Рішення

від 08.11.2021 по справі 464/2725/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2021 справа № 464/2725/19

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Зусько І.С., розглянувши матеріали

за позовом ОСОБА_1 , м. Львів

до відповідача Обслуговуючого кооперативу Кооперативний автогараж легкових автомобілів Автобусник , м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , м. Львів

про визнання незаконним та скасування рішення правління

за участю представників:

від позивача: Яцюк Х.В.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Дуфанець М.М., Жук Р.С. (представник)

Обставини розгляду справи.

На розгляд Сихівського районного суду м.Львова було подано позовну заяву ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Кооперативний автогараж легкових автомобілів Автобусник про визнання незаконним та скасування рішення правління.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 20.05.2019 р. у справі №464/2725/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 13.06.2018 р.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 07.10.2019 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28.01.2020 р., у позові відмовлено.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 р. у справі №464/2725/19 ухвалено: касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково; рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07.10.2019 р. та постанову Львівського апеляційного суду від 28.01.2020 р. скасувати; провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу Кооперативний автогараж легкових автомобілів Автобусник , третя особа ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення правління обслуговуючого кооперативу Кооперативний автогараж легкових автомобілів Автобусник закрити; повідомити ОСОБА_1 , що розгляд вказаної справи віднесено до суду господарської юрисдикції; роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд за заявою позивача вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією, у якій заявник просив направити справу №464/2725/19 для розгляду до Господарського суду Львівської області.

У зв`язку з тим, що постановою Верховного Суду від 17.02.2021 р. встановлено, що спір між учасниками справи виник стосовно розпорядження корпоративними правами, а місцезнаходженням відповідача є територія міста Львова, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду своєю ухвалою від 14.04.2021 р. задоволив заяву ОСОБА_1 та передав справу №464/2725/19 для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.

Після надходження матеріалів справи №464/2725/19 до Господарського суду Львівської області відповідно до проведеного 19.05.2021 р. автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Гоменюк З.П.

Ухвалою суду від 24.05.2021 р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення ухвали на виправлення допущених недоліків шляхом надання суду доказів доплати судового збору в сумі 1152,60 грн.

Ухвалою суду від 22.06.2021 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.08.2021 р.

В підготовчому засіданні 10.08.2021 р. оголошено перерву до 06.09.2021 р.

Ухвалою суду від 06.09.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 06.09.2021 р., підготовче засідання відкладено на 04.10.2021 р.

Ухвалою суду від 04.10.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 04.10.2021 р., закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2021 р.

В судовому засіданні 18.10.2021 р. оголошено перерву до 08.11.2021 р.

В судових засіданнях з розгляду справи по суті суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідив докази та заслухав пояснення учасників справи з приводу доказів.

Дослідивши наявні у справі докази, після судових дебатів у справі, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

В судовому засіданні 08.11.2021 р. після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є членом Обслуговуючого кооперативу Кооперативний автогараж легкових автомобілів Автобусник , і йому стало відомо, що у лютому 2013 року колишній голова правління кооперативу Дуфанець М.Т. звернувся до правління кооперативу із заявою про виділення йому вільного гаражного боксу № НОМЕР_1 , що знаходиться на АДРЕСА_1 , та прийняття його в члени кооперативу.

Як повідомив позивач, 02.02.2013 р. правління кооперативу в особі голови та двох членів правління за результатами розгляду цієї заяви прийняло рішення про передачу ОСОБА_4 згаданого гаражного боксу; питання ж про прийняття ОСОБА_4 в члени кооперативу розглянуто не було.

За твердженням позивача, згодом ОСОБА_4 зареєстрував за собою право власності на вищевказаний гаражний бокс і в подальшому подарував його своєму синові, який є третьою особою у справі.

Позивач переконаний, що рішення правління є незаконним у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 не міг набути відповідне майно у власність, адже право володіти, користуватись, розпоряджатись чи викупити гаражний бокс належить лише членам кооперативу, яким він ніколи не був.

Крім того, статутом кооперативу правління як виконавчий орган не наділене правом розпоряджатися майном кооперативу - гаражними боксами, в тому числі приймати рішення про передачу гаражних боксів, а таке рішення може прийматись виключно загальними зборами членів кооперативу як вищим органом управління, відтак оскаржуване рішення було ухвалено правлінням поза межами його компетенції.

Позивач звернув увагу суду на те, що оскаржуване рішення порушує право позивача на участь в господарський діяльності кооперативу, право на участь в управлінні кооперативом (в частині, що стосується прийняття кооперативом рішень про розпорядження його майном), право голосу на загальних зборах, на яких і повинно вирішуватись питання щодо розпорядження майном кооперативу. Також позивач зазначив, що при цьому було порушено його охоронюваний законом інтерес як члена кооперативу, майно якого вибуло з власності у незаконний спосіб та зменшило активи кооперативу, і право та інтерес на отримання спірного гаражного боксу у володіння, користування чи розпорядження.

З огляду на наведене, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення правління Обслуговуючого кооперативу Кооперативний автогараж легкових автомобілів Автобусник від 02.02.2013 р.

У відзиві на позов, поданому в ході розгляду справи Сихівським районним судом м.Львова, відповідач повідомляв, що не визнає позовних вимог.

Відповідач заявив, що ОК КАЛА Автобусник на праві власності належить земельна ділянка, на якій знаходиться гаражний бокс № НОМЕР_1 , і кооператив фактично був власником майнових прав на відповідне майно. У зв`язку з тим, що гаражні бокси були побудовані в 1970-х роках, в експлуатацію на той час не вводилися та не реєструвалися в органах БТІ, відомості про власників гаражних боксів, зокрема і гаражного боксу № НОМЕР_1 , були відсутні в органах БТІ, чим і скористався ОСОБА_4 в процесі оформлення свого права власності.

Надаючи пояснення на позовну заяву, відповідач зазначив, що ОСОБА_4 був головою кооперативу, однак не був його членом та не сплачував внесків, а отже не мав права набути гаражний бокс з подальшим оформленням права власності на нього.

Додатково, відповідач повідомив, що до моменту прийняття оспорюваного рішення гаражний бокс № НОМЕР_1 був наданий у користування члену кооперативу ОСОБА_5 , який сплачував пайові внески.

Відповідач ствердив, що статутом кооперативу не передбачалися повноважень правління кооперативу розпоряджатися його майном, зокрема, надавати у власність гаражні бокси, і такі повноваження належали виключно загальним зборам членів кооперативу.

На думку відповідача, внаслідок прийняття правлінням оспорюваного рішення гаражний бокс незаконно вибув з володіння кооперативу, а кооператив втратив майнове право на нього, що призвело до зменшення фондів кооперативу, зокрема пайового фонду, що забезпечує діяльність кооперативу.

Третя особа вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на те, що позивач не вказав який саме спосіб захисту ним обрано і в чому саме полягає порушення його прав.

Третя особа переконана в тому, що оспорюване рішення не стосується прав, свобод чи законних інтересів самого позивача, а охоронюваний законом інтерес, на існування якого посилається позивач, є абстрактним та не має жодної реальної правової підстави.

Третя особа звернула увагу суду на те, що станом на дату подання ОСОБА_4 заяви гаражний бокс № НОМЕР_1 був вільним, позивач цим гаражем не користувався та не був його власником і, при цьому, попереднім володільцем гаражного боксу № НОМЕР_1 був ОСОБА_5 , а не позивач.

Також третя особа повідомила суду, що відповідно до оскаржуваного рішення ОСОБА_4 було виділено гаражний бокс № НОМЕР_1 у користування з подальшим правом оформлення права власності з виплатою суми в розмірі 12000 грн первинного внеску, і протягом 2014 - 2015 року він сплатив на користь відповідача зазначену суму. Дані обставини сплати коштів в якості вступного внеску та поточних платежів за членство у кооперативі, як повідомила третя особа, підтверджуються рішеннями суду у справі №464/5146/17, та мають преюдиційне значення.

Крім того, третя особа вважає безпідставними посилання відповідача на те, що кооператив був власником гаражних боксів, зокрема боксу № НОМЕР_1 , адже норми законодавства не надають права власності кооперативу на все або вибране майно, яке перебуває на його території, а сторони не представили жодних правовстановлюючих, фінансових, бухгалтерських або інших документів, які б підтверджували будь-які права відповідача на гаражний бокс № НОМЕР_1 .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, членами Обслуговуючого кооперативу Кооперативний автогараж легкових автомобілів Автобусник є 480 фізичних осіб, датою його державної реєстрації - 05.07.2001 р., а місцезнаходженням - Україна, 79031, Львівська обл., місто Львів, вулиця Демнянська, будинок 10-А.

Статут Кооперативного автогаражу легкових автомобілів Автобусник затверджено загальними зборами членів Кооперативного автогаражу легкових автомобілів Автобусник від 24.05.1998 р., протокол №2, і перереєстровано Відділом реєстрації та ліцензування департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 05.07.2001 р.,

Відповідно до п.1.1. статуту, кооператив по будівництву та експлуатації колективного гаражу-стоянки індивідуальних власних легкових засобів, легкових автомобілів та мотоциклів з колясками під назвою Кооперативний автогараж легкових автомобілів Автобусник заснований у Ленінському районі м.Львова у 1970 році на підставі Рішення виконкому районної ради депутатів трудящих №674 від 13.10.1970 р. та типового статуту, затвердженого Радою міністрів РРФСР 05.10.1962 р. за №1395. Будівництво індивідуальних гаражів здійснено членами кооперативу за рахунок власних коштів власниками та підрядним способом із залученням будівельних організацій.

Згідно з п.1.2. статуту, основна мета утворення кооперативу - забезпечення власників автомобілів індивідуальними гаражами для стоянки і зберігання автомобілів, які належать їм на правах особистої власності і зареєстровані у ДАІ УВС, а також подальша експлуатація гаражів.

Член кооперативу, який повністю вніс вступний /пайовий/ внесок за гараж, наданий йому в користування, або збудував гараж власними силами, одержує на цей гараж право власності і особисто несе відповідальність за протипожежну безпеку та санітарний стан гаражу (п.1.3. статуту).

Як зазначено у п.1.4. статуту, членами кооперативу можуть бути громадяни України, які досягли 18 років і проживають у м.Львові.

За положеннями п.1.7. статуту, кооператив функціонує на підставі госпрозрахунку /на внески членів кооперативу/ без державної дотації.

Відповідно до п.1.8. статуту, кооператив виділяє своїм членам земельну ділянку у розмірі затвердженої норми, забезпечує проектною документацією кожного власника гаражу, узгоджує з архітектурно-проектним управлінням м.Львова, здійснює постійний нагляд за утриманням будівель і експлуатацією.

Загальна вартість гаражу визначається з урахуванням витрат на: проектування гаражу /типового або індивідуального/; вартість спорудження гаражу; благоустрій /під`їздні шляхи, комунікації для стічних вод, туалетів, опорних стін, будівництва споруд охорони, естакади, тощо/. Всі ці витрати проводяться за рахунок вступного /пайового/ внеску (п.1.10. статуту).

Згідно з п.1.11. статуту, кооператив здійснює: благоустрій території, підтримує її у належному стані; ремонт під`їздних шляхів та шляхів на території кооперативу; електропостачання та освітлення території кооперативу; будівництво відкритих естакад; збір відпрацьованих мастил; видачу перепусток; забезпечення належної охорони всіх індивідуальних гаражів.

У п.2.1. статуту визначено, що органами управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу або уповноважених. Для оперативного керування кооперативом обирається правління кооперативу.

Загальні збори /збори уповноважених/ вирішують наступні питання: прийом та виключення з членів кооперативу; встановлюють розміри грошових внесків; затверджують прибутково-видатковий кошторис на утримання та експлуатацію гаражів, а також фінансовий план та звіт про його виконання; обирають правління та ревізійну комісію; розглядають скарги на правління та ревізійну комісію; достроково відкликають із складу правління або ревізійної комісії його членів або голову; встановлюють розмір штрафів за певні види порушень, а також розмір пені за несвоєчасне внесення внесків (п.2.2. статуту).

Пунктом 2.5. статуту встановлено, що правління кооперативу у кількості не менше п`яти чоловік обирається терміном на два роки загальними зборами або уповноваженими. Голова правління обирається загальними зборами членів кооперативу /уповноваженими/ або правлінням. Правління обирає зі свого складу голову та його заступника і розподіляє обов`язки кожного члена правління.

Як визначено у п.2.6. статуту, правління є виконавчим органом кооперативу і підзвітним загальним зборам членів кооперативу /уповноважених/.

В обов`язки правління входить: прийом внесків на утримання та експлуатацію кооперативу; складання планів робіт та звітів; заключення від імені кооперативу договорів на виконання робіт, необхідних для кооперативу згідно затвердженого плану робіт на певний період загальними зборами членів кооперативу /уповноважених/; представництво кооперативу; здійснювати нагляд за будівництвом гаражів та виконанням вимог Статуту членами кооперативу, а також керувати кооперативним господарством; наймати робітників та службовців для обслуговування кооперативу; ведення обліку грошових, матеріальних засобів та діловодства кооперативу, а також виконання інших обов`язків, які є в даному Статуті; в особі Голови правління кооперативу представляти інтереси кооперативу в міській та районній адміністрації м.Львова; накладати адміністративні та дисциплінарні стягнення на членів кооперативу та найнятого персоналу, котрі порушують Статут, рішення загальних зборів /уповноважених/ або правління (п.2.7. статуту).

Відповідно до п.2.8. статуту, правління кооперативу має право розпоряджатися грошовими коштами або, що є в касі чи зберігаються у банку відповідно до плану та кошторису, які затверджені на загальних зборах членів кооперативу /уповноважених/, переглядати кошторис при зміні цін на виграти і відповідно змінювати членські внески, зарплатню службовцям та робітникам.

Згідно з п.2.9. статуту, за активну роботу в кооперативі правління встановлює грошові заохочення членам кооперативу, правління та обслуговуючому персоналу.

Як передбачено у п.3.1. статуту, кооператив має право: отримувати від Львівської міської адміністрації у користування нові земельні ділянки для будівництва та подальшої експлуатації гаражів; здійснювати нагляд за будівництвом та експлуатацією гаражів; виконувати різні роботи по утриманню та підтримці благоустрою території та об`єктів, які розташовані на земельних ділянках кооперативу, залучати до цих робіт спеціалістів і відповідні організації з укладанням трудових договорів, та здійснювати розрахунки за виконані роботи; кооператив має право на придбання гаражу, який продається членами кооперативу; заборонити підприємницьку діяльність на території кооперативу, якщо цього вимагають члени кооперативу, або ця підприємницька діяльність завдає шкоди спорудам кооперативу, покриттю доріг і т.п., а також шкодить здоров`ю членів кооперативу; встановлювати збільшені членські внески особам, що займаються підприємницькою діяльністю за надані послуги /забезпечення водою, вивіз сміття, металобрухту тощо/; придбати для господарських потреб будь-які матеріальні цінності в державних установах, магазинах, на ринках, а також у фізичної особи; за матеріальні цінності та ремонтні роботи споруд, дороги, естакад, водопроводу, електромережі та інші роботи проводити розрахунки через банк, а також розраховуватись безпосередньо готівкою, незалежно від суми, як з державними установами, так і з фізичними особами; звітним документом на витрату грошей може бути акт : про виконану роботу згідно трудової угоди між кооперативом та підрядчиком, виставлений рахунок тим чи іншим підприємством, а також акт, складений правлінням на що витрачені гроші.

У п.4.1. статуту зазначено, що кошти кооперативу складаються із: вступних внесків /пайовий внесок на будівництво/; первинного внеску /первинні внески на благоустрій території/; щорічних внесків/на утримання та експлуатацію правління, охорони, вивезення сміття, оплату електроенергії, газу, води і т. п./; інших джерел по рішенню правління та загальних зборів членів кооперативу /уповноваженних/ - оренда,штрафи, пеня; спонсорські допомоги.

Відповідно до п.6.1. статуту, члени кооперативу мають право: користуватися гаражем на протязі всього часу існування кооперативу; добровільно за своєю заявою вийти з кооперативу в будь-який час; продажу, дарування та інші правові операції згідно діючого pаконодавства України; передачі свого гаражу у власність кооперативу; заключати угоди на страхування автомобілю, гаражу тощо; займатися підприємницькою діяльністю; з дозволу правління розмістити у своєму гаражі транспортний засіб іншої особи з письмовим оформленням і визначенням терміну.

В прикінцевих положеннях статуту зазначено, що нинішня нова редакція cтатуту прийнята на загальних зборах членів кооперативу 24.05.1998 р. Статут кооперативу прийнятий загальними зборами підлягає реєстрації /перереєстрації/ в органі державної реєстрації м.Львова. На всіх власників гаражних боксів незалежно від форми власності і належності до членства кооперативу поширюються всі вимоги і положення даного cтатуту.

Відповідно до списку членів гаражного кооперативу №7 об`єднання Автолюбитель УРСР на надання права на зайняття гаражних боксів станом на 22.02.1977 р. та списку членів кооперативу по будівництву і експлуатації гаражів №7 Автобусник Ленінського міськвиконкому м.Львова станом на 01.03.1989 р. гаражний бокс № НОМЕР_1 був наданий для користування члену кооперативу ОСОБА_5 .

Згідно довідки Львівського міського відділу Львівської регіональної філії центру Державного земельного кадастру Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру від 05.10.2009 р., земельна ділянка Кооперативу автогаражу легкових автомобілів Автобусник знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136800:08:002:0022, 4610136800:08:002:0023, площа земельної ділянки 18730,998 кв.м.

Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯМ №773234 видано Кооперативному автогаражу легкових автомобілів Автобусник про те, що він є власником земельної ділянки площею 1,8730 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування гаражів

22.01.2013 р. ОСОБА_4 звернувся до правління кооперативного автогаражу легкових автомобілів Автобусник із заявою, в якій просив виділити йому вільний гаражний бокс № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі Автобусник з подальшою можливістю оформлення права власності на нього та одночасно прийняти його в члени кооперативу. У заяві також вказано, що заявник ознайомлений зі статутом кооперативу і зобов`язується виконувати всі вимоги статуту, а також те, що він володіє автомобілем ВАЗ 21013, держ. номер НОМЕР_2 .

Відповідно до рішення зборів членів правління кооперативного автогаражу легкових автомобілів Автобусник від 02.02.2013 р., за результатами розгляду доповіді та звіту голови правління кооперативу автогаражу легкових автомобілів Автобусник , виступу бухгалтера кооперативу, заяви ОСОБА_4 засідання правління кооперативу постановило:

- затвердити звіт голови правління кооперативу;

- розробити та впровадити механізми щодо погашення заборгованостей перед кооперативом власниками гаражних боксів;

- враховуючи багаторічні позитивні результати роботи на посаді голови правління кооперативу, за сумлінність, старанність, добросовісність, оперативне вирішення поточних питань роботи кооперативу, наведення порядку на території, врегулювання процедури контролю заїзду та виїзду транспорту та його перебування на території кооперативу, відстоювання інтересів кооперативу в органах влади та інших державних і комунальних підприємствах, задовольнити прохання ОСОБА_4 та виділити йому гаражний бокс № НОМЕР_1 у користування з подальшим правом оформлення права власності з виплатою суми в розмірі 12000 грн первинного внеску.

Рішення підписано головою правління ОСОБА_4 і членами правління ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .

Прибутковим касовим ордером №2 від 27.05.2013 р. КАЛА Автобусник прийняло від ОСОБА_5 , бокс НОМЕР_1 , плату за гараж за 2012 рік в сумі 324 грн.

Згідно з довідкою ОКП ЛОР Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки №1-10981 від 05.08.2013 р., виданою ОСОБА_4 , станом на 29.12.2012 р. гаражний бокс № НОМЕР_1 в кооперативному гаражі легкових автомобілів Автобусник по АДРЕСА_1 на праві особистої власності не зареєстровано і свідоцтво про право власності не видавалося.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.11.2015 р., власником гаражного боксу № НОМЕР_1 у кооперативному автогаражі легкових автомобілів Автобусник за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 27.11.2015 р.

Довідкою №24 від 05.06.2019 р. Кооперативний автогараж легкових автомобілів Автобусник підтвердив, що ОСОБА_1 є членом кооперативного автогаражу легкових автомобілів Автобусник , йому належить гаражний бокс № НОМЕР_3 в цьому кооперативі і станом на 05.06.2019 р. заборгованості за ним немає. Додатково, у довідці повідомлено, що кооперативний автогараж Автобусник зареєстрований 05.07.2001 р.; рішення про відвід земельної ділянки №232 від 05.05.1971 р. Ленінської районної ради депутатів трудящих м.Львова; гаражний бокс № НОМЕР_3 знаходиться в межах відповідної земельної ділянки, наданої кооперативу; пайовий внесок за гаражний бокс виплачено повністю.

У 2017 році Кооператив автогаражу легкових автомобілів Автобусник звертався з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 22.08.2013 р. на гаражний бокс № НОМЕР_1 в обслуговуючому кооперативі Кооперативний автогараж легкових автомобілів Автобусник , видане на ім`я ОСОБА_4 та скасувати державну реєстрацію права власності на гаражний бокс; визнати недійсним договір дарування гаражного боксу № НОМЕР_1 в обслуговуючому кооперативі Кооперативний автогараж легкових автомобілів Автобусник від 27.11.2015 р.; cкасувати державну реєстрацію права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 в обслуговуючому кооперативі Кооперативний автогараж легкових автомобілів Автобусник , зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 .

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 01.06.2020 р. у справі №464/5146/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10.12.2020 р. та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 р., в задоволенні позову відмовлено повністю.

У судових рішеннях було встановлено, що пайовий внесок за гаражний бокс сплачено ОСОБА_4 повністю.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

За змістом положень cт.167 Господарського кодексу України (тут і надалі суд посилається всі джерела матеріального права в їх редакції на момент прийняття оспорюваного рішення - 02 .0 2.2013 р.) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до ст.55 ГК України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України , державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. (ст.80 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.81 ЦК України, юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.83 ЦК України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом (ст.85 ЦК України).

Як встановлено ст.86 ЦК України, непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Згідно зі ст.63 ГК України, залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі

об`єднання майна різних форм власності). Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу ст. 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Відповідно до ст.93 ГК України, підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства,

передбачені законом.

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (ст. 94 ГК України).

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України Про кооперацію .

У ст.2 цього Закону надано, серед іншого, такі визначення:

- кооперативна організація - кооператив або кооперативне об`єднання;

- кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування;

- обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу;

- пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки;

- вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов`язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації;

- членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об`єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об`єднання;

- пайовий фонд - фонд, що формується з пайових внесків членів кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу, розмір якого може змінюватися.

Згідно зі ст.6 Закону, кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з

метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла

16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство (ст.10 Закону).

За положеннями ст.11 Закону, вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу,вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

У статті 12 Закону визначено такі основні права члена кооперативу: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Отже, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини його членів з кооперативом, що пов`язані зі створенням, діяльністю, припиненням діяльності такої юридичної особи, а також з управлінням нею, є корпоративними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі №509/577/18, від 01.10.2019 р. у справі №910/7554/18, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 17.02.2021 р., прийнятій у даній справі - справі №464/2725/19.

Обслуговуючий кооператив Кооперативний автогараж легкових автомобілів Автобусник за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом, а метою його утворення є забезпечення власників автомобілів індивідуальними гаражами для стоянки і зберігання автомобілів, які належать їм на правах особистої власності і зареєстровані у ДАІ УВС, а також подальша експлуатація гаражів.

Отже, відповідач є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту, має відповідні фонди. Члени споживчого кооперативу є носіями корпоративних прав, зокрема у їх відносинах з кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Позивач як член кооперативу відповідно до статуту та чинного законодавства має у ньому корпоративні права, порушенням яких позивач і обгрунтовує свої позовні вимоги.

Як встановлено у ст.15 Закону, вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу (ст.16 Закону).

Відповідно до ст.19 Закону, для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Згідно зі ст.19-1 Закону, член житлово-будівельного, дачно-будівельного,

гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку,

передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди (ст.20 Закону).

У статті 21 Закону передбачено, що пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу. Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.

Відповідно до ст.25 Закону, дохід кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці найманих працівників. Дохід розподіляється на: сплату податків і зборів (обов`язкових платежів) до

відповідних бюджетів; погашення кредитів; покриття збитків; проведення відрахувань до фондів кооперативу; кооперативні виплати; виплати на паї.

Кооперативні виплати - частина доходу, що розподіляється за

результатами фінансового року між членами кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу у порядку, визначеному рішенням вищого органу управління кооперативу. Ця норма не поширюється на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Виплати на паї - виплати частини доходу кооперативу на паї члена та асоційованого члена кооперативу. Розмір виплат на паї встановлюється рішенням загальних зборів членів кооперативу після відрахувань обов`язкових коштів на формування і поповнення його фондів. Виплати можуть здійснюватися у грошовій формі, товарами, цінними паперами, а також у формі збільшення паю та в інших формах, передбачених статутом кооперативу. Загальна сума виплат на паї не може перевищувати 20 відсотків доходу, визначеного до розподілу (ст.26 Закону).

Для визнання недійсним рішення правління кооперативу необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів члена цього кооперативу.

Позивач вказував на те, що оскаржуване рішення порушує його право на участь в господарський діяльності кооперативу, право на участь в управлінні кооперативом, а також охоронюваний законом інтерес члена кооперативу, майно якого вибуло з власності у незаконний спосіб та зменшило активи кооперативу, і право та інтерес на отримання спірного гаражного боксу у володіння, користування чи розпорядження.

Суд вважає, що прийняття правлінням кооперативу оспорюваного рішення, внаслідок якого ОСОБА_4 згодом набув право власності на гаражний бокс, може свідчити про порушення майнових прав та інтересів самого кооперативу, а не корпоративних прав його членів, оскільки правління діяло саме від імені кооперативу, а не його членів.

Слід зазначити, що позивач ніколи не був користувачем чи власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , як і не вчиняв жодних дій для набуття прав на нього. ОСОБА_4 повністю сплатив вартість отриманого гаражного боксу (вказане підтверджується рішеннями суду у справі №464/5176/17 і дані обставини, з врахуванням положень ч.5 ст.75 ГПК України, в силу їх неспростування позивачем, можуть мати преюдиційне значення), а отже надання гаражного боксу не було безоплатним і кооператив отримав належні йому кошти, які надійшли до його фондів.

Варто зауважити, що у статуті відповідача мітиться вказівка на те, що на всіх власників гаражних боксів незалежно від форми власності і належності до членства кооперативу поширюються всі вимоги і положення даного статуту, тобто обслуговуючий кооператив припускав виникнення обставин, за яких власник гаражного боксу може і не бути членом кооперативу, та допускав цю можливість, відтак виділення гаражного боксу особі, яка хоча і не була в передбаченому статутом порядку прийнята до членів кооперативу, однак мала відповідне волевиявлення, повністю сплатила визначений кооперативом внесок за отриманий гаражний бокс та зареєструвала своє право власності на нього, не повинно порушувати права членів кооперативу, в тому числі і права позивача як одного з його членів.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст.16 ЦК України).

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, з позовом може звертатися особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

З урахуванням наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Разом із цим, вирішуючи спір, суд має перевірити наявність в особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з нормою ч. 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (ст.328 ЦК України).

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 р., Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986 р., Щокін проти України від 14.10.2010 р., Сєрков проти України 07.07.2011 р., East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 р.) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

З аналізу матеріалів справи, зокрема позиції відповідача та факту оспорювання відповідачем права власності третьої особи у іншому судовому процесі випливає, що поданий позивачем позов фактично був спрямований на встановлення судом обставин недійсності рішення правління і подальше використання цього для позбавлення третьої особи права власності на гаражний бокс, подарований йому його батьком ОСОБА_4 .

На переконання суду, вищезазначене, а також подання позивачем такого позову після спливу значного періоду часу з моменту прийняття оспорюваного рішення правління, не може свідчити про добросовісність поведінки позивача.

Враховуючи відсутність порушення рішенням правління прав, свобод та інтересів самого позивача, суд не знаходить можливості для задоволення позовних вимог, яке (задоволення вимог), більш того, може сприяти протиправному позбавленню третьої особи права власності на набуте ним майно.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За умовами ч.ч.1, 4 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки в позові відмовлено, судові витрати відповідно до вищенаведених норм необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 08.11.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 18.11.2021 р.

Суддя Гоменюк З.П.