Рішення

від 11.11.2021 по справі 617/1851/19

ВОВЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 617/1851/19

Провадження № 2/617/40/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 листопада 2021 року Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,

представника позивача - Тімонової Л.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вовчанську Харківської області в загальному порядку цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Мацегори Вадима Олександровича в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 (далі - прокурор) у листопаді 2019 року звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 31.03.2017 року звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ ДГК) із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2 га для передачі в приватну власність із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

Наказом ГУ ДГК від 27.04.2017 року за № 7071-СГ було надано дозвіл із зазначенням, що вказана земельна ділянка має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, на підставі якого ТОВ АГ РІЕЛТІ було розроблено відповідний проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 .

Згодом, наказом ГУ ДГК від 11.10.2017 року за № 19167-СГ було затверджено землевпорядну документацію та надано ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:03:001:0046 із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Були внесені відомості про право власності на вказану земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення державного реєстратора КП Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради Харківської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39195453 від 15.01.2018 року.

ТОВ АГ РІЕЛТІ було розроблено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки зі зміною цільового призначення для індивідуального садівництва, згідно якого остання не віднесена до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; лісогосподарського призначення та водного фонду; до земель історико-культурного призначення, тому проект землеустрою не погоджується з органами виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, культурної спадщини, лісового господарства, водного господарства.

Дані щодо зміни цільового призначення внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення державного реєстратора КП Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради Харківської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44032119 від 14.11.2018 року по об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер 1461056363216.

Разом з тим, під час проведення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:03:001:0046 за участю спеціалістів інженерів-геодезистів ТОВ Земсервіс-Б та представників ДП Вовчанське лісове господарство (далі - ВЛГ) було встановлено, що крутизна схилів берегу Печенізького водосховища в даній місцевості перевищує 3 градуси, у зв`язку з чим прибережна захисна смуга складає 200 м., а тому на земельній ділянці з кадастровим номером 6321655800:03:001:0046 площа прибережної захисної смуги складає 1,6433 га. Отже, розпорядження земельної ділянки, у вказаній частині, належить до компетенції Харківської обласної державної адміністрації та лише щодо надання в тимчасове користування, а не у приватну власність.

Органи Держгеокадастру мають право розпоряджатись лише землями сільськогосподарського призначення, а тому зазначені накази ГУ ДГК прийняті з порушенням вимог земельного законодавства, є незаконними та підлягають скасуванню, що тягне зобов`язання повернення земельної ділянки державі.

Просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 27.04.2017 року за № 7011-СГ; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність від 11.10.2017 року за № 19167-СГ; скасувати рішення державного реєстратора КП Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради Харківської області Іващенко О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39195453 від 15.01.2018 року та № 44032119 від 14.11.2018 року (запис про право власності № 24378406); зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0046 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1461056363216); судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою суду від 22.11.2019 року відкрито провадження у загальному порядку. Справа призначена до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 28.07.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду ухвалою суду визначено в якості належного позивача Старосалтівську селищну раду Чугуївського району Харківської області (далі - Рада), замість Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 178 ЦПК України, представник відповідача ГУ ДГК надав суду відзив, в якому виклав заперечення проти позову, згідно яких накази від 27.04.2017 року за № 7011-СГ та від 11.10.2017 року за № 19167-СГ видані у відповідності до вимог діючого законодавства. Наявність прибережної захисної смуги на земельних ділянках, віднесених до земель сільськогосподарського призначення Земельним кодексом України не заборонена. Посилання прокурора на те, що відведена ОСОБА_1 земельна ділянка фактично є землями водного фонду, законним розпорядником яких мала бути Харківська обласна державна адміністрація, є не більш, ніж припущенням та спростовується ст. 60 ЗК України, якою визначається, що прибережні захисні смуги можуть встановлюватися на земельних ділянках усіх категорій земель. Доказів того, що спірна земельна ділянка віднесена до земель водного фонду чи до земель лісогосподарського призначення та відповідних рішень з цього приводу, прокурором не додано. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними, а тому просив відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у відповідності до вимог ч. 1 ст. 178 ЦПК України надав суду відзив, в якому виклав заперечення проти позову, згідно яких зазначив, що прокурором не додержано порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , оскільки завчасно не направлено повідомлення на адреси визначених прокурором компетентних органів. Земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться за межами населених пунктів, до комунальної власності не передавалась, належить до земель державної форми власності, категорія землі - сільськогосподарське призначення, а тому розпорядження вказаною земельною ділянкою з боку ГУ ДГК є законним. Огляд земельної ділянки при складанні звіту ТОВ Земсервіс-Б був проведений із порушенням, оскільки був проведений без ухвали слідчого судді, а тому є незаконним. Звіт складений з порушенням Інструкції з топографічного знімання, затвердженої наказом ГУ Геодезії, картографії та кадастру при КМУ від 09.04.1998 року за № 56. Звіт складений неуповноваженою особою - інженером-геодезистом, а не експертом чи інженером-землевпорядником. ТОВ Земсервіс-Б не мало можливості визначати перетин земельної ділянки, інженер-геодезист не є спеціалістом лісовпорядкування, не зрозуміло, чи погоджувалась здійснена зйомка будь-якою організацією.

