Постанова

від 18.05.2022 по справі 910/7100/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2022 р. Справа№ 910/7100/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Євсікова О.О.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УП Логістична компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021, повний текст рішення складено та підписано 15.11.2021

у справі № 910/7100/21 (суддя Н.Ягічева)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УП Логістична компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октавіс Інжинірінг"

про стягнення 148 335,91 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "УП Логістична компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октавіс Інжинірінг" про стягнення 148 335,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за договором № 441 про надання транспортно-експедиторських послуг від 10.01.2020 та заявки № 6 від 28.09.2020 до нього в частині оплати фактично наданих послуг.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7100/21 у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення мотивоване тим, що суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання ним своїх зобов`язань перед відповідачем згідно заявки № 6 від 28.09.2020, як і не підтверджено виникнення у відповідача обов`язку з оплати послуг транспортно-експедиторського обслуговування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "УП Логістична компанія" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 по справі № 910/7100/21, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УП Логістична компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октавіс Інжинірінг". Ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УП Логістична компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октавіс Інжинірінг" та тягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октавіс Інжинірінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УП Логістична компанія" 148 335,91 грн, з яких сума основного боргу у розмірі: 130 778,20 грн; пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань у загальному розмірі: 7 459,72 грн; інфляційні збитки у загальному розмір: 8 304,40 грн; відсотки за користування грошовими коштами у загальному розмірі: 1 793,59 грн. Вирішити питання про розподілу судових витрат та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октавіс Інжинірінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УП Логістична компанія" суму понесених судових витрат у розмірі 12 270,00 грн, з яких: 22 270,00 грн судовий збір та 10 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу. Розгляд апеляційної скарги здійснювати за участі особи, що подає апеляційну скаргу та його представника.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що факт здійснення перевезення підтверджується наявними у матеріалах справи документами, крім того, на виконання вимог Податкового кодексу України, експедитором на надані послуги відповідачу було складено та зареєстровано податкову накладну № 49 від 06.11.2020, яку прийнято та зареєстровано за реєстраційним номером 9315109523, що підтверджується квитанцією № 1 від 27.11.2020.

Також скаржник зазначає про те, що згідно із платіжних доручень № 92 від 06.11.2020 та № 93 від 06.11.2020 на рахунок позивача, в якості оплати за транспортно-експедиційні послуги згідно із рахунком № АС-0001586 від 30.10.2020 здійснено оплату у розмірі 30 000,00 грн та 70 000,00 грн, відповідно, зазначені докази суттєво впливали на результати розгляду справи, а їх неврахування судом першої інстанції стало причиною невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

На думку скаржника, рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7100/21 ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильним застосування норм матеріального права та грубим порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, тому є таким, що підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову про стягнення грошових коштів у загальному розміру 148 335,10 грн в повному обсязі.

Узагальнені доводи письмових пояснень

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, наданому суду 20.01.2022, звертає увагу на те, що позивачем не додано належним чином засвідченої копії примірника договору, що містить підписи обох сторін або доказів, що підтверджують згоду сторін щодо усіх його істотних умов, а отже не підтверджено факт підписання зазначеного договору, відсутні будь-які належні докази, що підтверджують юридичних факт укладення сторонами 10.01.2020 договору № 441 про транспортно-експедиторське обслуговування в письмовій формі на підстав та посилаючись на умови якого позивач вимагає стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Відповідач зазначає про те, що між сторонами було укладено виключно усний правочин - угоду про надання послуг на загальну суму 100 000,00 грн, а факт виконання зобов`язань за даним усним правочином підтверджується поданими позивачем платіжними дорученнями на суми 30 000,00 грн та 70 000,00 грн, відповідно.

Також відповідач зазначає про те, що позивач із незрозумілих причин включає до суми заборгованості суми оплати іншим суб`єктам господарювання, обгрунтовуючи це змістом підписаної лише відповідачем заявки, проте заявка не містить жодної інформації, що експедитор (позивач), як сторона правочину вправі залучати інших осіб до виконання його умов, а отже правовідносини позивача з іншими суб`єктами господарювання, жодним чином не стосуються ні правовідносин, що існували між позивачем та відповідачем, ні предмету спору у справі, що розглядається.

Відповідач стверджує, що заявка до договору існувала виключно в якості проекту документа, адже не містить підпису уповноваженого представника експедитора, а отже не є акцептом в розумінні ст. 642 ЦК України, тому не може бути доказом при розгляді заявлених вимог, адже особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Так, відповідач, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 145/2047/16-ц, вказує на те, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідач зазначає про те, що у матеріалах справи міститься виключно, у якості доказу направлення претензії відповідачу, засвідчена копія опису вкладення до цінного листа та рекомендованого повідомлення про вручення на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергія Води", яке жодним чином не співвідноситься із предметом спірних правовідносин та не стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Октавіс Інжинірінг".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УП Логістична компанія" у справі № 910/7100/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді - Пашкіна С.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "УП Логістична компанія" у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін. Задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "УП Логістина компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7100/21. Поновлено строк на подання апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "УП Логістина компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7100/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УП Логістина компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7100/21. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 прийнято справу №910/7100/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УП Логістична компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді Ткаченко Б.О., Євсіков О.О.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, перебування суддів у відпустках, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю суддів, введення воєнного стану в Україні, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/7100/21 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Позивач зазначає, що 10.01.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір № 441 про транспортно-експедиторське обслуговування, за умовами п. 1.1. якого позивач, за договором експедитор, від свого імені та за рахунок відповідача, за договором клієнта, зобов`язується надати транспортно-експедиторські послуги з організації, здійснення та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів відповідача автомобільним, морським, та/або авіатранспортом на території України та/або за її межами, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги, та інші платежі, передбачені даним договором, а також обґрунтовані затрати позивача, які підлягають сплаті позивачем третім особам.

Однак, матеріали справи містять копію договору №441 від 10.01.2020, яка не підписана з боку відповідача.

В той же час, позивачем надано копію заявки № 6 від 28.09.2020 на надання транспортно-експедиторських послуг до договору № 441 від 10.01.2020, підписану з боку відповідача - директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Октавіс Інжинірінг".

Вказаною заявкою відповідач, як клієнт, замовляє у позивача, як експедитора транспортно-експедиторські послуги на наступних умовах: відправник вантажу - NINGBO DEKON REFRIGERATION EQUIPMENT CO. LTD (Add: Yinzhou District, Ningbo,. RR China); одержувач вантажу - LLC "Octaws Engineering" St. Knyazhy Zaton, 9a, office 369, Kyiv, 02095, Ukraine; назва вантажу: refeet for indoor units; кількість місць, вага, об`єм - 10CBM, 1466 kg; Умови інкотермс - FOB; аеропорт завантаження - Ningbo; аеропорт розвантаження - Boryspil (Ukraine); Місце митного оформлення вантажу - Boryspil; пункт доставки - Київ, вул. Автотранспортна, 6; сума перевезення - 9150 дол. по курсу НБУ на дату вивантаження.

Відтак, враховуючи надання позивачем підписаної з боку відповідача заявки № 6 від 28.09.2020 на надання транспортно-експедиторських послуг, якою погоджено всі істотні умови надання транспортно-експедиторських послуг.

На підтвердження факту виконання умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування (заявки №6 від 28.09.2020) позивачем, зокрема, надано копії: договору 1/11 на надання транспортно-експедиторських послуг від 01.11.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" та UP LOGISTICS POLSKA SPУЈKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIANOSCIA, заявки №2524 від 13.10.2020; авіаційної вантажної накладної (Air Waybill) 235-48015785/SA200902794; фактури №118/10/2020 від 23.10.2020; акт надання послуг №118/10/20 від 23.10.2020, а також заявки-договору №611 від 06.11.2020; товарно-транспортної накладної №0320 від 06.11.2020; рахунку на оплату №101 від 06.11.2020; акту №101 від 06.11.2020.

Позивач, зазначаючи про виконання ним своїх зобов`язань згідно із заявкою від 28.09.2020, посилається на факт надсилання відповідачу рахунку на оплату № АС-001589 від 30.10.2020 на загальну суму 230 778,21 грн; акту надання послуг № 1589 від 06.11.2020 на загальну суму 230 778,21 грн, та оскільки протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання, він вважається прийнятим без змін та підлягає оплаті в повному обсязі.

Також позивач зазначає, що надав транспортно-експедиторські послуги згідно заявки № 6 від 28.09.2020 у повному обсязі, натомість відповідач свої зобов`язання з оплати вказаних послуг не виконав, у зв`язку з чим виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 130 778,20 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача 7 459,72 грн пені, 8 304,40 грн інфляційних втрат та 1 793,59 грн 3% річних.

Однак, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують факт укладання сторонами договору про транспортно-експедиторське обслуговування в письмовій формі, позивач включає до суми заборгованості, що мала бути сплачена відповідачем, суми оплати іншим суб`єктом господарювання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7100/21 та часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Так, матеріали справи містять копію договору №441 від 10.01.2020, яка не підписана з боку відповідача, натомість позивачем додано до матеріалів справи підписану з боку відповідача заявку № 6 від 28.09.2020 на надання транспортно-експедиторських послуг, якою погоджено всі істотні умови надання транспортно-експедиторських послуг, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з договору транспортного експедирування.

Слід зазначити, що заявка № 6 від 28.09.2020, яка містить підпис відповідача, також містить посилання на договір № 411 від 10.01.2020.

Як вже зазначалось, на підтвердження факту виконання умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування (заявки №6 від 28.09.2020) позивачем, зокрема, надано копії: договору 1/11 на надання транспортно-експедиторських послуг від 01.11.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" та UP LOGISTICS POLSKA SPУЈKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIANOSCIA, заявки №2524 від 13.10.2020; авіаційної вантажної накладної (Air Waybill) 235-48015785/SA200902794; фактури №118/10/2020 від 23.10.2020; акт надання послуг №118/10/20 від 23.10.2020, а також заявки-договору №611 від 06.11.2020; товарно-транспортної накладної №0320 від 06.11.2020; рахунку на оплату №101 від 06.11.2020; акту №101 від 06.11.2020.

Позивачем, після виконання транспортно-експедиторських послуг за договором № 441 від 10.01.2020, на виконання заявки № 6 від 10.01.2020, надіслано відповідачу рахунок на оплату № АС-0001589 від 30.10.2020 на загальну суму 230 778,21 грн та акт надання послуг № 1589 від 06.11.2020 на загальну суму 230 778,21 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до заявки № 6 від 28.09.2020 відповідачем було замовлено надання транспортно-експедиторських послуг за маршрутом Китай-Україна, що відповідає маршруту слідування, на підтвердження яких позивачем надано транспортні документи, в тому числі, авіаційна вантажна накладна 235-48015785/SA200902794, на яку є посилання і в рахунку на оплату № АС-0001589, і у акті надання послуг № 1589 від 06.11.2020.

Як доказ, податкова накладна може оцінюватись судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, виконання договору.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що факт належного виконання позивачем зобов`язань за договором про транспортно-експедиторського обслуговування (заявки № 6 від 28.09.2020) підтверджується зареєстрованою та прийнятою без зауважень на користь відповідача податковою накладною № 49 від 06.11.2020, яка прийнята та зареєстрована за номером № 9315109523, що підтверджується квитанцією № 1 від 27.11.2020, також відсутні факти подачі зі сторони відповідача уточню вальних декларацій щодо безпідставного нарахування податкового кредиту постачальником послуг, то факт надання транспортно-експедиторських послуг згідно із актом послуг № 1589 від 06.11.2020 на загальну суму 230 778,21 грн підтверджується, крім всього, такими доказами, як податкова накладна № 49 від 06.11.2020, яка прийнята та зареєстрована 27.11.2020 за реєстраційним номером 9315109523.

Відповідно до п. 3.5 договору № 441 від 10.01.2020 якщо відправлений позивачем акт наданих послуг не підписаний і письмово не заперечений клієнтом протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання, він вважається прийнятим ним без змін та підлягає оплаті в повному обсязі.

Відповідачем, в свою чергу, 06.11.2020 здійснено часткову оплату виставленого позивачем рахунку на оплату № АС-0001589 від 30.10.2020, що підтверджується платіжними дорученнями № 92 на суму 30 000,00 грн та № 93 на суму 70 000,00 грн.

Враховуючи те, що у графі: "Призначення платежу" платіжних доручень № 93 та № 93 від 06.11.2020 відповідачем зазначено "Сплата за транспортно-експедиційні послуги зг. рах. № АС-0001589 від 30 жовтня 2020р. у т.ч. ПДВ 326,24 грн", то принаймні 06.11.2020 відповідачу було відомо про наявність рахунку на оплату № АС-0001589 від 30.10.2020 за договором № 441 від 10.01.2020.

Слід зазначити, що рахунок на оплату № АС-0001589 від 30.10.2020 також містить посилання на договір № 441 від 10.01.2020, натомість відповідачем не надано заперечень на оформлення зазначеного рахунку та здійснено часткову його оплату.

Відповідно до статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави ЦК України поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ч. 1 ст. 930 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2. ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Враховуючи викладене, дії сторін свідчать про те, що договір № 411 від 10.01.2020 фактично був ними укладений.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 4.10 договору сторонами було погоджено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє від оплати суми фрахту та додаткових витрат.

Оскільки відповідачем допущено прострочення оплати за надані позивачем послуги, оплата здійснена частково, відповідно є підстави для стягнення з відповідача пені за період прострочення визначений позивачем з 12.11.2020 по 27.04.2021 в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 4.10 договору, при перевірці якого судом встановлено, що правильною сумою пені є сума у розмірі 7 405,98 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3% річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Здійснивши перерахунок сум інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що правильними сумами інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення з 12.11.2020 по 27.04.2021 є суми у розмірах 8 304,04 грн та 1 784,00 грн, відповідно.

Слід зазначити, що за перерахунком суду, сума інфляційних витрат є більшою, ніж заявлено до стягнення, у зв`язку із чим, задоволенню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 8 304,04 грн, яка заявлена позивачем.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 130 778,20 грн основного боргу, 7 405,98 грн пені, 8 304,04 грн інфляційних втрат та 1 784,00 грн 3% річних.

Посилання відповідача на наявність усної домовленості на надання послуг позивачем на суму у розмірі 100 000,00 грн, є необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано рахунку на оплату за № АС-0001589 від 30.10.2020 виставленого позивачем на суму у розмірі 100 000,00 грн.

Щодо надсилання позивачем претензії № 29/03/21 від 29.03.2021 із доданими документами іншій юридичній особі, а не відповідачу, колегія суддів зазначає про те, що використання досудове врегулювання господарських спорів є правом, а не обов`язком суб`єктів господарських правовідносин, оскільки встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації конституційного права на судовий захист.

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 145/2047/16-ц від 16.06.2020 є безпідставним, оскільки обставини справи № 910/7100/21 є відмінними від обставин справи № 145/2047/16-ц.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не надано договору про надання правової (правничої) допомоги, Свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю, довіреності, акту виконаних робіт до договору про надання правової (правничої) допомоги, розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Також слід зазначити, що всі документи ТОВ "УП Логістична компанія", наявні у матеріалах справи, підписані директором Буліч А.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну не співмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; (п. 1, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7100/21 та відмову у задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 244, 267-270, 273, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УП "Логістична компанія" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7100/21 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Октавіс Інжинірінг" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9-А, оф. 369; код ЄДРПОУ 40762442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УП Логістична компанія" (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 20/24, оф. 10; код ЄДРПОУ 39868076) 130 778,20 грн основного боргу, 7 405,98 грн пені, 8 304,04 грн інфляційних втрат, 1 784,00 грн 3% річних та 2 269,03 грн судового збору.

В задоволенні решти позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Октавіс Інжинірінг" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9-А, оф. 369; код ЄДРПОУ 40762442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УП Логістична компанія" (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 20/24, оф. 10; код ЄДРПОУ 39868076) 3 403,54 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "УП Логістична компанія" в задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

7. Справу № 910/7100/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

О.О. Євсіков