Рішення

від 24.06.2021 по справі 922/2287/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2287/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м.Харків, до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко", м.Харків, про стягнення 1797821,50 грн, за участю представників:

позивача - Міхно Л.О. (в порядку самопредставництва);

відповідача - Єлісеєва М.І. (ордер серія АХ № 1013582 від 15.04.2020);

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада 20.07.2020 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко", м.Харків, про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1701065,15 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у період з 01.09.2018 по 31.05.2020 використовував земельну ділянку по вул.Академіка Павлова, 165-В у м.Харкові з кадастровим номером 6310136600:09:002:0081, площею 0,3014 га без здійснення плати за її використання та без додержання реєстрації речових прав на вказану земельну ділянку в порядку ст. 125 Земельного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.07.2021 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі 922/2287/20 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 17.08.2020, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів фактичного використання відповідачем спірної земельної ділянки. Також відповідач зазначив, що з наданої позивачем копії витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 № 1528/176-18 вбачається, що значення локальних факторів завищені і їх значення виходять за межі максимальних значень коефіцієнтів, встановлених Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, що призводить до неправильних розрахунків значення Км3 і, як наслідок, недійсності наданих позивачем розрахунків і неможливості застосування в якості доказу вказаного витягу. Також, на думку відповідача, про недійсність розрахунків свідчить невірне визначення площі земельної ділянки, оскільки навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи знаходиться охоронна зона, яка не може використовуватися відповідачем. У розрахунку позивача не враховано суми здійснених відповідачем сплат земельного податку за період з 01.10.2019 по 30.06.2020 в сумі 146738,30 грн.

28.08.2020 позивачем надано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач зазначив, що відповідач невірно тлумачить та підмінює поняття щодо застосування фрази "фактичне користування земельною ділянкою", оскільки у контексті п. 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, на який посилається відповідач, фактичним користуванням земельною ділянкою комунальної власності є "факт використання" такої земельної ділянки комунальної власності особою, яка не є її номінальним власником або користувачем, а використовується такою особою без правовстановлюючих документів та без здійснення сплати плати за землю за її використання. Крім того, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, в якій, зокрема, зазначено, що правомірне володіння і використання відповідачем належної йому нежитлової будівлі само по собі свідчить про фактичне використання спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав. Позивач вказує, що позовні вимоги та площа земельної ділянки підтверджується належними та допустимими у справі доказами. Дослідження коефіцієнтів та їхніх значень виходить за рамки позовних вимог та предмета позову. Позивачем, на підставі інформації, отриманої від Офісу великих платників податків Державної податкової служби (лист від 09.01.2020 № 379/10/28-10-54-10-13, були враховані та вирахувані із загальної суми безпідставно збережених коштів всі суми сплаченої плати за землю, зазначені у вказаному листі.

Протокольною ухвалою від 03.09.2020 було прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 17127 від 27.07.2020), в якій позивач, у зв`язку зі збільшенням періоду розрахунку позовних вимог (з 01.09.2018 по 30.06.2020), просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 1797821,50 грн.

Даною ухвалою також було задоволено заяву позивача (вх. № 19436 від 25.08.2020) про продовження встановленого судом процесуального строку для надання відповіді на відзив.

17.09.2020 відповідачем було подано до суду письмові заперечення на відповідь позивача на відзив, в яких відповідач, з посиланням на судову практику, виклав свої міркування в обґрунтування заперечень проти доводів позивача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 було задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (вх. № 21537 від 17.09.2020) про зупинення провадження у справі; провадження у справі 922/2287/20 зупинено до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 520/12065/2020.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 вищевказану ухвалу Господарського суду Харківської області скасовано; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 520/12065/2020 відмовлено. Справу передано на розгляд Господарському суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 у справі призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду від 22.12.2020 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (вх. № 29481 від 16.12.2020) про призначення у справі судової оціночно-земельної експертизи, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено; ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 у справі № 922/2287/20 скасовано; справу №922/2287/20 передано на розгляд Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 у справі призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою від 06.05.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 9994 від 30.04.2021) про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 по справі № 922/2287/20, оскільки ухвалою Верховного Суду від 19.05.2021 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" відмовлено.

Протокольною ухвалою від 26.05.2021 підготовче провадження у справі №922/2287/20 закрито; розгляд справи по суті призначено на 24.06.2021 о 14:10.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.06.2021, представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 по справі № 520/13278/2020 було скасовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 № 1528/176-18, на підставі якого позивачем було здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, на підтвердження чого представник відповідача надав копію вищевказаного рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Харківською міською радою (позивач), відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України, здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.07.2020 № 216440080, право власності на нежитлову будівлю літ. "А-2", загальною площею 1525,0 кв.м, по вул. Академіка Павлова, 165-В у м. Харкові з 06.05.2014 зареєстроване за ПАТ "Концерн Авек та Ко" на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2007 № 37/549-06.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:09:002:0081, на якій розташована вказана нежитлова будівля літ. "А-2", сформована в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:09:0020:0033, яка відповідно до інформації з публічної кадастрової карти перенесена в архів 23.08.2018.

Вдповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.07.2020 № 216440080, на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:09:0020:0033 обліковувався договір оренди землі, укладений між Харківською міською радою та ПАТ "Концерн Авек та Ко" від 02.03.2006 № 340667100028 строком до 01.12.2029.

Інше речове право за вказаним договором оренди землі припинено 09.08.2018 на підставі угоди про розірвання договору оренди землі від 06.08.2018.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 24.06.2020 № НВ-0005131622020, земельна ділянка по вул. Академіка Павлова, 165-В у м. Харкові з кадастровим номером 6310136600:09:002:0081 сформована як об`єкт цивільних прав 23.08.2018; площа вказаної земельної ділянки складає 0,3014 га; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код ЦВПЗ 03.07); вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2".

Відповідно до вказаного витягу з Державного земельного кадастру, речові права на зазначену земельну ділянку за ПрАТ "Концерн Авек та Ко" не зареєстровані.

Таким чином, у період з 01.09.2018 по 31.05.2020 земельна ділянка площею 0,3014 га (кадастровий номер 6310136600:09:002:0081) по вул. Академіка Павлова, 165-В у м. Харкові використовуються ПрАТ "Концерн Авек та Ко" без документів, що посвідчують право власності або право користування ними.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ПрАТ "Концерн Авек та Ко" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,3014 га (кадастровий номер 6310136600:09:002:0081) від 20.05.2020 №4047, виданого Відділом у м. Харкові ТУ Держгеокадастру у Харківській області та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 № 1528/176-18, виданого Відділом у м. Харкові ТУ Держгеокадастру у Харківській області.

Відповідно до інформації Офісу великих платників податків ДПС України від 09.01.2020 № 379/10/28-10-54-10-13, ПрАТ "Концерн Авек та Ко" нараховує та сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:09:002:0081 площею 0,3014 га по вул. Академіка Павлова, 165-В у м. Харкові.

Сума нарахувань у період з 01.09.2018 по 31.12.2018 складає 47567,05 грн; за період з 01.01.2019 по 30.09.2019 - 160538,80 грн. Вказані суми сплачені ПрАТ "Концерн Авек та Ко" відповідно до нарахувань.

Як вказує позивач, вищевказана інформація врахована міською радою при здійсненні розрахунку розміру безпідставно збережених ПрАТ "Концерн Авек та Ко" коштів.

Періодом, за який міською радою заявлено до стягнення з ПрАТ "Концерн Авек та Ко" безпідставно збережені кошти за використання вказаної земельної ділянки, є період з 01.09.2018 по 30.06.2020. При цьому, за березень місяць 2020 року нарахування безпідставно збережених коштів міською радою не здійснюється з огляду на приписи Закону України від 02.04.2020 року № 540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби", відповідно до положень якого плата за землю не нараховується та не сплачується за період з 01.03.2020 по 31.03.2020.

Таким чином, ПрАТ "Концерн Авек та Ко" у період з 01.09.2018 по 30.06.2020 не сплачувало за користування земельною ділянкою по вул. Академіка Павлова, 165-В у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати в сумі 1797821,50 грн.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності, обґрунтовуючи позовні вимоги наявністю підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтями 142 Конституції України та ст.ст.16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, територіальна громада м.Харкова як власник спірної ділянки делегує ХМР повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Відповідно до п.19 ч.1 ст.64 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду бюджету міст обласного значення належить податок на майно, до складу якого за приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України входить плата за землю, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Як свідчать матеріали справи, відповідач здійснює свою господарську діяльність на території, яка належить Харківській міській раді.

У спірний період договору оренди між сторонами укладено не було, як наслідок, оренда плата не сплачується.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю та належить територіальній громаді м.Харкова, представницьким органам якої є Харківська міська рада, доказів протилежного до суду не надано.

Відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Харківська міська рада, відповідно до вимог п.п. 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" та ч. 1 ст.122 Земельного кодексу України, є органом, який діє від імені територіальної громади, здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України, Харківською міською радою здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

В пункті п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6, зокрема, зазначено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв`язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень".

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Проте, право користування (оренди) чи інші речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Академіка Павлова, 165-В у м.Харкові загальною площею 0,3014 га (кадастровий номер 6310136600:09:002:0081), на якій розташована нежитлова будівля, що належить відповідачу, у спірний період не зареєстровані за відповідачем.

Тобто, у відповідності до положень п."а" ч. 2 ст. 83 ЗК України, земельна ділянка по вул. Академіка Павлова, 165-В у м.Харкові у спірний період належала територіальній громаді м.Харкова на праві комунальної власності. Проте, перебуває ця земельна ділянка, як свідчать матеріали справи та вбачається з пояснень позивача, у фактичному володінні і користуванні відповідача.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок у себе за рахунок іншої особи (потерпілого власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З аналізу змісту норм ст.ст.1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст. 174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи та з пояснень представників сторін вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

По-перше, судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою за адресою: вул. Академіка Павлова, 165-В у м.Харкові загальною площею 0,3014 га (кадастровий номер 6310136600:09:002:0081).

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно з ст.206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України, здійснюється за плату, що має вноситися на користь ХМР на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю, тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок Харківської міської ради, оскільки власником спірної земельної ділянки у м.Харкові є територіальна громада м.Харкова в особі Харківської міської ради.

З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберігав у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст.1213 ЦК України).

Збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призводить до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної в постановах від 23.05.2018 по справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17.

З огляду на вищевикладене, позовні Харківської міської ради про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за спірний період суд визнає такими, що ґрунтуються на вимогах Закону.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 201 ЗК України, грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

З наведеного вбачається, що оцінка землі є складовою ефективного використання земельних ресурсів держави, яка забезпечує встановлення платежів за землю.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначає Закон України Про оцінку земель .

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами; рентний дохід (земельна рента) - дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема, земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Підставою для проведення оцінки земель згідно ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів регламентовано Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів від 23.03.1995 року № 213, та Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок), затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 489 від 25.11.2016 та зареєстрованим у Мін`юсті 19.12.2016 за № 1647/29777.

Згідно з вимогами статей 20, 21 Закону, за результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів складається технічна документація, яка підлягає державній експертизі відповідно до закону.

Технічна документація, зокрема, містить визначення середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, середньої для економіко-планувальної зони вартості одного квадратного метра земель різного функціонального використання та схему зон впливу локальних факторів, які виявляються в межах окремої земельної ділянки.

Положеннями статті 23 Закону визначено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Частиною 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", визначено, що дані про нормативну грошову оцінку стосовно окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п. 4 Порядку, за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України.

Заявлена Харківською міською радою до стягнення сума безпідставно збережених коштів розрахована на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 6310136600:09:002:0081 від 20.05.2020 № 4047 та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 № 1528/176-18, виданих Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, вказує на те, що при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки локальні фактори та відповідні їм коефіцієнти враховані у завищеному значенні, що призводить до суттєвого завищення розміру орендної плати та подальшого стягнення коштів з відповідача у справі №922/2287/20.

Так, з наданої відповідачем копії рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 по справі № 520/13278/2020 вбачається, що дії ГУ Держгеокадастру у Харківській області в особі відділу у місті Харкові щодо застосування у витязі з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,3014 га, яка розташована за адресою: місто Харків, вулиця Академіка Павлова, 165-В, кадастровий номер 6310136600:09:002:0081, №1528/176-18 від 14.09.2018 локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони: зони вулиць без твердого покриття - 0,98942, зони ґрунту з несучою спроможністю менше 1,0 кг/кв.см - 0,97171; зони залягання ґрунтових вод менше 3 метрів - 0,98687 та сукупного коефіцієнту Км3 - 1,34969 - визнано протиправними. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 №1528/176-18, на підставі якого Харківською міською радою було розраховано суму безпідставно збережених коштів - скасовано.

Підставою прийняття вказаного рішення стало врахування державним кадастровим реєстратором при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки локальних факторів та відповідних їм коефіцієнтів у завищеному значенні без перевірки їх правомірності під час формування витягу в автоматичному режимі.

Зокрема, судом встановлено, що показник локального фактору місцезнаходження земельної ділянки, що примикає до вулиці без твердого покриття, згідно значень локальних коефіцієнтів, визначених у додатку 7 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 № 489, становить 0,90-0,95, а у спірному витязі 0,98942;

- показник локального фактору місцезнаходження земельної ділянки на ґрунтах з несучою спроможністю менше 1,0 кг/см кв. при потужності понад два метри, відповідно до додатку 7 до Порядку № 489, становить 0,85-0,95, у спірному витязі -0,97171;

- показник локального фактору місцезнаходження земельної ділянки зони залягання ґрунтових вод менше 3 метрів, відповідно до додатку 7 до Порядку № 489, становить 0,90-0,95, у спірному витязі - 0,986871.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 у справі №520/13278/2020 набрало законної сили 01.06.2021.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, невірне визначення у витязі з технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки призводить до суттєвого завищення розміру орендної плати та подальшого стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що для визначення орендної плати обов`язковими є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункт 71).

В постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19 зазначено, що в спірних правовідносинах при застосуванні судами ст.ст. 1212-1214 ЦК України необхідно з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснених розрахунків та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, а саме - витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. При цьому, саме лише згадування в оскаржуваних судових рішеннях про подання цього доказу, без зазначення того, які саме дані суд в результаті отримав та які фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, з допомогою цих даних встановив, не може вважатись дослідженням доказу та наданням оцінки згідно з вимогами ГПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 8.24 постанови Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 10/17026/17.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 №1528/176-18, виданий Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, на підставі якого позивачем здійснено розрахунок суми безпідставно збережених коштів за спірну земельну ділянку, є недопустимим доказом.

Оскільки позивачем здійснено розрахунок на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки із невірними даними щодо земельної ділянки, що відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 № 489, впливає на розмір нормативної грошової оцінки, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 1797821,50 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, а відтак позов не підлягає задоволенню.

При цьому, приймаючи рішення у даній справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (Справа "Пронина проти України" за заявою № 63566/00) зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди надавати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, оскільки у позові відмовлено з підстав недоведеності розміру позовних вимог, суд не надає оцінку іншим доводам та аргументам відповідача, заявленим в обґрунтування заперечень проти позову.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою у позові, судові витрати суд покладає на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003; код ЄДРПОУ 04059243) до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (вул. Сумська, 70, м. Харків, 61002; код ЄДРПОУ: 22649344) про стягнення 1797821,50 грн - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "05" липня 2021 р.

Суддя Н.М. Кухар