року складено акт про відмову позивача отримувати повідомлення про наявність вакансій на посади робітничих професій, відповідно до якого ОСОБА_1 3 березня 2021 року при ознайомленні із переліком вакантних посад у товаристві, чинним станом на 3 березня 2021 року, усно заявив, що категорично відмовляється в подальшому отримувати від ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів повідомлення про наявність вакансій на посади робітничих професій, викласти цю заяву письмово відмовився. Даний акт підписаний керівником департаменту персоналу ОСОБА_16 , спеціалістами з підбору персоналу ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , а також старшим водієм автотранспортних засобів ОСОБА_19 (а.с. 102).

9 березня 2021 року т.в.о. генерального директора ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів ОСОБА_17 видано наказ №04-01/13 від 9 березня 2021 року на виконання наказу від 26 лютого 2021 року №04-01/11 Про скорочення штату та про внесення змін до штатного розпису , яким наказано ліквідувати структурний підрозділ склад (ЗІЗ, канцтовари) загального відділу Департаменту персоналу протягом першого робочого дня, що слідує за днем звільнення чи переведення усіх працівників, для яких вказаний склад був робочим місцем (а.с. 91).

6 травня 2021 року позивача ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом про його звільнення із займаної посади завідувача складу (ЗІЗ, канцтовари).

Наказом т.в.о. генерального директора ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів ОСОБА_17 №8-Ш від 6 травня 2021 року Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку з виробничою необхідністю з 7 травня 2021 року внесено зміни до штатного розпису та виведено з такого посаду Завідувач складу (ЗІЗ, канцтовари) (а.с. 98).

З наведеного вбачається, що позивача було звільнено у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці в ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів , а саме у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, що окрім зазначених вище наказів підтверджується також наданими стороною відповідача довідками про перелік працівників станом на 1 лютого, 24 березня та 7 травня 2021 року (а.с. 92-97, 105-107), а також штатними розписами від 1 лютого, 1 травня та 7 травня 2021 року (а.с. 203-214). При цьому судом не беруться до уваги посилання позивача щодо того, що його звільнення відбулось з особистих мотивів та неприязні до нього з боку посадових осіб роботодавця, оскільки такі твердження не підтверджені жодними належними чи допустимими доказами, не встановлено таких обставин судом також і під час розгляду справи.

Щодо покликання сторони позивача на фальсифікацію на їх думку відповідачем наказу т.в.о. генерального директора ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів ОСОБА_17 від 9 березня 2021 року №04-01/13 щодо ліквідації структурного підрозділу склад (ЗІЗ, канцтовари) слід зазначити, що повноваження ОСОБА_17 на виконання обов`язків директора підприємства в зазначений період підтверджується наказом генерального директора ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів Сотомайора К.Г.А. №04-01/5 від 8 лютого 2021 року Про призначення тимчасово виконуючим обов`язки Генерального директора ОСОБА_17 (а.с. 127). При цьому відповідно до наданої стороною відповідача копії реєстру наказів загальної діяльності ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів розпочатого 1 січня 2021 року, в такому під номером №04-01/13 від 9 березня 2021 року (порядковий номер в реєстрі - 14) зареєстровано саме наказ Про ліквідацію структурного підрозділу Склад (ЗІЗ, канцтовари) (а.с.226-227). Фотокопія документу, на яку сторона позивача посилається як на копію сторінки реєстру наказів (а.с. 218), не містить жодних розпізнавальних ознак, не є завіреною видавником документу, суд позбавлений можливості перевірити її достовірність, при цьому така не відповідає наданому для огляду реєстру, а відтак суд не може брати таку до уваги у якості допустимого доказу.

Також щодо посилань позивача на те, що йому не було запропоновано всі наявні вакантні посади суд звертає увагу на те, що як встановлено судом під час розгляду справи, та визнається самим позивачем, роботодавцем було запропоновано йому вакантну посаду оператора автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок, а також посаду транспортувальника. При цьому сторона відповідача вказує, що інші вакантні посади робітничих професій не пропонувались відповідачу у зв`язку з його відмовою від отримання таких пропозицій. Зазначені обставини підтверджуються актами від 3 березня 2021 року. Судом не береться до уваги заперечення сторони позивача щодо фальсифікації на їх думку акту щодо відмови позивача отримувати від ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів повідомлення про наявність вакансій на посади робітничих професій, оскільки факт складення та підписання даного акту, а також обставини складення такого підтверджено в судовому засідання свідком ОСОБА_16 , що попереджалась судом про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показів. Окрім того позивачем у своїх поясненнях в судовому засіданні підтверджено факт його небажання займати посади робітничих професій.

Щодо інших наявних у ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів вакантних посад за період з дня вручення позивачу попередження про скорочення до дня його фактичного звільнення, що не були запропоновані позивачу слід зазначити наступне. З наданих сторонами документів вбачається, що в зазначений період на підприємстві окрім робітничих посад вакантними були посади бригадира в дільниці нарізки відділу виробництва, контролера якості в дільниці монтажу відділу якості, контролера якості в дільниці вхідного контролю відділу якості, провідного оператора відділу виробництва та провідного спеціаліста з адміністративної діяльності (а.с.22-26, 29). Водночас, з аналізу ч. 1 ст. 40, ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України та вказаних вище правових позицій Верховного суду України та Верховного суду вбачається, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівникові не загалом всі вакантні посади, які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення працівника, а лише ті, які працівник міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації, в тому числі його освіти та досвіду.

Так відповідно до наявних в матеріалах цивільної справи особової справи ОСОБА_1 копій дипломів позивач закінчив у 2011 році НУ Львівська політехніка і отримав вищу базову освіту за напрямом підготовки Комп`ютерні науки та здобув кваліфікацію бакалавра за напрямом Комп`ютерні науки (а.с. 163), у 2012 році - отримав повну вищу освіту за спеціальністю Системне проектування та здобув кваліфікацію аналітика комп`ютерних систем (а.с. 162). Також відповідно до матеріалів вказаної особової справи, а також копії трудової книжки позивача (а.с. 10) останній працював на посадах помічника оператора лінії у виробництві харчової продукції, оператора автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок, транспортувальника, водія навантажувача, комірника та завідувача складу (ЗІЗ, канцтовари), з якої і був звільнений. З наведеного вбачається, що кваліфікація позивача та наявний у нього досвід праці на попередніх займаних посадах не відповідає посадам бригадира в дільниці нарізки відділу виробництва, контролера якості в дільниці монтажу відділу якості, контролера якості в дільниці вхідного контролю відділу якості, провідного оператора відділу виробництва, а відтак такі правомірно не пропонувались йому роботодавцем. При цьому, судом не беруться до уваги посилання сторони позивача на те, що навички чи вміння, що необхідні для зайняття посади, можуть бути набуті в процесі інструктажу чи стажування, оскільки чинні норми законодавства не містять обов`язку роботодавця здійснювати будь-яке додаткове навчання чи перекваліфікацію працівника для його переведення на іншу посаду при врученні такому попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці. Що ж до посади спеціаліста з адміністративної діяльності, обов`язки за якою дійсно могли бути дотичними то тих, що вже виконувалися ОСОБА_1 на посаді завідувача складу (ЗІЗ, канцтовари), то наказом т.в.о. генерального директора ТОВ Фуджікура Аутомотів Україна Львів ОСОБА_17 №5-Ш від 23 березня 2021 року посаду Провідний спеціаліст з адміністративної діяльності було виведено з штатного розпису (а.с. 104), а відтак така теж не могла бути запропонована позивачу.

Відтак позивач був попереджений відповідачем про наступне вивільнення за два місяці, йому було запропоновано всі наявні на підприємстві вакантні посади, що відповідали його кваліфікації, однак він відмовився від переведення на такі, обставин щодо наявності у позивача переважного права на залишення на роботі судом не встановлено, а отже роботодавець дотримався вимог статей 40, 42, 49-2 КЗпП України, а також на даний час ним виконано вимоги ст. 43 КЗпП України, а відтак звільнення позивача відбулось відповідно до вимог чинного законодавства та відсутні підстави для поновлення його на роботі.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, то відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу виноситься у разі прийняття рішення про поновлення працівника на роботі, а згідно з ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Оскільки суд прийшов до переконання про те, що звільнення позивача відбулось відповідно до вимог чинного законодавства та відсутні підстави для поновлення його на роботі, а тому відсутні підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, завданої неправомірним на думку позивача звільненням.

Суд ухвалюючи рішення у справі також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами в заявах по суті справи, а також в судовому засіданні доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи описане вище, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позову.

Ухвалюючи рішення у справі суд у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України вирішує питання судових витрат. Так згідно з ч.ч. 1, 2 вказаної статті Кодексу судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 908 грн. судового збору (а.с. 49), а також ним понесено витрати на отримання правової допомоги у розмірі 4900 грн.(а.с. 42). Водночас оскільки суд прийшов до переконання про відсутність підстав для задоволення позову, а тому такі до відшкодування позивачу не підлягають. Сторона відповідача доказів понесення судових витрат не надала, як і не повідомила про надання таких після ухвалення рішення суду, а тому підстави для відшкодування судових витрат стороні відповідача також відсутні.

Керуючись ст.ст. 81, 82, 141, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фуджікура Аутомотів Україна Львів про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фуджікура Аутомотів Україна Львів , місцезнаходження: 79017, м. Львів, Й.Сліпого, 13, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38964781.

Суддя: Стрепко Н.Л.

СудЛичаківський районний суд м.Львова
Дата ухвалення рішення19.11.2021
Оприлюднено22.11.2021
Номер документу101232680
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —463/6236/21

Постанова від 07.11.2022

Цивільне

Львівський апеляційний суд

Приколота Т. І.

Постанова від 15.06.2022

Цивільне

Львівський апеляційний суд

Приколота Т. І.

Постанова від 15.06.2022

Цивільне

Львівський апеляційний суд

Приколота Т. І.

Ухвала від 10.02.2022

Цивільне

Львівський апеляційний суд

Приколота Т. І.

Ухвала від 22.12.2021

Цивільне

Львівський апеляційний суд

Приколота Т. І.

Рішення від 19.11.2021

Цивільне

Личаківський районний суд м.Львова

Стрепко Н. Л.

Ухвала від 22.06.2021

Цивільне

Личаківський районний суд м.Львова

Стрепко Н. Л.

Ухвала від 03.06.2021

Цивільне

Личаківський районний суд м.Львова

Стрепко Н. Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні