Ухвала

від 16.11.2021 по справі 522/9459/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

УХВАЛА

з питань залишення позову без розгляду

16.11.2021

м. Одеса

Справа № 522/9459/21

Провадження № 2/522/6843/21

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Ярема Х.С.

при секретарі судового засідання - Насарая А.В.

за участю прокурора - Бондаревського О.М.

представника позивача - Старостіна О.С.

представника третьої особи - Корнілової Л.І.

розглянув у підготовчому засіданні заяву третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває справа за позовом Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури, подана в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ТОВ Весняний бульвар про витребування земельної ділянки, скасування рішення, припинення права власності.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 подала письмову заяву про залишення позову без розгляду.

Вважає, що позов подано неуповноваженою особою. Зокрема, прокурор здійснює представництво інтересів держави тільки у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, 2) у разі відсутності такого органу. Одеська міська рада має процесуальну дієздатність на звернення самостійно з позовом, то в даному випадку, немає передбачених законом підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі Одеської міської ради, а наявності правових підстав для представництва прокурор не підтвердив. Крім того, позовна заява підлягає залишенню без розгляду, так як підписана особою, що не має права на її підписувати.

Крім того, вважає, що позовна заява подана до суду та підписана неуповноваженою особою - першим заступником керівника Одеської обласної прокуратури.

Прокурор заперечив щодо залишення позовної заяви без розгляду. Пояснив, що у разі порушення державних інтересів прокурор має обов`язок, а не право на захист інтересів держави. Сам факт не звернення до суду органу, що має такі повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, що є підставою для звернення прокурора до суду для захисту прав держави.

Прокуратура повідомила міську раду про виявлений нею факт порушення прав територіальної громади, проте юридичний департамент Одеської міської ради та Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив, що ним не вчинялись жодних дій щодо повернення земельної ділянки.

Представник Одеської міської ради в інтересах якої прокурор звернувся до суду також заперечував щодо задоволення даного клопотання. Підтвердив, що міська рада є саме тим органом, яким має повноваження на звернення до суду з цим позовом. Міська рада не зверталась до суду з повозом про витребування спірної земельної ділянки, так як прокурору відомості про порушення інтересів стало відомо раніше, ніж міській раді.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи заяви суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду.

Відповідно до ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до пункту 1 та 2 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 55 ЦПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави для представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (п. 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову відповідно до положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У цій справі прокурор звертається саме за процедурою, передбаченою абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". При цьому зазначає про те, що захист законних інтересів територіальної громади Одеська міська рада не здійснила, хоча до її компетенції належать повноваження із захисту інтересів держави щодо повернення земельної ділянки до комунальної власності. Обґрунтовуючи наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, прокурор долучив листи адресовані Одеській міській раді про виявлений факт незаконного вибуття земельної ділянки з комунальної власності.

Листом від 08.04.2021№ 15/3/2-656 Одеська обласна прокуратура зверталась до ГУ Держгеокадстру в Одеській області щодо надання інформації про земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5110137500:45:005:0036, 5110137500:45:005:0041, 5110137500:45:005:0042, 5110137500:45:005:0043 та 5110137500:45:005:0064). У відповідь ГУ Держгеокадстру в Одеській області листом від 11.05..2021 № 10-15-0.82 повідомило, що у відділі відсутня інформація щодо оформлення документів за будь-якими фізичними чи юридичними особами щодо зазначених ділянок.

Листом від 29.03.2021 № 01-19/842 Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив Одеську обласну прокуратуру (на запит від 19.03.2021 № 15/1/1-537), міською радою рішень про передачу земельних ділянок у володіння іншим особам не приймалось.

Листом від 19.03.2021 №15/1/1-537 Одеська обласна прокуратура повідомила Одеську міську раду про те, що прокуратурі стало відомо, що внаслідок об`єднання раніше існуючих земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5110137500:45:005:0036, 5110137500:45:005:0041, 5110137500:45:005:0042, 5110137500:45:005:0043), які свого часу також незаконно вибули з комунальної власності, сформовано одну нову земельну ділянку (кадастровий номер: 5110137500:45:005:0064). Відносно зазначених чотирьох земельних ділянок прокуратура раніше зверталась до суду з позовами про їх витребування, де позов було задоволено. Таким чином, зазначені чотири земельні ділянки, які незаконно вибули з власності Одеської міської ради, на даний час вже існують як новостворений об`єкт та перебувають у власності ОСОБА_2 .

Одночасно прокурором запропоновано міській раді вжити заходів щодо повернення земельної ділянки у межах її компетенції.

У відповідь на зазначений лист юридичний департамент Одеської міської ради повідомив листом від 08.04.2021 № 42-пр1, що позов про витребування земельної ділянки кадастровий номер: 5110137500:45:005:0064 до суду не подано, а міською радою рішень про передачу земельних ділянок у володіння іншим особам не приймалось.

Отже, судом з`ясовано, що прокурор, керуючись частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомив Одеську міську раду про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді щодо повернення земельної ділянки до комунальної власності, а саме листом від 19.03.2021 №15/1/1-537.

26.05.2021 прокурор звернувся до суду із цим позовом.

На підставі встановлених обставин суд доходить до переконання про дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та підтвердження підстав для представництва інтересів держави у цій справі, оскільки в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази того, що компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення про стверджуване порушення інтересів територіальної громади самостійно не звернувся до суду з позовом.

Щодо підписання позову неуповноваженою особою.

В першу чергу суд звертає увагу, що звернення до суду з даним позовом не стосується подання позовної заяви, поданої на захист прав, свобод та інтересів прокуратури, як самостійного позивача у статусі юридичної особи, а поданий на виконання прокурором функції щодо представництва інтересів держави в суді.

Повноваження прокурора на подання позову в інтересах держави окремо врегульовані частиною 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про прокуратуру" у разі відсутності керівника обласної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника обласної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника обласної прокуратури.

Отже, позовну заяву від імені обласної прокуратури має право підписувати її керівник (прокурор), а у випадку відсутності останнього його перший заступник, а вже потім заступник прокурора відповідної області і тільки у випадках передбачених Законом.

Таким чином, підписання даного позову першим заступником керівника Одеської обласної прокуратури цим вимогам Закону відповідає.

Керуючись ст. 53, 200, 257, 260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду - відмовити.

Ухвала суду є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню.

Суддя Х.С. Ярема