Рішення

від 01.06.2021 по справі 570/857/19

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/857/19

Номер провадження 2/570/51/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2021 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

секретарів судових засідань Беднарчук Г.П., Гречки О.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Макеєва С.В.

представника відповідачки - адвоката Янчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійниї вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю КРОВЕЛЬЩИК про поділ майна подружжя шляхом стягнення з відповідачки на його користь вартості 1/2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю КРОВЕЛЬЩИК , що складає 29% статутного капіталу товариства, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка, ОСОБА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю КРОВЕЛЬЩИК (далі - третя особа, ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК ) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.01.2020 р., просить суд стягнути з відповідачки вартість 1/2 її частки в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , що складає 29 % статутного капіталу. За змістом позову вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що він та ОСОБА_2 з 22.06.1999 р. перебували в шлюбі. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 07.11.2018 р. шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано. Під час шлюбу позивач та відповідачка стали співзасновниками ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК (код ЄДРПОУ 21088134). Розмір частки відповідачки становить 58%, що дорівнює 217,50 грн. у статутному капіталі названого товариства. Позивач вказує, що його з відповідачкою частки в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК були сформовані за рахунок коштів, що були у спільній сумісній власності подружжя. Також позивач зазначає, що ним були вкладені чималі кошти в діяльність ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , а саме в будівництво нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на зазначене позивач вважає, що його з відповідачкою частки в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК є об`єктом права спільної сумісної власності та підлягають поділу.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 13.03.2019 відкрито провадження у справі.

Учасниками справи були заявлені клопотання: про забезпечення позову, про витребування доказів, про уточнення позовних вимог, які судом задоволені.

24.04.2019 ОСОБА_2 було подано зустрічний позов, відповідно до якого ОСОБА_2 виокремила взаємні вимоги щодо поділу спільного майна подружжя у формі корпоративних прав. Зокрема, у зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просила:

-визнати належну ОСОБА_1 частку в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , яка становить 22 % спільною сумісною власністю подружжя;

-визнати за ОСОБА_2 право власності на 11% частки в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК .

Однак, оскільки зустрічну позовну заяву було подано 24.04.2019 р., тобто після закінчення строку для подання зустрічного позову, який сплив 05.04.2019 р., то ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 07 жовтня 2019 р. відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК про поділ частки, що є сумісною власністю подружжя та повернуто матеріали заявниці.

16.05.2019 представником третьої особи було подано відзив на позовну заяву (пояснення), відповідно до якого представник зазначає, що ОСОБА_1 на момент укладення шлюбу з ОСОБА_1 була власником частки у статутному капіталі в ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК у розмірі 40%, а вже під час шлюбу нею було набуто ще 18% частки у статутному капіталі. За наведених обставин представник третьої особи вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання належної ОСОБА_2 частки в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , яка становить 58% спільною сумісною власністю подружжя - некоректною та такою, що не підлягає задоволенню. Водночас зазначає, що наявні всі підстави для визнання спільною сумісною власністю подружжя часток у статутному капіталі, які набуті за час шлюбу, зокрема: частки ОСОБА_2 в розмірі 18%, частки ОСОБА_1 в розмірі 22%.

30.05.2019 позивачем було подано відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого на спростування твердження ОСОБА_2 про те, що вона є учасником ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК з 1997 року, зазначає, що ні позивач, ні відповідач на час укладення шлюбу не входили складу учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК . Зазначає, що відповідачкою не надано жодних доказів на підтвердження висловлення усіма учасниками ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК згоди на відступлення ОСОБА_3 їй частки у статутному капіталі товариства та прийняття загальними зборами товариства одностайного рішення з цього приводу, а відповідно і внесення відповідних змін до статут та проведення їх державної реєстрації. Крім того, зазначає, що у 1998 році ОСОБА_3 складено і подано в ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК заяву про відступлення своєї частки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рівних частках. Додатково пояснює, у зв`язку з вищезазначеним та виходом інших учасників зі складу товариства, станом на 1998 рік розмір часток сторін у статутному капіталі товариства складала: 30% - ОСОБА_2 , 20% - ОСОБА_1 . Однак, у 2001 році, рішення загальних зборів, на підставі якого ОСОБА_2 набула 30% у статутному капіталі товариства було скасоване розпорядженням Рівненського міського голови на підставі рішення суду.

30.05.2019 позивачем було подано відповідь на пояснення третьої особи, відповідно до яких зазначає, що твердження третьої особи про те, що ОСОБА_2 була учасником ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК з 1997 року та у цьому ж році набула право власності на 40 % частки у статутному капіталі товариства внаслідок відступлення частки ОСОБА_3 не відповідає дійсності. Адже, у такому випадку ОСОБА_3 не мав би можливості повторно відступити свою частку ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рівних частках. Крім того, зазначає, що третьою особою визнано позовні вимоги в частині визнання спільною власністю подружжя частки ОСОБА_2 у статутному капіталі підприємства у розмірі 18%.

02.07.2019 представником третьої особи було подано додаткові пояснення у справі, відповідно до яких наведено хронологію подій в частині корпоративних прав ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК . Крім того, представник третьої особи підтримує свою позицію щодо того, що ОСОБА_2 набула частку у статутному капіталі товариства у 1997 році. Додатково, представник третьої особи щодо діяльності ОСОБА_1 на посаді керівника товариства зазначає, що в грудні 2018 року учасниками товариства ( ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ) було подано нотаріально-посвідчені заяви про перешкоджання ОСОБА_1 у здійсненні товариством своєї діяльності в частині проведення чергових зборів. Крім того, у зв`язку зі зміною керівника товариства, ОСОБА_1 не було повернуто ключі від сейфу товариства, в якому зберігаються статутні та установчі документи.

18.10.2019 ОСОБА_1 було подано заперечення на додаткові пояснення третьої особи, відповідно до яких зазначає, що представник третьої особи навмисне вводить в оману суд шляхом перекручування змісту певних доказів у справі та спотворення дійсних обставин справи. Зазначає, що представник третьої особи систематично посилається на заяву ОСОБА_3 від 04.11.1997 про відступлення свої частки відповідачці, однак відступлення частки на підставі даної заяви не відбулось. Зазначає, що свою частку в статутному капіталі товариства ОСОБА_2 набула після укладення шлюбу з позивачем, зокрема в розмірі 40% статутного капіталу - 23.07.2008 р. та в розмірі 18% - 12.12.2008 р., відтак вказана частка, на думку позивача, підлягає поділу як спільна сумісна власність подружжя.

28.01.2020 ОСОБА_1 було подано клопотання про уточнення позовних вимог, шляхом викладення їх змісту у наступному вигляді: здійснити поділ майна подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_2 вартості Ѕ її частки в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬШИК , що складає вартість 29 % статутного капіталу товариства.

В судовому засіданні позивач (його представник) підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що відповідачем на підставі нотаріально посвідченої заяви учасника ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК Кулініча О.А. про переуступлення частки від 04.11.1997 було отримано у власність частку в статутному фонді відповідного товариства в розмірі 40 %. Тобто, частка в статутному фонді ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК в розмірі 40 % була набута відповідачкою ще до шлюбу з позивачем. Також представник звернув увагу на те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження обставин щодо формування частки відповідача в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК за рахунок коштів (майна), що були у спільній сумісній власності подружжя, або його особистих коштів. Крім того, представник наголосив, що навіть у разі надання суду доказів формування частки відповідача в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК за рахунок спільних коштів (майна) подружжя, то в такому разі позивач в залежності від обставин надання або ненадання згоди на внесення спільних коштів (майна) в статутний фонд ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК міг би просити про стягнення половини вартості внесеного майна (коштів) або половини отриманого прибутку від діяльності товариства. Натомість, позивач просить суд стягнути з відповідачки половину вартості її частки в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК . Тобто, позивачем обраний неправильний спосіб захисту. Більше того, представник відповідачки наголосив, що при поділі майна подружжя вартість частки одного з подружжя у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю обчислюється із реальної ринкової вартості частки у статутному капіталі товариства на момент поділу майна подружжя. В свою чергу, вартість частки учасника товариства визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника. При цьому, вартість такої частки повинна бути встановлена на час вирішення питання про її поділ. З огляду на це представник відповідачки вказує, що наданий позивачем експертний висновок не може братися до уваги при вирішенні даного спору, оскільки він не містить висновку (відомостей) щодо ринкової вартості частки відповідачки в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , а лише встановлює вартість певного об`єкту нерухомого майна, що належить вказаному товариству.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін (їх представників), повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю КРОВЕЛЬЩИК (код ЄДРПОУ 21088134) проведено 24.12.1993.

Відповідно до Установчого договору про створення Товариства з обмеженою відповідальністю КРОВЕЛЬЩИК (у новій редакції) від 01.02.1996, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , в подальшому в тексті Учасники, які діють у відповідності до вимог Законів України Про підприємництво , Про підприємства в Україні та Про господарські товариства заключили між собою дійсний договір про наступне: Учасники об`єднують своє майно та створюють Товариство з обмеженою відповідальністю КРОВЕЛЬЩИК , далі в тексті Товариство, для задоволення суспільних потреб в його продукції, роботах, послугах та реалізації на основі одержаних прибутків соціальних та економічних інтересів членів трудового колективу та інтересів власників майна Товариства.

Згідно з пунктом 6 вказаного вище Установчого договору, для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів Учасників створюється Статутний фонд у розмірі 37500000 карбованців. У створені Статутного фонду беруть участь:

1) ОСОБА_3 : сума вкладу - 15000000 крб; розмір частки в статутному капіталі - 40 %;

2) ОСОБА_6 : сума вкладу - 12000000 крб; розмір частки в статутному капіталі - 32 %;

3) ОСОБА_5 : сума вкладу - 2625000 крб; розмір частки в статутному капіталі - 7 %;

4) ОСОБА_7 : сума вкладу - 2625000 крб; розмір частки в статутному капіталі - 7 %;

5) ОСОБА_8 : сума вкладу - 2250000 крб; розмір частки в статутному капіталі - 6 %;

6) ОСОБА_9 : сума вкладу - 3000000 крб; розмір частки в статутному капіталі - 8 %.

04.11.1997 ОСОБА_3 подав до ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК заяву про виключення з числа учасників Товариства та переуступлення своєї майнової частки ОСОБА_10 . Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського та районного нотаріального округу Степура О.В. 04.11.1997 та зареєстрована в реєстрі за № 4042.

Також, 04.11.1997 ОСОБА_7 подав до ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК заяву про виключення з числа учасників Товариства та переуступлення своєї майнової частки ОСОБА_11 . Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського та районного нотаріального округу Степура О.В. 04.11.1997 та зареєстрована в реєстрі за № 4043.

29.01.1998 ОСОБА_3 подав до ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК заяву про виключення з числа учасників Товариства та переуступлення своєї майнової частки: ОСОБА_12 - 50 відсотків та ОСОБА_1 - 50 відсотків. Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського та районного нотаріального округу Філюк В.М. 29.01.1998 та зареєстрована в реєстрі за № 319.

01.05.1998 проведені Збори засновників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК . Згідно з протоколом зборів було вирішено:

1) виключити ОСОБА_6 з числа учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК ;

2) дати згоду на переуступку частки ОСОБА_7 в ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК Кулініч Раїсі Іванівні, у зв`язку з чим виключити ОСОБА_7 з числа учасників Товариства;

3) дати згоду на переуступку частки ОСОБА_3 в ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК ОСОБА_12 50 % його частки та ОСОБА_1 50 % його частки, у зв`язку з чим виключити ОСОБА_3 з числа учасників Товариства;

4) частку ОСОБА_6 розділити між учасниками Товариства наступним чином: ОСОБА_12 - 10 %; ОСОБА_11 - 6 %; ОСОБА_5 - 6 %; ОСОБА_8 - 5 %; ОСОБА_9 - 5 %.

У зв`язку зі змінами в складі учасників та розмірах їх часток в статутному капіталі згідно з протоколом зборів засновників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК від 01.05.1998, до установчих документів Товариства були внесені відповідні зміни, державну реєстрацію яких проведено на підставі розпорядження міського голови міста Рівного від 04.06.1998 № 1063-р.

Таким чином, пункт 1.6 Статуту ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , затверджений установчими зборами учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК (протокол № 04 від 01.05.1998) та зареєстрований розпорядженням міського голови м. Рівне від 04.06.1998 № 1063-р, встановлював, що учасниками Товариства є: ОСОБА_5 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_8 .

Згідно з пунктом 3.1 вказаного вище Статуту, для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів Учасників створюється Статутний фонд у розмірі 375грн. У створені Статутного фонду беруть участь:

1) ОСОБА_5 : сума вкладу - 49 грн; розмір частки в статутному капіталі - 13 %;

2) ОСОБА_11 : сума вкладу - 49 грн; розмір частки в статутному капіталі - 13 %;

3) ОСОБА_12 : сума вкладу - 112 грн; розмір частки в статутному капіталі - 30 %;

4) ОСОБА_1 : сума вкладу - 75 грн; розмір частки в статутному капіталі - 20%;

5) ОСОБА_8 : сума вкладу - 41 грн; розмір частки в статутному капіталі - 11%;

6) ОСОБА_9 : сума вкладу - 49 грн; розмір частки в статутному капіталі - 13%.

22.06.1999 ОСОБА_12 та ОСОБА_1 одружилися, що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .

01.12.2001 місцевим судом міста Рівне ухвалено рішення по справі № 2-3310, яким повністю задоволено позов ОСОБА_6 до ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , а саме: визнано незаконним рішення зборів учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК від 03.11.1998 (протокол № 4) з питань Звіт ревізійної комісії про результати перевірки фінансово-господарської діяльності товариства, проведеної за дорученням директора (№ 2 порядку денного) про затвердження звіту ревізійної комісії по перевірці фінансово-господарської діяльності товариства та з питань Про виключення ОСОБА_6 з числа учасників товариства (№ 3 порядку денного) про виключення ОСОБА_6 з числа учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК ; визнано незаконним рішення зборів учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК від 01.05.1998 (протокол без номера) з питання Про виключення ОСОБА_6 з учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК (№ 2 порядку денного) про виключення ОСОБА_6 з ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК та про розподіл частки товариства, належної ОСОБА_6 , між учасниками товариства (з питань № 5 та № 6, не включених до порядку денного); визнати незаконним Акт ревізійної комісії ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК про результати перевірки фінансово-господарської діяльності головного бухгалтера від 28.08.1997; визнано незаконним розпорядження міського голови міста Рівне від 04.06.1998 № 1063-р в частині реєстрації змін до установчих документів ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК ; зобов`язано міського голову міста Рівне скасувати розпорядження від 04.06.1998 № 1063-р в частині реєстрації змін до установчих документів ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК ; поновлено ОСОБА_6 в правах учасника ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК з часткою в статутному фонді товариства в розмірі 32 відсотка.

В подальшому, 27.05.2002 відбулися збори учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , на яких були присутні: ОСОБА_2 згідно з дорученням від ОСОБА_3 , виданим 24.04.2002, реєстр. № 902; ОСОБА_1 згідно з дорученням від ОСОБА_5 , виданим 17.04.2002, реєстр. № 1552; ОСОБА_13 згідно з дорученням від ОСОБА_8 , виданим 17.04.2002, реєстр. № 1554; ОСОБА_6 .

Згідно з протоколом № 1 зборів учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК від 27.05.2002, учасниками Товариства було вирішено:

1) виконати рішення суду - поновити у правах учасника товариства ОСОБА_6 з часткою у статутному фонді 32 %;

2) задовольнити заяву ОСОБА_3 від 04.11.1997 (реєстр. № 4042) стосовно відступу його частки ОСОБА_14 ;

3) задовольнити заяви ОСОБА_9 та ОСОБА_7 відносно відступлення їх часток ОСОБА_1 ;

4) затвердити розподіл часток у Статутному фонді ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК між його учасниками, а саме: ОСОБА_2 - 40 %; ОСОБА_1 - 15 %; ОСОБА_6 - 32 %; ОСОБА_5 - 7 %; ОСОБА_8 6 %.

Розпорядженням міського голови міста Рівного від 11.01.2002 № 71-р було відмінено розпорядження міського голови від 04.06.1998 № 1063-р про державну реєстрацію змін до установчих документів ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК .

Також з урахуванням змін, відображених у протоколі зборів учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК від 27.05.2002 № 1, Статут ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК був викладений у новій редакції. Так, пунктом 1.2 Статуту було встановлено, що Засновниками (Учасниками) та власниками Товариства є: ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_8 . Крім того, пунктом 3.2. Статуту було визначено, що статутний фонд (капітал) формується за рахунок внесків Учасників наступним чином:

1) ОСОБА_2 : сума вкладу - 150 грн; розмір частки в статутному капіталі - 40 %;

2) ОСОБА_1 : сума вкладу - 56,25 грн; розмір частки в статутному капіталі - 15 %;

3) ОСОБА_6 : сума вкладу - 120 грн; розмір частки в статутному капіталі - 32 %;

4) ОСОБА_5 : сума вкладу - 26,25 грн; розмір частки в статутному капіталі - 7 %;

5) ОСОБА_8 : сума вкладу - 22,50 грн; розмір частки в статутному капіталі - 6 %.

Разом з тим, ОСОБА_6 ухилялася від підписання Статуту ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК в редакції від 27.05.2002.

З огляду на вказане, ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК звернулося до суду із позовом до державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Рівненської області про надання дозволу на реєстрацію змін до статуту.

Рішенням Рівненського міського суду від 10.07.2008 по справі № 2а-551 позов ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК задоволено та дозволено державному реєстратору відділу державної реєстрації виконавчого комітету Рівненської області зареєструвати зміни до статуту ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , які викладені у редакції, затвердженій зборами учасників товариства від 27.05.2002 (протокол № 1), за відсутності підпису учасника товариства ОСОБА_6 .

Статут ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК у вказаній вище редакції було зареєстровано органами державної реєстрації 23.07.2008.

29.11.2008 року відбулися збори учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК (протокол № 2), на яких вирішено:

1) виключити ОСОБА_6 з числа учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК ;

2) розподілити частки у статутному фонді товариства наступним чином: ОСОБА_2 - 58 %; ОСОБА_1 - 22 %; ОСОБА_5 - 11 %; ОСОБА_8 - 9 %.

З урахуванням змін, відображених у протоколі зборів учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК від 29.11.2008 № 2, Статут ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК був викладений у новій редакції. Так, пунктом 1.2 Статуту було встановлено, що Засновниками (Учасниками) та власниками Товариства є: ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_8 . Крім того, пунктом 3.2. Статуту було визначено, що статутний фонд (капітал) формується за рахунок внесків Учасників наступним чином:

1) ОСОБА_2 : сума вкладу - 217,50 грн; розмір частки в статутному капіталі - 58 %;

2) ОСОБА_1 : сума вкладу - 82,50 грн; розмір частки в статутному капіталі - 22 %;

3) ОСОБА_5 : сума вкладу - 41,25 грн; розмір частки в статутному капіталі - 11 %;

4) ОСОБА_8 : сума вкладу - 33,75 грн; розмір частки в статутному капіталі - 9 %.

Статут ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК у вказаній вище редакції було зареєстровано органами державної реєстрації 12.12.2008.

В подальшому склад учасників ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК та розміри їх часток в статутному фонді не змінювалися.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 07.11.2018 по справі № 570/5005/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 19.02.2019, розірвано шлюб між ОСОБА_15 та ОСОБА_1 , зареєстрований 22.06.1999 Великоомелянською сільською радою Рівненського району Рівненської області, актовий запис № 5.

Позивач, вважаючи частку відповідача в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК об`єктом спільної сумісної власності подружжя, яка підлягає поділу, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01.01.2004.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004.

До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України) визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до частини першої статті 28 КпШС України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Таким чином, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Згідно із статтею 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Аналогічні норми містяться і у СК України, який діяв на час розірвання шлюбу та розгляду спору.

Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічні положення містяться також у статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

У відповідності до частин першої, другої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої-третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Вирішуючи питання щодо можливості віднесення частки відповідача в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК в розмірі 58 % до спільної сумісної власності, суд враховує таке.

На момент подання ОСОБА_3 до ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК заяви про відступлення своєї частки повністю на користь ОСОБА_14 , перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи був врегульований статтею 53 Закону України Про господарські товариства від 19.09.1991 № 1576-XII (далі - Закон № 1576).

Згідно з положеннями статті 53 Закону № 1576 (в редакції, чинній станом на 04.11.1997), учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов`язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

Відступлення частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку. Відступлення за правовою природою є відчуженням частки за волею учасника, що спрямоване на передачу учасником іншій особі (одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки або її частини. У вказаних відносинах поняття відступлення і відчуження є тотожними, оскільки вони є аналогічними за правовими наслідками.

Термін відступлення використовувався у Цивільному кодексі Української РСР 1963 року стосовно майнових прав, які не визнавалися об`єктами і не могли перебувати в цивільному обороті, тобто продаватись, даруватись тощо, на відміну від речей. Тому їх можна було лише відступити, а не продати. За такою моделлю правовідносин майнові права в однієї особи припинялись, а в іншої виникали. Навпаки, за статтею 190 чинного ЦК України майнові права дорівняні речам і тому стали об`єктом, який є оборотоздатним. Тому їх можна продавати, дарувати тощо. Утім у статті 53 Закону № 1576 вживається застарілий термін відступлення . Контекст, в якому цей термін вживається, свідчить про те, що відступлення означає відчуження частки на користь іншої особи . Відтак це вольова дія, яка являє собою правочин.

Про вірність такого тлумачення свідчить і те, що в новому Законі України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю від 06.02.2018 № 2275-VIII, внаслідок ухвалення якого втратили чинність положення статті 53 Закону № 1576, взагалі не вживається термін відступлення щодо частки учасника у статутному капіталі. Відповідно до частини першої статті 21 зазначеного Закону, учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Будь-який правочин з відчуження (відступлення) частки є двостороннім, тобто на його укладення необхідна згода учасника, який відчужує (відступає) частку, і згода набувача частки.

Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо; відступлення частки не є окремим різновидом договору.

Якщо сторони або особа певним чином називають правочин який нею/ними вчиняється, але по суті він відповідає ознакам іншого правочину, мають застосовуватися норми, що регулюють цей останній правочин. Тобто якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти або інше майно чи майнові права, то це звичайний договір купівлі-продажу або міни. Якщо взамін частки особа нічого не отримує - це договір дарування.

Отже, відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариства, передбачене статтею 53 Закону № 1576, є відчуженням частки. Таке відчуження потребує волевиявлення особи, яка відчужує частку, й особи, яка приймає частку у власність. Відступлення (відчуження) частки не є самостійним не поіменованим видом договору, оскільки відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

З матеріалів справи судом встановлено, що 04.11.1997 ОСОБА_3 подав до ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК заяву про відступлення своєї частки повністю на користь ОСОБА_14 й інші учасники товариства не заперечували проти такого відступлення.

В свою чергу, ОСОБА_14 погодилася з вказаною вище заявою ОСОБА_3 , що не заперечувалося її представником в судовому засіданні. Більше того, докази на підтвердження протилежного в матеріалах справи відсутні.

Подання ОСОБА_3 заяви про відступлення частки та відсутність в ОСОБА_14 заперечень проти такої заяви свідчить про наявність в останніх волевиявлення щодо відчуження частки.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 на підставі прав наданих учаснику товариства частиною першою статті 53 Закону № 1576 фактично відступив свою частку в ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК повністю в розмірі 40% на користь іншого учасника - ОСОБА_14 04.11.1997 року.

Тобто, відповідач набула право власності на частку в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК в розмірі 40 % ще до укладення шлюбу з ОСОБА_1 , у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для віднесення такої частки до об`єктів спільної сумісної власності подружжя.

Щодо решти частки відповідача в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК в розмірі 18%, то матеріалами справи стверджується, що така була набута нею в період перебування у шлюбі з позивачем.

Встановлюючи в межах даної цивільної справи можливість віднесення вказаної вище частки відповідача в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК (тобто, частки в розмірі 18%, набутої в шлюбі) до об`єктів спільної сумісної власності подружжя суд виходить з того, що за змістом статті 115 ЦК України, статті 85 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 12 Закону № 1576 власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним із визначальних є факт набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі.

Таким чином, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього товариства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від03.06.2015 у справі № 6-38цс15 та підтриманий Верховним Судом в постанові від 03.03.2019 по справі № 756/10797/15-ц.

Відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом.

В позовній заяві позивач вказує, що частка відповідача в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК була сформована за рахунок коштів, що були у спільній сумісній власності подружжя. Також позивач зазначив, що ним були вкладені чималі кошти в діяльність ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , а саме в будівництво нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, позивачем не було надано, а судом в ході розгляду справи не здобуто, жодних належних та достатніх доказів на підтвердження таких тверджень.

Зважаючи на вищевикладене суд вважає, що позивач не довів документально не лише розміру внесеного майна, а й самого факту внесення до статутного фонду ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК спільного майна подружжя та/або свого особистого майна, за рахунок яких відбулося формування частки відповідача в названому товаристві.

Крім того, як зазначалося вище, позивач може претендувати не на стягнення на його користь вартості половини частки відповідачки у статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , а вимагати виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або вимагати виплати половини отриманого доходу від діяльності товариства.

Однак, позивач таких позовних вимог не заявляв.

Натомість, позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь вартість 1/2 її частки в статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , що складає 29 % статутного капіталу.

При цьому, ставлячи на вирішення суду питання щодо стягнення з відповідачки половини вартості її частки в ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , позивач просить врахувати наданий ним висновок експерта від 31.03.2021 № 210208/2_ФМ (далі - висновок № 210208/2_ФМ).

З даного приводу суд зазначає, що з аналізу змісту положень частини першої статті 61 СК України, пунктів 22, 26 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя № 11 від 21.12.2007, рішення Конституційного Суду України №17-рп/2012 від 19.09.2012 слідує, що при поділі майна подружжя вартість частки одного з подружжя у статутному капіталі товариства обчислюється із реальної ринкової вартості частки вартості частки у статутному капіталі товариства на момент поділу майна подружжя.

Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 08.05.2019 у справі №683/886/16-ц та вказав, що вартість частки учасника товариства визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника. При чому, вартість такої частки повинна бути встановлена на час вирішення питання про її поділ.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістом частини першої статті 66 та статті 139 ГК України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частки учасника в статутному капіталі товариства повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки такого учасника в статутному капіталі товариства.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14.

Більше того, для розрахунку вартості частки учасника товариства мають враховуватися всі активи товариства, а не лише окрема річ, окремий об`єкт без врахування іншого майна товариства (основних фондів та оборотних активів, а також інших цінностей, вартість яких відображено в балансі товариства).

В судовому засіданні позивачем не заперечувалися обставини щодо наявності у ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК фінансових зобов`язань, в підтвердження чого останнім до матеріалів справи були долучені копії фінансової звітності вказаного товариства за 2019-2020 роки.

В той же час, наданий позивачем висновок № 210208/2_ФМ наведеним вище вимогам не відповідає, оскільки він стосується не оцінки дійсної вартості частки відповідача у статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно розміру її частки шляхом визначення вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань, а стосується виключно визначення ринкової вартості об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно вартості частини цієї будівлі (58%) пропорційно частці відповідача у статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК , а також вартості частини будівлі (29%), яку позивач просить стягнути на його користь.

Таким чином суд констатує, що висновок № 210208/2_ФМ не може бути використаний для визначення дійсної вартості частки відповідачки у статутному капіталі ТзОВ КРОВЕЛЬЩИК .

Підсумовуючи вищенаведене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України, і вони покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійниї вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю КРОВЕЛЬЩИК про поділ майна подружжя шляхом стягнення з відповідачки на його користь вартості 1/2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю КРОВЕЛЬЩИК , що складає 29% статутного капіталу товариства - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Красовський О.О.

Повне рішення суду складено 07.06.2021 року