Постанова

від 12.04.2022 по справі 464/2725/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2022 р. м.Львів Справа №464/2725/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді І.Б. Малех

суддів В.М. Гриців

О.С. Скрипчук

секретар судового засідання Кришталь М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 07.12.2021 (вх. № апеляційного суду 01-05/4134/21 від 13.12.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 08 листопада 2021 року (суддя Гоменюк З.П., повний текст рішення складено 18.11.2021, м. Львів)

у справі №464/2725/19

за позовом ОСОБА_1 , м. Львів

до відповідача Обслуговуючого кооперативу "Кооперативний автогараж легкових автомобілів "Автобусник", м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , м. Львів

про визнання незаконним та скасування рішення правління

за участю представників учасників процесу:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

третя особа: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

В травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом у Сихівський районний суд м.Львова до Обслуговуючого кооперативу «Кооперативний автогараж легкових автомобілів «Автобусник» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення правління обслуговуючого кооперативу «Кооперативний автогараж легкових автомобілів «Автобусник» від 02.02.2013 року. Позовні вимоги у даній справі обгрунтовані, зокрема, нормами Закону України «Про кооперацію», положеннями статуту обслуговуючого кооперативу «Кооперативний автогараж легкових автомобілів «Автобусник» та доводами про те, що спірним рішенням правління кооперативу порушено права позивача, як члена кооперативу, а тому, просить визнати його незаконним та скасувати.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 07.10.2019 року у справі №464/2725/19, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28.01.2020 року, в позові ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "Кооперативний автогараж легкових автомобілів "Автобусник", третя особа ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 року скасовано рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07.10.2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28.01.2020 року. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу "Кооперативний автогараж легкових автомобілів "Автобусник", третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення правління обслуговуючого кооперативу "Кооперативний автогараж легкових автомобілів "Автобусник" закрито та повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд вказанї справи віднесено до суду господарської юрисдикції.

Ухвалою Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 року справу №464/2725/19 за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу "Кооперативний автогараж легкових автомобілів "Автобусник", третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення правління обслуговуючого кооперативу "Кооперативний автогараж легкових автомобілів "Автобусник" передано для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.11.2021 року у справі №464/2725/21 в задоволоеннні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю та визнати незаконним і скасувати рішення правління обслуговуючого кооперативу "Кооперативний автогараж легкових автомобілів "Автобусник" від 02.02.2013 року. Апелянт вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було з`ясовано усі обставини, які мають значення для вирішення даної справи, а висновки, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи, грунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права. Обгрунтовуючи вимоги апеляціійної скарги, скаржник зазначає, що спірним рішенням правління кооперативу порушеною його право на участь у господарській діяльності кооперативу, в частині, що стосується прийняття кооперативом рішень про розпорядження майном та право участі на загальних зборах. Вважає, що спірне рішення правління кооперативу прийняте всупереч положень статуту та норм Закону України «Про кооперацію».

Відповідач - обслуговуючий кооператив "Кооперативний автогараж легкових автомобілів "Автобусник", правом, наданим ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 подав суду письмові пояснення (вх.№01-04/89/22 від 10.01.2022 року), в яких зазначає, зокрема, що спірним рішенням правління кооперативу не порушено права позивача у даній справі, а тому вважає, що підстави для задоволення позову в даній справі відсутні. Відтак, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області - без змін.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 17 грудня 2021 (головуючий суддя Малех .Б., судді Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрив апеляційне провадження в даній справі.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №949 від 29.12.2021, в зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Зварич О.В., проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги (вх. №01-05/4134/21) в справі №464/2725/19.

Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.12.2021 року (головуючий-суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Скрипчук О.С.) призначено розгляд справи №464/2725/19 в судове засідання на 02 лютого 2022 року на 10 год. 45 хв.

Відповідно до наказу голови Західного апеляційного господарського суду суддя-член колегії О.С.Скрипчук перебувала у відпустці з 02.02.20212 року по 10.02.2022 року, у зв`язку із чим судове засідання 02.02.2022 року не відбулося.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2022 (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Гриців В.М., Скрипчук О.С.) призначено розгляд справи №464/2725/19 в судове засідання на 09 березня 2022 року.

В судове засідання, 09.03.2022 сторони та третя особа участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, а тому, в зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану, розгляд справи відкладено на 13.04.2022 року.

13.04.2022 року учасники справи не забезпечили участі в судовому засіданні уповноважених представників, причини неявки не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про час і дату розгляду справи, про що наявні підтвердження матеріалах справи.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, письмовими поясненнями, судова колегія Західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 08 листопада 2021 року у справі №464/2725/19 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Аналізом документальних матеріалів справи встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, членами Обслуговуючого кооперативу «Кооперативний автогараж легкових автомобілів «Автобусник» є 480 фізичних осіб, датою його державної реєстрації - 05.07.2001 р., а місцезнаходженням - Україна, 79031, Львівська обл., місто Львів, вулиця Демнянська, будинок 10-А.

Статут Кооперативного автогаражу легкових автомобілів «Автобусник» затверджено загальними зборами членів Кооперативного автогаражу легкових автомобілів «Автобусник» від 24.05.1998 р., протокол №2, і перереєстровано Відділом реєстрації та ліцензування департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 05.07.2001 р.

Відповідно до п.1.1. статуту, кооператив по будівництву та експлуатації колективного гаражу-стоянки індивідуальних власних легкових засобів, легкових автомобілів та мотоциклів з колясками під назвою «Кооперативний автогараж легкових автомобілів «Автобусник» заснований у Ленінському районі м.Львова у 1970 році на підставі Рішення виконкому районної ради депутатів трудящих №674 від 13.10.1970 р. та типового статуту, затвердженого Радою міністрів РРФСР 05.10.1962 р. за №1395. Будівництво індивідуальних гаражів здійснено членами кооперативу за рахунок власних коштів власниками та підрядним способом із залученням будівельних організацій.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про кооперацію», обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється, шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу;

Згідно зі ст.6 Закону, кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності зметою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство (ст.10 Закону).

За положеннями ст.11 Закону, вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу,вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

У статті 12 Закону визначено такі основні права члена кооперативу: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Обслуговуючий кооператив «Кооперативний автогараж легкових автомобілів «Автобусник» за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом, а метою його утворення є забезпечення власників автомобілів індивідуальними гаражами для стоянки і зберігання автомобілів, які належать їм на правах особистої власності і зареєстровані у ДАІ УВС, а також подальша експлуатація гаражів.

Отже, відповідач є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність, з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту, має відповідні фонди. Члени споживчого кооперативу є носіями корпоративних прав, зокрема у їх відносинах з кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Відповідно до ст.15 Закону, вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень, щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням, як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу (ст.16 Закону).

Відповідно до ст.19 Закону, для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Згідно зі ст.19-1 Закону, член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Для забезпечення статутної діяльності, кооператив, у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди (ст.20 Закону).

У статті 21 Закону передбачено, що пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу. Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.

Відповідно до ст.25 Закону, дохід кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці найманих працівників. Дохід розподіляється на: сплату податків і зборів (обов`язкових платежів) до відповідних бюджетів; погашення кредитів; покриття збитків; проведення відрахувань до фондів кооперативу; кооперативні виплати; виплати на паї.

Кооперативні виплати - частина доходу, що розподіляється за результатами фінансового року між членами кооперативу, пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу, в порядку, визначеному рішенням вищого органу управління кооперативу. Ця норма не поширюється на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Виплати на паї - виплати частини доходу кооперативу на паї члена та асоційованого члена кооперативу. Розмір виплат на паї встановлюється рішенням загальних зборів членів кооперативу після відрахувань обов`язкових коштів на формування і поповнення його фондів. Виплати можуть здійснюватися у грошовій формі, товарами, цінними паперами, а також у формі збільшення паю та в інших формах, передбачених статутом кооперативу. Загальна сума виплат на паї не може перевищувати 20 відсотків доходу, визначеного до розподілу (ст.26 Закону).

Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює не комерційну господарську діяльність, з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту, має відповідні фонди. Члени споживчого кооперативу є носіями корпоративних прав, зокрема у їх відносинах з кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Звертаючись із позовом у даній справі, позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням своїх корпоративних прав, як члена кооперативу, прийняттям спірного рішення правлінням кооперативу.

З`ясуванням документальних доказів у справі встановлено, що згідно із довідкою Львівського міського відділу Львівської регіональної філії центру Державного земельного кадастру Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» від 05.10.2009 р., земельна ділянка Кооперативу автогаражу легкових автомобілів «Автобусник» знаходиться у м.Львові на вул.Демнянській, 10а, кадастровий номер 4610136800:08:002:0022, 4610136800:08:002:0023, площа земельної ділянки 18730,998 кв.м.

Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯМ №773234 видано Кооперативному автогаражу легкових автомобілів «Автобусник» про те, що він є власником земельної ділянки, площею 1,8730 га, розташованої за адресою: м.Львів, вул.Демнянська, 10а , цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування гаражів.

22.01.2013 р., ОСОБА_3 , звернувся до правління кооперативного автогаражу легкових автомобілів «Автобусник» із заявою, в якій просив виділити йому вільний гаражний бокс № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Автобусник» з подальшою можливістю оформлення права власності на нього та одночасно прийняти його в члени кооперативу. У заяві також вказано, що заявник ознайомлений зі статутом кооперативу і зобов`язується виконувати всі вимоги статуту, а також те, що він володіє автомобілем ВАЗ 21013, держ. номер НОМЕР_2 .

Рішенням зборів членів правління обслуговуючого кооперативу "Кооперативний автогараж легкових автомобілів "Автобусник" від 02.02.2013 року постановлено:

1. затвердити звіт голови правління кооперативу;

2. розробити та впровадити механізми, щодо погашення заборгованостей перед кооперативом власниками гаражних боксів;

3. враховуючи багаторічні позитивні результати роботи на посаді голови правління кооперативу, за сумлінність, старанність, добросовісність, оперативне вирішення поточних питань роботи кооперативу, наведення порядку на території, врегулювання процедури контролю заїзду та виїзду транспорту та його перебування на території кооперативу, відстоювання інтересів кооперативу в органах влади та інших державних і комунальних підприємствах, задовольнити прохання ОСОБА_3 та виділити йому гаражний бокс № НОМЕР_1 у користування з подальшим правом оформлення права власності з виплатою суми в розмірі 12000 грн первинного внеску.

Відповідно до довідки ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №1-10981 від 05.08.2013 р., виданої ОСОБА_3 , станом на 29.12.2012 р., гаражний бокс № НОМЕР_1 в кооперативному гаражі легкових автомобілів «Автобусник» по вул.Демнянській, 10а у м.Львові, на праві особистої власності не зареєстровано і свідоцтво про право власності не видавалося.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.11.2015 р., власником гаражного боксу № НОМЕР_1 у кооперативному автогаражі легкових автомобілів «Автобусник» за адресою: м.Львів, вул.Демнянська, 10а, є ОСОБА_2 , на підставі договору дарування від 27.11.2015 р.

Згідно із довідкою №24 від 05.06.2019 р. Кооперативного автогаражу легкових автомобілів «Автобусник», ОСОБА_1 є членом кооперативного автогаражу легкових автомобілів «Автобусник», йому належить гаражний бокс № НОМЕР_3 в цьому кооперативі і станом на 05.06.2019 р. заборгованості за ним немає. Додатково, у довідці повідомлено, що кооперативний автогараж «Автобусник» зареєстрований 05.07.2001 р.; рішення про відвід земельної ділянки №232 від 05.05.1971 р. Ленінської районної ради депутатів трудящих м.Львова; гаражний бокс № НОМЕР_3 знаходиться в межах відповідної земельної ділянки, наданої кооперативу; пайовий внесок за гаражний бокс виплачено повністю.

З наведеного вбачається, шо позивач, як член гаражного кооперативу був користувачем іншого гаражного боксу - № НОМЕР_3 кооперативного автогаражу легкових автомобілів «Автобусник». Відтак, судова колегія вважає необґрунтованими і безпідставними доводи позивача в апеляційній скарзі, що при прийнятті спірного рішення 02.02.2013 року зборами учасників правління кооперативного автогаражу легкових автомобілів «Автобусник» порушено його права, як члена кооперативу, докази які спростовують викладене в матеріалах справи відсутні.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у 2017 році, кооператив автогаражу легкових автомобілів «Автобусник» звертався з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнанати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 22.08.2013 р. на гаражний бокс № НОМЕР_1 в обслуговуючому кооперативі «Кооперативний автогараж легкових автомобілів «Автобусник», видане на ім`я ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію права власності на гаражний бокс; визнати недійсним договір дарування гаражного боксу № НОМЕР_1 в обслуговуючому кооперативі «Кооперативний автогараж легкових автомобілів «Автобусник» від 27.11.2015 р.; cкасувати державну реєстрацію права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 в обслуговуючому кооперативі «Кооперативний автогараж легкових автомобілів «Автобусник», зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 .

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 01.06.2020 р. у справі №464/5146/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10.12.2020 р. та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 р., в задоволенні позову відмовлено повністю.

Більше того, вищевказаними рішеннями суд встановлено, що ОСОБА_3 повністю сплатив пайовий внесок за гаражний бокс № НОМЕР_1 , які кооперативом були прийняті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що Господарський суд Львівської області дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач ніколи не був користувачем чи власником гаражного боксу № НОМЕР_1 та не вчиняв жодних дій для набуття прав на нього. ОСОБА_3 повністю сплатив вартість отриманого гаражного боксу, що підтверджується рішеннями судів у справі №464/5176/17 і дані обставини, з врахуванням положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення в даній справі. При цьому, місцевим господарським судом вірно встановлено, що надання гаражного боксу не було безоплатним і кооператив отримав належні йому кошти, які надійшли до його фондів.

Крім того, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржником не спростовано те, що статутом обслуговуючого кооперативу «Кооперативний автогараж легкових автомобілів «Автобусник» передбачено, що власником гаражу може бути не лише член кооперативу.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, з позовом може звертатися особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

З урахуванням наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Разом із цим, вирішуючи спір, суд має перевірити наявність в особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту.

Виходячи із змісту наведених норм законодавства, з урахуванням дійсних обставин справи, які підтверджуються документальними доказами в справі, судова колегія вважає, що позивач звертаючись із позовом у даній справі не довів належними та допустимими доказами факт порушення своїх законних права та інтересів. А тому, Господарський суд Львівської області, приймаючи оскаржуване рішення в даній справі дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких осбтавин, Західний апеляційний господарський суд вважає, що Господарський Львівської області прийняв рішення 08.11.2021 року в справі №464/2725/19, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому, рішення Господарського суд Львівської області від 08.11.2021 року в справі №464/2725/19 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Оскільки, в цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 07.12.2021 (вх. № апеляційного суду 01-05/4134/21 від 13.12.2021) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 08 листопада 2021 року у справі №464/2725/19 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на ОСОБА_1 .

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5. Матеріали справи №464/2725/19 повернути Господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 25.04.2022.

Головуючий суддя І.Б.Малех

Суддя В.М.Гриців

Суддя О.С. Скрипчук