Постанова

від 16.11.2021 по справі 570/857/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 року

м. Рівне

Справа № 570/857/19

Провадження № 22-ц/4815/1284/21

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Шимківа С. С.,

суддів: - Ковальчук Н. М., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання - Пиляй І.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Кровельщик",

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 01 червня 2021 року (ухвалене у складі судді Красовського О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Кровельщик" про поділ майна подружжя шляхом стягнення з відповідачки на його користь вартості 1/2 частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Кровельщик", що складає 29% статутного капіталу товариства,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Кровельщик" у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28 січня 2020 року просить суд стягнути з відповідача вартість 1/2 її частки у статутному капіталі ТзОВ "Кровельщик", що складає 29% статутного капіталу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він та ОСОБА_2 з 22 червня 1999 року перебували в шлюбі. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2018 року шлюб між ними розірвано. Під час шлюбу сторони спору стали співзасновниками ТзОВ "Кровельщик". Розмір частки відповідача становить 58%, що дорівнює 217,50 грн. у статутному капіталі названого Товариства. Вказує, що його з відповідачем частки у статутному капіталі ТзОВ "Кровельщик" були сформовані за рахунок коштів, що були у спільній сумісній власності подружжя. Також зазначає, що ним були вкладені чималі кошти в діяльність Товариства, а саме у будівництво нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на зазначене вважає, що їхні частки у статутному капіталі ТзОВ "Кровельщик" є об`єктом права спільної сумісної власності та підлягають поділу. Просить позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 01 червня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Кровельщик" про поділ майна подружжя шляхом стягнення з відповідачки на його користь вартості 1/2 частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Кровельщик", що складає 29% статутного капіталу товариства - відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач набула право власності на частку у статутному капіталі ТзОВ "Кровельщик" в розмірі 40 % ще до укладення шлюбу з ОСОБА_1 , у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про відсутність підстав для віднесення такої частки до об`єктів спільної сумісної власності подружжя. Щодо решти частки відповідача в статутному капіталі ТзОВ "Кровельщик" в розмірі 18%, то місцевим судом було встановлено, що вона була набута нею в період перебування у шлюбі з позивачем. Однак, позивачем не було надано, а судом в ході розгляду справи не здобуто, жодних належних та достатніх доказів на підтвердження того, що частка відповідача в статутному капіталі ТзОВ "Кровельщик" в розмірі 18% була сформована за рахунок коштів, що були у спільній сумісній власності подружжя та що позивач вклав чималі кошти у діяльність товариства, а саме у будівництво нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позивач не довів документально не лише розміру внесеного майна, а й самого факту внесення до статутного фонду ТзОВ "Кровельщик" спільного майна подружжя та/або свого особистого майна, за рахунок яких відбулося формування частки відповідача в названому товаристві. Крім того, позивач може претендувати не на стягнення на його користь вартості половини частки відповідачки у статутному капіталі ТзОВ "Кровельщик", а вимагати виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або вимагати виплати половини отриманого доходу від діяльності товариства. Таких позовних вимог він не заявляв. Також місцевим судом визнано неналежним доказом наданий позивачем висновок № 210208/2_ФМ, оскільки він стосується не оцінки дійсної вартості частки відповідача у статутному капіталі ТзОВ "Кровельщик" виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників Товариства пропорційно розміру її частки шляхом визначення вартості активів за вирахуванням вартості зобов`язань, а стосується виключно визначення ринкової вартості об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно вартості частини цієї будівлі (58%) пропорційно частці відповідача у статутному капіталі ТзОВ "Кровельщик", а також вартості частини будівлі (29%), яку позивач просить стягнути на його користь.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що частку у статутному капіталі ТзОВ "Кровельщик" у розмірі 40% ОСОБА_2 набула після укладення шлюбу, а саме 23 липня 2008 року за наслідками реєстрації змін до статуту виконавчим комітетом Рівненської міської ради, на виконання рішення Рівненського міського суду від 10 липня 2008 року, внесених на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства від 27 травня 2002 року №1. Тому, висновки суду першої інстанції про те, що частка відповідача в статутному капіталі ТзОВ "Кровельщик" у розмірі 40% не належить до спільної сумісної власності подружжя, оскільки була набута нею до укладення шлюбу, є безпідставними. Щодо частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТзОВ "Кровельщик" у розмірі 18%, вказує, що вона набула її після укладення з ним шлюбу, а саме 12 грудня 2008 року за наслідками реєстрації змін до статуту виконавчим комітетом Рівненської міської ради, внесених на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства від 29 листопада 2008 року №2. Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що частка відповідача в статутному капіталі ТОВ "Кровельщик" у розмірі 18%, що набута під час шлюбу, не належить до спільної сумісної власності подружжя, оскільки не була сформована за рахунок спільних коштів/майна подружжя. Наголошує, що саме по собі написання ОСОБА_3 заяви від 04 листопада 1997 року №4042 адресованої ТзОВ "Кровельщик" про відступленні частки у розмірі 40% та виключення його зі складу учасників даного товариства ще не свідчить про перехід права власності на таку частку до відповідача. Без здійснення державної реєстрації відповідних змін до статуту товариства, не могло призвести до виникнення будь-яких правових наслідків для відповідача у вигляді включення її до складу учасників ТзОВ "Кровельщик". При цьому, ОСОБА_2 не надала до суду будь-яких доказів на підтвердження оформлення цивільно-правових договорів, які б свідчили про перехід до неї права власності на частку у статутному капіталі ТзОВ "Кровельщик" у розмірі 40%, яка була відступлена ОСОБА_3 на підставі зазначеної заяви від 04 листопада 1997 року. Також покликається на судову практику Верховного Суду, яка на його думку підлягає врахуванню під час розгляду даної справи.

