Ухвала

від 17.11.2021 по справі 922/2287/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 922/2287/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 . 09.2021 (колегія суддів у складі: Медуниця О.Є. - головуючий, Гребенюк Н.В., Чернота Л.Ф.)

за позовом Харківської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко"

про стягнення безпідставно збережених коштів

за участю:

позивача: Ворожбянов А.М. (самопредставництво)

відповідача: Єлісеєв М.І. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Харківська міська рада (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (далі - відповідач), згідно з яким, уточнивши свої вимоги, просила стягнути 1 797 821,50 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.09.2018 по 30.06.2020.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в спірний період відповідач не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок позивача кошти у розмірі орендної плати за зазначений період.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.06.2021 (суддя Кухар Н.М.), в позові відмовлено.

2.2. Рішення суду мотивовано тим, що позивач здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 № 1528/176-18, який скасовано рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 у справі № 520/13278/2020. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що вказаний витяг є недопустимим доказом, а розмір заявленої до стягнення суми є недоведеним.

2.3. Оскарженою постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, вказане рішення суду скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено частково, стягнуто з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за земельну ділянку з 01.01.2020 по 30.06.2020 у сумі 382 743,66 грн., в іншій частині позову відмовлено.

2.4. Апеляційний суд виходив з того, що позивачем при розрахунку розміру безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 у сумі 483 781,75 грн. використані дані витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.05.2020 № 4047, який не оскаржувався, але позивачем не враховано, що за цей період відповідач оплатив земельний податок у розмірі 101 038,09 грн., у зв`язку з чим стягненню підлягає 382 743,66 грн.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказану постанову суду в частині відмови у стягненні безпідставно збережених коштів у сумі 1 415 077,84 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, від 07.07.2020 у справі № 922/3208/20.

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.2. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права й обов`язки учасників спору) та об`єкт (предмет). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

4.3. У даній справі, судове рішення яке переглядається у касаційному порядку, судом апеляційної інстанції розглянуто спір про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, а позов обґрунтовано тим, що відповідач не сплачує за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому розмірі, у зв`язку з чим він зберіг за рахунок позивача грошові кошти у розмірі орендної плати.

4.4. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка, за користування якої позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, є об`єктом цивільних прав, оскільки вона є сформованою та відомості про неї зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

4.5. Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.05.2020 № 4047, який видано Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області в особі відділу у місті Харкові, земельна ділянка, площею 0,3014 га, по вулиці Академіка Павлова, 165 - В, кадастровий номер 6310136600:09:002:0081, знаходиться в економіко-планувальній зоні 6648 та має коефіцієнт Км2 - 2,53, сукупний коефіцієнт КмЗ - 1,19, коефіцієнт функціонального використання Кф 2,50.

4.6. При цьому апеляційним судом встановлено, що вказаний витяг в судовому порядку не оскаржувався, а встановлені у ньому коефіцієнти, відповідач вважає правомірними.

4.7. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 у справі № 520/13278/2020, яке набрало законної сили 01.06.2021, скасований витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 № 1528/176-18, тому цей витяг, на який позивач спирається в обґрунтування своїх позовних вимог, не може бути прийнятий судом, як належний та допустимий доказ на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2018-2019 роках та розміру заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.09.2018 по 31.12.2019 у сумі 1 314 039,75 грн.

4.8. За цих обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 01.09.2018 по 31.12.2019 у розмірі 1 314 039,75 грн., оскільки позивач не довів позовні вимоги в цій частині, що виключає підстави для їх задоволення.

4.9. У касаційній скарзі скаржник як підставу для касаційного оскарження зазначає, що апеляційний суд в оскаржуваній постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

4.10. У справі № 922/3361/19 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд, оскільки: показники, визначені витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є такими, що підтверджені належними і допустимими засобами доказування і невідповідність, на думку апеляційного суду, пунктів затвердженої Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №489 від 25.11.2016, не може бути підставою для висновку про необґрунтованість позивачем розміру заявлених до стягнення сум орендної плати; суди не врахували, що спершу передбачалась передача відповідачу землі для будівництва торговельно-сервісного комплексу з реконструкцією існуючих будівель, однак в подальшому було встановлено, що у власності відповідача знаходиться вказане нерухоме майно.

4.11. У справі № 913/169/18 Верховний Суд вказав на те, що відсутність у продавця будівлі на момент її відчуження зареєстрованого права оренди земельної ділянки, на якій розташована ця будівля, унеможливлює як перехід такого права оренди до покупця будівлі (відповідача) за правилами частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", так і заміну сторони у зобов`язанні. При цьому Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, з огляду на наявність витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 15.02.2018 № 382/0/195-18 та від 12.03.2018 № 458/0/195-18, наданих Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області, та інші наявні у справі докази в їх сукупності, а також зважаючи на ненадання відповідачем контррозрахунку.

4.12. Відтак, вище наведені постанови Верховного Суду ухвалені хоча й за правового регулювання спірних правовідносин схожого з тим, що має місце в цій справі (безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати), але за інших фактичних обставин справи та зібраних у них доказів, ніж у справі, що розглядається, тобто зазначені справи і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

4.13. Безпідставним є посилання заявника касаційної скарги на постанову Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 922/3208/20, як на підставу для оскарження постанови суду апеляційної інстанції, оскільки такої постанови суду касаційної інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень немає, а копії до касаційної скарги не додано.

4.14. Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.15. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.16. За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою заявника підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.17. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників судового процесу.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Таким чином, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України.

4.18. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 922/2287/20, закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич