Постанова

від 17.11.2021 по справі 329/192/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 17.11.2021 Справа № 329/192/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 329/192/21

Провадження №22-ц/807/3464/21

Головуючий в 1-й інстанції - Богослов А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В. суддів:Бєлки В.Ю., Онищенко Е.А. секретарКниш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 29 липня 2021 року, ухвалене у смт Чернігівка у справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Пузанової Наталії Анатоліївни, про визнання незаконним та скасування рішення Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, визнання недійним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області (далі-відповідач-1), ОСОБА_3 (далі-відповідач-2), ОСОБА_1 (далі-відповідач-3), приватного нотаріуса Пузанової Наталії Анатоліївни (далі-відповідач-4) про визнання незаконним та скасування рішення Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку №13 від 22.10.2010, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,14 га за адресою: АДРЕСА_1 , серії ЯИ №812395 від 11.11.2010, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,14 га за адресою: АДРЕСА_1 , скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,14 га за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.09.2020 належить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 . Так, 30.11.2020 позивач звернувся до приватного нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу належного йому на праві власності жилого будинку, приватний нотаріус повідомив, що для продажу будинку необхідно оформити земельну ділянку на якій він розташований. З метою оформлення земельної ділянки позивач звернувся до ПП Алексер Терра-транс союз , проте вказане підприємство повідомило позивачу про те, що виготовити землевпорядну документацію на земельну ділянку неможливо через те, що межі сусідньої земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2325555100:01:001:0034, частково накладаються на його земельну ділянку під будинком. Як стало відомо позивачу рішенням Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку №13 від 22.10.2010 затверджено технічну документацію із землеустрою ОСОБА_3 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2325555100:01:001:0034. В подальшому на підставі рішення селищної ради №13 від 22.10.2010 ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на землю серії ЯИ №812395 від 11.11.2010. Крім того, на вказаній земельній ділянці ОСОБА_3 розташований належний їй житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами. Так, 06.08.2014 ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу продала земельну ділянку разом із розташованим на ній житловим будинком та господарськими будівлями і спорудами ОСОБА_1 . Договір був посвідчений приватним нотаріусом Пузановою Н.А., яка внесла відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 в Державний реєстр речових права на нерухоме майно. З метою врегулювання спору позивач неодноразово звертався до ОСОБА_1 , однак останній відмовився в позасудовому порядку врегулювати питання перетину меж земельних ділянок. Також позивач звертався до Чернігівської селищної ради з метою врегулювання спору, однак селищною радою 20.10.2021 було проведено виїзне засідання за результатами якого позивачу рекомендовано самостійно вирішити спірне питання із ОСОБА_4 , або звернутися до суду. Позивач стверджує, що межа сусідньої земельної ділянки, яка сформована в державному земельному кадастрі не відповідає фактичній межі і частково накладається на земельну ділянку самого позивача. Також позивач не погоджував межі сусідньої земельної ділянки. Накладення меж сусідньої земельної ділянки порушує його права власника.

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 29 липня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_2 до Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Пузанової Наталії Анатоліївни, про визнання незаконним та скасування рішення Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, визнання недійним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку,- задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано рішення Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку №13 від 22.10.2010.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,14 га за адресою: АДРЕСА_1 , серії ЯИ №812395 від 11.11.2010.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,14 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2325555100:01:001:0034, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Пузанова Н.А., зареєстрований в реєстрі за №1080.

Скасовано запис №6588132 від 06.08.2014 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,14 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2325555100:01:001:0034, за ОСОБА_1 .

Стягнуто з Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам в сумі 908,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1362,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1362,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позову у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те що, рішенням суду першої інстанції порушуються права відповідача як власника земельної ділянки, якою останній тривалий час відкрито користувався та набув її у власність законних шляхом. Законність укладання договору купівлі-продажу не досліджувалась. Ініціатором спору в даній справі може бути розпорядник землі - селищна рада. Скасування рішення селищної ради не породжує наслідків для власника земельної ділянки.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно земельної шнурової книги по селищу Верхній ОСОБА_5 як особа, якій виділялася земельна присадибна земельна ділянка площею 0,14 га за адресою: АДРЕСА_1 зазначений ОСОБА_6 , а також ОСОБА_7 .

Згідно рішення Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області Про внесення змін та доповнень до рішень виконавчого комітету Чернігівської селищної ради №2 від 17.09.2009 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,14 га з оформленням та видачею державного акту громадянину ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .

Також зі змісту технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 випливає, що власником будинку був ОСОБА_6 , а наступним власником цього будинку є ОСОБА_2 . Також зі змісту технічного паспорта випливає, що ОСОБА_2 окрім приміщення самого житлового будинку належать господарські будівлі і споруди за цією ж адресою.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.09.2020 спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 є ОСОБА_2 . До складу спадщини на яку видане свідоцтво увійшов житловий будинок за номером АДРЕСА_1 , що належав чоловікові спадкодавця - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була дружина ОСОБА_7 , яка прийняла спадщину, але не оформила спадкових прав. Таким чином, ОСОБА_2 є спадкоємцем майнових прав померлої ОСОБА_7 , яка у свою чергу була спадкоємцем майнових прав померлого ОСОБА_6 .

Відповідно до змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №222732525 від 04.09.2020 власником будинку із господарськими будівлями і спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

Позивач звернувся до ПП Алексер терра-транс союз з метою розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки внатурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , тобто земельної ділянки під належним йому на праві власності будинком із господарськими будівлями та спорудами. Однак листом Алексер терра-транс союз №10 від 02.11.2020 позичу повідомлено про те, що виготовити документацію неможливо, оскільки в Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , яка частково лежить на земельній ділянці позивача. До листа додана схема перетину меж земельних ділянок позивачу із сусідньою ділянкою з кадастровим номером 2325555100:01:001:0034.

Згідно акту розгляду спору стосовно перетину земельних ділянок від 20.01.2021, складеного комісією, яка була утворена рішенням виконавчого комітету селищної ради від 12.01.2021 №4, було встановлено, що перепоною у виготовленні позивачем технічної документації, встановленні меж та визначенні кадастрового номеру земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , є перетин із суміжною земельною ділянкою, кадастровий номер 2325555100:01:001:0034, яка належить ОСОБА_1 . Позивачу рекомендовано дійти згоди із спірного питання з ОСОБА_1 , а у разі недосягнення такої згоди звернутися до суду.

Водночас, рішенням Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку №10 від 08.10.2009 ОСОБА_3 був наданий дозвіл на розроблення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,14 га.

ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою у 2010 році виготовлену зазначену технічну документацію щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,14 га, а також присвоєний кадастровий номер 2325555100:01:001:0034.

Рішенням Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку №13 від 22.10.2010 затверджену технічну документацію щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,15 га для обслуговування будинку.

На підставі рішення Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку №13 від 22.10.2010 ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,14 га за адресою: АДРЕСА_1 , серії ЯИ №812395 від 11.11.2010.

Також згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 06.08.2014, зареєстрованим за №1080, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , перша продала, а другий купив земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,14 га, кадастровий номер 2325555100:01:001:0034, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №240449309 від 14.01.2021 власником земельної ділянки площею 0,14 га, кадастровий номер 2325555100:01:001:0034, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .

Окрім того, згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 06.08.2014, зареєстрованим за №1078, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , перша продала, а другий купив житловий будинок із побутовими та господарчими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,14 га, кадастровий номер 2325555100:01:001:0034.

Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №240449309 від 14.01.2021 власником житлового будинку із побутовими та господарчими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,14 га, кадастровий номер 2325555100:01:001:0034 є ОСОБА_1 .

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що виготовлення землевпорядної документації з порушенням встановлених норм законодавства, прийняття рішення органом місцевого самоврядування з порушенням встановленого законом порядку призвели до передачі у власність частини земельної ділянки, яка на той час належала спадкодавцеві позивача, а зараз належить позивачу. Зазначені порушення закону, допущені свого часу селищною радою та відповідачем ОСОБА_3 впливають на реалізацію правомочностей власника ОСОБА_2 . Наразі відповідач ОСОБА_1 , який на теперішній час є власником земельної ділянки, яка часткового розташована під об`єктами нерухомості, що належать позивачу, в позасудовому порядку не бажає змінювати межі своєї земельної ділянки, а тому права позивача підлягають захисту судом.

З вказаними висновками суду першої інстанції, погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 116 ЗК України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Положеннями статті 118 ЗК України визначено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ст.56 Закону України Про землеустрій (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об`єднання земельних ділянок, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; є) кадастровий план земельної ділянки; ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Згідно п.2 Порядку безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, затвердженого Постановою КМУ від 05.08.2009 №844 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 року N 1112) для одержання державного акта на право власності на земельну ділянку громадянин або уповноважена ним особа подає сільському, селищному, міському голові або уповноваженій ним особі адресовану територіальному органові Держкомзему заяву про видачу такого акта. Сільські, селищні та міські голови забезпечують організацію прийому таких заяв у кожному населеному пункті. Заява про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку подається за місцем розташування земельної ділянки. До заяви додається: копія документа, що посвідчує особу; засвідчена в установленому порядку копія довіреності - для уповноваженої особи; копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; копія рішення про передачу земельної ділянки у власність, прийнятого органом місцевого самоврядування чи районною держадміністрацією, а також у разі наявності - технічна документація із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку (далі - технічна документація), або проект відведення земельної ділянки, виготовлений та затверджений до 15 серпня 2009 року.

Таким чином, обов`язковою умовою отримання державного акту на право власності на земельну ділянку є наявність попереднього рішення органу місцевого самоврядування про передачу особі безоплатно у приватну власність земельної ділянки, на яку такий акт видавався.

Відповідачем ОСОБА_3 не надавалося відповідне рішення органу місцевого самоврядування, яким би передавалося у власність земельну ділянку, а саме ділянку площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1 до заяви про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до матеріалів справи Чернігівскою селищною радою було по спірній ділянці прийнято лише рішення №10 від 08.10.2009 року про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення технічної документації та рішення №13 від 22.10.2010 року про затвердження технічної документації із землеустрою.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції з приводу того, що Чернігівська селищна рада, не передавши попередньо у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, надала дозвіл на виготовлення державного акту на право власності на цю земельну ділянку, а в подальшому і затвердила таку документацію. Відповідно селищної радою був виданий відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі рішення №13 від 22.10.2010, яке прийнято з порушенням законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною 1 ст.120 Земельного кодексу України передбачалося, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Позивач набув в порядку спадкування, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.09.2020 право власності на житловий будинок за номером АДРЕСА_1 із господарськими будівлями і спорудами. Однак частина земельної ділянки на якій розташовані належні позивачу на праві власності об`єкти нерухомості була спочатку, на підставі рішення селищної ради №13 від 22.10.2010, передана у власність ОСОБА_3 , а остання в подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2014, відчужила її ОСОБА_1 .

Позивач позбавлений можливості виготовити землевпорядну документацію на власну земельну ділянку, зареєструвати своє право власності, вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою, яка розташована під належними йому на праві власності об`єктами нерухомості.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) вказано, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18).

Отже виготовлення землевпорядної документації з порушенням встановлених норм законодавства, прийняттям рішення органом місцевого самоврядування з порушенням встановленого законом порядку призвели до передачі у власність частини земельної ділянки, яка на той час належала спадкодавцеві позивача, а зараз належить позивачу.

Спосіб захисту порушеного права позивача у вигляді визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та його скасування, а також визнання недійсним державного акту виданого на підставі такого рішення є належним та ефективним.

Що стосується визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію права власності, то слід зазначити наступне.

Нормами цивільного законодавства передбачений спосіб захисту цивільних прав та інтересів, зокрема й шляхом визнання правочину недійсним, правові засади для застосування якого врегульовані приписами статей 215-236 ЦК України.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як заінтересовані особи (статті 215, 216 ЦК України).

Угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду (стаття 120 ЗК України).

Враховуючи, що судом першої інстанції встановлено наявність підстав для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, за яким ОСОБА_3 продала спірну земельну ділянку ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу укладений між вказаними особами обґрунтовано визнаний недійсним, оскільки ОСОБА_3 не мала права на укладання вказаного договору з огляду на недійсність документу, що підтверджує її право власності на майно, що відчужується.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367 , 3 74, 3 81, 382, 384 ЦПК України , апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 29 липня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 22 листопада 2021 року.

Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар

Судді: В.Ю. Бєлка

Е.А. Онищенко