Ухвала

від 22.11.2021 по справі 759/7373/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а,inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 759/7373/15 Головуючий у суді першої інстанції - Ул`яновська О.В.

Номер провадження № 22-ц/824/17113/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

22 листопада 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Яворського М.А. (судді-доповідача), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Актив-Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Підприємство з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Катех-електро про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Актив-Банк про визнання припиненим договору поруки, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ Актив-Банк задоволено частково. У зустрічних позовних вимогах ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 11 листопада 2021 року, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Суддя-доповідач приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження враховуючи наступні підстави.

Відповідно до положень ст.354 ЦПК України (станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ч. 2 ст. 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення , крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі у ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та обов`язки чи пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

З матеріалів справи вбачається, що 12 вересня 2018 року було ухвалено оскаржуване рішення та складено повний його текст (а.с.185-187, т.2).

Відповідно до супровідного листа, наявного в матеріалах справи, копію повного тексту оскаржуваного рішення було направлено учасникам по справі 15 січня 2019 року (а.с.188-189, т.2).

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції в процесі судового розгляду направляв всю судову кореспонденцію на його ім`я за колишньою адресою реєстрації - АДРЕСА_1 , за якою він вже не проживав починаючи з 01 серпня 2017 року, а тому і не мав можливості отримувати вказану поштову кореспонденцію.

Апеляційний суд критично оцінює вказані доводи апелянта, оскільки матеріалами справи містять рекомендовані повідомленні про вручення ОСОБА_1 судової кореспонденції, а також відомості про те, що представники ОСОБА_1 брали активну участь у розгляді даної справи, що свідчить про те, що останній був обізнаний про наявність даної справи в суді першої інстанції й неодноразово отримував судову кореспонденцію (а.с.82, 96-97, 121-126, 179-230, т.1, а.с.50-51, 56, 70-71, 86-87, 172-176, т.2).

Крім того, відповідно до положень статті 131 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Разом з тим, матеріали справи не містять заяви від ОСОБА_1 чи від його представників про зміну місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Зокрема, ЄСПЛ у справах SVITLANA NAUMENKO v. UKRAINE , TREGUBENKO v. UKRAINE , PRAVEDNA v. RUSSIA , ZHELTYAKOV v. UKRAINE зазначає, що у випадках перегляду судових рішень, судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі YUNION ALIMENTARIYA v. SPAIN зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.

Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, interalia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі Брумареску проти Румунії [ВП], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).(п. 42 Рішення).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі Рябих проти Росії , N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).(п. 43 Рішення).

Враховуючи вищевикладене та наявність пропуску строку більше ніж на рік з моменту ухвалення оскаржуваного рішення, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення суду, а тому вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року, оскільки апелянта був залучений до розгляду справи як відповідача. Окрім того ним було подано 23 травня 2016 року зустрічний позов у вказаній справі (а.с. 179 т.1), який ухвалою суду від 25 травня 2016 року (протокольно) був об`єднаний із первісним позовом ( а.с. 50 т.2) .

Керуючись ст. 358 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Актив-Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Підприємство з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Катех-електро про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Актив-Банк про визнання припиненим договору поруки - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв