Постанова

від 18.12.2019 по справі 591/7476/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 591/7476/17-ц

провадження № 61-9684 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів : Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Сумська міська рада;

треті особи: об`єднання співвласників багатоквартитрного будинку Замостянська-5Ж , ОСОБА_2 ;

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Сумської міської ради та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 січня 2019 року у складі судді Шелєхової Г. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 18 квітня

2019 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Хвостика С. Г.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнень, до Сумської міської ради, треті особи: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Замостянська-5Ж (далі - ОСББ

Замостянська-5Ж ), ОСОБА_2 про часткове визнання незаконним та скасування рішення міської ради.

Позов мотивовано тим, щорішенням Сумської міської ради від 21 грудня

2017 року № 2904-МР затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , площею 0,0780 га, кадастровий номер 5919136300:06:019:0105, та надано її у власність ОСОБА_2 .

Вказана земельна ділянка передана ОСОБА_2 разом з існуючою на ній капітальною спорудою надвірною вбиральнею, яка є допоміжним приміщенням житлового будинку, в якому йому на праві власності належить квартира в„– 40 .

Зазначав, що допоміжні приміщення є спільною власністю власників багатоквартирного ОСББ Замостянська -5Ж , у тому числі і його, тому оскаржуваним рішенням міської ради фактично було позбавлено права користування надвірною вбиральнею, а відтак і обмежено у праві користування квартирою, яка не обладнана туалетною кімнатою .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив судвизнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення Сумської міської ради від 21 грудня 2017 року

№ 2904-МР, яким було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення та надання у власність ОСОБА_2 земельну ділянку із кадастровим номером 5910136300:06:019:0105.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 січня 2019 року,

з урахуванням виправлення описки ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 10 травня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано пункт 2 рішення Сумської міської ради

від 21 грудня 2017 року № 2904-МР, яким було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку із кадастровим номером 5910136300:06:019:0105.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щовбиральня є допоміжним приміщенням до багатоквартирного житлового будинку, в якому позивачу належить на праві власності квартира, так як туалети у квартирі відсутні і вона не є самочинним будівництвом. Таким чином, рішення Сумської міської ради про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, на якій розташована надвірна вбиральня, порушує права позивача як співвласника допоміжного приміщення, які підлягають захисту у судовому порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та Сумської міської ради залишено без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 січня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, не встановлено. Посилаючись на Закон України Про приватизацію державного житлового фонду суд зазначив, що надвірна вбиральня И є допоміжним приміщенням, призначеним для обслуговування житлового будинку, відноситься до спільної сумісної власності співвласників житлового будинку, а тому рішення Сумської міської ради про надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, на якій розташоване вказане допоміжне приміщення без встановлення сервітуту, є порушенням прав співвласників цього майна, зокрема і позивача.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі Сумська міська рада , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову

ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 22 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року справу за позовом

ОСОБА_1 до Сумської міської ради, треті особи: ОСББ Замостянська-5Ж , ОСОБА_2 , про часткове визнання незаконним та скасування рішення міської ради призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга Сумської міської ради мотивована тим, що міська рада при прийнятті рішення щодо надання земельної ділянки у власність

ОСОБА_2 діяла відповідно до норм та вимог чинного законодавства та не мала права відмовити у затвердженні проєкта землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Спірна земельна ділянка у встановленому законом порядку ОСББ Замостянська 5-Ж чи ОСОБА_1 у власність або користування не передавалась. Вважає, що позивачем не доведено, що саме він, а не ОСББ Замостянська 5-Ж , яке є окремою юридичною особою, має певні цивільні права на володіння або користування вбиральнею чи земельною ділянкою, а також те чим пункт 2 рішення Сумської міської ради від 21 грудня 2017 №2904-МР порушує цивільне право саме позивача. Також зазначено, що приміщення, яке розташоване на спірній земельній ділянці, не є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку у розумінні Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та

не призначене для загального користування.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 мотивована тим, що позивачем не надано доказів того, що надвірна вбиральня знаходиться на спірній земельній ділянці, яка відноситься до прибудинкової території багатоквартирного будинку, а також те, що його законні права користувача земельної ділянки порушені. Необхідність наявності акта на право власності чи користування земельною ділянкою для визначення прибудинкової території будинку передбачено статтею 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку . Вважає, що для встановлення сервітуту особі

не потрібно позбавляти власника земельної ділянки права володіння, користування та розпорядження нею, для цього існує інший спосіб захисту. Також зазначено, що судами безпідставно не було застосовано до спірних правовідносин положення статей 1, 11 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та постанову Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 Про реалізацію Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Доводи осіб, які подали відзив на касаційні скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційні скарги Сумської міської ради та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , у якому просив відмовити у задоволенні касаційних скарг та залишити оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 травня 2016 року функції з управління багатоквартирним будинком, а також допоміжними будівлями і спорудами, прибудинковою територією та іншим спільним майном співвласників будинку

АДРЕСА_4 передані ОСББ Замостянська-5Ж (т. 2, а. с. 50).

ОСОБА_1 є власником квартири

в„– 40 у будинку по АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному 03 травня 2017 року (т.1, а. с.9; т. 2, зворот а. с. 50). З технічного паспорту на дану квартиру вбачається, що вона не обладнана ванною кімнатою та вбиральнею (т.1, а. с.11).

06 липня 2017 року ОСББ Замостянська-5Ж з метою капітального ремонту дворової вбиральні И розмістило повідомлення № СМ141172281782 про початок будівельних робіт (т., 1 а. с. 196), а 16 серпня 2017 року об`єднання подало декларацію про готовність до експлуатації відремонтованого об`єкта. Будівельні роботи, виконані під час капітального ремонту вбиральні, як убачається з акта, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного контролю щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № 91, були виконані без порушень (т., 1 а. с. 199).

Рішенням Сумської міської ради від 21 грудня 2017 року № 2904-МР затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку ОСОБА_2 за адресою:

АДРЕСА_1 , площею 0,0780 га, кадастровий номер 5919136300:06:019:0105 (протокол Координаційної ради учасників антитерористичної операції від 16 червня 2016 року № 26). Категорія та функціональне призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови Сумської міської ради для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т. ,1 а. с. 114).

Право приватної власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 5919136300:06:019:0105 09 січня 2018 року зареєстровано за ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 116).

На території виділеної ОСОБА_2 земельної ділянки розташована дворова вбиральня И , яка відображена на схематичних планах земельної ділянки багатоквартирного житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_4 (т. 1, а. с. 17; т. 2, а. с. 51-52).

За інформацією Департаменту забезпечення ресурсних платежів від 14 лютого 2018 року № 06.01-16/5648 земельна ділянка за адресою:

АДРЕСА_4 ні ОСББ Замостянська-5ж , ні

ОСОБА_1 у власність чи у користування не передавалась (т. 1, а .с. 118).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги Сумської міської ради та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій не відповідають з огляду на таке.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України Про приватизацію державного житлового фонду .

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і та ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Такі висновки підтверджуються Рішенням Конституційного Суду України,

а саме, у Рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_4 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та за конституційним поданням

60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), у якому зазначив, що, аналізуючи порушені

у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і та ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року у справі

№ 14-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям мешканці треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19).

Ураховуючи вищезазначений висновок, суди першої та апеляційної інстанцій

не встановили, чи є спірне приміщення нежитловим, чи використовувалося воно як самостійний об`єкт нерухомості, а відтак чи є допоміжним.

Крім того, під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій Сумська міська рада указувала, що відповідно до статті 59 Закону України Про місцева самоврядування в Україні сільська, селищна, міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Вирішення питань регулювання земельних відносин, відповідно до статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в України , належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Повноваження у сфері регулювання земельних відносин визначено у статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в України , до яких, зокрема, віднесено організація і здійснення землеустрою та погодження проектів землеустрою.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, згідно з яким, громадянин, зацікавлений

у отриманні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, подає заяву до відповідної ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 12 Закону України Про статус ветеранів -війни, гарантії їх соціального захисту учасникам бойових дій надається пільга - першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Рішенням Сумської міської ради від 21 грудня 2017 року № 2904-МР Про надання земельних ділянок у власність учасникам антитерорестичної операції затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку ОСОБА_2 , за адресою:

АДРЕСА_1 , площею 0,0780 га, кадастровий номер 5919136300:06:019:0105.

Земельна ділянка, що розташована за вищезазначеною адресою, ні

ОСББ Замостянська-5Ж , ні ОСОБА_1 за рішенням Сумської міської ради

у власність чи у користування (постійне чи оренду) не передавалась.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині другій статті 16 ЦК України визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Судами не наведено підстав для визнання пункту 2 рішення Сумської міської ради від 21 грудня 2017 року № 2904-МР недійсним, ні з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства, ні з підстав порушення визначеної законом компетенції Сумської міської ради.

ОСОБА_1 обґрунтовує підставу для визнання пункту 2 рішення Сумської міської ради від 21 грудня 2017 року № 2904-МР незаконним тим, що на земельній ділянці (кадастровий номер 5910136300:06:019:0105) розміщена будівля, капітальний ремонт якої проведено ОСББ Замостянська-5Ж .

Проте, доказів, або будь-яких інших фактичних даних щодо права користування зазначенню земельною ділянкою не наводить.

Разом з тим, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанцій цим доводам не надали відповідної правової оцінки, що має важливе юридичне значення при вирішенні цього спору. Не звернули суди уваги і на необхідність застосувати відповідні норми законів, що регулюють спірні правовідносини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом (частини перша, третя статті 12 ЦПК України.)

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Таким чином у порушення статей 89, 263-264, 382 ЦПК України суди на зазначені вище положення закону уваги не звернули, не з`ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, і дійшли передчасного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суди належним чином не встановили правовідносини, які виникли між сторонами, не дослідили надані сторонами докази, тому суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень не може ухвалити власне судове рішення.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Сумської міської ради та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 січня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець