Постанова

від 02.11.2021 по справі 591/7476/17

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року

м.Суми

Справа №591/7476/17

Номер провадження 22-ц/816/1226/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Сумська міська рада,

треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Замостянська - 5Ж , ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 травня 2021 року в складі судді Клименко А.Я., постановленого в м. Суми, повний текст судового рішення виготовлено 04 червня 2021 року,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просив суд визнати незаконним та скасувати п. 2 рішення Сумської міської ради № 2904 - МР від 21.12.2017 р., яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку із кадастровим номером 5910136300:06:019:0105.

Свої вимоги мотивує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . На момент придбання ним квартири у зазначеному будинку до складу спільного майна багатоквартирного будинку входила і споруда надвірної вбиральні, позначена літерою И на плані земельної ділянки відповідно до технічного паспорту будинку, виготовленого 06.07.2006 року КП Сумське БТІ . Вказує, що жодних позначок щодо самочинного (самовільного) будівництва дворової вбиральні И технічні паспорти будинку не містили. В подальшому співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 було прийнято рішення про капітальний ремонт дворової вбиральні під літ. И та замовлено проект капітального ремонту вбиральні. У липні 2017 року до управління Державного архітектурно - будівельного контролю СМР надіслано повідомлення про початок будівельних робіт, здійснено капітальний ремонт та подано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, введено в експлуатацію та замовлено обстеження на предмет можливості подальшої експлуатації будівлі. Вказує, що управлінням Державного архітектурно - будівельного контролю Сумської міської ради за результатами позапланової перевірки порушень не виявлено. Зазначає, що йому як співвласнику багатоквартирного будинку належить право власності на допоміжну будівлю - дворову вбиральню. Передаючи у власність фізичній особі землю, Сумська міська рада передала також у власність частину земель загального користування, якими є проїзд.

У мотивах щодо порушення його права зазначив наступне.

Йому як власнику створені перешкоди у користуванні квартири, де він зареєстрований, не облаштована каналізаційною системою, а споруда надвірної вбиральні знаходиться на прибудинковій території і є допоміжним об`єктом будинку, який передано ОСББ, створеному співвласниками будинку, до складу яких належить він і до якого перейшли усі права попереднього власника квартири. Порушується його право користування допоміжним приміщенням, яке побудовано для обслуговування самого будинку. Оскільки надвірна вбиральня знаходиться на виділеній у власність ОСОБА_2 земельній ділянці, що надана за оскарженим рішенням міської ради, вважає, що цим рішення порушуються його права.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів того, що спірне приміщення є допоміжним до будинку. Крім того, судом не було встановлено підстав для визнання пункту 2 рішення Сумської міської ради від 21.12.2017 року № 2904-МР недійсним ні з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства, ні з підстав порушення визначеної законом компетенції Сумської міської ради.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції не з`ясував жодної із обставин на які позивач послався як на підставу своїх вимог. Вказує, що підставою для його звернення до суду стало невизнання та порушення його законного права володіти, користуватися та розпоряджатися на умовах, передбачених законом, дворовою вбиральнею И , в результаті передачі у власність Сумською міською радою ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:06:019:0105, на якій ця споруда знаходиться. Вказує, що на дату прийняття оскаржуваного рішення (21.12.2017 р.) Сумська міська рада мала всю повноту інформації, що прийняте рішення позбавить права користування допоміжною спорудою всіх співвласників житлового будинку в„– 5Ж , а отже відповідачу було відомо про протиправність відповідних дій ще до моменту їх вчинення. Зазначає, що належна йому житлова квартира була приватизована 07.04.2000 року. Діючим на той момент Законом України Про приватизацію державного житлового фонду передбачалось, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій. Крім того, жодних умов щодо знаходження таких будівель і споруд на прибудинковій території на той момент не висувалось. Вказує, що обставини того, що вбиральні И належить до допоміжних будівель підтверджується постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 року по справі № 818/1645/18.

Від Сумської міської ради до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі та зазначає, що відповідач не довів свого права на володіння чи користування земельною ділянкою, на якій розміщена будівля туалету, ремонт якої було проведено зусиллями ОСББ Замостянська 5Ж . Таким чином ОСОБА_1 не є належним позивачем у даній справі. Крім того, позивач не довів належними доказами тієї обставини, що будівля туалету И належить до допоміжних приміщень будинку АДРЕСА_2 . Вказує, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 ні ОСББ, ні ОСОБА_1 у власність чи користування не передавалася. Таким чином будівля И не може бути віднесена до допоміжних приміщень будинку АДРЕСА_2 . Вказують, що в справі № 818/1645/18 відсутні висновки, що будівля вбиральні є саме допоміжнім приміщенням будинку за адресою: АДРЕСА_5 . Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Від третьої особи ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він не погоджується з доводами, що викладені в апеляційній скарзі та зазначає, що допоміжне приміщення може бути розташоване поза межами багатоквартирного будинку, проте на прибудинковій території біля багатоквартирного будинку, яка визначена актом на право власності або користування земельною ділянкою. Вказує, що до Сумської міської ради проект землеустрою щодо формування земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 не надходив, рішення про затвердження та передачу у користування (власність) земельної не приймалось. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення сулу першої інстанції залишити без змін.

Позивач в суді підтримав доводи апеляційної скарги і просив рішення скасувати.

Представник міської ради, ОСОБА_2 і його представник підтримали рішення суду і просили у задоволені апеляційної скарги відмовити.

Представник ОСББ Замостянська -5Ж до суду не прибув, про час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи, оглянутих матеріалів інвентаризованої справи №1658864 у 2- томах на житловий будинок АДРЕСА_6 , наданої інформації Державним архівом Сумської області встановлено наступне.

Згідно акту про обстеження домоволодіння від 20.07.1949р. у АДРЕСА_7 встановлено право володіння цим будинком Сумського овочево-молочного радгоспу Харківського треста міністерства радгоспів., який розташований на садибі 171600 кв.м. и складає з 9 житлових будинків, будинку контори і 11 надвірних споруд.

Висновком про реєстрацію домоволодіння від 07.06.1949р. за №7 підтверджено, що це домоволодіння складалося з 10 будників та 11 надвірних споруд, інвентаризаційний опис проводився з 1944 по 1949 роки і був переданий облвиконкомом у відання міністерства радгоспів за актом від 22.03.1949р.

На первинному генеральному плані садибної ділянки від 27.06.1948р. по АДРЕСА_7 , який знаходиться у інвентарній справі і експлікації на плані відображено 10 основних будівель, прибудови до них та господарські споруди серед яких під літерами Я,У,Ю,А-Е відображені вбиральні, а під літером И і И-1 корівник та конюшня. Наявність даних споруд підтверджено і журналом зовнішніх обмірів. Також відображена прибудинкова земельна ділянка площею 130186,89 кв.м.

Експлікацією внутрішньої площі до плану будинку під літером Ж по АДРЕСА_6 від 03.08.1982р. в цій самостійній частині домоволодіння знаходиться 8 квартир з № в„– 37 по 44 .

03.08.1982р. цей план погашено у зв`язку із перезамовленням.

Планом земельної ділянки щодо реєстрації поточних будівель від 01.06.2006р. у експлікації відображено під 10 основних будівель, а під літерами ш-1,к-1,у-1 надвірні вбиральні, під літером И сарай. За експлікацію від 03.08.1982р. відображений самостійно житловий будинок по АДРЕСА_3 , площа земельної ділянки під домоволодінням визначена у розмірі 45536кв.м.

На схематичному плані від 01.06.2006р., виготовленому КП Сумське міське бюро технічної інвентаризації відображено побудовані самовільно 5 споруд, серед яких і вбиральня під літером И. У акті поточних змін від 06.07.2006 вказано, що були побудовані літня кухня, гараж, сарай і 2 вбиральні під літером У-1 і И-1. Загальна площа земельної садибної ділянки вказана у розмірі 2558 кв.м., в т.ч. прибудинкова територія 1866 кв.м.

На звернення позивача у відповіді Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 30.09.2020р. повідомляється, що в Державному Реєстрі майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, обліковуються 6 житлових будинків по АДРЕСА_7 станом на 28.02.2020 р., які належать до єдиного домоволодіння і мають єдину поштову адресу, АДРЕСА_4 із зазначенням інвентарних номерів тільки п`яти жилих будинків, корпуси Б.Д,Г,Е,В (корус під літ. Ж відсутній). Відповідно до наявних у Регіональному відділенні Фонду копій актів прийняття передачі відомчого житлового фонду за № 12-18 увесь зазначений державний фонд, розташований у м. Суми на одній єдиній спільній для всіх земельній ділянці площею 4,5536 га у серпні 2006 року було передано на баланс засновнику ТОВ АФ Чернвоносільська - СТОВ Агрокомбінату Тепличний .

Отже, домоволодіння по АДРЕСА_6 продовжують бути зареєстрованим як об`єкти державного житлового фонду, передані в управління засновнику ТОВ АФ Чернвоносільська - СТОВ Агрокомбінату Тепличний . Після створення ОСББ Замостянська-5Ж питання щодо передачі цього жилого будинку разом із господарськими будівлями та спорудами перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, новоутвореною юридичної особою не порушувалося.

Дані про те, що під житловим будинком АДРЕСА_2 було самостійно сформовано земельну ділянку досліджені матеріали не містять.

Представленим викопіюванням з генерального плану, розробленого у 1983 році, затвердженого у 1985 році, територія садибної земельної ділянки по АДРЕСА_9 знаходиться в межах території міста Суми.

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.01.1987р. №15 земельна ділянка площею 3,65 кв.м. по АДРЕСА_7 була виділена ВО Хімпром для будівництва спорткомплексу зі зносом цих старих будинків.

У відповіді ПАТ Сумихімпром від 10.12.2020 на запит Сумського відділення ГУ НП в Сумській області повідомляється, що на балансі цього підприємства перебуває об`єкт незавершеного будівництва - багатоповерхова житлова будівля по АДРЕСА_6 , який не увійшов до статутного капіталу товариства і продовжує належати до державного житлового фонду. 26.01.2011 на сесії У1 скликання Сумська міська рада винесла рішення №219-МР про скасування рішення Сумського міськвиконкому від 15.01.1987р. №15 щодо надання ПО Хімпром в користування земельної ділянки для проектування та будівництва спорткомплексу по АДРЕСА_6 і підприємство не отримало документів що посвідчують її право на цю земельну ділянку.

Однак, у період дії рішення міськвиконкому від 15.01.1987 №15 у 2007 році даним підприємством була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі під розміщення спорткомплексу у АДРЕСА_6 і згідно акту про встановлення меж земельної ділянки в натурі від 10.07.2007р., складеного за участю працівників Сумського міського управління земельних ресурсів Сумської міської ради, були визначені межі земельної ділянки під будівництво площею 0,3232 га, площа прибудинкової території 1866 кв.м. і площа забудови капітальної одно-двоповерхної 0,0779кв.м., з наданням їй кадастрового номеру 5910136300.

Отже після фактичного виділення в натурі земельної ділянки ПО Хімпром питання витребування у підприємства цієї земельної ділянки не вирішувалось.

Трикімнатна квартира АДРЕСА_11 , згідно свідоцтва про право власності на житло від 07.04.2000р., виданого КСП Червонеське , на підставі розпорядження від 07.04.2000р. №16, була передана у приватну спільну сумісну власність родині ОСОБА_3 , які її продали у квітні 2014 року ОСОБА_4 , а вона за договором купівлі-продажу від 03.05.2017р. позивачу ОСОБА_1 . У технічній характеристиці квартири не відображено вбиральні. Дані про перехід у власність під час приватизації квартири інших допоміжних будівель жилого будинку 5Ж ці документи не містять.

У травні 2016 року було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Замостянська - 5 Ж , який взяв в управління житловий будинок АДРЕСА_2 . Оформлення акту прийняття-передачі жилого будинку АДРЕСА_3 з ТОВ АФ Чернвоносільська та її засновником СТОВ Агрокомбінату Тепличний , Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях ОСББ не відбувалося. Створеної цим об`єднанням комісією 22.05.2016р. складено акт за результатами обстеження, де відображено що окрім житлового будинку та прибудованого до нього тамбуру і прибудови, господарські споруди серед яких надвірна вбиральня під літ. И, яка перебуває у незадовільному стані.

Голова ОСББ Замостянська 5 Ж ОСОБА_5 звертався у липні 2017 року до Сумської міської ради для обговорення питання щодо передачі житлового будинку на баланс об`єднання співвласників, проте останньому було достовірно відомо з відповіді управління комунальної власності Сумської міської ради від 23.03.2012р. на звернення регіонального відділення Фонду Державного майна України по Сумській області про те, що цей будинок не було передано до комунальної власності міської раді і він залишається перебувати в управлінні ТОВ АФ Червоносільська .

06.04.2017р. до управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради надійшло повідомлення від замовника ОСББ Замостянська 5 Ж про початок виконання будівельних робіт капітального ремонту туалету житлового будинку АДРЕСА_3 згідно розробленій проектній документації. Відповідно звіту по обстеженню туалету житлового будинку АДРЕСА_2 , технічне обстеження стану будівельних конструкцій, висновки та пропозиції щодо подальшої експлуатації будівлі виконанні згідно діючим нормам та правилам і направлені на забезпечення надійності та безпечної експлуатації об`єкту. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради складений акт за №91, в якому зазначено, що порушень під час перевірки не встановлено (дані докази представлені в неповному вигляді). Декларація про готовність до експлуатації об`єкта - капітальної споруди туалету, зареєстрована 16.08.2017р. за № СМ 141172281782.

Представлена позивачем лицьова сторінка технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_6 містить запис про замовників технічної інвентаризації власників 4- квартир АДРЕСА_12 .

У своїй відповіді Сумська регіональна філія ДП ЦДЗК від 21.05.2018р. повідомляє, що на підставі рішення Сумської міської ради від 28.09.2016р. і звернення замовника, було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) за рахунок житлової та громадської забудови комунальної власності, розташованої у АДРЕСА_7 .

ОСОБА_1 особисто неодноразово звертався до управління архітектури містобудування і департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, до Сумської міської ради і Сумської регіональної філії Центр державного земельного кадастру з приводу незгоди з наданням ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проектної документації із землеустрою та вирішення питання розміщення на ній надвірних будівель ОСББ Замостянська - 5Ж. Однак, 21.12.2017р. Сумська міська рада своїм рішення за № 2904-МР у п.2 затвердила проект землеустрою щодо виділення земельної ділянки на надала у власність учаснику АТО ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_13 площею 0,0780 га, кадастровий номер 5910136300:06:019:0105. Категорія та функціональне призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови Сумської міської ради для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (том. 1 а.с. 114).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.11.2017 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:06:019:0105 площею 0,0078 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). (том. 1 а.с.112).

На території виділеної ОСОБА_2 земельної ділянки дійсно розташована надвірна капітальна споруда вбиральня И , після завершення її капітального ремонту у серпні 2017 року, яка була відсутні на час надання йому дозволу на виготовлення проект землеустрою.

За інформацією Департаменту забезпечення ресурсних платежів від 14 лютого 2018 № 06.01-16/5648 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 ні ОСББ Замостянська - 5 Ж , ні ОСОБА_1 у власність чи у користування не передавалась (т. 1 а.с. 118).

За результатами перевірки управлінням архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради у березні 2018 року, було визнано самочинним будівництво цієї споруди надвірного туалету і накладено на ОСББ Замостянська - 5 Ж штраф у розмірі 79292грн за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на підставі акту № 18 від 26.03.2018.

Ці дії ОСББ Замостяньска - 5Ж оскаржені до адміністративного суду і рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 у справі № 818/1645/18, яке набрало законної сили, скасовано припис управлінням архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради від 26.03.2018 №18 і визнані їх дії протиправними. Вирішуючи спір на користь ОСББ, адміністративний суд керувався схематичним планом виконаним 01.06.2006р., представленим заявником, на якому, як зазначено вище відображена споруда надвірного туалету під літ И . Інші матеріали інвентаризаційної справи адміністративним судом не досліджувалися.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року залишене без змін.

В постанові, зокрема, встановлено, що проектна документація, яка міститься у матеріалах справи свідчить про те, що багатоквартирний будинок в„– 5 Ж налічує чотири квартири і, з моменту його введення у експлуатацію у 1959р. належав до державного житлового фонду та перебував на балансі радгоспу Сумський , а згодом - його правонаступника КСП Червоненське .

У 2001 році, в момент, коли остання квартира будинку була приватизована її мешканцями (про що свідчить титульний аркуш технічного паспорту будинку в„– 5 Ж , 2006р.) будинок разом із усіма існуючими на той момент допоміжними будівлями і спорудами став спільної сумісною власністю власників всіх, приватизованих у ньому квартир. До такого спільного майна належала і споруда надвірної вбиральні И , зведена радгоспом Сумський на початку 80-х років XX століття на земельній ділянці, яка перебувала у нього в користуванні

Однак, під час розгляду було встановлено, що на примірнику технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_3 , який є у ОСББ і його ксерокопія у неповному обсязі представлена позивачем, відсутня позначка про самочинне будівництво надвірного туалету під літ. И .

За висновками викладеними у рішенні Зарічного районного суду від 14.06.2018р. у справі 591/2303/18 за позовом ОСОБА_6 до начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, яким було оскаржено рішення щодо притягнення його до адміністративно відповідальності у вигляді штрафу, також зазначається про доведеність, що споруда надвірного туалету під літ. И не є самочинною з урахуванням даних інвентаризаційної справи № 165864.

Проте, оглянуті оригінали інвентаризаційної справи № 165864, де на аркуші 168 т.1 така інформація знаходиться і вона узгоджується із оригіналом плану земельної ділянки із реєстрації поточних будівель від 01.06.2006р.(а.104т.1) і первинним генеральним планом садибної ділянки від 27.06.1948р. по АДРЕСА_7 (а.7 т.1) з експлікацією на плані у яких відображено 10 основних будівель, прибудови до них та господарські споруди серед яких під літерами Я,У,Ю,А-Е відображені вбиральні, а під літером И і И-1 корівник та конюшня і відсутнє відображення споруди надвірного туалету під літ. И .

На підставі викладеного і керуючись частинами 4,5,7 ст. 82 ЦПК України, колегія суддів визнає матеріали інвентаризаційної справи як належний доказ, яким доведено, що споруда надвірного туалету під літ. И була збудована вже після завершення будівництва домоволодіння на АДРЕСА_6 і є самочинним, оскільки представлені документи щодо проведення її капітального ремонту не доводить, що ця споруда планувалася під час проведення початкового будівництва основної забудови.

З урахуванням викладеного, для колегії суддів правова оцінка викладена у рішеннях судів адміністративної юрисдикції щодо її не самочинного будівництва, не є обов`язковою для встановлення цього факту.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29.01.2019 року залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 18.04.2019 року визнано незаконним та скасовано п.2 рішення Сумської міської №2904-МР від 21 грудня 2017 р., яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку із кадастровим номером 5910136300:06:019:0105.

Постановою Верховного суду від 18.12.2019 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 січня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції Верховний Суд вказав на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, чи є спірне приміщення нежитловим, чи використовувалося воно як самостійний об`єкт нерухомості, а відтак чи є допоміжним, не навели підстав для визнання пункту 2 рішення Сумської міської ради від 21 грудня 2017 року № 2904-МР недійсним, ні з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства, ні з підстав порушення визначеної законом компетенції Сумської міської ради. Крім того, позивачем не надано до суду доказів, або будь-яких інших фактичних даних щодо наявності у нього права користування спірною земельною ділянкою.

Приймаючи до уваги, що справа переглянута судом першої інстанції вдруге, з яким не погодився позивач, бо до цього суд вирішив спір на його користь, колегія суддів дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне навести стисло діюче у часі експлуатації житлового будинку АДРЕСА_6 законодавство, яким регулювалися земельні правовідносини, надав їм аналіз, оскільки наведені мотиви уточненої позовної заяви вказують, що дана справа має особливе значення для заявника.

Вперше земельні правовідносини в Українській РСР були врегульовані Земельним кодексом УРСР, який було затверджено постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 29.11.1922р., який у статті 5. Все земли, остающиеся в едином государственном земельном фонде после предоставления из него земель в непосредственное пользование трудовых земледельцев и их обьединений, городов и поселений городского типа - составляют земли непосредственного государственного владения и являются государственными земельными имуществами .

Відповідно до ст.ст.146-148 цього Кодексу С изданием настоящего Кодекса все земли внутри действующей городской черты признаются городскими землями. Кроме того, в пользование городов закрепляются указанные ниже, находящиеся в волостях земли. Расширение территории города посредством установления новой городской черты за счет волостных земель производится на основаниях, указанных в ст. 148. Городской чертой, действующей в момент введения сего Кодекса, считается наружная граница земель, как застроенных, так и незастроенных, состоящих в заведывании Городского Совета к 1-му августа 1922 года, а также примыкающие к городской границе бывшие городские земли, если они не находятся в фактическом пользовании крестьянского населения или рабочих организаций. В случае, если окажется необходимость, в интересах расширения города, изменить существующую городскую черту и установить новую, то вопрос об этом возбуждается Горсоветом либо Наркомвнуделом. Дело об установлении новой городской черты производится в общем порядке землеустроительных правил.

В случае недостижения соглашения дело переходит на окончательное разрешение Президиума ВУЦИК. Утвержденный проект новой городской черты приводится в исполнение Земорганами .

Отже станом на час складання висновку про реєстрацію домоволодіння АДРЕСА_7 , 20.07.1949 року земельна ділянка на якій було розміщено садибна будівля із господарськими будівлями та спорудами перебувала у державній власності.

Відповідно до Указу Президіуму Верховної Ради Української РСР від 30.09.1971р. № 156, Земельний кодекс 1922 року втратив чинність через набрання чинності Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970, де у статтях 3,4 було визначено, земля є державною власністю, тобто всенародним добром. Земля є виключною власністю держави і надається тільки в користування. Вся земля в Українській РСР входить до єдиного державного земельного фонду, який відповідно до основного цільового призначення земель складається з: земель сільськогосподарського призначення, наданих у користування колгоспам, радгоспам та іншим землекористувачам для сільськогосподарських цілей; земель населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); земель промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення; земель державного лісового фонду; земель державного водного фонду; земель державного запасу.

Частиною 2 пункту 5 постанови Верховної ради Української РСР від 18.12.1990 № 562 Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР було передбачено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Цей Кодекс вже передбачав форми власності на землю, як державну, колективну, приватну. Землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади не передавися у колективну власність. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Міські ради виступали, як суб`єкти права державної власності на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Отже, землі на яких розташовані населенні пункти, залишалися об`єктом загальнодержавної власності.

З прийняттям Земельного кодексу 2001 року стаття 83 вже передбачала право комунальної власності, а саме, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Повноваження міських рад у галузі земельних правовідносин наведені у ст.12 цього Кодексу, серед яких розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

З 14.07.2004 року почав діяти Закон України Про розмежування земель державної та комунальної власності , згідно якого при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст, відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави. Встановлення меж земельних ділянок державної та комунальної власності в натурі (на місцевості) здійснюється згідно із затвердженими проектами розмежування земель державної та комунальної власності із закріпленням їх межовими знаками встановленого відповідно до законодавства України зразка (ст.ст.7,13).

Оскільки квартира, що належить ОСОБА_1 перейшла у приватну власність в порядку її приватизації у 2000 році житлового приміщення державного житлового фонду, правові основи такої приватизації та його подальшого використання й утримання визначені Законом України Про приватизацію державного житлового фонду .

Так, згідно статті 1 цього Закону приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.)

В частини другій статті 10 цього Закону визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (камори, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

За змістом частини 3 ст. 9 цього Закону нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Отже, законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення житлового фонду.

У рішенні Конституційного Суду України, від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_4 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), у якому зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і та ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду наведено у рішенні Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року у справі№ 14-рп/2011, де Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям мешканці треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво - або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19).

Редакцією статті 1 Законі України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку до внесення змін від 14.05.2015р. надавала тлумачення термінів, які вживаються у цьому законі, а саме, допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);

житловий комплекс - єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс;

загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об`єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо);

конструктивні елементи багатоквартирного будинку - частини споруди, які забезпечують її цілісність та необхідні технічні умови функціонування (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші, конструкції даху, покрівля, в`їзна група тощо);

нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин;

неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

З введенням в дію 01.07.2015р. Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку у статті 1 цього Закону наведені визначення термінів, що вживаються в такому значенні:

1) багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна;

2) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

3) нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна;

4) прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

5) співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;

6) спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Аналізуючи наведені норми матеріального права, колегія суддів резюмує, що зареєстрована у 1949 році садибне домоволодіння радгоспу по АДРЕСА_7 будувалося для створення не тільки умов проживання працівників радгоспу та їх побутового обслуговування, оскільки мешканці вели своє домогосподарство, робили запаси продуктів харчування, забезпечили себе паливом, утримували домашню худобу, а і забезпечили виробничу діяльність радгоспу, діяльність якого була пов`язана з вирощуванням овочей та виробництвом молочної продукції, у зв`язку з чим були побудовані як допоміжні приміщення, які будувалися як разом із основними частинами домоволодіння і були пов`язані між собою конструктивними елементами будівлі (підвали, крильца, відкрити тераси) та окремі (надвірні вбиральні, сараї), а також самостійні нежитлові приміщення (корівник, склад, конюшня, млин, кузня). Всі ці приміщення були розташовані на єдиній садибній земельній ділянці. В процесі експлуатації садибного домоволодіння, відбулась руйнація окремих нежитлових приміщень, а його житлова частини сформувалася як окремі 6 житлових будинків під номером 5-А , 5-Б , 5-Г , 5-Д , 5-Ж , 5-Е , проте дані за якими залишилися в обслуговуванні окремі допоміжні приміщення, в т.ч. надвірні вбиральні, сараї матеріали інвентаризаційної справи не містять. Послідуючі інвентаризації проводилися з показань їх мешканців.

У зв`язку із реформуванням Сумського овочево-молочного радгоспу, приватизації квартир, зруйнування окремих нежитлових приміщень початкова площа садибної земельної ділянки, яка не була закріплена державним актом на землі, протягом тривалого проміжку часу постійно зменшувалася, що підтверджується землевпорядною документацією, виготовленою у 2007 році ПО Хімпром , знаходиться в межах території міста Суми, проте, саме приміщення садибного домоволодіння у комунальну власність територіальної громади міста не передавалася і до цього часу не є об`єктом спільної власності територіальної громади та держави, а залишається об`єктом тільки державної власності, передано у користування ТОВ АФ Червоносільська .

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив, що на час прийняття міською радою рішення про надання йому дозволу про виготовлення проектної документації, не було. споруди надвірної вбиральні не земельній ділянці ,яку він просив передати йому у приватну власність Ці показання підтверджується матеріалами виготовленої йому землевпорядної документації.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не довів того, що спірна споруда надвірної вбиральні під літ И є допоміжним приміщенням саме житлового будинку АДРЕСА_18 , оскільки генеральний план садибної земельної ділянки по АДРЕСА_7 не містить запису про окрему споруду під такою літерою, як надвірна вбиральня, а була самочинно збудована пізніше, про що є запис на схематичному плані від 01.06.2006 року (матеріалах інвентаризаційної справи № 165864). Після її руйнації дана споруда фактично була відновлена у серпні 2017 року, шляхом нібито проведення її капітального ремонту, про що було повідомлено управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, а потім затверджена декларація про її готовність, оскільки проведені будівельні роботи відповідають діючим нормам та правилам і направлені на забезпечення надійності та безпечної експлуатації об`єкту і це відображено у акті № 91 даного управління.

Вимагаючи скасування рішення міської ради про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 , позивач свої вимоги мотивував як порушення прав його права власника квартири, яка дійсно не необлаштована туалетом, про що йому було відомо при укладені договору купівлі-продажу в травні 2017 року, але був згодний на її придбання, притому, що на той час споруда надвірного туалету ще була зруйнованою. Його ствердження, що він як співвласник він є співвласником і допоміжних приміщень житлового будинку, в якому розташована його квартира, ніхто не оспорює, але його ствердження що споруда надвірної вбиральні під літ. И є допоміжним приміщенням саме будинку в„– 5Ж , де знаходиться його квартира, не доведено перед судом належними доказами, які ним були пред`явлені. Акт приймання-передачі складений 22.05.2016 року членами ОСББ Замостянська - 5Ж , в якому зазначено про передачу об`єднанню споруди надвірної вбиральні під літ. И є суперечливим, бо саме приміщення житлового будинку 5-Ж створеному ОСББ не було передано від належного суб`єкта - місцевого державного органу, відповідального за це державне майно в особі регіонального відділення Фонду державного майна у Полтавській та Сумській областях.

Крім того, колегія зауважує, що оскільки позивачем порушено питання про повне скасування рішення міської ради в частині затвердження виготовленого ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання йому у власність земельної ділянки, то його участь у справі в якості відповідача є обов`язковою, проте позивачем визначено його процесуальний статус тільки як третьою особою. Отже розгляд справи відбувся за відсутність другого відповідача ОСОБА_7 .

Матеріалами справи доведено і сторонами визнано, що розбіжності в написанні номерів садибного будинку і у назві вулиці стосується конкретного садибного домоволодіння АДРЕСА_6 і його основних частин - житлового будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 травня 2021 року залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 листопада 2021 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: В.Ю. Рунов

Ю.О. Філонова