Рішення

від 02.11.2021 по справі 910/7100/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2021Справа № 910/7100/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" (вул. Шевченка, буд.20/24, оф.10, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 39868076)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАВІС ІНЖИНІРІНГ" (вул. Княжий Затон, буд.9-А, оф.369, м. Київ, 02095, код ЄДРПОУ 40762442)

про стягнення 148 335,91 грн,

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАВІС ІНЖИНІРІНГ" про стягнення 148 335, 91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за договором № 441 про надання транспортно-експедиторських послуг від 10.01.2020 та заявки №6 від 28.09.2020 до нього в частині оплати фактично наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

28.05.2021 до відділу діловодства суду представником позивача подано клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

Розглянувши клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву, суд дійшов такого висновку.

За приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Частинами першою та другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Правовий аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє дійти висновку про те, що учаснику справи гарантується право подати до суду відзив на позов протягом строку, встановленого судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Цей процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи за умови, якщо таку заяву подано до його закінчення.

Виходячи з положень статті 119 Господарського процесуального кодексу України, за заявою учасника справи суд може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, тоді як встановлений судом процесуальний строк за заявою учасника справи може бути продовжений судом.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження. Зазначена ухвала отримана відповідачем 15.05.2021, що підтверджується трекінгом поштового відправлення з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта".

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; ТОВ Фріда проти України , заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Згідно інформації з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" поштове відправлення №2501502626945, номер якого зазначений у поштовій накладній, поданій позивачем в якості доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви, було перенаправлено до іншого відділення: за місцем обслуговування, та не було передано на зберігання відправнику з позначкою невдала спроба вручення .

Відтак, оскільки позовна заява та додані до неї документи не були вручені відповідачу не з вини останнього, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про продовження процесуального строку на подання відзиву.

02.06.2021 до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАВІС ІНЖИНІРІНГ" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують факт укладання сторонами договору про транспортно-експедиторське обслуговування в письмовій формі, позивач включає до суми заборгованості, що мала бути сплачена відповідачем, суми оплати іншим суб`єктом господарювання.

02.06.2021 до відділу діловодства суду від відповідача також надійшла заява про визнання доказів неналежними, а саме договору №441 від 10.01.2020, заявки №6 від 28.09.2020, додатків №4-12 позовної зави, акту надання послуг №1589 від 06.11.2020, додатків 15-16 до позовної заяви, копії акту звірки взаєморозрахунків на 26.04.2021.

18.10.2021 до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що не визнає наведені відповідачем обґрунтування та вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з того, що на виконання умов договору сторонами було погоджено та підписано заявку №6 від 28.09.2020, у якій визначені умови надання транспортно-експедиторських послуг, позивачем надані докази на підтвердження факту здійснення перевезення, після чого позивач як експедитор направив на адресу відповідача рахунок на оплату та акт надання послуг, який у зв`язку з ненаданням відповідачем письмових заперечень прийнятий на підлягав оплаті у повному обсязі.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Позивач зазначає, що 10.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКТАВІС ІНЖИНІРІНГ" (далі - клієнт) було укладено договір №441 про транспортно-експедиторське обслуговування, за умовами п. 1.1. якого експедитор від свого імені та за рахунок клієнта зобов`язується надати транспортно-експедиторські послуги з організації, здійснення та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнта автомобільним, морським, та/або авіатранспортом на території України та/або за її межами, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги, та інші платежі, передбачені даним договором, а також обґрунтовані затрати експедитора, які підлягають сплаті експедитором третім особам.

Відповідно до статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави ЦК України поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ч. 1 ст. 930 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2. ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Однак, матеріали справи містять копію договору №441 від 10.01.2020, яка втім не підписана з боку відповідача, а тому не може бути належним та допустимим доказом у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, позивачем надано копію заявки №6 від 28.09.2020 на надання транспортно-експедиторських послуг до договору №441 від 10.01.2020, підписану з боку клієнта директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАВІС ІНЖИНІРІНГ".

Вказаною заявкою Товариство з обмеженою відповідальністю "УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" (далі - клієнт) замовляє у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАВІС ІНЖИНІРІНГ" (далі - експедитор) транспортно-експедиторські послуги на наступних умовах: відправник вантажу - NINGBO DEKON REFRIGERATION EQUIPMENT CO. LTD (Add: Yinzhou District, Ningbo,. RR China); одержувач вантажу - LLC Octaws Engineering St. Knyazhy Zaton, 9a, office 369, Kyiv, 02095, Ukraine; назва вантажу: refeet for indoor units; кількість місць, вага, об`єм - 10CBM, 1466 kg; Умови інкотермс - FOB; аеропорт завантаження - Ningbo; аеропорт розвантаження - Boryspil (Ukraine); Місце митного оформлення вантажу - Boryspil; пункт доставки - Київ, вул. Автотранспортна, 6; сума перевезення - 9150 дол. по курсу НБУ на дату вивантаження.

Відтак, враховуючи надання позивачем підписаної з боку відповідача заявки №6 від 28.09.2020 на надання транспортно-експедиторських послуг, якою погоджено всі істотні умови надання транспортно-експедиторських послуг, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з договору транспортного експедирування.

Позивач зазначає, що надав транспортно-експедиторські послуги згідно заявки №6 від 28.09.2020 у повному обсязі, натомість відповідач свої зобов`язання з оплати вказаних послуг не виконав, у зв`язку з чим виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 130 778, 20 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача 7 459, 72 грн пені, 8 304, 40 грн інфляційних втрат та 1 793, 59 грн 3% річних.

В свою чергу, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують факт укладання сторонами договору про транспортно-експедиторське обслуговування в письмовій формі, позивач включає до суми заборгованості, що мала бути сплачена відповідачем, суми оплати іншим суб`єктом господарювання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

При цьому, в статті 2, 13 Господарського процесуального кодексу України закріплений принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, на підтвердження факту виконання умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування (заявки №6 від 28.09.2020) позивачем, зокрема, надано копії: договору 1/11 на надання транспортно-експедиторських послуг від 01.11.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" та UP LOGISTICS POLSKA SPУЈKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIANOSCIA, заявки №2524 від 13.10.2020; авіаційної вантажної накладної (Air Waybill) 235-48015785/SA200902794; фактури №118/10/2020 від 23.10.2020; акт надання послуг №118/10/20 від 23.10.2020, а також заявки-договору №611 від 06.11.2020; товарно-транспортної накладної №0320 від 06.11.2020; рахунку на оплату №101 від 06.11.2020; акту №101 від 06.11.2020.

Однак, сам лише факт виконання позивачем своїх зобов`язань по договорам 1/11 на надання транспортно-експедиторських послуг від 01.11.2019 та заявкою-договором №611 від 06.11.2020 не свідчить про належне виконання ним зобов`язань по договору про транспортно-експедиторське обслуговування (заявки №6 від 28.09.2020), укладеного з відповідачем, оскільки з наданих документів жодним чином не вбачається, що такі послуги були надані саме на виконання та в межах заявки №6 від 28.09.2020.

Щодо наданої позивачем копії податкової накладної №06112020 суд зазначає, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт надання послуг та їх прийняття. (Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19).

Позивач, зазначаючи про виконання ним своїх зобов`язань згідно заявки від 28.09.2020, посилається на факт надсилання відповідачу рахунку на оплату №АС-001589 від 30.10.2020 на загальну суму 230 778, 21 грн; акту надання послуг №1589 від 06.11.2020 на загальну суму 230 778, 21 грн, та оскільки протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання, він вважається прийнятим без змін та підлягає оплаті в повному обсязі.

Однак, при цьому, суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказані документи взагалі були направлені/вручені відповідачеві.

Також, позивач вказує про надсилання відповідачу претензії вих. №29/03/21 від 29.03.2021, у якій вимагав останнього негайно виконати свої зобов`язання за договором №441 від 10.01.2020, заявкою №6 від 28.09.2020 та акту надання послуг №1589 від 06.11.2020 у загальному розмірі 130 778, 20 грн.

Втім, в якості доказів направлення зазначеної претензії надано лише опис вкладення про направлення претензії з виконання зобов`язань по іншому договору та на адресу іншої юридичної особи.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд також враховує, що умовами заявки №6 від 28.09.2020 не передбачено прийняття клієнтом послуг за фактом не надання претензії протягом п`яти календарних днів з моменту отримання клієнтом транспортних документів.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів направлення відповідачу ні акту надання послуг №1589 від 06.11.2020 з рахунком на оплату рахунку на оплату №АС-001589 від 30.10.2020, ні претензії вих. №29/03/21 від 29.03.2021, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг транспортно-експедиторського обслуговування на момент розгляду справи не настав.

Як вище зазначалося, статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання ним своїх зобов`язань перед відповідачем згідно заявки №6 від 28.09.2020, як і не підтверджено виникнення у відповідача обов`язку з оплати послуг транспортно-експедиторського обслуговування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2021

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА