Постанова

від 11.11.2021 по справі 904/4890/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 904/4890/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Техноцентр Сервіс

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2021

у складі колегії суддів: І. О. Вечірко - головуючий, Т. А. Верхогляд, В. Ф. Мороз

та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021

суддя: Я. С. Золотарьова

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Техноцентр Сервіс

до приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат

про визнання недійсним пункту договору в частині третейського застереження

за участю представників учасників:

позивача: не з`явилися

відповідача: Муходінов М.Л.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Техноцентр Сервіс (далі - ТОВ Техноцентр Сервіс , позивач) звернулось з позовом до публічного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат (далі - ПрАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат ), в якому просить суд визнати недійсним п. 14.2 договору підряду №3834-03 від 11.05.2018.

Позов мотивовано тим, що п. 14.2 договору порушує його права передбачені Конституцією України та положеннями Конвенції про захист прав та основоположних свобод, а саме право на справедливий, неупереджений та безсторонній розгляд справи.

Позивач вказує на наявність тривалих та міцних ділових стосунків між ПрАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат та ТОВ Юридично-консалтингова компанія Апріорі , що є засновником Асоціації Регіональна правова група , при якій утворено Постійно діючий Регіональний Третейський суд. В свою чергу, суддями даного Третейського суду, які є засновниками, власниками, керівниками, працівниками ТОВ ЮКК Апріорі , як адвокатами протягом десятки років надавались та скоріше за все надаються юридичні послуги з юридичного обслуговування діяльності ПАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат .

Позивач наголошує на тому, що відповідач, приховуючи дані факти при укладенні договору підряду, запропонував передати всі спори до Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації Регіональна правова група .

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 у справі №904/4890/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Судові рішення мотивовані тим, що сторони підписавши договір підряду №3834-03 від 11.05.2018, в якому міститься третейське застереження, погодилися з передбаченим в ньому порядком вирішення спорів.

Судами не взято до уваги доводи позивача про те, що відповідач приховав від нього певні відомості, з огляду на загальнодоступність доказів (витягів з ЄДРПОУ, декларацій тощо), які могли бути відомі позивачеві під час укладання договору підряду.

Пункт 14.2. договору не порушує права позивача на справедливий та публічний розгляд його справи, передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України.

Суди вказують на те, що якщо у позивача є підстави для сумніву в неупередженості деяких з суддів третейського суду, він має право заявити відвід. Водночас, така недовіра не є самостійною підставою для визнання недійсною третейської угоди.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2021 та передати справу № 904/4890/20 на новий розгляд до суду першої інстанції.

З касаційної скарги вбачається, що скарга подається на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вказує на відсутність правового висновку в частині застосування положень ст. 3, ч. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 203, ч. 1, ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України щодо визнання недійсним третейського застереження в договорі підряду за наявності особливостей такої недійсності.

4. Позиції інших учасників справи

ПрАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат заперечує проти касаційної скарги, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.

Відповідач вказує на те, що при укладенні договору підряду № 3834-03 від 11.05.2018, що містить третейське застереження, сторони були вільні у своєму виборі, при цьому список суддів є і був розміщений у вільному доступі в мережі Інтернет, тому ТОВ Техноцентр Сервіс мав можливість обирати будь-якого суддю.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

11 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Техноцентр Сервіс (підрядник) та Приватним акціонерним товариством Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат (замовник) було укладено договір підряду № 3834-03, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик виконати в порядку і на умовах даного договору роботи по відновленню устаткування замовника, перелік якого наведено у відповідних додатках (специфікаціях), які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 14.1 договору спори і розбіжності, що виникли в зв`язку з даним договором або стосуються його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності, будуть по можливості вирішуватися шляхом переговорів.

Пунктом 14.2 договору передбачено, що у разі, якщо спори та розбіжності, які виникли у зв`язку з виконанням цього договору або стосуються його укладення, зміни, порушення умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх розгляд здійснюється в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації Регіональна правова група відповідно до Регламенту зазначеного суду.

Таким чином, договір підряду № 3834-03 від 11.05.2018 містить угоду про передачу цього спору на вирішення третейського суду.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним п. 14.2 договору зазначив про те, що третейське застереження підлягає визнанню недійсним відповідно до статей 203, 215, 230 Цивільного кодексу України, оскільки ПрАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат обрав Постійно діючий Регіональний Третейський суд України при Асоціації Регіональна правова група за наявності власної вигоди.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При розгляді позову про визнання недійсним правочину судом має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Таким чином, гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Одним із способів реалізації права кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду у передбаченому Законом України Про третейські суди випадках і порядку.

Аналогічний висновок викладено в рішенні Конституційного суду України № 1-рп/2008 від 10.01.2008 у справі № 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду).

Закон України Про третейські суди (далі - Закон), в редакції чинній на день укладення договору підряду, регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Статтею 5 Закону передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Згідно зі ст. 12 Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди.

За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (рішення у справі Девір проти Бельгії від 27.02.1980).

Третейське застереження є власним волевиявленням сторін договору і не може розцінюватися як встановлення обмеження їх прав. Наявність дійсного третейського застереження та обов`язковість звернення до третейського суду за наявності волі на розгляд справи третейським судом, не є обмеженням прав позивача, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 55 Конституції України. Ухилення від виконання положень пункту договору про розгляд спору в третейському суді, має розглядатися як дії, що суперечать самій ідеї Закону України Про третейські суди , яка полягає у гарантуванні у такому випадку учасникам господарських відносин права розраховувати на швидкий та ефективний спосіб вирішення господарського спору альтернативним шляхом (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 904/67/21).

Таким чином, укладення сторонами третейської угоди є не відмовою від можливого звернення до суду, а обранням сторонами договору третейського вирішення можливого спору (спорів) як особливої форми захисту, як це зазначено в ст. 3 Закону України Про третейські суди , завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

У пункті 14.2 договору підряду №3834-03 від 11.05.2018 сторони дійшли згоди, що у випадку, якщо спори чи розбіжності, що виникли у зв`язку з виконанням цього договору чи стосуються його укладення, зміни, порушення умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом перемовин, їх розгляд здійснюється Постійно діючим регіональним третейським судом України при Асоціації Регіональна правова група у відповідності до Регламенту вказаного суду. Ідентифікаційний код 34340324. Місцезнаходження суду: 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Отто Брозовського,74а. Свідоцтво про державну реєстрацію №14-тс від 30.05.2006. Регламент суду на сайті: http://www.rpgua.com. Рішення третейського суду є остаточним та обов`язковим для сторін та підлягає виконанню у строки, визначені рішенням суду.

Позивач у позові, посилаючись на ст. 230 ЦК України вказує на те, що ПрАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат , приховуючи наявність тривалих ділових стосунків між ПрАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат та ТОВ Юридично-консалтингова компанія Апріорі , яка є засновником Асоціації Регіональна правова група , при якій створено Постійно діючий Регіональний Третейський суд, при укладенні договору підряду запропонувало передати всі спори до Постійно діючого Регіонального Третейського суду.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.

Під обманом необхідно розуміти умисне введення в оману особу, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Судом першої інстанції встановлено, що на офіційному сайті третейського суду http://rpgua.com міститься Регламент Постійно діючого Регіонального Третейського суду та список суддів третейського суду. Витяги з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, декларації тощо також є загальнодоступними. Крім того, дослідивши список суддів третейського суду, суд першої інстанції встановив, що лише троє суддів з дев`яти є партнерами та адвокатами Адвокатського об`єднання Апріорі .

Оскільки всі відомості є у відкритому доступі - Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на офіційному сайті третейського суду http://rpgua.com , вони могли бути відомі позивачеві під час укладення договору підряду.

З огляду на зазначене, судами попередніх інстанцій правомірно відхилено доводи позивача щодо приховування відповідачем відомостей під час укладення договору підряду.

Відповідно до п. 2.2 Регламенту Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при формуванні складу третейського суду кожна із сторін протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення третейського суду обирає по одному судді із затвердженого списку третейських суддів, про що письмово повідомляє третейський суд, а обрані у такий спосіб судді, обирають третейського суддю - головуючого при розгляді справи.

Пунктом 2.4. Регламенту Постійно діючого Регіонального Третейського суду України встановлено обмеження щодо участі третейського судді у розгляді справи, а саме третейський суддя не може брати участь у розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідводу:

1. якщо він особисто чи опосередковано зацікавлений у результатах розгляду справи;

2. якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;

3. на його прохання або за спільним рішенням сторін;

4. у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ`єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке сторона дізналася після його обрання чи призначення;

5. у разі тривалого, більш як один місяць від дня призначення чи обрання, невиконання ним обов`язків третейського судді у конкретній справі;

6. у разі виявлення невідповідності третейського судді вимогам, встановленим статтею 18 Закону України Про третейські суди ;

7. якщо третейський суддя бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов`язаний з виконанням ним службових повноважень, наданих державою.

Жодна особа не може бути третейським суддею у справі, в якій вона раніше брала участь як третейський суддя, але була відведена чи заявила самовідвід, як сторона, представник сторони або в будь-якій іншій якості.

Таким чином, сторони обирають суддів, а у випадку наявності у позивача сумнівів щодо неупередженості суддів третейського суду, він не позбавлений права заявити відвід. Недовіра позивача до третейських суддів не є самостійною підставою для визнання третейської угоди недійсною.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій встановивши, що третейська угода не суперечить ст.ст. 203, 215 ЦК України та відповідає вимогам ст.ст. 5, 12 Закону України Про третейські суди , дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для визнання недійсною третейської угоди, укладеної між сторонами у вигляді третейського застереження в договорі № 3834-03 від 11.05.2018 та правомірно відмовили у задоволенні позову.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч.1 ст. 308 ГПК України).

Згідно зі ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

8. Судові витрати

Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Техноцентр Сервіс залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2021 у справі №904/4890/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя О. М. Баранець

Суддя В. І. Студенець