З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник відповідача - адвокат Янчук Володимир Володимирович просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю КРОВЕЛЬЩИК (код ЄДРПОУ 21088134) проведено 24.12.1993, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Установчого договору про створення Товариства з обмеженою відповідальністю КРОВЕЛЬЩИК (у новій редакції) від 01.02.1996, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в подальшому в тексті Учасники, які діють у відповідності до вимог Законів України Про підприємництво , Про підприємства в Україні та Про господарські товариства заключили між собою дійсний договір про наступне: Учасники об`єднують своє майно та створюють Товариство з обмеженою відповідальністю КРОВЕЛЬЩИК , далі в тексті Товариство, для задоволення суспільних потреб в його продукції, роботах, послугах та реалізації на основі одержаних прибутків соціальних та економічних інтересів членів трудового колективу та інтересів власників майна Товариства.

Згідно з пунктом 6 вказаного вище Установчого договору, для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів Учасників створюється Статутний фонд у розмірі 37500000 карбованців. У створені Статутного фонду беруть участь: 1) ОСОБА_3 : сума вкладу - 15000000 крб; розмір частки в статутному капіталі - 40 %; 2) ОСОБА_4 : сума вкладу - 12000000 крб; розмір частки в статутному капіталі - 32 %; 3) ОСОБА_5 : сума вкладу - 2625000 крб; розмір частки в статутному капіталі - 7 %; 4) ОСОБА_6 : сума вкладу - 2625000 крб; розмір частки в статутному капіталі - 7 %; 5) ОСОБА_7 : сума вкладу - 2250000 крб; розмір частки в статутному капіталі - 6 %; 6) ОСОБА_8 : сума вкладу - 3000000 крб; розмір частки в статутному капіталі - 8 %.

04.11.1997 ОСОБА_3 подав до ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК заяву про виключення з числа учасників Товариства та переуступлення своєї майнової частки ОСОБА_2 . Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського та районного нотаріального округу Степура О.В. 04.11.1997 та зареєстрована в реєстрі за № 4042.

Також, 04.11.1997 ОСОБА_6 подав до ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК заяву про виключення з числа учасників Товариства та переуступлення своєї майнової частки ОСОБА_11 . Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського та районного нотаріального округу Степура О.В. 04.11.1997 та зареєстрована в реєстрі за № 4043.

29.01.1998 ОСОБА_3 подав до ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК заяву про виключення з числа учасників Товариства та переуступлення своєї майнової частки: ОСОБА_2 - 50 відсотків та ОСОБА_1 - 50 відсотків. Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського та районного нотаріального округу Філюк В.М. 29.01.1998 та зареєстрована в реєстрі за № 319.

01.05.1998 проведені Збори засновників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК . Згідно з протоколом зборів було вирішено: 1) виключити ОСОБА_4 з числа учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК ; 2) дати згоду на переуступку частки ОСОБА_6 в ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК ОСОБА_11 , у зв`язку з чим виключити ОСОБА_6 з числа учасників Товариства; 3) дати згоду на переуступку частки ОСОБА_3 в ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК ОСОБА_2 50 % його частки та ОСОБА_1 50 % його частки, у зв`язку з чим виключити ОСОБА_3 з числа учасників Товариства; 4) частку ОСОБА_4 розділити між учасниками Товариства наступним чином: ОСОБА_2 - 10 %; ОСОБА_11 - 6 %; ОСОБА_5 - 6 %; ОСОБА_7 - 5 %; ОСОБА_8 - 5 %.

У зв`язку зі змінами в складі учасників та розмірах їх часток в статутному капіталі згідно з протоколом зборів засновників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК від 01.05.1998, до установчих документів Товариства були внесені відповідні зміни, державну реєстрацію яких проведено на підставі розпорядження міського голови міста Рівного від 04.06.1998 № 1063-р.

Таким чином, пункт 1.6 Статуту ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , затверджений установчими зборами учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК (протокол № 04 від 01.05.1998) та зареєстрований розпорядженням міського голови м. Рівне від 04.06.1998 № 1063-р, встановлював, що учасниками Товариства є: ОСОБА_5 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_7 .

Згідно з пунктом 3.1 вказаного вище Статуту, для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів Учасників створюється Статутний фонд у розмірі 375грн. У створені Статутного фонду беруть участь: 1) ОСОБА_5 : сума вкладу - 49 грн., розмір частки в статутному капіталі - 13 %; 2) ОСОБА_11 : сума вкладу - 49 грн., розмір частки в статутному капіталі - 13 %; 3) ОСОБА_2 : сума вкладу - 112 грн., розмір частки в статутному капіталі - 30 %; 4) ОСОБА_1 : сума вкладу - 75 грн., розмір частки в статутному капіталі - 20%; 5) ОСОБА_7 : сума вкладу - 41 грн., розмір частки в статутному капіталі - 11%; 6) ОСОБА_8 : сума вкладу - 49 грн., розмір частки в статутному капіталі - 13%.

22.06.1999 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одружилися, що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .

01.12.2001 місцевим судом міста Рівне ухвалено рішення по справі № 2-3310, яким повністю задоволено позов ОСОБА_4 до ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , а саме: визнано незаконним рішення зборів учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК від 03.11.1998 (протокол № 4) з питань Звіт ревізійної комісії про результати перевірки фінансово-господарської діяльності товариства, проведеної за дорученням директора (№ 2 порядку денного) про затвердження звіту ревізійної комісії по перевірці фінансово-господарської діяльності товариства та з питань Про виключення ОСОБА_4 з числа учасників товариства (№ 3 порядку денного) про виключення ОСОБА_4 з числа учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК ; визнано незаконним рішення зборів учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК від 01.05.1998 (протокол без номера) з питання Про виключення ОСОБА_4 з учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК (№ 2 порядку денного) про виключення ОСОБА_4 з ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК та про розподіл частки товариства, належної ОСОБА_4 , між учасниками товариства (з питань № 5 та № 6, не включених до порядку денного); визнано незаконним Акт ревізійної комісії ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК про результати перевірки фінансово-господарської діяльності головного бухгалтера від 28.08.1997; визнано незаконним розпорядження міського голови міста Рівне від 04.06.1998 № 1063-р в частині реєстрації змін до установчих документів ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК ; зобов`язано міського голову міста Рівне скасувати розпорядження від 04.06.1998 № 1063-р в частині реєстрації змін до установчих документів ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК ; поновлено ОСОБА_4 в правах учасника ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК з часткою в статутному фонді товариства в розмірі 32 відсотка.

У подальшому, 27.05.2002 відбулися збори учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , на яких були присутні: ОСОБА_2 згідно з дорученням від ОСОБА_3 , виданим 24.04.2002, реєстр. № 902; ОСОБА_1 згідно з дорученням від ОСОБА_5 , виданим 17.04.2002, реєстр. № 1552; ОСОБА_13 згідно з дорученням від ОСОБА_7 , виданим 17.04.2002, реєстр. № 1554; ОСОБА_4 .

Згідно з протоколом № 1 зборів учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК від 27.05.2002, учасниками Товариства було вирішено: 1) виконати рішення суду - поновити у правах учасника товариства ОСОБА_4 з часткою у статутному фонді 32 %; 2) задовольнити заяву ОСОБА_3 від 04.11.1997 (реєстр. № 4042) стосовно відступу його частки ОСОБА_2 ; 3) задовольнити заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відносно відступлення їх часток ОСОБА_1 ; 4) затвердити розподіл часток у Статутному фонді ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК між його учасниками, а саме: ОСОБА_2 - 40 %; ОСОБА_1 - 15 %; ОСОБА_4 - 32 %; ОСОБА_5 - 7 %; ОСОБА_7 6 %.

Розпорядженням міського голови міста Рівного від 11.01.2002 № 71-р було відмінено розпорядження міського голови від 04.06.1998 № 1063-р про державну реєстрацію змін до установчих документів ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК .

Також з урахуванням змін, відображених у протоколі зборів учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК від 27.05.2002 № 1, Статут ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК був викладений у новій редакції.

Так, пунктом 1.2 Статуту було встановлено, що Засновниками (Учасниками) та власниками Товариства є: ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_7 .

Крім того, пунктом 3.2. Статуту було визначено, що статутний фонд (капітал) формується за рахунок внесків Учасників наступним чином: 1) ОСОБА_2 : сума вкладу - 150 грн., розмір частки в статутному капіталі - 40 %; 2) ОСОБА_1 : сума вкладу - 56,25 грн., розмір частки в статутному капіталі - 15 %; 3) ОСОБА_4 : сума вкладу - 120 грн., розмір частки в статутному капіталі - 32 %; 4) ОСОБА_5 : сума вкладу - 26,25 грн., розмір частки в статутному капіталі - 7 %; 5) ОСОБА_7 : сума вкладу - 22,50 грн., розмір частки в статутному капіталі - 6 %.

Разом з цим, ОСОБА_4 ухилялася від підписання Статуту ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК в редакції від 27.05.2002.

З огляду на вказане, ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК звернулося до суду із позовом до державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Рівненської області про надання дозволу на реєстрацію змін до статуту.

Рішенням Рівненського міського суду від 10.07.2008 по справі № 2а-551 позов ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК задоволено та дозволено державному реєстратору відділу державної реєстрації виконавчого комітету Рівненської області зареєструвати зміни до статуту ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , які викладені у редакції, затвердженій зборами учасників товариства від 27.05.2002 (протокол № 1), за відсутності підпису учасника товариства ОСОБА_4 .

Статут ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК у вказаній вище редакції було зареєстровано органами державної реєстрації 23.07.2008.

29.11.2008 року відбулися збори учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК (протокол № 2), на яких вирішено: 1) виключити ОСОБА_4 з числа учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК ; 2) розподілити частки у статутному фонді товариства наступним чином: ОСОБА_2 - 58 %; ОСОБА_1 - 22 %; ОСОБА_5 - 11 %; ОСОБА_7 - 9 %.

З урахуванням змін, відображених у протоколі зборів учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК від 29.11.2008 № 2, Статут ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК був викладений у новій редакції.

Так, пунктом 1.2 Статуту було встановлено, що Засновниками (Учасниками) та власниками Товариства є: ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_7 .

Крім того, пунктом 3.2. Статуту було визначено, що статутний фонд (капітал) формується за рахунок внесків Учасників наступним чином: 1) ОСОБА_2 : сума вкладу - 217,50 грн., розмір частки в статутному капіталі - 58 %; 2) ОСОБА_1 : сума вкладу - 82,50 грн., розмір частки в статутному капіталі - 22 %; 3) ОСОБА_5 : сума вкладу - 41,25 грн., розмір частки в статутному капіталі - 11 %; 4) ОСОБА_7 : сума вкладу - 33,75 грн., розмір частки в статутному капіталі - 9 %.

Статут ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК у вказаній вище редакції було зареєстровано органами державної реєстрації 12.12.2008.

В подальшому склад учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК та розміри їх часток в статутному фонді не змінювалися.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 07.11.2018 по справі № 570/5005/17, залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 19.02.2019, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 22.06.1999 Великоомелянською сільською радою Рівненського району Рівненської області, актовий запис № 5.

Позивач, вважаючи частку відповідача у статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК об`єктом спільної сумісної власності подружжя, яка підлягає поділу, звернувся до суду із даним позовом.

Здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, апеляційний суд виходить з наступного.

Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01.01.2004.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004.

До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України) визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до частини першої статті 28 КпШС України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Таким чином, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Згідно із статтею 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Аналогічні норми містяться і у СК України, який діяв на час розірвання шлюбу та розгляду спору.

Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічні положення містяться також у статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

У відповідності до частин першої, другої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої-третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Вирішуючи питання щодо можливості віднесення частки відповідача у статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК в розмірі 58 % до спільної сумісної власності, колегія суддів враховує наступне.

На момент подання ОСОБА_3 до ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК заяви про відступлення своєї частки повністю на користь ОСОБА_2 , перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи був врегульований статтею 53 Закону України Про господарські товариства від 19.09.1991 № 1576-XII (далі - Закон № 1576).

Згідно з положеннями статті 53 Закону № 1576 (в редакції, чинній станом на 04.11.1997), учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов`язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

Відступлення частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку. Відступлення за правовою природою є відчуженням частки за волею учасника, що спрямоване на передачу учасником іншій особі (одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки або її частини. У вказаних відносинах поняття відступлення і відчуження є тотожними, оскільки вони є аналогічними за правовими наслідками.

Термін відступлення використовувався у Цивільному кодексі Української РСР 1963 року стосовно майнових прав, які не визнавалися об`єктами і не могли перебувати в цивільному обороті, тобто продаватись, даруватись тощо, на відміну від речей. Тому їх можна було лише відступити, а не продати. За такою моделлю правовідносин майнові права в однієї особи припинялись, а в іншої виникали. Навпаки, за статтею 190 чинного ЦК України майнові права дорівняні речам і тому стали об`єктом, який є оборотоздатним. Тому їх можна продавати, дарувати тощо. Утім у статті 53 Закону № 1576 вживається застарілий термін відступлення . Контекст, в якому цей термін вживається, свідчить про те, що відступлення означає відчуження частки на користь іншої особи . Відтак це вольова дія, яка являє собою правочин.

Про вірність такого тлумачення свідчить і те, що в новому Законі України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю від 06.02.2018 № 2275-VIII, внаслідок ухвалення якого втратили чинність положення статті 53 Закону № 1576, взагалі не вживається термін відступлення щодо частки учасника у статутному капіталі. Відповідно до частини першої статті 21 зазначеного Закону, учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Будь-який правочин з відчуження (відступлення) частки є двостороннім, тобто на його укладення необхідна згода учасника, який відчужує (відступає) частку, і згода набувача частки.

Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо; відступлення частки не є окремим різновидом договору.

Якщо сторони або особа певним чином називають правочин який нею/ними вчиняється, але по суті він відповідає ознакам іншого правочину, мають застосовуватися норми, що регулюють цей останній правочин. Тобто якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти або інше майно чи майнові права, то це звичайний договір купівлі-продажу або міни. Якщо взамін частки особа нічого не отримує - це договір дарування.

Отже, відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариства, передбачене статтею 53 Закону № 1576, є відчуженням частки. Таке відчуження потребує волевиявлення особи, яка відчужує частку, й особи, яка приймає частку у власність. Відступлення (відчуження) частки не є самостійним не поіменованим видом договору, оскільки відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

У постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 911/2218/18 Верховний Суд зробив висновок, що право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін. Закон не пов`язує момент виникнення права участі у товаристві з обмеженою відповідальністю з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Аналогічний висновок був сформульований у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 911/3773/17 та від 24 лютого 2021 року у справі № 911/1149/19.

З матеріалів справи вбачається та це судом встановлено, що 04.11.1997 ОСОБА_3 подав до ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК заяву про відступлення своєї частки повністю на користь ОСОБА_2 й інші учасники товариства не заперечували проти такого відступлення.

В свою чергу, ОСОБА_2 погодилася з вказаною вище заявою ОСОБА_3 , що останньою не заперечується, а докази, які б свідчили протилежне в матеріалах справи відсутні.

Подання ОСОБА_3 заяви про відступлення частки та відсутність в ОСОБА_2 заперечень проти такої заяви свідчить про наявність в останніх волевиявлення щодо відчуження частки та фактична реалізація ними правомочностей на вчинення відповідних дій.

На переконання колегії суддів, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_3 , на підставі прав наданих учаснику товариства частиною першою статті 53 Закону № 1576, фактично відступив свою частку в ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК повністю в розмірі 40% на користь іншого учасника - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.

При цьому, неналежним є твердження позивача про те, що заява ОСОБА_3 від 04 листопада 1997 року № 4042 про відступлення своєї частки в статутному капіталі ТОВ Кровельщик на користь відповідача взагалі не була реалізована, оскільки зі змісту протоколу № 1 зборів учасників ТОВ Кровельщик від 27 травня 2002 року слідує, що така заява була задоволена, у зв`язку з чим до статуту товариства були внесені відповідні зміни.

Таким чином, відповідач набула право власності на частку в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК в розмірі 40 % ще до укладення шлюбу з ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відсутні підстави для віднесення такої частки до об`єктів спільної сумісної власності подружжя.

Щодо решти частки відповідача в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК в розмірі 18%, то матеріалами справи стверджується, що така була набута нею в період перебування у шлюбі з позивачем.

Встановлюючи в межах даної цивільної справи можливість віднесення вказаної вище частки відповідача в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК (тобто, частки в розмірі 18%, набутої в шлюбі) до об`єктів спільної сумісної власності подружжя апеляційний суд виходить з того, що за змістом статті 115 ЦК України, статті 85 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 12 Закону № 1576 власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним із визначальних є факт набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі.

Таким чином, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього товариства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 у справі № 6-38цс15 та підтриманий Верховним Судом в постанові від 03.03.2019 по справі № 756/10797/15-ц.

Відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом.

Позивач вказує, що частка відповідача в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК була сформована за рахунок коштів, що були у спільній сумісній власності подружжя. Стверджує, що ним були вкладені чималі кошти в діяльність ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , а саме в будівництво нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, позивачем не було надано, а судом в ході розгляду справи не здобуто, жодних належних та достатніх доказів на підтвердження таких тверджень.

Водночас, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 взагалі не покликається на обставини щодо формування частки ОСОБА_2 в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК за рахунок спільних коштів подружжя та/або його особистих коштів. Так само в обґрунтування апеляційної скарги позивач не покликається на те, що інвестував кошти в діяльність ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК .

Натомість, позицію щодо поширення на частку відповідача в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК режиму спільної сумісної власності подружжя, позивач обґрунтовує виключно тим, що вона набута в період перебування у шлюбі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

З вказаного також можна зробити висновок про те, що в разі набуття одним із подружжя майна на безоплатній основі, то таке майно не є об`єктом спільної сумісної власності.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на обґрунтування доводів щодо формування частки відповідача в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК за рахунок спільного майна подружжя позивачем не було надано суду належних та достатніх доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегіє суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду, що позивач не довів документально не лише розміру внесеного майна, а й самого факту внесення до статутного фонду ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК спільного майна подружжя та/або свого особистого майна, за рахунок яких відбулося формування частки відповідача в даному товаристві.

Разом з цим, позивач взагалі не міг надати докази формування частки відповідача в статутному фонді ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК в розмірі 18 % за рахунок спільного майна подружжя та/або особистого майна позивача, оскільки наявним у справі протоколом № 2 зборів учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК від 29 листопада 2008 року підтверджується, що така частка була набута відповідачем у зв`язку з виключенням ОСОБА_4 з числа учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК та розподілом її частки між іншими учасниками справи пропорційно до розміру їхніх часток.

Вказаний протокол є належним та достатнім доказом на підтвердження того, що позивач безоплатно набула частку в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК в розмірі 18 %, а тому така частка не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та, відповідно, не підлягає поділу у зв`язку з розірванням шлюбу між позивачем та відповідачем.

Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Зазначена норма не забороняє подружжю припинити право спільної сумісної власності подружжя на це майно і встановити право спільної часткової власності подружжя на нього відповідно до статті 64 СК України.

Отже, майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, може бути поділено між ними як у рівних, так і в інших частках за взаємною домовленістю.

Майно, яке належить одному з подружжя на праві особистої приватної власності, не може бути предметом такого договору, оскільки не підлягає поділу між подружжям. Однак воно може бути предметом інших цивільно-правових договорів, зокрема, договорів дарування, купівлі-продажу, найму (оренди) тощо, які подружжя можуть укладати між собою або з іншими особами на підставі частини першої статті 64 СК України.

Предметом договору про поділ спільного майна подружжя може бути як все майно (майнові права), що були набуті подружжям за час шлюбу, так і його частина. При цьому майно (майнові права), які не увійшли до предмета договору, залишаються в спільній сумісній власності подружжя. Договір про поділ майна подружжя може бути укладений з умовою виплати грошової компенсації або без неї.

Відтак подружжя має право на власний розсуд здійснити поділ спільного майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, при цьому самостійно визначивши його обсяг та частку кожного з них у цьому майні.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач та відповідач були присутні на зборах учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК 27 травня 2002 року та 29 листопада 2008 року, за наслідками яких позивач став володільцем 22 % статутного капіталу ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , а відповідачка - 58 %.

При цьому, апеляійний суд бере до уваги, що позивач та відповідач самі проголосували за такий розподіл часток в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , що стверджується змістом протоколів зборів учасників від 27 травня 2002 року № 1 та від 29 листопада 2008 року № 2. Вказані протоколи в судовому або іншому порядку скасовані не були та на момент вирішення справи були чинними.

Таким чином, з точки зору норм сімейного права законодавства (статті 63 та 64 СК України) слід дійти висновку, що між подружжям таким чином відбувся поділ їх часток в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК за умови якщо припустити, що до цього їх частки перебували у режимі спільного майна подружжя.

Зазначений поділ оформлений у відповідності до статті 207 ЦК України (правочин укладений в письмовій формі та зафіксований в одному або більше документів) та статті 208 ЦК України (у письмовій формі укладений правочин фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу).

За наведених обставин, після розподілу часток на зборах учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК 27 травня 2002 року та 29 листопада 2008 року, за який проголосували позивач і відповідач, частки останніх в статутному капіталі названого товариства стали особистою власністю кожного з подружжя.

Аналогічний правовий висновок щодо поділу між подружжям, які є учасниками товариства з обмеженою відповідальністю, майна у вигляді часток у статутному капіталі такого товариства висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року по справі № 916/2813/18.

З огляду на вказане, у даній справі відсутні підстави для визнання частки відповідача в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК спільною сумісною власністю подружжя.

Неналежними є і доводи ОСОБА_1 про те, що наданих ним висновку експерта від 31 березня 2021 року № 210208/2_ФМ та балансу ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК за 2020 рік було достатньо для визначення судом першої інстанції вартості частки відповідача в статутному капіталі вказаного товариства.

Так, наданий позивачем висновок експерта стосується визначення: ринкової вартості об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ; вартості частини цієї будівлі (58%) пропорційно частці відповідача у статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК ; вартості частини цієї будівлі (29 %), яку позивач просить стягнути на його користь.

Колегія суддів наголошує, що предметом спору в цій справі є поділ майна подружжя шляхом стягнення з відповідача на користь позивача вартості 1/2 частки у статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , що складає 29 % статутного капіталу товариства.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 08 травня 2019 року у справі № 683/886/16-ц, вартість частки учасника товариства визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника. При чому, вартість такої частки повинна бути встановлена на час вирішення питання про її поділ.

Тобто, вартість частки учасника в статутному капіталі товариства повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки такого учасника в статутному капіталі товариства. Тотожна за змістом правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 925/1165/14.

Таким чином, для розрахунку вартості частки учасника товариства мають враховуватися всі активи товариства, а не лише окрема річ, окремий об`єкт без врахування іншого майна товариства (основних фондів та оборотних активів, а також інших цінностей, вартість яких відображено в балансі товариства).

Як встановлено судом першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, наданий ОСОБА_1 висновок експерта від 31 березня 2021 року № 210208/2_ФМ наведеним вище критеріям не відповідає, а відтак не міг бути використаний для визначення дійсної вартості частки відповідача в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК .

Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судом обставинами справи, по своїй суті зводяться до незгоди скаржника з висновками суду та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 01 червня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 19 листопада 2021 року.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.