Представник позивача підчас судового розгляду підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник Харківської обласної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце судового розгляду завчасно та належним чином, надав суду письмові пояснення, згідно яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності.

Представник Ради в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце його проведення завчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ГУ ДГК та відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились, повідомлялись про час та місце його проведення завчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 під час судового розгляду позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, зазначив обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до начальника ГУ ДГК із заявою від 31.03.2017 року із додатками про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області для подальшої передачі у приватну власність.

Наказом ГУ ДГК № 7011-СГ від 27.04.2017 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області.

Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

На замовлення ОСОБА_1 , ТОВ АГ РІЕЛТІ виготовило проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

27.09.2017 року ОСОБА_1 звернулась до начальника ГУ ДГК із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, додавши відповідні проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Наказом ГУ ДГК № 19167-СГ від 11.10.2017 року затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області.

Передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, площею 2 га, в тому числі пасовища, площею 2 га (кадастровий номер 6321655800:03:001:0046) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області.

ОСОБА_1 , окрім іншого, земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог ст. ст. 91, 103 ЗК України, ЗУ Про особисте селянське господарство , встановлених обмежень та інших нормативно-правових актів.

На замовлення ОСОБА_1 , ТОВ АГ РІЕЛТІ виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення приватної власності, кадастровий номер 6321655800:03:001:0046 для індивідуального садівництва, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

За рішенням державного реєстратора КП Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради Іващенко О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39195453 від 15.01.2018 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесена запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6321655800:03:001:0046, площею 2 га за ОСОБА_1 .

Як зазначено у технічному звіті з інженерно-геодезичних вишукувань на земельній ділянці за кадастровим номером 6321655800:03:001:0046 за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, складеному ТОВ Земсервіс-Б , рельєф виражений невеликими пагорбами та крутим схилом, за графічними матеріалами вирахувано, що на земельній ділянці ухил в частині території перевищує 3 град. В даному випадку, керуючись ст. 88 ВК України, за рахунок невеликих пагорбів в рельєфі на земельній ділянці і ухилів більше 3 град. Прибережна захисна смуга Печенізького водосховища повинна подвоюватись, тобто зі 100 м. перетворюється в 200м. Площа прибережної захисної смуги складає 1,3698 га.

Начальник Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації у листі № 02-38/3469 від 14.11.2019 року повідомив, що відповідно до матеріалів, наявних в Управлінні, на земельній ділянці із кадастровим номером 6321655800:03:001:0046 розташована пам`ятка археології місцевого значення - Селище (взята під охорону держави рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих від 25.01.1972 року за № 61, охор. № 612).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 року, Новоселецький проти України від 11.03.2003 року, Федоренко проти України від 01.06.2006 року).

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Згідно ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом в) ч. 3 та ч. 4 ст. 116 ЗК України передбачена безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян, яка провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Частина 6 вказаної статті закріплює, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частина 7 ст. 118 ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 122 ЗК України до повноваження сільський, селищних, міських рад щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відносяться землі комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

ГУ ДГКреалізує повноваження на території Харківської області.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як зазначено у ст. 3 ВК України, усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки).

Згідно зі ст. ст. 19, 20 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із ч. 2 ст. 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, ст. 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України, уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст. ст. 60-62 ЗК України та ст. ст. 1, 88-90 ВК України.

Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України, прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Обґрунтовуючи розташування земельної ділянки за кадастровим номером 6321655800:03:001:0046 в прибережній захисній смуги, позивач посилався на технічний звіт з інженерно-геодезичних вишукувань на земельній ділянці, складений ТОВ Земсервіс-Б , згідно якого за рахунок невеликих пагорбів в рельєфі на земельній ділянці і ухилів, більше 3 град., прибережна захисна смуга Печенізького водосховища повинна подвоюватись, тобто зі 100 м. перетворюється в 200 м.

Разом з тим, згідно даних висновку судової земельно-технічної експертизи ННЦ Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса № 1271 від 09.02.2021 року, земельна ділянка прибережної захисної смуги, що підлягала зйомці, лежить на лівому березі Печенізького водосховища та має пологий рельєф з незначним ухилом: 0 град. - 3 град. Ширина прибережної захисної смуги на даній території складає 100 м. і більше від урізу води.

Земельна ділянка за кадастровим номером 6321655800:03:001:0046 знаходиться за межою прибережної захисної смуги. Перетини контурів вказаної земельної ділянки з межою прибережної захисної смуги водосховища відсутні (т. 2 а.с. 102-113).

Вказане експертне дослідження проводилось на підставі технічного звіту з інженерно-геодезичних вишукувань земельної ділянки, схеми контуру зйомки та контуру прибережної захисної смуги, відомостей координат точок повороту земельної ділянки. Крім того, судовий експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому суд приймає його до відома та приходить до висновку, що спірна земельна ділянка розташована поза межами прибережної захисної смуги.

Щодо доводу позивача про розташування пам`ятки археології місцевого значення - Селище на земельній ділянці з кадастровим номером 6321655800:03:001:0046, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону археологічної спадщини археологічна спадщина України (далі - археологічна спадщина) - сукупність об`єктів археологічної спадщини, що перебувають під охороною держави, та пов`язані з ними території, а також рухомі культурні цінності (археологічні предмети), що походять з об`єктів археологічної спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про охорону культурної спадщини об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до листа начальника ГУ ДГК за № 29-20-9-1447/0/19-21 від 24.02.2021 року, відомості з координатами меж пам`ятки археології, координатами поворотних точок меж, акт виносу в натурі з прив`язкою до місцевості стосовно пам`ятки археології (історії та культури) Селище - відсутні (т. 2 а.с. 116).

Директор Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації у листі № 05-25/248 від 29.01.2021 року зазначив, що об`єкт культурної спадщини - Селище, перебуває на державному обліку, як пам`ятка археології місцевого значення та має охоронний номер 4639-Ха. Місцезнаходження вказаної пам`ятки - с. Металівка, Старосалтівська територіальна громада. Зазначена пам`ятка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 03.09.2020 року за № 2088 за категорією місцевого значення. На вищевказану пам`ятку археології місцевого значення не складено паспорт об`єкта культурної спадщини (т. 2 а.с. 117).

Разом з тим, як встановлено під час судового розгляду, земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:03:001:0046, розташована за межами с. Металівка, тобто поза межами місцезнаходження пам`ятки археології Селище , яке розташоване у вказаному населеному пункті.

Клопотання щодо призначення по справі судової земельно-технічної експертизи, представник позивача підчас судового розгляду не заявляв, будь-яких інших беззаперечних даних знаходження спірної земельної ділянки в межах охоронної зони пам`ятника археології, суду не надано.

Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Згідно з сталою практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 6321655800:03:001:0046, розташована за межами населених пунктів набута у власність ОСОБА_1 правомірно. Накази ГУ ДГКвидані у межах наданих органу повноважень та з додержанням приписів чинного законодавства є законними.

Інші, наведені позивачем доводи в обґрунтування своєї позицій, не спростовують наведених висновків суду. Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Позивачем та його представником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів порушення прав Харківської обласної державної адміністрації, Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, суд покладає судовий збір на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Мацегори Вадима Олександровича в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Строк на подання апеляційної скарги продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Вовчанський районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Мацегора Вадим Олександрович, адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 76.

Представник позивача - прокурор Вовчанського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Тімонова Людмила Ігорівна, адреса: Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Торгова, 2;

Позивач - Харківська обласна державна адміністрація, адреса: 61004, м. Харків, вул. Сумська, 64.

Позивач - Старосалтівська селищна рада Чугуївського району Харківської області, адреса: 62560, Харківська обл., Чугуївський район, смт. Старий Салтів, вул. Перемоги, 15.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, адреса: 61022, м. Харків, майд. Свободи, 5, 1-й під`їзд, повер. 6-7.

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , код. - НОМЕР_1 .

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя -