Постанова

від 16.11.2021 по справі 922/3936/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року м. Харків Справа № 922/3936/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. №2157 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 у справі №922/3936/20, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Байбак О.І., повний текст якого складений 05.05.2021,

за позовом Фізичної особи-підприємця Шайхалова Абдурахмана Магомедовича, м.Харків,

до 1) Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба, м.Харків,

2) Харківської міської ради, м. Харків,

3) Відділу у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Рахів, Закарпатська області,

про скасування рішення та зобов`язання припинити незаконні дії

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Шайхалов А.М. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (далі - ХНУПС), Харківської міської ради, Відділу у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) про:

- скасування раніше прийнятого рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання (п.3 додатку 1 до рішення) про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для реконструкції будівлі літ. "Г-2" під житлові будинки по вулиці Сумській, 75;

- зобов`язання ХНУПС припинити вчиняти дії, що можуть спричинити порушення прав та законних інтересів позивача, а саме: дії по підготовці будь-яких будівельних робіт на будівлі, яка вказана як літера "Г-2" у документах відповідача;

- визнання незаконними дій Відділу у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області по реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6310136300:07:002:0028 з цільовим призначенням 15.01 "Для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України та видом використання для реконструкції нежитлових будівель літ. "Б-5", літ. "В-5" та літ. "Г-2" під житлові будинки за адресою: в м. Харків, вул. Сумська, 75, та скасування відповідної реєстрації земельної ділянки (т.1,а.с.1-72, т.2, а.с.163-169, 182-184).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 у справі №922/3936/20 позов задоволено частково.

Скасовано пункт 3 додатку № 1 рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 №2009/20 про надання Харківському національному університету повітряних сил дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції будівлі літ. "Г-2" під житлові будинки по вулиці Сумській, 75.

Визнано незаконними дії Відділу у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області по реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6310136300:07:002:0028 з цільовим призначенням 15.01 "Для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України та видом використання для реконструкції нежитлових будівель літ. "Б-5", літ. "В-5" та літ. "Г-2" під житлові будинки за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 75, та скасовано відповідну реєстрацію земельної ділянки.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Харківська міська рада звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 у справі №922/3936/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради (вх. №2157 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 у справі №922/3936/20 та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 26 жовтня 2021 року.

Судове засідання апеляційного господарського суду 26.10.2021 розпочалось за участю представника апелянта, який надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас, представник 1-го відповідача не підтвердив наявність у нього повноважень на представництво інтересів у суді, а саме, не надано доказів, що вказана особа наділена повноваженнями на самопредставництво у розумінні частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 16 листопада 2021 року, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 ГПК України.

16.11.2021 засобами електронного зв`язку до суду апеляційної інстанції від представника ХНУПС надійшло клопотання про залучення до судового засідання в якості свідка на стороні відповідача ОСОБА_1 (вх. № 4902). Враховуючи, що надісланий документ не містить електронного цифрового підпису, колегією суддів він не розглядається, в силу вимог процесуального закону.

Водночас, 16.11.2021 представником ХНУПС до відділу документального забезпечення апеляційного господарського суду подане клопотання (вх. № 13290), в якому відповідач-1 просить залучити до судового засідання в якості свідка на стороні відповідача (Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба) ОСОБА_1 .

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 16.11.2021 розпочалось за участю представника 1-го відповідача, який підтримав заявлене клопотання про залучення свідка.

Щодо заявленого клопотання суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з частиною четвертою статті 13, статтею 118 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Також, відповідно до статті 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч.1 ст.113 ГПК України).

Судова колегія зазначає, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 було встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань тощо - до 20.10.2021. Проте, заявником не було надано доказів та не наведено доводів поважності причин неподання вказаного клопотання у визначений судом строк, що виключає можливість розгляду поданого клопотання поза межами строку для його подання.

Враховуючи, що відповідачем-1 подано клопотання до суду апеляційної інстанції з пропуском процесуального строку, встановленого в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2021, та у клопотанні представник 1-го відповідача не зазначає про поважність причин пропуску встановленого судом строку і не просить пропущений строк поновити, крім цього таке клопотання не заявлялось в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає без розгляду вказане клопотання, у відповідності до приписів частини 2 статті 118 ГПК України.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 16.11.2021 представники апелянта та 1-го відповідача підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати рішенням Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 у справі №922/3936/20 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Присутній в судовому засіданні представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Харківської міської ради, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Представник третього відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третього відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, 1-го та 2-го відповідачів, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: Харківська область, м. Харків, вулиця Сумська, 75, розташоване таке нерухоме майно:

- нежитлова будівля літ. "Г-2", загальною площею 1216,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1890986063101), що перебуває у власності Держави України, в особі балансоутримувача Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (ЄДРПОУ 24980799);

- нежитлова будівля літ. "В-5", загальною площею 2291,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1890967063101), що перебуває у власності Держави України, в особі балансоутримувача Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (ЄДРПОУ 24980799);

- нежитлова будівля літ. "Б-5", загальною площею 5890,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1890771863101), що перебуває у власності Держави України, в особі балансоутримувача Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (ЄДРПОУ 24980799);

- нежитлова будівля літ. "Бп", загальною площею 200,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1797314663101), що перебуває у власності Держави України, в особі Державного космічного агентства України (ЄДРПОУ 00041482);

- гараж НОМЕР_1 з льохом та оглядовою ямою, загальною площею 18,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1520449463101), що перебуває у приватній власності ОСОБА_2 ;

- нежитлові приміщення підвалу в„–0-6 -:- 0-11, 0-17 -:- 0-21 в літ. "Б-2" загальною площею 204,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 653437563101), що перебувають у приватній власності Шайхалова А.М. ;

- нежитлові приміщення підвалу в„–0-1 -:- 0-5, 0-12-:-0-16, 0-22-:-0-27 в літ. "Б-2" загальною площею 191,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 653433863101), що перебувають у приватній власності Шайхалова А.М. ;

- нежитлові приміщення 1-го поверху в„–1-4, 1-5, 1-29 та 2-го поверху в„–2-1, 2-4, 2-8 в літ. "Б-2" загальною площею 148,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 653430763101), що перебувають у приватній власності Шайхалова А.М. ;

- нежитлові приміщення 2-го поверху в„–2-2, 2-3, 2-5, 2-6 в літ. "Б-2" загальною площею 131,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 653425363101), що перебувають у приватній власності Шайхалова А.М. ;

- нежитлове приміщення другого поверху в„–2-7 в літ. "Б-2" загальною площею 141,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 652731563101), що перебувають у приватній власності Шайхалова А.М. ;

- нежитлові приміщення першого поверху в„–1-18-:-1-20, 1-26-:-1-28 в літ. "Б-2" загальною площею 108,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 652701763101), що перебувають у приватній власності Шайхалова А.М. ;

- нежитлові приміщення першого поверху в„–1-3, 1-8-:-1-12, 1-21-:-1-25, 1-32 в літ. "Б-2" загальною площею 129,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 652664863101), що перебувають у приватній власності Шайхалова А.М. ;

- нежитлові приміщення першого поверху в„–1-1, 1-2, 1-6, 1-7, 1-13-:-1-17, 1-30, 1-31 в літ. "Б-2" загальною площею 143,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 652634563101), що перебувають у приватній власності Шайхалова А.М .

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ФОП Шайхалов А.М. є власником нежитлових приміщень у двоповерховій нежитловій будівлі літера "Б-2", розташованої за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 75 , на підставі договорів купівлі-продажу від 29 лютого 2008 року, 24 березня 2008 року, 27 березня 2008 року, укладених з ОСОБА_4 , а саме:

- нежитлові приміщення 2-го поверху в„–2-2, 2-3, 2-5, 2-6 в літ. "Б-2" загальною площею 131,8 кв.м, що знаходяться в м. Харкові, вул. Сумська, 75 , на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. реєстр № 988 (т.1, а.с.93-94).

- нежитлові приміщення підвалу в„–0-6 -:- 0-11, 0-17 -:- 0-21 в літ. "Б-2" загальною площею 204,5 кв.м, що знаходяться в м. Харкові, вул. Сумська, 75 , на підставі договору купівлі-продажу від 27.03.2008, посвідченого від 24.03.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. реєстр №1065 (т.1, а.с. 112-113).

- нежитлові приміщення підвалу в„–0-1 -:- 0-5, 0-12-:-0-16, 0-22-:-0-27 в літ. "Б-2" загальною площею 191,4 кв.м, що знаходяться в м. Харкові, вул. Сумська, 75 , на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. реєстр №987 (т.1, а.с. 121-122).

- нежитлові приміщення 1-го поверху в„–1-4, 1-5, 1-29 та 2-го поверху в„–2-1, 2-4, 2-8 в літ. "Б-2" загальною площею 148,2 кв.м, що знаходяться в м. Харкові, вул. Сумська, 75 , на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. реєстр №990 (т.1, а.с. 102-103).

- нежитлові приміщення першого поверху в„–1-1, 1-2, 1-6, 1-7, 1-13-:-1-17, 1-30, 1-31 загальною площею 143,5 кв.м; нежитлові приміщення першого поверху в„–1-3, 1-8-:-1-12, 1-21-:-1-25, 1-32 загальною площею 129,4 кв.м; нежитлові приміщення першого поверху в„–1-18-:-1-20, 1-26-:-1-28 загальною площею 108,1 кв.м; нежитлове приміщення другого поверху №2-7 загальною площею 141,9 кв.м, що знаходяться в м. Харкові, вул. Сумська, 75 , на підставі договору купівлі-продажу від 29.02.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлєвою К.Б., реєстр №392 (т.1, а.с. 130-133).

В свою чергу, вказане нерухоме майно на підставі договорів купівлі-продажу від 2006 року належало продавцю - ОСОБА_4 , який відчужив його на користь позивача.

Вказане підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу від 29.02.2008, 24.03.2008, 27.03.2008, витягами з Державного реєстру правочинів, копіями технічних паспортів на ці приміщення.

За твердженням позивача, за результатами інвентаризації двоповерхової нежитлової будівлі, що належить ФОП Шайхалову А.М. та зареєстрована під літерою "Б-2", ХНУПС отримано технічний паспорт на вказану будівлю під літ. "Г-2" та зареєстровано право власності на неї як на будівлю літ. "Г-2", загальною площею 1216,5 кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Сумська 75 .

З матеріалів справи вбачається, що з метою скасування реєстрації права власності на двоповерхову нежитлову будівлю літера "Г-2", загальною площею 1216,5 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 75 , та зареєстрована за Державою Україна в особі балансоутримувача ХНУПС, громадянин Шайхалов А.М. звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з відповідним позовом до ХНУПС, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Салімовської Марини Миколаївни.

Зазначений позов розглядався в межах справи № 638/13447/19.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.09.2019 у справі №638/13447/19 задоволено заяву Шайхалова А.М. про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відповідачу Харківському національному університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) або іншим особам за його замовленням, власникам, користувачам вчиняти будь-які дії по відчуженню, передачу у користування або володіння, дії з реконструкції, будівництва, ремонту або внесення інших змін до конструкції та обладнання двоповерхової нежитлової будівлі літера "Г-2" загальною площею 1216,5 кв.м, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 75 - до вирішення справи по суті (т.1, а.с. 25-27).

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 20.05.2020 у справі №638/13447/19 позовні вимоги задоволено. Скасовано реєстрацію права власності на двоповерхову нежитлову будівлю літера "Г-2" загальною площею 1216,5 кв. м, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Сумська 75 за Державою Україна в особі балансоутримувача Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) (т.1, а.с.20-24).

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що протягом розгляду справи №638/13447/19 ХНУПС не заперечив того факту, що приміщення в нежитловій будівлі, які належать позивачу повністю формують цілу будівлю літ. "Б-2", яка є тотожною до будівлі літ. "Г-2", право на яку зареєстрував ХНУПС; не спростував дійсність відчуження Державою Україна належної будівлі літ. "Б-2" (колишня їдальня) за адресою: м. Харків, вул. Сумська 75 ; не надав доказів щодо підстав здійсненні інвентаризації двоповерхової будівлі колишньої їдальні (інвентарний номер 8/2); не доведено обставину отримання ХНУПС нежитлової будівлі № 8/2 (їдальня) за актом приймання-передачі з балансу квартирно-експлуатаційного відділу м.Харків.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 18.01.2021 у справі №638/13447/19 скасовано рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 20.05.2020 у справі №638/13447/19 та ухвалено нове, яким відмовлено в задоволенні позову Шайхалова А.М. до ХНУПС про скасування реєстрації. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що самі по собі обставини, на які позивач послався в обґрунтування своїх вимог, не дають підстав для висновку про наявність порушення прав позивача.

Водночас, в межах справи №638/13447/19 судом було встановлено такі обставини. Двоповерхова нежитлова будівля літера "Б-2" (колишня їдальня), розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська 75 , до 2004 року належала Державі Україна відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 23.11.2004 Виконавчим комітетом Харківської міської ради та була проінвентаризована КП Харківське міське БТІ 13 квітня 2004 року. Відповідно КП Харківське міське БТІ щодо цієї будівлі було створено інвентаризаційну справу №84023, реєстровий №5548. З власності Держави нежитлова будівля літера "Б-2", розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська 75 , вибула на підставі договору купівлі-продажу р.№Д29/1.5/1412 від 21.12.2004, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л.А., реєстр №6824 та акту прийому-передачі від 11.01.2005. Покупцем будівлі стало ТОВ "Укрмедполіс".

Зазначені обставини встановлені постановою Апеляційного суду Харківської області від 18.01.2021 по справі № 638/13447/19, яка набрала законної сили (т.2, а.с. 73-81).

До того ж, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказану постанову залишено без змін постановою Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №638/13447/19.

Досліджуючи в межах даної справи питання щодо переходу права власності на спірну двоповерхову будівлю, судом встановлено, що на підставі наказу Міністра оборони України від 13.03.2013 № 173 "Про передачу фондів військових містечок у місті Харків" за актом приймання-передачі, затвердженого Міністром оборони України 05.06.2013, з балансу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків вилучено та передано на баланс ХНУПС фонди військового містечка № 94 по вул. Сумській 75 у м. Харкові, у тому числі будівля № 5 (адміністративна будівля) та № 8 (гуртожиток офіцерів) (т.1, а.с.69-72).

У відповіді від 30.10.2020 на адвокатський запит Квартирно-експлуатаційного відділ м. Харків повідомив про те, що фонди військового містечка №94 (вул. Сумська, 75, м. Харків), передані за актом приймання передачі, затвердженого Міністром оборони України 05.06.2013 з балансу КЕВ м. Харків на баланс ХНУПС станом на 2004 рік та станом на 2013 рік складались з наступного нерухомого майна: будівля №5 (гуртожиток), будівля №8 (гуртожиток офіцерів); прохідна; огорожа залізобетонна - 60 м; асфальтовий майданчик - 2100 кв.м; огорожа цегляна - 70м; огорожа залізобетонна - 136 м; мережі водопостачання - 130 м; мережі водопостачання - 130 м; мережі водовідведення - 190 м; мережі теплопостачання - 180 м; кабельні мережі - 100м (т.1, а.с. 61).

Матеріали справи не містять доказів, що на момент передання фондів військового містечка № 94 по вул. Сумській 75 у м. Харкові двоповерхова будівля колишньої їдальні військового містечка перебувала на балансі КЕВ м. Харків та, відповідно, була передана на баланс ХНУПС.

Разом з тим, у 2018 році за результатами інвентаризації будівель, що входять до складу військового містечка № 94 по вул. Сумській 75 у м. Харкові, ХНУПС отримано технічний паспорт на будівлю літера "Г-2" загальною площею 1216,5 кв.м по вул. Сумській 75 у м. Харкові.

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салімовська Марина Миколаївна 06.08.2019 на підставі листа, серія та номер 10-16-13069, виданого 18.07.2019 Фондом державного майна України, здійснила реєстрацію права власності двоповерхової нежитлової будівлі літера "Г-2" загальною площею 1216,5 кв.м, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Сумська 75, за Державою Україна в особі балансоутримувача Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба. Наведене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.08.2019 №179023344.

Матеріали справи не містять будь-якого правовстановлюючого документа на нежитлову будівлю літера "Г-2", загальною площею 1216,5 кв.м, розташованої за адресою: вул. Сумській 75 в м. Харкові.

Як свідчать матеріали справи, з приводу повторної реєстрації права власності на будівлю літера "Г-2" за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 75 слідчим СВ ВСП ГУ НП в Харківської області розпочато кримінальне провадження № 42019220750000205 від 19.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України, про що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповіді відомості.

В подальшому, постановою слідчого СВ ВСП ГУ НП в Харківської області від 05.03.2020 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42019220750000205 від 19.08.2019, закрито (т.2, а.с. 2-4).

В постанові про закриття кримінального провадження від 05.03.2020 зазначено про те, що згідно рапорту, що міститься в матеріалах кримінального провадження встановлено, що будівля літера "Г-2", загальною площею 1216,5 кв.м, та нежитлова будівля літера "Б-2", загальною площею 1190,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 75 є однієї і тією ж будівлею. В ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 23.11.2004 Виконавчим комітетом Харківської міської ради двоповерхова будівля літера "Б-2" (колишня їдальня ХНУПС), загальною площею 1190,7 кв.м, розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 75, до 2004 року належала Державі Україна та була проінвентаризована КП "ХМБТІ" щодо цієї будівлі створено відповідну інвентаризаційну справу. З власності Держави України нежитлова будівля літера "Б-2" загальною площею 1190,7 кв.м, вибула на підставі договору купівлі-продажу від р.№Д29/1.5/1412 від 21.12.2004, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л.А., реєстр №6824 та акту прийому-передачі від 11.01.2005, згідно яких Міністерством оборони України вищевказану будівлю реалізовано та передано у власність ТОВ "Укрмедполіс".

Матеріали справи також свідчать, що в рамках зазначеного кримінального провадження слідчим СВ ВСП ГУ НП в Харківської області було здійснено допит свідків, зокрема заступника начальника університету з тилу Гнирі В.В. (протокол допиту від 27.12.2019), який повідомив, що ХНУПС стало відомо про наявність у Шайхалова А.М. права власності на нежитлові приміщення в будівлі літера "Б-2", загальною площею 1190,7 кв.м, по вул. Сумській 75 в м.Харкові ; в подальшому стало також відомо що вищезазначеній будівлі ХБТІ присвоєно літеру "Г-2" та вказана будівля є частиною будівлі № 8, балансоутримувачем якого є ХНУПС, а власником Держава Україна (т.2, а.с.126-131).

Матеріали справи містять копію висновку експертного дослідження від 19.03.2021 № ЕД-19/121-21/2852 БТ, складеного судовим експертом Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, за заявою Шайхалова А.М. про призначення експертного будівельно-технічного дослідження нежитлової будівлі в„–75 по вул. Сумській в м. Харкові . На вирішення вказаного експертного дослідження поставлено наступне питання: Чи є будівлі літера "Б-2", загальною площею 1190,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська 75, та літера "Г-2" , загальною площею 1216,5 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська 75 , однією будівлею? (т.3, а.с. 3-21).

Зі змісту цього висновку свідчить, що на дослідження надано копії технічних паспортів на нежитлові приміщення підвалу в„–0-1 -:- 0-5, 0-12-:-0-16, 0-22-:-0-27 в літ. "Б-2"; нежитлові приміщення підвалу в„–0-6 -:- 0-11, 0-17 -:- 0-21 в літ. "Б-2"; нежитлові приміщення першого поверху в„–1-1, 1-2, 1-6, 1-7, 1-13-:-1-17, 1-30, 1-31 в літ. "Б-2"; нежитлові приміщення першого поверху в„–1-3, 1-8-:-1-12, 1-21-:-1-25, 1-32 в літ. "Б-2"; нежитлові приміщення першого поверху в„–1-18-:-1-20, 1-26-:-1-28 в літ. "Б-2"; нежитлові приміщення 1-го поверху в„–1-4, 1-5, 1-29 та 2-го поверху в„–2-1, 2-4, 2-8 в літ. "Б-2"; нежитлові приміщення 2-го поверху в„–2-2, 2-3, 2-5, 2-6 в літ. "Б-2"; нежитлове приміщення другого поверху в„–2-7 в літ. "Б-2"; наказ Міністра оборони України від 13.03.2013 № 173 "Про передачу фондів військових містечок у місті Харків"; акт приймання-передачі на баланс основних фондів військового містечка №94, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 75; копію технічного паспорту на громадський будинок літ "Г-2" по вул. Сумська, 75 у м. Харкові інв. справа № 2018/4207, складений станом на 31.10.2018 Приватним підприємством "Міський центр нерухомості"; копію технічного паспорту на громадський будинок. Столовая. Літера "Б-2" по вул. Сумська, 75 у м. Харкові, складений станом на 13.04.2004 "Харківське МБТІ" інв. справа №84023, реєстровий №5548.

За результатами цього дослідження, яке проведено методом вивчення технічної документації та обстеження фактичного стану об`єкта, зроблено висновки про те, що за сукупністю технічних даних встановлено, що будівля літера "Б-2", загальною площею 1190,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська 75 (відповідно до технічних паспортів КП "Харківське МБТІ" інв. справа №84023, реєстровий №5548, складених станом на 08.09.2006) та будівля літера "Г-2", загальною площею 1216,5 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська 75 (відповідно до технічного паспорту Приватного підприємства "Міський центр нерухомості", інв. справа № 2018/4207, складеного станом на 31.10.2018) з технічної точки зору є однією і тією ж будівлею.

До того ж, у мотивувальній частині вказаного експертного висновку зазначено, що розбіжності в площах приміщень, які мають технічні паспорти на будівлі літ. "Б-2" та літ. "Г-2" в межах припустимої погрішності.

Як вказує позивач, в порушення права ФОП Шайхалова А.М. на володіння двоповерховою будівлею літера "Б-2" та на користування земельною ділянкою під цією будівлею, ігноруючи вимоги ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова про забезпечення позову від 12.09.2019 ХНУПС звернувся до Харківської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для реконструкції будівлі літер "Г-2" (яка насправді є будівлею під літ. "Б-2", що належить ФОП Шайхалову А.М.) під житлові будинки по вулиці Сумській, 75.

В подальшому, пунктом 3 додатку № 1 рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 № 2009/20 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" Харківському національному університету повітряних сил імені Івана Кожедуба надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,6000 га із земель територіальної громади м. Харкова для реконструкції нежитлових будівель літ. "Б-5", літ. "В-5", літ. "Г-2" під житлові будинки по вулиці Сумській, 75 (т.1, а.с. 31-35).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на підставі відповідної заявки та розробленої ФОП Кемечеджиєва М.В. документації із землеустрою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором Відділу у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області здійснено реєстрацію земельної ділянки площею 0,60 га для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України для реконструкції нежитлових будівель літ. "Б-5", літ. "В-5" та літ. "Г-2" під житлові будинки, кадастровий номер 6310136300:07:002:0028, місце розташування м. Харків, вул. Сумська, 75. Наведене підтверджується інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (т.1, а.с. 56-58).

Вказані дії щодо прийняття Харківською міською радою рішення 33 сесії 7 скликання (п. З додатку 1 до рішення) про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для реконструкції будівлі літ. "Г-2" під житлові будинки по вулиці Сумській, 75; щодо вчинення ХНУПС дій по підготовці будь-яких будівельних робіт на будівлі, яка вказана як літера "Г-2" у документах останнього; щодо реєстрації Відділом у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області земельної ділянки кадастровий номер 6310136300:07:002:0028 ФОП Шайхалов А.М. вважає незаконними, та такими, що порушують його право на володіння нежитловою будівлею літера "Б-2", загальною площею 1190,7 кв.м (колишня їдальня військового містечка № 94), розташованої за адресою: м. Харків, вул. Сумська 75, та отримання в користування земельної ділянки під зазначеною будівлею.

З підстав скасування зазначеного рішення Харківської міської ради, зобов`язання ХНУПС припинити вчиняти дії по підготовці будь-яких будівельних робіт на будівлі, яка вказана як літера "Г-2" у документах відповідача та визнання незаконними дій Відділу у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області по реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6310136300:07:002:0028 та її скасування ФОП Шайхалов А.М. звернувся до господарського суду з позовом у даній справі (т.1, а.с.1-7, т.2, а.с.163-169).

Разом з тим, заперечуючи проти позовних вимог, Харківська міська рада у відзиві на позовну заяву зазначила про те, що ХНУПС звернувся на ім`я Харківського міського голови із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5900 кв.м для реконструкції будівель літери "Б-5", "В-5", "Г-2" під житлові будинки по вул. Сумська, 75. До заяви було додано, зокрема графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки. На підставі поданих ХНУПС матеріалів Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради були підготовлені графічні матеріали місця розташування земельної ділянки для реконструкції та подальшого обслуговування об`єкту. Згідно із зазначеними графічними матеріалами місця розташування земельної ділянки, відповідно до Генерального плану м. Харкова, затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради від 23.06.2004 № 89/04, зі змінами, затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 № 1023/13, земельна ділянка розташована в зоні багатоквартирної житлової забудови, в історико-культурній зоні. Згідно з планом зонування території (зонінгом) м. Харкова, затвердженим рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 № 1024/13, зі змінами, затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 26.10.2016 № 396/16, земельна ділянка розташована в житловій зоні. Підзоні Ж-4: зона змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови (6-16 пов.). Земельна ділянка розташована поза межами червоних ліній вулиць. За таких обставин встановлено, що розташування об`єкта не суперечить затвердженій згідно з чинним законодавством, містобудівній документації. Наведені обставини, на думку другого відповідача, свідчать про відсутність законодавчо визначених підстав для відмови у наданні ХНУПС дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для реконструкції будівлі літ. "Г-2" під житлові будинки по вулиці Сумській, 75 (т.1, а.с.181-186).

ХНУПС, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про те, що підставою для держаної реєстрації права власності на нежитлову будівлю літ. "Г-2" за Державою в особі ХНУПС є лист Фонду державного майна України 10-16-13069 виданий 18.07.2019 (лист був вилучений прокурором Генеральної прокуратури згідно ухвали Октябрьского районного суду м. Полтави від 25.09.2019, але на нього є посилання у Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 176966307). Крім того, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ФОП Шайхаловим А.М. зареєстровано право власності на нежитлові приміщення в будівлі "Б-2", площею 1190,7 кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Сумська 75, а за ХНУПС зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. "Г-2", площею 1216,5 кв.м, що на думку першого відповідача свідчить що в даному випадку мова йде взагалі про різні об`єкти - приміщення і будівля. Також, вважає, що в даному випадку не порушено вимоги, викладені в ухвалі Дзержинського районного суду м. Харків від 12.09.2019 №638/13447/19, оскільки в цій ухвалі не було заборон щодо звернень до міської ради стосовно отримання дозвільної документації (т.2, а.с.14-16).

Відділ у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області також заперечив проти позовних вимог та зазначив, що відповідно до пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок до відділу у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надійшла документація із змелеустрою, розроблена ФОП Кемечеджиєва М.В., для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. У відповідності до вищезазначеного та результатами розгляду даної заявки державним кадастровим реєстратором у Рахівському районі Головного управління 22.09.2020 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,60 га для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України для реконструкції нежитлових будівель літ. "Б-5", літ. "В-5" та літ. "Г-2" під житлові будинки, кадастровий номер 6310136300:07:002:0028.

26.04.2021 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про часткове задоволення позову (т.3, а.с. 49-75).

Вказане рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з посиланням на приписи статті 41 Конституції України, статей 181, 182, 316, 319, 321, 328, 331, 377, 386, 387 Цивільного кодексу України, статті 79-1, 116, 120, 123 Земельного кодексу України мотивовано наявністю достатніх доказів, які підтверджують, що надання Харківською міською радою дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції будівлі літ. "Г-2" під житлові будинки по вулиці Сумській, 75, згідно з пунктом 3 додатку № 1 рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 № 2009/20 порушує права позивача на отримання в користування земельної ділянки на якій безпосередньо розташована будівля, право власності на яку зареєстровано за позивачем, та частини земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Щодо позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, суд першої інстанції з посиланням на приписи статей 15, 16 Цивільного кодексу України зазначив, що заявником не надано доказів наявності обставин, з якими закон пов`язує можливість здійснення судового захисту у спосіб заявлений позивачем, не доведено будь-якими належними та допустимими доказами факт вчинення або наявності загрози вчинення з боку ХНУПС дій по підготовці будь-яких будівельних робіт на будівлю, яка вказана як літ. "Г-2".

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, за твердженням апелянта, рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання (п. З додатку 1 до рішення) про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для реконструкції будівлі літ. "Г-2" під житлові будинки по вулиці Сумській, 75 прийнято на підставі частини 2 статті 19 Конституції України, статей 79-1, 116, 123, 134 Земельного кодексу України, за відповідною заявою ХНУПС та на підставі поданих ним документів, у тому числі з урахуванням інформації щодо розташування на земельній ділянці нежитлових будівель літ. "Б-5", літ. "В-5" та літ. "Г-2", які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві власності за ХНУПС. Вважає, що місцевим господарським судом не враховано відсутність законодавчо визначених підстав для відмови у наданні ХНУПС дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для реконструкції будівлі літ. "Г-2" під житлові будинки по вулиці Сумській, 75. Крім того, апелянт вказає на те, що спірним рішенням Харківської міської ради не порушено прав позивача, оскільки земельна ділянка не надавалась в користування будь-яким особам. До того ж, заявник вважає що оскаржуване рішення прийнято з порушенням правил юрисдикції.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно, рішення суду, з урахуванням вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, розглядається лише в оскаржуваній частині, а саме в частині задоволення позовних вимог. В інших частинах прийняте судове рішення не оскаржуються жодною із сторін.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Предметом позову в цій справі є, зокрема, вимоги про скасування пункту 3 додатку № 1 рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 №2009/20 про надання Харківському національному університету повітряних сил дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції будівлі літ. "Г-2" під житлові будинки по вулиці Сумській, 75; визнання незаконними дій Відділу у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області по реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6310136300:07:002:0028 з цільовим призначенням 15.01 "Для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України та видом використання для реконструкції нежитлових будівель літ. "Б-5", літ. "В-5" та літ. "Г-2" під житлові будинки за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 75; скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6310136300:07:002:0028 у Державному земельному кадастрі.

Підставою позовних вимог, на думку ФОП Шайхалова А.М., є незаконність спірного рішення Харківської міської ради, оскільки на земельній ділянці, якої стосується спірне рішення, знаходиться нерухоме майно позивача.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з преамбулою Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і надалі в редакції Закону, чинного на момент прийняття спірного рішення) цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 3 статті 24 цього Закону унормовано, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону).

За змістом частин 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі та можливість за результатами розгляду позову відновити порушене право позивача. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 року у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 року у справі № 910/21404/17, від 23.12.2020 року у справі № 914/2057/18.

Як вже було встановлено в цій постанові, позивач з 2008 року є власником нерухомого майна - двоповерхової нежитлової будівлі літера "Б-2", розташованої за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 75. У той же час, матеріали справи не містять доказів оформлення речових прав на земельну ділянку під нерухомим майном попереднім власником майна та формування земельної ділянки під цим нерухомим майном як окремого об`єкту цивільних прав.

Судова колегія зазначає, що підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 Цивільного кодексу України та статтею 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час набуття права власності на нерухоме майно).

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Частиною першою, другою статті 120 Земельного кодексу України передбачено також, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 (пункт 7.40) у справі №910/18560/16 наголосила на імперативному характері цього законодавчого припису.

Отже, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, в силу імперативного законодавчого припису, відбувається перехід права на земельну ділянку, розміщену під цим жилим будинком, будівлею або спорудою, до нового власника, а відповідне право на цю земельну ділянку у попереднього власника припиняється, як зазначено у наведеній статті. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки (аналогічні висновки, викладені у пункті 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, пункті 8.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 907/68/18).

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

При цьому принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, на якій це майно розміщене, закріплений наведеними законодавчими нормами, зумовлений невіддільністю нерухомого майна від земельної ділянки, на якій воно розміщене, і яка фактично є його частиною, та має на меті дотримання законних прав та інтересів власника нерухомого майна, а також забезпечення можливості реалізації ним відповідних правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній власник земельної ділянки порядку припинення прав на земельну ділянку, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення (такі висновки, викладені у пункті 8.8 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 907/68/18 з урахуванням висновків, викладених у пункті 8.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

Стаття 120 Земельного кодексу України, стаття 377 ЦК України передбачають припинення права власності чи користування земельною ділянкою та перехід такого права до особи, що набуває право власності на нерухоме майно. Щодо застосування приписів вказаних статей Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц).

Отже, відповідно до зазначених правових норм власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Одночасно користування будинком, спорудою неможливе без використання земельної ділянки, достатньої для розміщення й обслуговування цього майна. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм та правил.

У зв`язку з чим позивач беззаперечно має майновий інтерес в одержанні в користування земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно та частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування цього майна, однак розглянути це питання та прийняти відповідне рішення повинен відповідний орган місцевого самоврядування (статті 116, 122 ЗК України).

З приписів статті 79-1 Земельного кодексу України вбачається, що метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Наведені норми кореспондують з положеннями частини першої статті 50 Закону України "Про землеустрій", за якими проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Частиною другою статті 123 Земельного кодексу України унормовано, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина третя статті 123 ЗК України).

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (частина 14 статті 123 ЗК України).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина 15 статті 123 ЗК України).

У постанові Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №927/1067/20 зазначено висновок про те, що відповідно до статті 123 Земельного кодексу України порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачає визначену правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у користування; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що всі дії відповідних суб`єктів цієї правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними та спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у користування.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог частини 2 статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Відповідно до висновків, викладених у пункті 24 постанови Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №914/2057/18, порядок надання земельних ділянок державної та комунальної власності в користування регулюється статтями 123, 124 ЗК України та полягає в такому:

- особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки, звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; у клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення, додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки;

- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні;

- за замовленням заінтересованої особи спеціалізованою організацією розробляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який погоджується в порядку статті 186-1 ЗК України;

- орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в користування, яким затверджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі такого рішення шляхом укладення договору оренди.

Таким чином, земельне законодавство вимагає оформлення права користування земельною ділянкою комунальної власності за певною процедурою, початковим етапом якої є надання органом місцевого самоврядування дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (п. 25 постанови Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №914/2057/18).

Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Такий дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому.

Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням проекту землеустрою є пропозицією цієї особи щодо визначення предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою.

Затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою.

Таким чином, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди.

Після цього сторони укладають договір оренди, в якому сторонами погоджується вже не тільки конкретна земельна ділянка, а і всі інші умови договору. З цього моменту виникають договірні правовідносини.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 у справі № 688/2908/16-ц звертає увагу, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо.

Отже, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є початковою стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту.

Таким чином, позивач не може пройти визначену статтями 123, 124 Земельного кодексу України процедуру одержання земельної ділянки в користування саме з підстави наявності спірного рішення органу місцевого самоврядування, тобто у зв`язку з початком процедури оформлення права користування земельною ділянкою за іншою особою - ХНУПС.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, висловленій у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №914/2057/18 позивач, як власник нерухомого майна, за законодавчо врегульованим принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди автоматично набуває право користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно та частиною ділянки, яка необхідна обслуговування цього майна. Тому надання власником землі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку власника нерухомості, безумовно призводить до порушення майнового інтересу останнього.

Як вже зазначалось в цій постанові, надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою є початковим етапом процедури оформлення права користування земельною ділянкою. У зв`язку з чим у разі відведення ХНУПС або будь-якій іншій особі земельної ділянки, яка входить до меж землі, необхідної для обслуговування майна позивача, останній автоматично втратить можливість оформити належне йому в силу закону право користування земельною ділянкою для обслуговування об`єктів нерухомого майна та, відповідно, буде позбавлений можливості повноцінно користуватися власним нерухомим майном.

Вказане спростовує доводи апелянта, що спірне рішення не порушує прав позивача, оскільки не передбачає передання земельної ділянки у користування іншим особам, в тому числі ХНУПС.

У той же час встановлення факту порушення відповідачем законного майнового інтересу позивача в оформленні права користування земельною ділянкою неможливе без з`ясування того, яка площа земельної ділянки орієнтовно необхідна позивачу для обслуговування нерухомості та чи має місце у зв`язку з цим накладення на неї земельної ділянки, яка є предметом спірного рішення.

Як зазначалось вище, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ФОП Шайхалов А.М. є власником нежитлових приміщень у двоповерховій нежитловій будівлі літера "Б-2", розташованої за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 75, на підставі договорів купівлі-продажу від 29 лютого 2008 року, 24 березня 2008 року, 27 березня 2008 року, які додано до матеріалів справи.

Відомостей щодо наявності інших власників на будівлю літера "Б-2", за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 75, або частину вказаної будівлі матеріали справи не містять.

Наведене свідчить, що на час розгляду даного спору двоповерхова нежитлова будівля літера "Б-2", розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 75, належить на праві власності ФОП Шайхалову А.М., що підтверджується відповідним витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.08.2019 № 179023344.

Водночас, відповідно до інформації, наданої ХНУПС при зверненні до Харківської міської ради з відповідною заявою, та на підставі якої Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради були підготовлені графічні матеріали місця розташування земельної ділянки 2019 року, на земельній ділянці, що формується, розташовані нежитлові будівлі літ. "Б-5", літ. "В-5" та літ. "Г-2", які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві власності за Державою Україна в особі балансоутримувача Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (ЄДРПОУ 24980799).

Однак, як вже було зазначено вище, ХНУПС не має будь-якого правовстановлюючого документа на нежитлову будівлю Літера "Г-2", загальною площею 1216,5 кв.м, за адресою м. Харків, вул. Сумська, 75, щодо якої перший відповідач просив Харківську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції під житлові будинки. Зазначені обставини уповноваженими особами Харківської міської ради при вирішення даного питання не були враховані.

Як було встановлено, будівля літера "Б-2", загальною площею 1190,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська 75, та будівля літера "Г-2", загальною площею 1216,5 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська 75, фактично є однією і тією ж будівлею. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, висновком експертного дослідження від 19.03.2021 № ЕД-19/121-21/2852 БТ, складеним Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, в якому зазначено, що з технічної точки зору вказані будівлі є однією і тією ж будівлею, та не заперечуються сторонами.

Проте, під час вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова, другим відповідачем проігноровано наявність на земельній ділянці, щодо якої перший відповідач просив надати дозвіл, зареєстрованої на праві власності за ФОП Шайхаловим А.М. двоповерхової нежитлової будівлі літера "Б-2", з метою обслуговування якої позивач в силу закону має право отримати в користування земельну ділянку.

За таких обставин, надання Харківською міською радою на користь ХНУПС дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції, у тому числі, будівлі літ. "Г-2" під житлові будинки по вулиці Сумській, 75 згідно з пунктом 3 додатку № 1 рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 № 2009/20 порушує права позивача на отримання в користування земельної ділянки на якій безпосередньо розташована належна йому на праві власності будівля, та частини земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Також, згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" суд постановив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Враховуючи викладене, позивач як власник об`єкту нерухомості, розташованого на спірній земельній ділянці має "правомірні очікування" щодо продовження користування земельною ділянкою для обслуговування належного йому майна, які підлягають захисту відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на вищевикладені обставини.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за результатами оспорюваного рішення міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, з урахуванням розробленого проекту землеустрою, третім відповідачем сформована земельна ділянка площею 0,60 га та присвоєно їй кадастровий номер, про що внесено відомості в Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (далі - Закон №3613-VI) державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №3613-VI ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону №3613-VI державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За правилами частини третьої статті 24 Закону №3613-VI державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Згідно із пунктом 29 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, (далі - Порядок №1051) кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

Відповідно до пункту 109 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою, зокрема, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Так, відповідно до пункту 107 Порядку №1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Оскільки позовна вимога про визнання незаконними дій та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є похідною від першої вимоги та реалізована на підставі спірного рішення, то така вимога, за висновком апеляційного господарського суду, також повинна розглядатися господарським судом. До того ж, позовні вимоги щодо незаконності рішення органу місцевого самоврядування та здійсненої на підставі нього державної реєстрації земельної ділянки - є однорідними, нерозривно пов`язаними між собою та ґрунтуються на одній правовій підставі - належності позивачу права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці.

З огляду на вищенаведене, реєстрація Відділом у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області земельної ділянки кадастровий номер 6310136300:07:002:0028 площею 0,60 га для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України для реконструкції нежитлових будівель літ. "Б-5", літ. "В-5" та літ. "Г-2" під житлові будинки також є незаконною, оскільки на зареєстрованій земельній ділянці кадастровий номер 6310136300:07:002:0028 розміщується, зокрема, належна ФОП Шайхалову А.М. нежитлова будівлі літера "Б-2", за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 75, з метою обслуговування якої позивач має право отримати в користування земельну ділянку.

З урахуванням викладеного судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заявленого ФОП Шайхаловим А.М. позову в частині скасування пункту 3 додатку № 1 рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 № 2009/20 про надання Харківському національному університету повітряних сил дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції будівлі літ. "Г-2" під житлові будинки по вулиці Сумській, 75; визнання незаконними дій Відділу у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області по реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6310136300:07:002:0028 з цільовим призначенням 15.01 "Для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України та видом використання для реконструкції нежитлових будівель літ. "Б-5", літ. "В-5" та літ. "Г-2" під житлові будинки за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 75 та скасування відповідної реєстрації земельної ділянки.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано надано оцінку спірним правовідносинам у контексті норм статей 120, 123 Земельного кодексу України, статей 21, 377 Цивільного кодексу України із належним чином дослідженням поданих сторонами доказів, зокрема висновку експерта, на з`ясування обставин щодо співвідношення земельної ділянки, яка є предметом спірного рішення, із земельною ділянкою, необхідною позивачу для обслуговування об`єктів нерухомості та право на яку в силу закону має позивач.

До того ж, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обраний позивачем спосіб захисту щодо скасування рішення міської ради про надання дозволу іншій особі на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна позивача, та визнання незаконним дій по реєстрації такої земельної ділянки зі скасуванням відповідної реєстрації земельної ділянки є належним, оскільки дозволяє ефективно захистити порушене право та інтерес заявника позову - ФОП Шайхалова А.М.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежність даного спору до господарської юрисдикції, судова колегія зазначає таке.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч 2 ст. 4 ГПК України).

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК. За змістом частини 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України)

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 1 частиною першою статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.

Аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 826/12775/15, від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, у постановах від 11 вересня 2019 року у справі № 924/174/18 (провадження № 12-82гс19), від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц (провадження № 14-5зц18), від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц (провадження № 14-120цс18), від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16 (провадження № 11-475апп18), від 19 червня 2018 року у справі № 922/864/17 (провадження № 12-61гс18) Велика Палата Верховного суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі в наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Оскільки у цій справі встановлено наявність існуючого речового права на спірну земельну ділянку, а рішення другого відповідача, яке оспорюється, - про надання дозволу на розробку проекту технічної документації з метою передання їх у користування іншим особам може спричинити порушення речового права позивача, як власника нерухомого майна, що розташоване на спірній земельній ділянці, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про існування цивільно-правового спору.

Відтак, доводи скаржника про публічно-правовий характер спірних правовідносини є необґрунтованими, оскільки під час розгляду справи встановлено, що позивач беззаперечно має майновий інтерес в одержанні в користування земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно та частиною ділянки, яка необхідна обслуговування цього майна, а відтак звернувся до суду за захистом існуючого речового права.

Отже, з огляду на суб`єктний склад учасників спору, предмет і підставу позову, а також характер спірних правовідносин апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції правильно розглянув цю справу в порядку господарського судочинства.

До того ж, оскільки позовна вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є похідною від першої вимоги, то розгляд цих позовних вимог за процесуальними положеннями різного судочинства порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що може не гарантувати дотримання принципу правової визначеності.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскарженій частині.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Харківської міської ради без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 у справі №922/3936/20 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 у справі №922/3936/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.11.2021.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель